Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWiedza · Ludzie · Przyszłość
Strona · s. 13strona oryginału ↗

Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane

ПРИКРАСИ ДЛЯ ЯЛИНКИ

Слово Просвіти, №03 за 2008 рік

Ретро-ялинка зібрала іграшки кількох поколінь киян, які дбайливо зберігали і передавали з покоління до покоління. В них історія країни, родин. Це переважно іграшки радянського часу, починаючи з кінця 1930-х рр. і закінчуючи серединою 60-х. Сьогодні це вже колекційні примірники, в яких відбився шлях розвитку ялинкової прикраси. Проте вона має свою давню історію. Батьківщиною ялинкових іграшок у сучасному розумінні цього слова вважають Німеччину, невеличке містечко Лауш у Тюрингії, дез 1860 рр. почали виробляти скляні кульки і різноманітні за тематикою прикраси. Тривалий час країна залишалася монополістом на ринку виробництва цього тендітного й вишуканого товару. На початку ХХ ст. в Європі монополію порушили чеські іграшки, які виготовляли у Богемії — традиційному осередку виробництва кольорового скла. До Російської імперії новорічні прикраси переважно імпортували з-за кордону. Так, у Києві цей коштовний у буквальному сенсі слова товар продавали в магазині І. Ф. Кордеса на початку Миколаївської вулиці (тепер вул. Архітектора Городецького). Виробництво ялинкових прикрас у Росії було ще досить незначним. Одними з перших постали дві невеликі фабрики в Петербурзі та Клину. Артілі, що виготовляли скляні іграшки, існували і в інших містах імперії, але за якістю їхній товар значно поступався імпортованому. Висока ціна на іграшки об’єднувала родину напередодні свята: виготовляли саморобні прикраси з кольорового паперу, фольги, вати, картинок тощо. У перші пореволюційні десяти-першої половини XVIII ст. із зображенням Святого Миколая та Святої Катерини (розпис на шовку). Святий Миколай віддавна — найшанованіший в Україні святий, це один із найулюбленіших образів стародавнього мистецтва. На честь Св. Миколая в Україні будували храми. У Києві їх було кілька: величний бароковий Військово-Микільський собор, зведений коштом гетьмана І. Мазепи, церкви Миколи Притиска, Миколи Набережного та Миколи Доброго на Подолі й інші храми, зображення яких відвідувачі зможуть побачити на дореволюційних поштових листівках. Св. Миколай у багатьох країнах був прообразом Діда Мороза, який приносив подарунки під Різдвяну ялинку. Саме з Різдвом Христовим асоціюється ялинка. Раніше Різдво в нашій країні святкували 25 грудня, напередодні Нового року. Майже на всіх різдвяних вітальних листівках початку ХХ ст. — зображення ялинки з подарунками. Прикрашання ялинки до Різдва, виготовлення ялинкових іграшок і подарунків створювало особливу атмосферу домашнього свята, щастя, миру й спокою. Ретро-ялинка зі старовинними прикрасами, зворушливі різдвяні листівки в домашньому затишному інтер’єрі початку ХХ ст., журнали того часу з порадами модницям, як підготуватися до новорічного балу. А чудові зимові пейзажі корифеїв українського живопису з колекції ліття іграшки в СРСР майже не виробляли. Лише з поверненням ялинки 1937 р. почали з’являтися перші радянські ялинкові прикраси, ще не дуже виразні, виготовлені ручним способом з вати, пап’є-маше у невеликих артілях. Тоді ж з’явилися перші скляні іграшки, але з неодмінними атрибутами радянської доби — серп і молот, зірка, кульки з написом “СССР”. Під час війни тематика іграшок відобразила суворі реалії — іграшки-“пістолети”, “собаки-санітари”, парашутисти. А люди, як і багато років до того, майстрували іграшки на ялинку з підручних засобів. Відразу після звільнення Києва 1943 р. у місті відкрили артілі, де працювали переважно інваліди, що виготовляли іграшки, ватних Дідів Морозів та Снігуроньок у кожушках і хустинках, які дуже нагадували сільських дівчат. Були й нечисленні розкішні серії іграшок. Наприклад, до 150-річ- Музею — Сергія Шишка, Миколи Глущенка, Людмили Морозової, Олекси Булавицького — налаштовують на елегійний настрій. Великий інтерес викликають українські різдвяні листівки, видані в Польщі та Німеччині в 1930—40 рр. з українською державною символікою. Викликають захоплення авторські новорічні буклети та листівки 1950—60 рр. відомого українського графіка Георгія Малакова. чя О. С. Пушкіна 1949 р. побачили світ набори ялинкових прикрас із зображенням пушкінських казкових персонажів, менш ліричними були серії з портретами Сталіна та членів Політбюро. Проте для масового споживача виготовляли ті самі кульки з червоними зірками, танки, літаки тощо. Лише з 1950-х рр. іграшки почали виробляти на невеликих спеціалізованих вітчизняних фабриках у Москві, Клину, Ленінграді. В Україні по війні одна з найдавніших фабрик з виробництва прикрас відкрилась у містечку Клавдієве неподалік Києва. За кілька десятиліть вона перетворилась на одного з найпотужніших виробників іграшок, її продукцію знали в усьому колишньому Радянському Союзі. Хрущовська епоха принесла безліч скляної кукурудзи, овочів, Дідів Морозів і Снігуроньок, а на початку 1960-х ще й космонавтів, ракет, супутників. Цікавинкою стали іграшки, виготовлені з пресованої бавовни, — персонажі казок, грибки, тварини тощо. Проте неодмінною прикрасою ялинки залишалися скляні намиста. З другої половини 1960-х виробництво прикрас стало масовим, тому іграшки втратили свою індивідуальність і чарівність. Усе, що випускала вітчизняна промисловість, набувало спрощених і узагальнених форм, а покупець отримував штамповані обличчя. В останні роки можна спостерігати нове життя ялинкових прикрас — знову повертається мода на неповторні індивідуальні екземпляри, які потребують ретельної праці гутників, художників, дизайнерів. А технічний прогрес з новими технологіями і матеріалами відкриває широкий простір для іграшки майбутнього. Саме ця невеличка яскрава дрібничка на ялинці дає змогу знов і знов пережити найкращі моменти свята.

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF w Wikimedia Commons ↗

Емблема «Просвіта»Prosvitianyn