Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWissen · Menschen · Zukunft
Seite · S. 15Originalseite ↗

Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert

Стрибок до нової сценічної реальності

Слово Просвіти, №26 за 2018 рік

Існують вистави, появи яких глядач із нетерпінням чекає кілька місяців, що залишаються до прем’єри. Саме до таких належить вистава “Актрисі завжди вісімнадцять” за п’єсою Джона Маррела “Спогади”, яка нещодавно поповнила репертуар Нової сцени Національного академічного театру ро, сійської драми ім. Лесі Українки. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Ірини СОМОВОЇ Спектакль розповідає про останнє літо уславленої актриси Сари Бернар, яке вона провела на своїй приморській віллі. Поруч з нею лише її секретар, Жорж Піту, якому вона розповідає про своє життя, родину, яскраві епізоди, незабутні зустрічі, чоловіків, ролі, подорожі… Жінка насолоджується запахом моря і жадібно читає нові п’єси та історії про себе, стверджуючи при цьому: “Потрібно жити, а не чекати смерті!” Вистава “Спогади” написана 1977 року. Її переклали 15-ма мовами і ставили на своїх сценах 20 країн. У столичному театрі імені Лесі Українки під назвою “Сміх лангусти” 1990 року виставу поставив Костянтин Дубінін (сценографія Олексія Вакарчука, художник по костюмах Світлана Бєлай). Ролі виконували Надія Батуріна (Сара Бернар) та Леонід Бактишев (Жорж Піту). Пізніше постановку за цією п’єсою здійснив Володимир Борисюк на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я”, в ній грали народні артисти України Неоніла Білецька та Анатолій Ященко. Успіх новій виставі насамперед забезпечує легендарна актриса, лауреат Шевченківської премії Лариса Кадочнікова, відома українському глядачеві своїми роботами в культових стрічках “Тіні забутих предків” та “Білий птах з чорною ознакою”. А ще були десятки самобутніх яскравих ролей у кіно та на сцені Національного академічного театру ім. Лесі Українки, в якому вона служить понад півстоліття. І, напевне, ніхто з талановитої трупи цього театру не зміг би зіграти Сару Бернар так, як це робить Лариса Валентинівна. За словами художнього керівника театру, народного артиста України Михайла Резніковича Лариса Кадочнікова зараз перебуває перед своєрідним стрибком до нової сценічної реальності, де ніжність, ліризм та біль поєднуються з майже гротескним виявом почуттів. У цій дещо новій для себе стилістиці вона чудово репетирувала і нині грає яскраво виписану роль Сари Бернар, витрачаючи себе без залишку, являючи приклад акторської самовідданості, самокритичності та працездатності. За півтори години вистави глядач має змогу побачити один день з останнього літа великої Сари Бернар. Вона поспішає завершити свої спогади. На сцені розігруються драматичні й комічні сюжети, в яких оживають минулі періоди життя актриси, її по-форумів, а також дебютанти. А наступний день присвятили українській анімації та тому впливу, який фестиваль справив на розвиток цього жанру кіномистецтва. Програма цьогорічного фестивалю широка. Це 9 ігрових, 7 документальних, 5 анімаційних і 5 позаконкурсних фільмів. Більшість стрічок розповідають про війну та події, пов’язані з нею. Але є й комедії, музичні картини, тобто все те, що може бути цікавим вітчизняному глядачеві. Фестиваль насамперед підтримує розвиток українського кіно. Але не може не реагувати на те, що відбувається у світі. Саме тому підготували програму про Олега Сенцова як про бранця Кремля. Включили фрагменти з фільмів Олега та стрічок про Крим — як символ спротиву українського народу проти російської агресії. Окрема програма чуття та переживання. Починаючи з перших нерішучих сцен секретар Жорж Піту (артист Юрій Кухаренко), поступово втягується в “гру” і зображає відомих сучасників великої артистки. Досить цікавою є фінальна сцена вистави, де 50-літня актриса збирається вийти на сцену і зіграти 18-річну Жанну д’Арк. Зібрався величезний зал, очікуючи провалу. Але… цього не відбулося, бо така Сара Бернар — вона ніколи не схилить голову, тому що міць людини не в її віці, а в силі людського духу, її емоціях та відчуттях. А справжній актрисі – завжди вісімнадцять! Своїми враженнями діляться творці нової вистави: Давид Бабаєв, режисер-постановник: — Сара Бернар… Лариса Кадочнікова… Дві актриси. Дві особистості. Дві жінки. Їхні долі переплітаються. Вони і зовні схожі. Грали в п’єсах одних драматургів. Писали картини. Вони любили, страждали, мріяли… Вистава про Сару Бернар, зіграна Ларисою Кадочніковою. Вистава про Ларису Кадочнікову, зіграна на фактах життя Сари Бернар, прожитих на сцені самою Ларисою!.. Лариса Кадоч/ нікова, виконавиця ролі Сари Бернар: — У цьому сірому та сумному світі завжди виникають фігури-особистості, які змушують замислитися, хвилюватися. Одна з них – Сара Бернар. Дивна жінка, актриса, ОСО- БИСТІСТЬ, котра змусила захоплюватися нею весь світ. Віктор Гюго сказав про неї: “Вона — більше ніж актриса. Вона — ЖІНКА”. Я часто сама собі повторюю її девіз: “Щоб там не було!” І, слідуючи цьому, намагаюся перемогти світ проблем, нудьгу і довгі періоди творчого простою. Я малюю, пишу, як і Сара Бернар. Інколи у процесі репетицій мені навіть здавалося, що я стаю нею. Як і в Сари Бернар, моє шалено складне життя — це життя актриси, яка існує заради творчості, духовності та людей. Я вірю в життя, прекрасне і моральне. Юрій Кухаренко, виконавець ролі Жоржа Піту: — У цій виставі мені майже нічого не потрібно було “грати”. Захоплення, відданість, любов у ставленні до Лариси Валентинівни Кадочнікової покладені на ймовірні обставини п’єси. Саме в цьому секрет моєї ролі. Залишається побажати, аби ця вистава увійшла до репертуару театру на багато років. Сергій Неретін, перший заступник Голови Державного агентства України з питань кіно: — Все українське кіно за останні 20 років виросло з “Відкритої ночі”. Якщо у 90-ті роки знімали по одному фільму на рік, то на осінь заплановано 19 українських прем’єр. Сьогодні вітчизняні фільми нарівні з голлівудськими борються за те, аби потрапити в прокат. На проведення фестивалю Держкіно виділило рекордну суму — 300 тисяч гривень. Для порівняння: 2017 року виділили 200 тисяч, а 2016-го — 100. Андрій Різоль, голова Меценатської ради Кінофестивалю “Відкрита ніч”, голова правління Асоціації “Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!”: — У рамках проекту “Дивись українське!” ми покажемо три невеликих фільми. Це буде вступ до фестивалю. Думаю, що ці фільми створять життєствердну атмосферу. Фестиваль “Відкрита ніч” — хороший зразок партнерства держави та приватного бізнесу. Крім Держкіно допомогу в його проведенні надає департамент культури КМДА. Банк “Аваль” виділив 50 тисяч гривень на головний приз. Для нас дуже важливо, що з кожним роком фестиваль розширюється. А враховуючи те, що цьогоріч матимемо 80 майданчиків, він перетворюється на наймасовіший фестиваль в Україні. На фестивалі представлять фільми “Випуск 97” Павла Острикова, “Діна” Мирослави Клочко, “Куди насправді полетіли космонавти” Івана Шохи, “Мить” Юлії Тампури, “Невеселий” Дмитра Чухрана, “Перша ніч” Юлії Дезіної та інші.

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF auf Wikimedia Commons ↗

Емблема «Просвіта»Prosvitianyn