GAZETA Ogólnoukraińskiego Towarzystwa «Proświta» im. Tarasa Szewczenki
LISTOPAD 1995 ROKU
ANDRIJ BURIAK: SYTUACJA JĘZYKOWA W KIJOWSKIEJ RUSI
«ŻYJĘ NA UKRAINIE I CHCĘ UCZYĆ SIĘ W JĘZYKU OJCZYSTYM OBOK SWOJEGO DOMU»
Refleksja uczennicy klasy 6-A Donieckiej średniej specjalnej szkoły z ukraińskim językiem nauczania nr 65 Kateryny Zbickiej
Minęło lato, oto już pierwszy września, znów rozpoczyna się rok szkolny. I znów spieszę do szkoły, nie tylko po to, by porozmawiać z koleżankami i kolegami, ale też by nabrać mądrości i wiedzy.
Każdego ranka jadę tramwajem przez całe miasto z Woroszyłowskiego do Kijowskiego rejonu Donieckiej mojej rodzimej Ukraińskiej Szkoły. Ta droga zabiera mi dużo czasu. Ale czy można nazwać radosną podróż w przepełnionym tramwaju? Przyjeżdżam do szkoły bardzo zmęczona, a zimą bardzo zmarznięta. Czy jest w tym coś z godności, kiedy widzę i wiem, że obok mojego domu w centrum Donieckiej znajduje się pięć rosyjskojęzycznych szkół (SzS nr 8, SzS nr 15, SzS nr 9, SzS nr 1, SzS nr 22), a ani jednej ukraińskiej. A ja żyję na Ukrainie i chcę, tak jak wielu moich rówieśników z naszego rejonu, uczyć się rodzimym językiem ukraińskim, obok swojego domu, a nie jeździć w przepełnionym tramwaju przez cały Donieck już szósty rok.
Moi rodzice zwracali się do pana Mikhnenki z prośbą o otwarcie ukraińskiej szkoły w rejonie Woroszyłowskim, ale on odpowiedział, że ukraińskiej szkoły nie będzie.
W naszym rejonie jest jeszcze Ukraiński Gimnazjum Humanistyczne (liceum). Chciałabym się tam uczyć, ale są tam TYLKO klasy wstępne i wysoka opłata. Te refleksje nosiłam w sobie od dawna, i oto wszystko wypowiedziałam, i nie wiem tylko, kto może na to odpowiedzieć? Kiedy wreszcie w moim rejonie, zamiast 5 rosyjskich, będzie choć jedna ukraińska szkoła?!
Komentarz do refleksji uczennicy K. Zbickiej poprosiliśmy zastępcę przewodniczącego Donieckiej Obwodowej Organizacji Ogólnoukraińskiego Towarzystwa «Proświta» im. Tarasa Szewczenki Marię Olijnyk:
Katrusia jeszcze nie wie, że w Woroszyłowskim rejonie miasta Donieck jest nie 5, a 1 rosyjska szkoła, a towarzysz Anatolij Mikhnenko nie pełni funkcji zastępcy przewodniczącego rejonu, choć urzędnicy państwowi, wbrew ustawodawstwu Ukrainy, uważają tego zastępcę przewodniczącego Woroszyłowskiego komitetu wykonawczego za osobę uprawnioną do podpisywania bankowych i innych oficjalnych dokumentów.
Jak prawomocnie twierdzić, że – ani hurtem, ani detalicznie – w Woroszyłowskim rejonie miasta Donieck nie będzie on otwierał ukraińskich szkół? Na razie też ich nie ma. W rejonie już otwarto żydowskie przedszkole. Mimo że mieszka tu 42 tysiące Ukraińców, ukraińskich przedszkoli tu nie ma, a dla 6 tysięcy Żydów…
Zakończenie na str. 2.
(naród, który ma moc)
PAWŁO ZAHREBELNY: RATUJCIE DUSZĘ
ŚWIECA DLA PATRIARCHY
WSZYSCY UKRAIŃCY – DOROŚLI I DZIECI! PRENUMERUJCIE «SŁOWO PROSWIATY», NASZ INDEKS 3067
Manifest ukraińskiej inteligencji: Nasz język, historię, kulturę. Stańmy w ich obronie.
Słowem Kobzarza
Że minął jeden rok nauki, przyszedł
Do progów błogosławionej alma mater,
Skowrody pyta głos: – Ptaszku Żar-Prawdo, –
Wzlecieć bym chciał i złapać!
I mocny łańcuch ziemskich trosk,
Wygód i spokoju za mało,
Ale nie… Jest brutalny rynek…
Świętego Braterstwa i Wiary! My –
Bogaci!
Bogaci pamięcią i mądrością,
Bogaci ziarnami Świętego Pisma
I Słowem Kobzarza, a w sobie samych
Siebie i świata… Więc spotykajmy się i radźmy,
Więc odmłodniejmy, więc, dzień dobry,
Nauczyciele i dzieci!
Szczęśliwego… bądź z nami, Nowy Roku Nauki!
(Chrystyna Klymenko, uczennica 3 klasy Kijowskiego Kolegium Mohylańskiego)
W piątym roku niepodległości, w chwili przyjęcia Ukrainy do Rady Europy, dzieją się wydarzenia, które zagrażają zarówno materialnym podstawom istnienia państwa ukraińskiego i narodu, jak i językowi, kulturze, duchowości.
Zewnętrzne i wewnętrzne antyukraińskie siły, które przez kilka ostatnich lat na wszelkie sposoby blokowały i sabotowały procesy przekształcenia Ukrainy w silne, bogate, sprawiedliwe społecznie i autorytatywne państwo, obecnie przeszły do decydującego szturmu w celu naszej «białorusizacji». Chcą nas znów pozbawić najważniejszego – WŁASNEJ Ojczyzny, zamienić w bezdomnych lumpenów, którym obojętne, kto ich nakarmi, rozporządzających ich własnym narodowym bogactwem.
Wszystko dzieje się konsekwentnie, według planu, w tajemnicy PRZED społeczeństwem, aby nie dopuścić, by naród ukraiński stał się gospodarzem na ziemi swoich przodków. Sztucznie, celowo tworzy się «długi» Ukrainy wobec sąsiadów na miliardy dolarów, na niekorzystnych warunkach eksportuje się za granicę najcenniejszą produkcję; za bezcen wyprzedaje się rosyjskiemu kapitałowi i innym obcokrajowcom dochodowe, potężne przedsiębiorstwa i gałęzie, które są podstawą naszej gospodarki (budownictwo lotnicze, metalurgia, maszynobudowa, wojskowo-przemysłowy kompleks, naftowe i gazowe rurociągi, rafinerie ropy naftowej, magazyny gazu), zawiera się nierównoprawne umowy z Rosją w sferach gospodarczej i wojskowej; nie wyprowadza się obcych wojsk z Ukrainy, zanikają centra naukowe, paraliżuje się system finansowo-kredytowy, niszczy się wysokotechnologiczny przemysł i potencjał naukowy, rośnie bezrobocie, stale rosną ceny, chronicznie opóźnia się wypłatę pensji, emerytur i stypendiów. To nie jest żywiołowa klęska, nie niekontrolowane procesy, nie
(11 listopada 1995 roku o godzinie 10 w dawnym Pałacu Październikowym rozpocznie swoją pracę Ogólnoukraiński forum inteligencji. Jego działanie nie ograniczy się do jednego dnia pracy.)
Zbyt wiele bolesnych spraw nagromadziło się u każdego, kto nie jest obojętny na los kultury narodowej. Zatem – nie bezrodna masa, a
Zjednoczmy się wokół forum, proświtianie, przyłączajmy swoje głosy do forum inteligencji.
MANIFEST UKRAIŃSKIEJ INTELIGENCJI
metalurgia, maszynobudowa, wojskowo-przemysłowy kompleks, naftowe rurociągi i rafinerie, magazyny gazu), zawiera się nierównoprawne umowy z Rosją w sferach gospodarczej i wojskowej; nie wyprowadza się obcych wojsk z Ukrainy, zanikają centra naukowe, paraliżuje się system finansowo-kredytowy, niszczy się wysokotechnologiczny przemysł i potencjał naukowy, rośnie bezrobocie, stale rosną ceny, chronicznie opóźnia się wypłatę pensji, emerytur i stypendiów. To nie jest żywiołowa klęska, nie niekontrolowane procesy, nie
brak kompetentnych urzędników. Ukrainę rozkładają świadomie i fachowo ci, którzy nią dziś rządzą, oraz ci, którzy kierują ich działaniami z innego państwa. Robi się wszystko, aby podważyć zdolność ukraińskich Sił Zbrojnych do obrony państwa i narodu. Robi się wszystko, aby szczuć naród na przestępcze klany i państwowe struktury siłowe. Komu to jest na rękę, komu to jest potrzebne? Wyżsi urzędnicy rządowi milczą o polityce oficjalnej Rosji, która była przyjazna, a ostatnio otwarcie wroga i agresywna wobec Ukrainy.
Zakończenie na str. 2
flot, przemysł chemiczny,
PRZYŁĄCZAM SWÓJ GŁOS DO MANIFESTU UKRAIŃSKIEJ INTELIGENCJI
(nazwisko, inicjały, zawód, miasto lub wieś)
Prośby o podpisanie prosimy wysyłać na adres:
262001, Kijów-1, zaułek Muzejny 8, Ogólnoukraińskie Towarzystwo «Proświta» im. Tarasa Szewczenki.
Towarzystwo
РЕБРА жан - чи
» сим май
ПЕН ці окон» ДР, ПРЕ мон р но х
Tłumaczenie maszynowe
Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału
NAUCZAĆ SIĘ W JĘZYKU OJCZYSTYM W POBLISKU SWOJEGO DOMU»
Początek na str. 1
Towarzysz Michnenko łaskawie pozwolił otworzyć „Ukraiński Uniwersytet Humanitarny”, gdzie uczą się dzieci od czterolatków do klasy piątej, ale za naukę w tej placówce trzeba płacić. Tylko za wrzesień 1995 roku każda rodzina musi wpłacić 4 mln 400 tys. rubli. Mimo to rodzice nie mogą się doprosić odpowiedzi, DLACZEGO w rosyjskich szkołach Woroszyłowskiego rejonu nauka jest bezpłatna, a tutaj żąda się takich pieniędzy?
Milczą urzędnicy państwowi, których nie obchodzą pytania rodziców, a dziesiątki rodzin po prostu zabrały swoje dzieci z tej placówki humanitarnej. Przeniosły je – kto do rosyjskiej szkoły, kto do ukraińskiej w innych rejonach. Będą się męczyć te maluchy, jak Katrusia, tracąc od dzieciństwa godność i patrząc, jak deptane są po ich czystych ukraińskich duszach przez własne ...enki i innych ukrainofobów.
Oto i w rejonie Pietrowskim w szkole nr 107 dyrektor Tanszura wraz z zastępcą rejonowego Warwarowską postanowiły poniżyć 20 dzieci z ukraińskiej klasy drugiej. Działały prosto: 31 sierpnia uprzedziły rodziców, że druga klasa ukraińska zostaje zamknięta. Kiedy w obronie naszych dzieci stanęła miejscowa Proświta,
[…]
WYDARZENIA. FAKTY. KOMENTARZE
„ŻYJĘ W UKRAINIE!” | MANIFEST UKRAIŃSKIEJ INTELIGENCJI
Początek na str. /
W czasie, gdy w Rosji wszystkie bez wyjątku siły polityczne przechodzą na pozycje imperialne, gdy oficjalna władza stawia na ideologię zajadłego szowinizmu, rosyjskiej wyjątkowości, mesjanizmu, wyższości nad innymi narodami, współcześni dzierżyciele władzy państwowej ignorują tak powszechnie uznawane pojęcie jak narodowa godność własnego narodu, pozwalają sobie otwarcie lekceważyć ją i poniżać przed całym światem. Dziś już nie tylko poza granicami Ukrainy, ale i w samej Ukrainie odnowił się kilkusetletni strategiczny kurs
«Ukraina bez Ukraińców», kurs na zniszczenie narodu ukraińskiego pod przykrywką «ogólnodemokratycznej», «ogólnosłowiańskiej», «ogólnoprawosławnej» demagogii, która zawsze służyła naszym ciemiężycielom.
Składową tego kursu jest nasilone niszczenie kultury ukraińskiej. My, przedstawiciele ukraińskiej inteligencji, stwierdzamy: z wyjątkiem lat 30., kiedy bolszewicy wytępili praktycznie wszystkich działaczy naszej kultury, nauki i techniki, zniszczyli jedną trzecią narodu ukraińskiego, podobnej deukrainizacji Ukrainy nie było.
W piątym roku niepodległości ginie ukraińskie książkowe wydawnictwo – ukazuje się zaledwie 35 ukraińskich książek. Tymczasem bez jakichkolwiek ograniczeń, bez płacenia cła, sprowadza się z zagranicy niskopróbną literaturę w języku rosyjskim, zmniejsza się liczba ukraińskich gazet i czasopism, ponownie zamyka się ukraińskie przedszkola, szkoły, dokumentacja w wielu dziedzinach, nawet w najwyższych organach władzy, prowadzona jest nie w języku państwowym. W wielu obwodach blokuje się otwieranie nowych ukraińskich placówek kultury, zamyka się ukraińskie gazety i
ukraińską klasę zwrócono. Uczy się tam 24 dzieci, a pierwszą ukraińską klasę zebrano z 20 osób. I to wtedy, gdy wszyscy tak zwani oświatowi kacykowie mówią nam, że „rodzice nie chcą”. Chcą, ale nie są w stanie pokonać tych państwowych urzędników, którzy powinni zajmować się tymi sprawami. Dlatego 10 dzieci z rejonu piotrowskiego jeździło do ukraińskiej szkoły nr 65 w rejonie kijowskim, pokonując codziennie odległość 40 kilometrów, z przesiadką. A koszt przejazdu autobusem w Doniecku dziś wynosi 30 tys. rubli. Czyli za jeden dzień za jedno dziecko ukraińska rodzina musi wydać tylko na drogę 120 tysięcy karbowańców. A kto policzy poczucie utraconej godności? Ile to kosztuje? Jak można oczekiwać wychowania pełnowartościowej narodowej inteligencji, skoro nie mamy ukraińskich przedszkoli, szkół, techników, szkół zawodowych, uczelni?! Kiedy w przedszkolu wpajamy ukraińskiemu dziecku poczucie niższości?
Na przykład w mieście Doniecku nie ma ani jednego ukraińskiego przedszkola. Spośród 163 szkół w Doniecku tylko 3 są ukraińskie. Jest to szkoła nr 65 w dzielnicy Kijowskiej (uczniów – 400 osób); szkoła nr 12 w dzielnicy Kalinińskiej (uczniów uczących się w języku ukraińskim – 570); oraz otwarta w tym roku w dzielnicy Pietrowskiej szkoła średnia nr 1 (zapisano tu tylko 34 uczniów do 2 pierwszych klas)...
Wszystkich dzieci uczących się w 163 szkołach Doniecka jest 121000, a w szkołach ukraińskich jest ich tylko 1004. To
mniej niż 155. Czy dzieci 4098
ukraińskich rodzin w Doniecku będą mieć poczucie komfortu uczniowskiego?! I jak długo nasze dzieci będą tracić poczucie godności, widząc to wszystko i rozumiejąc?! A nasi rodzimi mankurci i inni przybysze, jak za dobrych dawnych walujewskich czasów, będą oświadczać: „Ukraińskich szkół ani hurtem, ani detalicznie w rejonie woroszyłowskim nie będzie”.
Od redakcji. Katruśa Zbicka pochodzi z rodziny, w której są jeszcze dwoje dzieci. Starszy syn – student 3. roku Charkowskiej Wyższej Szkoły Wojskowej Gwardii Narodowej, absolwent tej samej szkoły nr 65. Młodszy, Mykoła, uczeń 5. klasy Ukraińskiego Kolegium Humanistycznego. Ojciec, górnik Mykoła Zbicki, inwalida I grupy. Matka – artystka fabryki zabawek, od 2 lat na nieopłacanym urlopie. Czy zatem łatwo być Ukraińcami w Doniecku, czy można uczyć ich ojczystego słowa i obyczaju, czy wreszcie ukraińscy mieszkańcy Donbasu korzystają z tych praw, które gwarantują im Prawa Ukrainy? Spodziewamy się usłyszeć odpowiedź na te pytania od kierownictwa, które te Prawa powinno wyznawać jak Prawo Boże i prawo ludzkie.
czasopisma albo ich rozpowszechnianie zostaje przymusowo wstrzymane, kultura ukraińska zostaje wypierana z radia i telewizji
Niszczeniu ulega nauka podstawowa. Faktycznie likwidowana jest Narodowa Akademia Nauk, która dała światu tak wybitnych uczonych jak Wernadski, Hruszewski, Palladin, Paton, Hłuszkow i inni. Na granicy fizycznego przetrwania znajdują się naukowcy, nauczyciele, lekarze, pracownicy kultury i oświaty. Wszystko to daje podstawy do wniosku: kultura narodowa i język państwowy drażnią organy zarządzania, zarówno w stolicy, jak i w obwodach; wobec nich stawiany jest aktywny opór, są prześladowani. Powstaje absurdalna sytuacja. Nasz naród przez stulecia, wbrew zakazom i szykanom, strzegł i pielęgnował swój ojczysty język, a teraz, w samodzielnym państwie, musi walczyć o jego ocalenie. Bezprecedensowo: naród ma własny język, a większość urzędników posługuje się językiem obcego kraju, demonstracyjnie manifestując «niezależność» od własnego narodu.
Szalony nacisk sił antyukraińskich narasta na wszystkich szczeblach władzy państwowej, zwłaszcza w południowo-wschodnich i niektórych centralnych obwodach Ukrainy; czynią oni z nas «unikatowy» kraj na świecie. Wyżsi urzędnicy zachęcają do antyukraińskiego «podejścia regionalnego» w dziedzinie kultury i je propagują, aby skłócić nasz naród. Przyjęta jeszcze w czasach imperialnych «Ustawa o językach» nie tylko nie jest wykonywana, lecz także stale znajduje się pod groźbą rewizji, narzucanej przez rosyjskich nacjonalistów w Ukrainie.
Związek Pisarzy Ukrainy, organizacje twórcze i społeczne, partie i wyznania wielokrotnie zwracały się do Prezydenta, Rady Najwyższej i Gabinetu Ministrów z propozycją podjęcia choćby jakichś działań na rzecz wsparcia języka państwowego, ukraińskiego wydawnictwa książkowego, oświaty, nauki, literatury, teatru, kina. W ODPOWIEDZI - głuche, pogardliwe milczenie. Ono skrywa prawdziwy psychologiczny antyukraiński terror, którego początek kładzie się w poszczególnych regionach politycznych represji na tle narodowym. Ukraińskich patriotów wypycha się z armii, zwalnia z pracy. W polityce kadrowej robi się wszystko, by osiągnąć „krytyczną masę” nienawidzących Ukrainy w aparacie państwowym, tak jak radzą stratedzy rosyjskiego nacjonalizmu. Ukraińskich patriotów nie dopuszcza się do sfery zarządzania we wszystkich dziedzinach życia społecznego. Wojowniczy rosyjski nacjonalizm opanowuje wszystkie szczeble państwowo-administracyjnego zarządzania, zwłaszcza w południowo-wschodnich obwodach Ukrainy. Po prostu, wobec Ukraińców w Ukrainie już przeprowadza się czystki etniczne. Szanujemy rosyjski język i kulturę, ale przykro nam, gdy robi się z niego sztandar agresji, gdy za nim idą czołgi i lotnictwo, depcze się inne kultury, w imię tego po barbarzyńsku grabi się bogactwa innych narodów.
Minął czas, gdy antyukraińską POSTAWĘ najwyższych urzędników można było uznawać za ignorancję, brak kultury, pomyłkę. Wciąż świeża w pamięci narodu jest rozprawa z uczestnikami pogrzebu Patriarchy Wołodymyra, kiedy uzbrojeni po zęby mołodcy bili starców, dzieci, kobiety, duchownych, wściekle krzyczeli «bej chochłow!» i tratowali zbroczoną krwią niewinnych ofiar państwową flagę. W jakich to więc wolierach, na jakich duchowych paszach trzeba było tresować takich oszalałych szturmowców, karców własnego narodu?! Jakie to zwyrodniałe dusze trzeba mieć, by pobłażać otwarcie antypaństwowym partiom i ugrupowaniom, zbrojnym podziemnym formacjom rusofaszystów w naszym państwie, a jednocześnie bez sądu i śledztwa zakazywać i represjonować legalne ukraińskie organizacje społeczne?
Ukraińscy internacjonał-karierowicze mają nadzieję znów obrócić swoją rodzinną ziemię w kolonię Rosji, ponieważ bez Ukrainy Rosji nie stanie sił, by znów dyktować swoją wolę światu. Razem z oficjalnym Kremlem rozpętali prawdziwą, zaciekłą, jak dotąd «zimną» wojnę przeciwko Ukrainie.
Ukraińska inteligencja zdecydowanie potępia prowokacyjną i zgubną politykę antyukraińskich sił na naszej odwiecznej ziemi. Kategorycznie nie zgadzamy się z opinią, że idea ukraińska na Ukrainie nie zadziałała. To fałszywka tych, dla których proklamowanie suwerenności naszego państwa to «tymczasowe zjawisko». Szlachetna z natury idea narodowa z pewnością zadziała, jak w każdym cywilizowanym kraju, zjednoczy WSZYSTKICH obywateli Ukrainy w ogólnonarodowym dążeniu do tego, by wziąć własny los we własne ręce, odrodzić potęgę gospodarczą, rodzinną kulturę, osiągnąć dobrobyt naszego pracowitego, utalentowanego narodu.
Rozumiemy ochronę własnej kultury, nauki i duchowości jako ochronę praw każdego obywatela Ukrainy do posiadania udziału w narodowym bogactwie, prawa do pełnowartościowego życia pracy i godnego dobrobytu, jaki może mu zapewnić nasza wysoko rozwinięta, bogata w zasoby naturalne Ojczyzna.
Rozumiemy ochronę kultury i nauki jako obronę równoprawnych, wzajemnie korzystnych, a nie drapieżnych i wyzyskujących nas stosunków ze wszystkimi krajami i narodami.
Rozumiemy ochronę kultury i nauki jako gwarancję praw człowieka, jednostki. Kulturę pojmujemy jako głęboki szacunek władzy dla swojego narodu, takiej władzy, która nie ośmieliłaby się hańbić Państwa Ukraińskiego ani poniżać jego narodu.
Ukraińska inteligencja z zrozumieniem odnosi się do nieuniknionych obiektywnych trudności pierwszych lat naszej niepodległości. Ale nie możemy w żaden sposób pogodzić się z tym, że wpycha się nas w ślepy zaułek narodowej nicości. Starczy nam stanowczości i ofiarności, jak u poprzednich pokoleń, by nie dopuścić do zmiecenia z powierzchni ziemi wielkiego narodu ukraińskiego, który pod względem liczby zajmuje piętnaste miejsce wśród setek narodów świata. Odczuwają to ukrainofobscy urzędnicy, którzy zmieniają jedynie antynarodową retorykę, nie zmieniając swojego antyludowego kursu. Zbyt długo się cofaliśmy, oddaliśmy już wiele pozycji, zmuszono nas do rozbrojenia, nasza gospodarka jest stawiana na kolana, ale dalej cofać się nie ma dokąd. Za nami jest nasze najświętsze i najdroższe – Ukraina i jej naród.
Z poczuciem wielkiej odpowiedzialności historycznej my, przedstawiciele ukraińskiej inteligencji, wzywamy do zjednoczenia się dla ratowania Ukrainy i jej narodu: siły polityczne, organizacje społeczne, robotników i chłopów, pracowników kultury, nauki, oświaty, przedsiębiorców, rolników, wyznania religijne, organizacje weteranów i kobiet, ruchy młodzieżowe i studenckie, obywateli różnych narodowości, świadomych patriotów, wszystkich, dla których nasza tysiącletnia, dzisiejsza Ukraina jest rodzima i bliska, tych, którzy chcą widzieć ją wolną i bogatą.
Ogłaszamy utworzenie Komitetu Narodowej Samoobrony.
Wzywamy ukraińskich inteligentów, wszystkich patriotów naszej ziemi, do rozwinięcia pracy nad tworzeniem takich komitetów w obwodach, rejonach, w miastach i wsiach. Narodowo-demokratyczne, patriotyczne siły mają doświadczenie w tym, jak zmusić władzę, by liczyła się z wolą narodu, który pierwszego grudnia 1991 roku zagłosował za suwerennym, niepodległym Państwem Ukraińskim.
Więc okażmy znów taką wolę!
ORGKOMITET: Iwan Dracz, Ihor Holowaj, Wiaczesław Briuchowecki, Anatolij Hryszczuk, Wiktor Jesikow, Larysa Kadyrowa, Witalij Karpenko, Wołodymyr Kowtun, Stepan Kolesnyk, Platon Kostiuk, Ołeś Łupij, Pawło Mowczan, Kostiantyn Morozow, Wołodymyr Mulawa, Hryć Muszkietyk, Petro Perebyjnis, Anatolij Pohribnyj, Jurij Pokalczuk, Jewhen Swerstiuk, Wołodymyr Czerpak, Wiaczesław Czornowił, Wiktor Cymbaluk, Halyna Jabłońska, Jarosław Jaćkiw
USA
WIADOMOŚCI PROSWIATIAŃSKIE
OD RODU DO RODU – I KREWNI WIELKA
Już cały rok, od 1994 września, Ukraiński Państwowy Ośrodek Inicjatyw Kulturalnych (nowo utworzona organizacja przy Ministerstwie Kultury Ukrainy) oraz Ogólnoukraińskie Towarzystwo «Proświta» im. T. Szewczenki organizują w Kijowie wieczory folklorystyczno-etnograficzne. Są one częścią projektu artystycznego, który realizowany jest we współpracy z wieloma zainteresowanymi organizacjami i nosi tytuł: «Odrodzone święta, obrzędy i regionalne tradycje folklorystyczne narodu ukraińskiego». Pomysł realizacji projektu wiąże się z tym, że w ostatnim czasie zaczęły szeroko krążyć opinie, jakoby folklor to «małorosyjszczyzna» albo «szarawarszczyzna», dlatego nie należy go pokazywać na scenie; inni uważają, że w ogóle nie warto niczego odradzać, lecz lepiej jedynie przechowywać to z dala od ludzi.
Aby obalić takie lekceważące podejście do spuścizny naszych przodków, które budzi nie tylko zdziwienie, ale i niepokój, podjęli się organizatorzy wydarzeń proświtiańskich, które można nazwać alternatywą dla wszelkiego rodzaju fałszywych show folklorystycznych i festiwali, gdzie prawdziwe miesza się z fałszywym: autentyczny folklor demonstrowany jest obok artystycznego amatorstwa, profesjonalnej sztuki i estradowych piosenek. Fala, poparta na szczeblu państwowym, ... zainteresowanie prawdziwą historią dawnej kultury naszego narodu zaczyna słabnąć; następuje zamiana pojęć: poważne zainteresowanie – powierzchownym, prawdziwe – sztucznym; obserwuje się powierzchowną interpretację prawdziwych wartości duchowych.
Niemal co miesiąc przed wdzięczną, zainteresowaną folklorem publicznością, rozwijając zdumiewające i nadzwyczaj mądre obrzędy, którymi nasi odlegli praojcowie wielbili Słońce, Wodę, Ogień i Ziemię. W przytulnym pomieszczeniu Kijowskiego Miejskiego Domu Nauczyciela ożywały dawniej ukochane przez lud, a obecnie zapomniane święta: Wesele, Świeca, Kołodij, Dziewczęcy Los, Ulica.
W eleganckiej, przystrojonej pachnącą zielenią sali koncertowej „Złote Wrota” odbył się wywołujący zachwyt polески obrzęd Wodzenia Kusta ze wszystkim bogactwem zwyczajów, pieśni, tańców i melodii. Wypracował się system prowadzenia tych imprez, ukształtował się własny styl, łączący treściwy komentarz, zaangażowanie widza, swoistą dyskusję i obowiązkowe uhonorowanie uczestników wieczorów. Wieczory propagowały także informacyjne sponsory – gazety:
«Wieczirnij Kyjiw» [«Wieczorny Kijów»], «Osvita» [«Oświata»], «Hovorytʹ i pokazuje Ukraina» [«Mówi i pokazuje Ukraina»], «Visti z Ukrainy» [«Wieści z Ukrainy»], a także spółka akcyjna «Oberehy».
Starając się odpowiedzieć na pytania: Kim jesteśmy? Z jakiego rodu? Czyimi dziećmi jesteśmy?! – rozumiejąc, że twórcą i strażnikiem ukraińskiej kultury narodowej jest wieś, ponieważ to właśnie tam najlepiej zachowała się nasza pamięć genetyczna, organizatorzy tych niezwykłych wydarzeń, którzy przy okazji korzystają z minimalnych środków, dawali pierwszeństwo wiejskim zespołom folklorystycznym – jaskrawym nosicielom lokalnej tradycji z Czerkaszczyzny, Czernihowszczyzny i Lwowszczyzny. Angażowano także utalentowanych wykonawców z Kijowa – tych, którzy pracują na scenicznym materiale ludowym w zespołach „Berehynia”, „Kralicia” i „Lubystok”. Najmłodszymi uczestnikami wieczorów były dzieci z zespołów „Daj, Boże” i „Medunyci”.
o -тщєти о ПЕК Р А они -
3 н В Т Є
Tłumaczenie maszynowe
SŁOWO PROŚWIATY
PROŚWIAŃSKIE WIADOMOŚCI
Przedstawicieli ludowej kultury nie pominęli swoją uwagą… Ludowi mistrzowie z Semihorszczyzny, przyjeżdżając z różnych obwodów Ukrainy, oraz kijowianie, którzy prezentują swoją sztukę na Ogólnoukraińskim Zjeździe Ludowej Architektury… Wieczory obrzędowe ku czci Świąt Koła Słonecznego odniosły wielki sukces i miały głośny oddźwięk. Były transmitowane w radiu i telewizji. Ci, którzy je widzieli lub słyszeli, odkryli dla siebie wiele nowego, dotąd nieznanego, i przybliżyli się duszą do nieznanych skarbów, pielęgnowanych przez naszych przodków przez tysiąclecia.
Poza kalendarzowym cyklem świąt w życiu rodziny są wydarzenia, niezwiązane z konkretną porą roku, lecz także mające wielkie znaczenie. To rodzinne zwyczaje i obrzędy.
Kontynuując dalszy rozwój swojej artystycznej i kulturalnej działalności, we współpracy z Ogólnoukraińskim Towarzystwem «Proświta» im. T. Szewczenki oraz Winnickim Obwodowym Zarządem Kultury, przedstawia nową program, w którym odtworzono obrzędy porodu, chrzcin, pochrzcin i potretyny. Prawdziwa baba-branka (położna ludowa) Hanna Fylymonówna Kowal wraz ze swoimi współwieśniakami, zrzeszonymi w grupę folklorystyczną «Briksa», opowiedziała i pokazała obrzędowe czynności, zaklęcia, zakazy dotyczące położnicy i niemowlęcia, a także jak wybierać kumów, chrzcić dziecko, co przy tym mówić i co dawać. Wszystkie te zwyczaje są żywe na Podolu, we wsi Bohoniki w rejonie winnickim, skąd przybyli uczestnicy wieczoru, a także z sąsiednich wsi obwodu.
O przedchrześcijańskich korzeniach zwyczajów rodzinnych, które odprawiano ku czci bogów naszych przodków – Roda i Rożanic – opowiadał znany etnolog z Czerkaszczyzny, dyrektor Muzeum Historii Rolnictwa w Talnem Wadim Myćyk.
Według ludowych wierzeń opiekunem narodzin na Ziemi był wszechmocny bóg Rod, który troszczył się o rodzinę, ród, naród i przyrodę. A ponadto Rod miał dwie pomocnice – Rożanice, matki początku. Gdy rodziło się dziecko, stały przy matce i pomagały w porodzie. W dawnym
w rozumieniu naszego narodu człowiek jest pochodzenia niebiańskiego, boskiego. Jego narodziny są świętym działaniem, darem nieba. Nie bez powodu mówi się, że kiedy rodzi się dziecko, na niebie pojawia się nowa gwiazda, a kiedy człowiek umiera, gaśnie jego gwiazda.
Dziś rodzinne zwyczaje i obrzędy połączyły się w jeden świąteczny obrzęd, w którym łączy się nowe i dawne. Zachowuje się dawną starożytność i tak samo jak we wszystkich czasach wprowadza się dziecko w życie i do rodziny, przyłącza do swojego rodu. Nie bez powodu w pieśni śpiewa się:
Bo nie ma drzewa bogatszego nad kalinę,
bo nie ma rodu bliższego niż dziecko.
Wieczór folklorystyczno-etnograficzny «Żeby dziecko było szczęśliwe, żeby dziecko było urodziwe» odbył się w sali konferencyjnej Kijowskiego Miejskiego Domu Nauczyciela. Był to już szósty wieczór, i uczestniczyło w nim wielu gości: zespoły folklorystyczne, uczestniczące we wcześniejszych imprezach, które odbywały się w ciągu roku, etnografowie, artyści, dziennikarze i pisarze. Nie brakowało też Podolan, którzy obecnie mieszkają w Kijowie; uczcili oni swoich rodaków. W foyer prezentowano wystawy literatury metodycznej «Matka i dziecko», materiałów z wieczorów zorganizowanych przez Ukraińskie Państwowe Centrum Inicjatyw Kulturalnych oraz Towarzystwo «Proświta» im. Tarasa Szewczenki, a także dzieł ludowych mistrzów.
Chciałoby się, aby następny sezon koncertowy 1995–1996 przyniósł miłośnikom tradycji folklorystycznej nowe odkrycia, poszerzając paletę wieczorów regionalnoznawczych w głąb ich orientacji gatunkowej i regionalnej, z udziałem oryginalnych zespołów i specjalistów z obwodów, którzy ofiarnie pracują na rzecz odrodzenia kultury narodowej. Odradzajmy więc razem…
Ukraińskie Państwowe Centrum Inicjatyw Kulturalnych
Ogólnoukraińskie Towarzystwo «Proświta» im. Tarasa Szewczenki
Na zdjęciu: epizod wieczoru «Żeby dziecko było szczęśliwe…»
Informacje:
PROŚWIATA: 1868–1995
Ważną datą w historii ukraińskiego narodu jest grudzień 156 lat temu, kiedy we Lwowie na pierwszym zebraniu założycielskim narodziła się «Proświta», która stała się początkiem…
Ogólnoukraińskie Towarzystwo «Proświta» im. Tarasa Szewczenki, jako największa organizacja społeczna, od lat aktywnie przeciwstawia się antyukraińskim nurtom w życiu kulturalnym, a także polityce kolonialnej Austro-Węgier. Polonizacja ukraińskiej ludności oraz nasilenie rusyfikacji na Ukrainie w warunkach carskiej władzy stały się celem jej działań.
Товариство «Просвіта» przeszło trudną drogę, pełną prześladowań, gróźb i represji wobec jego najlepszych członków, ale nie zboczyło z wyznaczonego kierunku. Z małego stowarzyszenia przekształciło się ono w wielką oświatową, ogólnoukraińską organizację społeczną. «Proświta» stała się ogniskiem ukraińskiej kultury, ośrodkiem wychowania i hartu tysięcy przyszłych bojowników o Niepodległą Ukrainę, począwszy od radykalnego ruchu narodowego, aż po Ukraińskie Strzelce Siczowe i żołnierzy Ukraińskiej Armii Powstańczej. «Proświta» obejmowała wszystkie regiony, w których mieszkali Ukraińcy. Wrogowie narodu ukraińskiego pod różnymi sztandarami — austriackimi, carskimi, biało-czerwonymi czy czerwonymi — próbowali wypalić ruch proświatowski i niszczyli członków Towarzystwa. Najcięższy cios Towarzystwo otrzymało w 1939 roku, kiedy wojska sowieckie okupowały Ukrainę Zachodnią. Majątek «Proświty» został zniszczony, a tysiące proświatowców poniosło śmierć w obozach koncentracyjnych Syberii i w więzieniach. Wydawało się, że wszystko przepadło. Lecz nie. Ruch proświatowski nie został zgaszony. Znów zapłonął jasnym płomieniem. W 1989 roku we Lwowie zainicjowano Towarzystwo Języka Ukraińskiego im. T. Szewczenki, które stało się jedną z największych organizacji społecznych Ukrainy. Z Towarzystwa Języka Ukraińskiego wyłoniły się «RUCH», partie polityczne i inne organizacje. Towarzystwo Języka Ukraińskiego przywróciło zaś nazwę Ogólnoukraińskie Towarzystwo «Proświta» im. T. Szewczenki.
W pierwszych latach Niepodległej Ukrainy «Proświta» stała się głównym ośrodkiem
CZYM ŻYLIŚMY, CZYM BĘDZIEMY ŻYĆ?
politycznego kontynuowania ... w Galicji i na Podolu, a także na terytoriach młodego państwa. W obwodach zachodnich Ukrainy zaczęto prowadzić ...
Cerkwie greckokatolickie, a także ukraińskie, nadal istnieją. Choć cerkiew w walce o odrodzenie ukraińskiego języka, organizowała wieczory, zebrania, uroczystości i święta poświęcone historycznym datom, pisała i rozpowszechniała literaturę narodową, czytała wykłady z historii Ukrainy.
W niektórych obwodach Proświty przejęły na siebie pracę kulturalno-oświatowych organizacji. Proświtianie współpracowali z organami kultury i oświaty, a niemal we wszystkich szkołach powstały organizacje młodzieżowej Proświty. Całe wsie prosiły o przywrócenie im członkostwa w Proświcie. Ale niektórzy pracownicy kulturalno-oświatowi uważają, że proświtianie swoimi sporami stawiają przeszkody w działalności czytelni, choć naród popiera proświtian.
Otóż czy Towarzystwo «Proświta» ma przyszłość? I w ogóle, z czego my, proświtianie, będziemy żyć?
Ale w działalności kulturalno-oświatowych placówek, tak jak w pracy Proświty, potrzebne są reformy. Bo wiadomo, że kulturalno-oświatowe organizacje coraz bardziej upadają: kluby i wiejskie domy kultury nie działają.
Kulturalno-oświatowe placówki to organizacje państwowe, ich pracownicy co miesiąc otrzymują pensję, a proświtianie działają z własnego entuzjazmu.
Należało by połączyć całą pracę oświatową na wsi pod jednym dachem Proświty. Utworzyć rady koordynacyjne w każdej wsi, do których powinni wejść przedstawiciele duchowieństwa, kulturalno-oświatowych organizacji: kierownicy wiejskich domów kultury, bibliotek, organizacji młodzieżowych, szkół oświatowych i placówek przedszkolnych. Oni planują i realizują zaplanowane na tydzień działania, wychodząc z dzisiejszych warunków (organizowanie wieczorów, zebrań, uroczystości, świąt, prowadzenie konferencji czytelniczych, dysput, zajęcia sportowe, czytanie wykładów). Jeżeli te działania będziemy prowadzić wspólnymi siłami kultury, oświaty, Kościoła, Proświty, młodzieży i innych, to można będzie przełamać tę obojętność, która tak się zagnieździła.
Przede wszystkim należy przejrzeć kadry w placówkach kulturalno-oświatowych.
Oprócz tego w klubach wiejskich pracuje 20–30 osób. Rejonowy dom kultury – 8–10 osób, rejonowa biblioteka – 10 osób, a w kasie – 2–3 osoby.
A jeśli połączyć wszystkie te siły w jednym polu? Byłaby wtedy siła, a ludzie by się zjednoczyli! Czy nie czas porozmawiać o tym z działem kultury i zlikwidować to, a przy «Proświcie» utworzyć grupę lektorską i zatrudnić płatnego koordynatora? Właśnie to należało zrobić w ramach rejonu: niech przy rejonowym zjednoczeniu Towarzystwa «Proświta» istnieje koordynacyjna rada. Sekretarz lub Przewodniczący «Proświty» powinien stać się członkiem rejonowego komitetu wykonawczego, korzystać z transportu i wpływać na życie społeczne rejonu.
Przypomnijmy tradycje historyczne, gdy przy «Proświcie» działały kółka, chór i inne organizacje społeczne. Czy nie czas, by «Proświta» otrzymała zadanie kierowania pracą wszystkich dobrowolnych towarzystw, włączając jako jej składową Towarzystwo Ochrony Zabytków, krajoznawców, Towarzystwo Trzeźwości i inne?
Towarzystwo «Proświta» ściśle współpracuje z wydziałem oświaty. Tu również działa praca Domu Pioniera, organizacje młodzieżowe «Młoda Proświta», «Plast» i inne.
Wydaje się, że takie połączenie «Proświty» z organami oświaty, kultury, organizacjami młodzieżowymi i duchowieństwem pomoże sprawie.
«Proświta» jest ogólnospołeczną organizacją. Członkami Towarzystwa są pracownicy bibliotek, krajoznawstwa, oświaty, domów kultury i innych instytucji. Kiedyś Towarzystwo «Proświta» miało własne sklepy, czytelnie, drukarnie, kasy oszczędnościowe, a cały dochód z nich szedł na wychowawczą i społeczną pracę wśród ludności, na działalność wydawniczą, stypendia dla biednych uczniów, pomoc materialną, organizowanie imprez świątecznych i uroczystości, uzupełnianie bibliotek. Wszystko to może być i dziś, ale trzeba, by państwo zwolniło te organizacje z podatków.
Są zwolennicy ograniczenia działalności «Proświty» tylko do niektórych dziedzin pracy, ale to jest sprzeczne z historyczną przeszłością. Powinniśmy przywrócić dawne prawa i obowiązki. «Proświta» stanie się ogniskiem kultury i szkołą ideowego hartu naszego narodu.
A. MALEWYCZ,
przewodniczący Ogólnego Zjednoczenia Towarzystwa «Proświta» im. T. Szewczenki
9 LISTOPADA 1995 R. W CHMIELNICKIM ODBĘDZIE SIĘ OGÓLNOUKRAIŃSKA KONFERENCJA NAUKOWO-PRAKTYCZNA «PROBLEMY DUCHOWEGO I NARODOWEGO ODRODZENIA», POŚWIĘCONA 90-LECIU UTWORZENIA «PROŚWIATY» NA PODOLU
ODRODZONY JUBILEUSZ
Podolska «Proświta» ma swoją historię. Jeszcze przed powstaniem tej organizacji społecznej istniały historyczne aspekty o charakterze politycznym, społecznym i narodowym. Przypomnijmy chociaż ukaz Wałujewa; ciężką pracę w pańszczyźnie, walkę o ziemię i wolność; ucisk ze strony rosyjskiego Kościoła – ówczesnej głównej instytucji ideologicznej reżimu carskiego – wobec języka ukraińskiego
Mimo ucisków i zakazów proces ukrainizacji Kościoła na Podolu się rozszerzał. Znaczne miejsce zajmuje przekład Pisma Świętego na język ukraiński Pyłypa Morachewskiego (1863). Ożywienie odczuwalne jest w Podolskim Seminarium Duchownym w połowie lat 80. XIX wieku; wolnościowe prądy ogarnęły wykładowcę Mytrofana Symaszkiewycza. Często podróżuje, zbiera folklor. Zebrane zapisy etnograficzne publikuje w gazecie «Podolskije eparchialnyje...». Wokół jasnej postaci M. Symaszkiewycza skupiają się entuzjaści-badacze tego kraju: Mykoła Jaworowski, Stepan Dłużewski, Wiktor Jakubowski, Kyryło Styrankiewicz, Juchym Sicynski, Mychajło Baczynski. Ukraińskie zwyczaje panowały w rodzinach duchownych Ołeksandra Łotockiego, Prochora Woronina, Wołodymyra Świdzynskiego, Pawła Wikuła, Mykoły Borećkiego, Wasyla Bidnowa, Josypa Oksiuka, Iwana Teodorowycza, Mykoły Karabinewycza, Kostiantyna Krotewycza.. Prawdziwym prosvitianinem został biskup Parfeniusz (Lewycki), który uzyskał zgodę Świętego Synodu na przekład Pisma Świętego na język ukraiński. Po Pyłypie Morachewskim jako pierwszy podjął się ukrainizacji życia cerkiewnego. Nieprzypadkowo w 1907 roku władyka Parfoniusz otrzymał tytuł Honorowego Członka podolskiej «Proświty». Ożywieniu pracy oświatowej, oczywiście, sprzyjał Manifest z 17 października 1905 roku, którym proklamowano wolności obywatelskie. Siłami przodującej inteligencji Kamieńca Podolskiego, jako administracyjnego centrum gubernii, w listopadzie 1905 roku rozpoczyna się ruch na rzecz tworzenia ognisk «Proświty». Do miasta zaczęły napływać gazety o orientacji ukraińskiej. Tak, «Kijewskie otkliki» redagował kamieniecki mieszkaniec Ołeksandr Salikowski, który wydrukował w języku ukraińskim artykuł Serhija Jefremowa. Tę gazetę dostarczano na Podole. Od 1906 roku zaczęły ukazywać się inne gazety i czasopisma ukraińskie.
W Kamieńcu zorganizowali się świadomi Ukraińcy, przede wszystkim Olimpiada Paszczenko, Jewhen Sicinski, Kyrylo Styrankiewicz, Wołodymyr Czechiwski, Kost Soluha, Wiktor Prychodźko, Mykoła Jaworowski, Serhij Iwanicki, Witalij Styrankiewicz, - oto ten szkielet, wokół którego
ни о РР
пан иціцаининььянь сн 0 пон РАЕР
gromadzili się podolscy prosvitianie. 21 kwietnia 1906 roku oficjalnie zatwierdzono statut „Proświty”. Wybrano zarząd. Niezmiennym przewodniczącym aż do śmierci był lekarz, absolwent Uniwersytetu Kijowskiego, Kost Hrehorowycz Soluha (1861–1922); zastępcą przewodniczącego był Serhij Mytrofanowycz Iwanicki – wykładowca seminarium duchownego, sekretarzem – Witalij Karpowycz Styrankiewicz – nauczyciel Kamienieckiej Żeńskiej Szkoły Eparchialnej. Jewtym (Juchym) Sicinski jako członek zarządu „Proświty” stał się aktywnym doradcą w sprawach kulturalno-oświatowych.
Jeśli w czasie wojny światowej wszędzie w różnych regionach placówki „Proświty” przestały istnieć, to na Podolu funkcjonowała dzięki lekarzowi Solusze. W latach narodowo-wyzwoleńczych zmagań podolska „Proświta” nabiera nowej treści, zwłaszcza gdy Kamieniec Podolski staje się stolicą UNR. Obowiązki sekretarza zostały wtedy powierzone przyszłemu historykowi sztuki Wołodymyrowi Sicinskiemu. On także redagował prosvitiańską gazetę „Życie Podilla”. Aktywnymi prosvitianami byli uczeni K. Szyrocki, Kriwecki, A. Hrynewycz (w Dumie Państwowej reprezentował frakcję ukraińską, walczył o pełnowartościowe życie języka ukraińskiego), Wołodymyr Herasymenko, W. Bidnow, a także Fedir Sadkiwski, Olena Percel, Mykoła Czyrski i inni. Znaczną pomoc prosvitianom świadczyli wykładowcy uniwersytetu na czele z I. Ohijenką. Prosvitianie organizowali pracę nad ukrainizacją szkół, cerkwi, przeprowadzali obchody świąt szewczenkowskich. Wraz z nadejściem władzy bolszewickiej działalność „Proświty” zwijano, a następnie całkowicie ją zakończono, prawie wszyscy członkowie zostali aresztowani jako nacjonaliści i zniszczeni w obozach.
Pod koniec 1941 roku nastąpiła nowa próba odrodzenia. Ogniska Proświty pojawiają się w Proskurowie, Kamieńcu Podolskim, Starokostiantyniowie, Letyczowie, Szepetówce, Miedźybożu, Żmerynce, Winnicy... Od czasu do czasu w lokalnych gazetach, pod lufami automatów, drukowano skąpe informacje o życiu proświatan, wspomnienia o głodzie 1933 roku, represjach i tym podobne.
Czas był niepewny dla rozwoju «Proświty»: ukraiński nacjonalizm był prześladowany przez faszystów. Prawie wszyscy proświatanie trafiali do obozów koncentracyjnych, skazani na śmierć, ponieważ hitlerowcy, okupując Podole, z właściwym sobie okrucieństwem postanowili poddać miejscową ludność niewoli i ją wyniszczyć. Dziś nie wiemy, kto dokładnie w latach wojny kierował ogniskami «Proświty» na Podolu, gdyż żadnych dokumentów nie zachowano. Z opowiadań старожилів (starców) wiadomo, że od połowy 1943 roku działalność proświatan wygasła. Hitlerowcy niszczyli setki ludzi w miastach i wsiach, przede wszystkim inteligencję, a zatem także członków «Proświty».
Minęło zatem czterdzieści pięć lat. Zaczęły pękać mury monolitycznego imperium – ZSRR. Fala narodowego odrodzenia dotarła na Podole. Pod koniec 1988 roku rozwijał się ruch na rzecz utworzenia Towarzystwa Języka Ukraińskiego im. T.H. Szewczenki. Stan na 1 września 1989 roku był taki, że tylko w mieście Chmielnickim, w 28 szkołach i klasach, w których uczono się języka rosyjskiego, uczyło się 26 960 uczniów, podczas gdy w szkołach ukraińskojęzycznych uczyło się 10 926 dzieci, czyli 28,89. Właśnie przeciw totalnej rusyfikacji ludności ukraińskiej powstało Towarzystwo Języka Ukraińskiego na czele z pisarzem M.N. Magerą (oficjalnie został przewodniczącym 4 kwietnia 1989 roku). W marcu 1990 roku Mykoła Mykanorowycz wysyła list do Ministerstwa Oświaty Ukrainy, w którym domaga się natychmiastowego położenia kresu rusyfikacji. Obija progi komitetów obwodowych i miejskich partii, obwodowego i miejskiego wydziału oświaty. I w rezultacie już w 1990 roku pojawiły się oddzielne klasy ukraińskojęzyczne w szkołach nr 5, 10, 15, 22, 26 i 27 w Chmielnickim. Podobnie działały towarzystwa w Kamieńcu Podolskim, Iziasławiu, Szepetówce, Wołoczyskach, Sławucie i innych miastach.
17 marca 1990 roku odbyła się konferencja Chmielnickiego obwodowego zjednoczenia TUM «Rodowid». Z powodu pewnych okoliczności M. N. Mahera na własną prośbę złożył pełnomocnictwa przewodniczącego. Wtedy też TUM «Rodowid» pokierował pisarz Wasyl Horbatiuk. Na jego barki przypadła reorganizacja TUM «Rodowid» w Chmielnickie obwodowe zjednoczenie Towarzystwa «Proświta» im. T. H. Szewczenki.
Jaka więc jest teraz struktura Chmielnickiej obwodowej Proświty? Zgodnie z Ustawą Ukrainy «O zrzeszeniach obywateli» pierwszą w obwodzie zaświadczenie o rejestracji otrzymała przewodnicząca Kamieniecko-Podolskiego miejskiego zjednoczenia Towarzystwa «Proświta» E. I. Sochacka. W 1995 roku zalegalizowali się proświtianie z rejonów: iziasławskiego, dunajowieckiego, czemerowieckiego, starokonstantynowskiego i letyczowskiego. Złożono wnioski o legalizację w Sławucie, Połonnem i Szepetówce. Samolikwidowali się proświtianie Wołoczyska i Deraźni.
Wśród aktywistów obecnie są przewodniczący rejonowych towarzystw: Maria Kundys (Czemerowce), Wołodymyr Melnyczuk (Starokonstantynów), Wasyl Kraczuk (Iziasław), Jewhenija Sochacka (Kamieniec Podolski), Lidia Pihol (Sławuta), Emilia Kondratyszyna (Letyczów), a także proświtianie Anatolij Swarycewski, Halina Miedwedczuk, Nadija Pakulko, Tamara Sys, Witalij Łozowyj, Switłana Buhajenko, Mykoła Mahera oraz wielu innych.
Wasyl HORBATIUK, przewodniczący Chmielnickiego obwodowego zjednoczenia Towarzystwa «Proświta»
Tłumaczenie maszynowe
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
| ТЕ ' "кеб 4 і І! ЧЕ тюп я шо 1 то М очі "А - "те Ря Щ У - РІ ЦІ Ра й -. б - й -б Уч 3 - ". -й г - | зойк ть - З. С о ДУ - СР "луню -Сі ї. , з суб ума | ро Хі ї г чо а ., У и ПР уч зм) Че піні В ї -ре «Ії
народністі єдина іВНньоОруська І
да зн 20 г ок 3 НІ с! ЗОДИ | (С 1 б . Х ПЕ Х внаслідок феодальної роздріОненост монголо-татарської навали та ПОЛЬСЬьЬКО питовСськоО!: експансі розпадається на Трі і з ре - )4ІНСЬ ї ЗІЛС | Першу, тобто російську мову, вважалиєдинок пра ок - тої С! | ї - | 1 5 "С
а українську та Оілоруську мови як Так ЩО давньоруську мову російські! вчені називали превнерусским язьшіком з російську моє
-- русским ЯяЗзьком Звідси випливав їх висновок «те що ВвІДКОЛОЛОСЯ, ПОВИННО Назад повернутися до свого кореня, влитися в русскоєе море», тобто має відбутися «злиття мов» у єдину, а саме в російську Але ж історикам усього світу, 8 тому числі и російським, відомо, що до часів царювання Петра ! Росія називалась Московією. Відомий український поет ХМІ ст. Себастіан Кленович у поемі «Роксоланія» (1584 р.) писав, що «славна Русь (тобто Україна) простягається до темних московських лісів».
із розпадом тоталітарної системи та утворенням Української держави українські мовознавці вирішили по-науковому ПІДІЙТИ до вивчення давньоруського періоду в ІСТОРІЇ східних слов'ян і їх мов. У зв'язку з цим Інститут української мови, інститут мовознавства їм. 0. О. Потебні та інститут археології НАН України разом із Ніжинським педінститутом ім. Гоголя провели в квітні 1992 р симпозіум із цієї проблеми. Запрошені вчені Москви, Санкт-Петербурга та Білорусії не прибули на цю конференцію. Минулого року в грудні вдруге зібралися вченіякакадемічних інститутів, так і науковці з різних міст України, Білорусії та Росії. Як у Ніжині, так і в Києві на конференції більшість науковців обгрунтовували положення про те, що давньоруської народності як певної етносоціальної одиниці насправді не було, а існували східнослов'янські племена зі своїми близькими за структурою, але не тотожними мовами. «Чи можна серед них виділити саме ті племена, в яких виявляються проукраїнські етнічні риси?» -- поставив питання акад. В. М Русанівський. | ВІДПОВІВ «Звичайно можна Інша річ початок їхнього існування. Одні дослідники відносять його вже до У ст н.е (час розкладу східносСлЛОВв'ЯНСЬКОЇ ЄДНОСТІ інші - до Х-ХІЇ ст., щетнші, зокрема російські -- навіть до ще пізніших часів». Це ті, про які я говорив на початку, що мріяли та мріють про злиття східнОСЛлОоОВ ЯНСЬКкИХ МОВ В Одну -- російську
Якщо йдеться про мовну ситуацію в Київській Русі, то вона мала, на думку більшості дослідників, такий вигляд Була церковнослов янська або староболгарська мова, якою Кирило й Мефодій переклали богослужбо ві книги гякОоЮ Вели бОГОСЛУЖІННЯ після прийняття християнства 8 КИМІВСЬКІЙ РУСІ Дле основною розмовною мовою народ) який заселяв простори від Закарпаття д Дону й від Прип'яті до Причорномор я бул українська мова Звичайно, вона не була імимало В ній було таки пексичних | граматичних 1 Лементів, які
такою. Як сучасна
розвитком не Я Ререглися Прооте п ОСНОВА
чері і сТтОЛІТТЯ ПереходиЛла від ІОКОЛІММИЯ
ПОКОЛІННЯ б згачуючись новими лексичними епементами та вдоскомалюючись у "раї Ї і, ІНОМУ І СТМЛІСТИЧІ "им РпВиИпгаіжі б І ГІ І наших ДРІЇ
Копи ж виникла українсь!
Існує чимало її ТЕТ Й ете| 1318
дле - зупинимо янатТти,няка, Ма Шу ДУМКУ
йнкх
М СТА
ЄДИНА
оаейннійнан ВОНО
нн ПЕРА по
Вітоємо БУРЯЧКА АНДРІЯ З АНДРІЙОВИЧА з /0-
річним ювілеєм і бажаємо йому здоров'я То
золотого ужинку на ниві рідного слово!
Гозетао «Слово / Просвіти» СЬОГОДНІ оприлюднює НОВУ
статтю вченого і бажає мому довгих років творчого, наотхненного життя 5; РОСИ | води!
ВІ 11 РІ - 1 І ПОЛІ | деТоО о" І ІД НІ | Її І, «ТЕЛЕ! | Г) Я ТІ - ІДТИЧНОММ ІК І ІНОМ 1аді. | ГП І НЮГ ся Гб | еннам ні С «ТОЇ го Пп | я. У ГІ "ЛЯ І п Пп Таї У | | | | ГгомПп ІДНА І 1/ піВденни | ІЗШОЇ Є! " ЗЮТ1 ї | 11 1Л і-й ; І | ! і І |) Г) ( чекії "І у0лгарські п | | ПИТ Її 1 У ВОДІ ісМмРІ РІС МИЛО ТОТОТІ ЗНМ ЦІ і . и рост ПЛ мен | | пи ПОЧаТОІ ООСІЙСЬКОМУ НаРрОДОВІ ІЇ00 союз українських племені! іх МОВУ, ЯКІ Уиоуатеї 7 ХТВОРІ іІЛли УуКраїнський народ. можна говорити починаючи з МІ ст Те саме можна
говорити и про союзи початок формуванню ОФілоруського и росіиського народів І їх МОВ, ХОЧ МІЖ українськими та біЛлОоруськими племенами того періоду було більше спільного, ніж відМІННОГО, ТтиИМЧасом як між українськими та ростіиськими племенами вже тоді могла бути значно більша різниця
У МІ-МІЇ ст. у східних слов ян виникають державні об'єднання -- племінні князівства, а також територіальні князівства, до яких належали різні племена або їх частини Центрами таких князівств були міста: у полян -- Київ, вільменських слов'ян -- Новгород, у кривичів -- Смоленськ і Полоцьк, у сіверян -- Чернігів таїн. Про одно з державних об'єднань давнішого (до Київського) періоду арабський літописець Х ст. Аль Масуді писав так »«3- поміж цих народів один за давніх часів мав владу, князь його звався Маджак, а сам народ валінана "очевидно, волиняни?). Цьому народові за давніх часів корилися всі ІНШІ слов'янські народи, бо влада була його, а інші князі його слухалися»
У зв'язку з дальшим розвитком суспільствай потребами оборони та боротьби проти нападів ворогів із Київського та Новгород. ського князівства ЇХ ст. виникло велике князівство з центром у Києві - Київська Русь, яке за князя Володимира (978- 1015) досягло найбільшого політичного розквіту, об єднавши всі східнослов'янські племена Але чи можна говорити, що після цього об'єднання племен виник монолітний народ? Звичайно, ні. Різниця й далі продовжувала існувати, тому говорити про якусь давньоруську народність Є безпідставним, науково необгрунтованим. Інша справа, коли идеться про давньоруську мову. Під цим терміном більшість сучасних дослідників розуміє пітературно-писемну мову східних слов ян, в основі якої лежала староболгарська, тобто церковнослов'янська, мова, що мала південно-СХІДНОСЛОВ ЯНСЬКУ фонетику, активно вбирала в себе лексичні и морфологічні особливості тих оСХІДНОСЛОв'анських діалектів, які мали Центри розвитк писемності. Разом із тим є чимало мовознавців, особливо російських, ЯКІ перебільшують вплив тогочасних розмовних
племен, ЯКІ дали
ре,
оплементів у свіІТСсьКИХ ТВОРАа» (ак «рРУуСЬКаО правда ПІТОПИЇ - «ПОВІСТЬ ВрРем ЯНИХ ЛІ давньоруські грамоти (лово 0 полю Іігоревбім» 1 | твердяті що
ВН ПОРУ ЗКИЙ НОДОД 1 гум ЛП Павньорусі мова розуміючи під цим терміном розмо! Моб 1 о народу ШПе було ВИГІДНО Дим і. РУТ РІ к 1111 пероминли НІ ЗА У перерооривши а КОСІЮ, | Таким чином «ДРТ й ПОСТІ 4 П|ИІ Нор УКО) Та ста" ритори Т, ПАОАТЬКІВ ШИНУ ! і, й україни! ПОДМИ
ЛО
0 НОТА ТРІТО. 1 Птератури АТеТтІТО 0.4 "11 і
Русі 0. О. Шахматов, ! Во дич В М. СТІ Іс їРІ і гнювалпи тим "По п О ОСНОВІ |!
13 на мова Києва, койне, ТОчніми МОЇ
МОВНА СИТУАЦІЯ
| | ІМ Сс
РТ б (ІС
ІОВО | -Ї - | ппитнеА ї ої"Гов: гІСТО р.
т ТУ | -
| - Ту - | | - | | ' ри - , Ї (С ч1,1б я -
ПІ - Тав і ї |
| К ілтіяСьКоОЇР і - Н -| ЕТ «РР І СХІЛПНІ Ч« То гій О| В | ТУПАЛІ «ї і Кі 1 Лавровський 0 Я Черних Н.| Аванє . В С мноградоє ТАБ намагаючись доказ що вонавиникла са! оба НІМ ШЛЯХОЇ 3СкКІЛЬКИ в розмовній мові Східних СсЛлОовян різни
0 РА І, Ра І Думку НЕ було помітних відмІННОСТЕеЙ аж ДО ХІМ СТ
Коли 988 р. княЗь ВоОлоди! Мр о рестив Русь, він, якзаписано в літописі, "нача пОИмМаті У нарочитом чади дДьТти М даяти на учениє книжноє», Як правильно зауважив проф. 1 П Ющук ІЗ цього приводу, дптей князів 00Я0 воїнів, купецтва, священиків учили 8 цих школах не мови смердів, а церковнослов'янської (староболгарської) мови, якою були написані божественні книги. Одні опановували її краще, інші - гірше, але вже між собою, щоб відрізнятися від простолюддя спілкувалися якщо не чистою церковно слов'янською, то церковнослов янськоукраїнським суржиком... | саме цей суржик воїни, тивуни й посадники несли в завомовані землі, що були заселені угро-Фінськими племенами: Суздаль (1024 р.), Ярославль (1071 р.), Рязань (1095 р.), Владимир (1108 р.), Москву (1156 р.) тощо». Цей мав на увазі російський мовознавець акад. О. Шахматов, коли писав: «Родина нашего великорусского азька -- Болгария. Но образовался он в Киеве. гдеиспьтьвал впервьм благотворног влияниє народном средь, окончательно 8 Москве», Звідси в російській мові така велика кількість староболгаризмів -- фонетичних морфологічних : лексичних. Дехто з мовознавців пояснює це тим, що нібито воні були привнесені,з книг як ООГОСЛУ жбови Так І СВТСЬКИХ Д ЧОМУ ж ТОДІ В УКРОЇНСЬКІ! мові їх так мало? Справа в тому, що російській мові ВОНИ ОРГАаНІЧНІ Тановлять І! первісну основу
Отже, церковнос пов анськамова, ставши пттературною В КИМІВСЬКІЙ РУСІ поступовс видозмінюється, вбираючи дедалі більші мІСЦеВИХ тобто у країнських ри 11 пояснюється тим, що писарі, які пи ЛИ ЧІ переписували книги, мимоволі під к плив народнорозмовної стихи робили описки помилки Щоб переконатися в цьому, доситі
обл "Га тей КИІВСЬК
узяти одну з найдавніших писемних пам'яток
Ізборник Святослава 1073 р., який є копією болгарського ори! налу Ось низка помилої аких допустився мого український переєті сувач у НИЗЦІ ПІ ре МЛ церков слов'янського 6 їЯТьЬ) Він ужми б и ГУКС ниман видома исцили ба ПЛУТУ Й 1 Б 14 | 16 | ІАЛІС павь УСТавив амістьпаль ст "т ока 1.1 МмМІіІСТЬ ПИЄМІ,. ї сі кл) і і | ПІ | ІК. рі ГУ ГІ 1 "А
ГО УМ | КОЇ
Ї іТКиИ. 5 111 | | | і | 4
|
ОВИЧІ | | " І
| | і) |
ж 11) Ї і НАаСИЛІ | І) об і | во Те) ТР | ІС ТеАннНм |) ВІ кпичний ВІДМІН І ЕОЗНЕЄС о УТ! Ло САМІТ УЬ «нуФфри сватий Фоко, НОроОожІ рН
(мово ПРОМИТИ
чимало ІНШИХ україмізмів 30к с вопег рема
новгородських зерестяних грамотау и Новгородському ЛІТОПИСІ, у Новго
КОрмчій, які на думжу!.! П щука з проявам, гсієї само! простонародної мови
ззважаючи наз вплив мови
з
игенів --ІЛЛІОІЙЦІВ, Яких ПІДКОРИЛИ Сер би відчутна близкість сербохорватської: мови до української, що відзначають ус! мовознавці. па Думку проф | (ПО Ющука, «з усіх слов'янських мов саме Українська розвивається безлереране від часу її ВИДІЛення якогось прадавнього індоєвропейського масиву и до нашогочасу»
доказом пього Є місце проживання Т НОСТІВ» Відомим ООСІМСЬКИММ ученим - кипарським у Сборнике ответов на вопрось поязькознанию |к У Международному сьезду славистов)» Писав те, що слов'янська прабатьківщина Оула Мій карпатами Придніпров'ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) | Пінськими болотами, на території, де з наидавніШих - засів панує чисто слов'янська топонімІКа, Є В наш час загальновизнаним». «Саме звідси, - зауважує | По Ющук, -- з території України ишла слов'янська експансія, а отже, й поширюдалася слов янська мова, яка стикаючись З іншими мовами інших племен, набу ВІДМІННИХ рис !: започатковує зла нові мо (там же) (пор. рух предків сучасних сербів |
орватську мов Пе іближчою до
2 т
1 й | С 133)
(рення Тд казав би М "око і ги НІЯКІ
ог на " ПИ "Ї
й ич-
тк зайно ра ЧНІ
зни .
| 1 | , 2
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
Слово ПРОСВІТИ | ломи акти, КОМЕНТАРІ
ЧИТАЧ - ІАЗЕІА лі ЧИТАЧІ ПІДТРИМУЮТЬ
КУДИ НАСВЕДУТЬ? 33 (а 9 гоетими, Українське. ловом УС ПАЙ | | Лв ЕД ь Г С) | кмибишеотпа «Ті ' к ери! І|ОСІ І Р І"|ІрІСЛО ) | оприлюдмноми ЛЬ і кА Кк | А" 11 ЛЕВ. / 15 У КРАЛИ РИ 1 оррРОвІ ою мс І|роОєСтита ІМ, | |ТЇепчем я й | пини Мона! і | ; | СТОСОІО МПІЬиИИо ТтОоОпПпОРІМмМО К.М І мІКЛИКОМ Й | 141 | 1-Й пА-ТІЛ | | - 7» | ! | уяв пПІЛЬНИТИСЬ ОД ІМІ ПЕ кКОГО ММ ГУ ЛЕМ КО У і 1! І | Ір й | им КД Ме З ЗОт калхози єщі . / Полальни береження у топоніміці Києпа | ЛІЯ і | "-УАЄПОГ р - - Й рік ч роки Упалі І ДОР, ЩІ! 1 - ІсрСонеІИ 1 ПОЛІЙ ОГСЛьЬШОПпИцьЬКкО І ЛОДСИ і Також При - 4 1734 | а 1968 ГА й й РА. 7 МОКРА М | з я СПИАІСНИХМ ІМ ОДеЛІСКИ ( | бЄЗГлЛУЗЛНИМ, І принивлитим | | паце! ібільшечи ее ч- 1 ТИ ЧИ - - іля України, як суперенної держави. Повністю сь МІ дний» колгосп ім «г і . " | таки | ОД іИИ на БРАВО ) чпілтримуємо протесє і ІІросСПи проти намагань пос "Р 4 вдетего кумбишова КЛ пи - ай 5 и б | ПРЕ ДАК БРОЦИ і | дупом рої лізНерії - Ра! ПСГІЙ км ШО СОбТнНОКИ ЧбЗІЛЬШІОГИцЦьЬКО! ЛОФИ "опночас " "о! ЛІ) |4 | | ЛИ Ї | | | ІЛ | о є ие! З а У | мій лід одвів коней, волів лав с пропонує мо розглимути так конкрет пропозими шоло і 4 | ря б | 4 | 5 Я се начиння господарське Іду в КС » переименмиє м ь пулиць | ! ОН 11 | І сі! МЛ - | | | - 5 бригаду Мо! де керує пан Іван б |, Вул. Урицького персименувати на пул. Василя із | | ж рт) ДУ! "Ір ж ІА ГІ |- ИЙ «У ДІ І-І | Чі . | | - - кіпишипи | | алива лЛлоношук |лліч Попєнов, прошу цього пана Липкіпського митрополита-мученика, рориця зма не мі- | і і сі! і 7 , .У1К , і . "епі; ч 111 "ДАТ г НМ з , | | | чів ів зви зн фундатора ПОСІЯТИ МЕеНнНІ на ПОМ іДИЮНІЙ ДИ 111 "м ежнх українська пратвос ан церкиу ул ЯКУ тим піЛЛлав | | , КЕ | | пГететні Те! іюсіяти вчасно ! Якісно. Ю ка КОЛГОСМУ ВА і і пений до повногі сло р з ль чуютаке «Я тебе здслаю, что | СРОЄ ЖИТТЯ - "ГЛ ЧИ " Д п п МИ ОГО Ар «- | у й " Я чи), | вИОР о ї 1 | . ; - Р і | 9, | дають КІ, - оєй здєсь нє буде! Отже маємо, що маємо . Іншим |ї а користь такого персеименупрання промопляє той РИ | ПДМ ВІТЛОГО ай уундаї Юр за , втина За каво гапасовалі, тої фрактошотим мешкавпнеполотк, атакож на СОлом янші - Ї Ж І.) і к І І СА ЧІ « і ці ь М 4 | 4 Ди МТ дам іпашєет Ісеєєт ІУОІраї! | пристосовуються люди соула Хцеркюм і, поякІи тин Служни и | | у ВИМ скажуть їм за того г голосують, 00 жити якось ? Вшанувати пам'ять Патріарха УА ОО Моетислапа | у ба. навітьт на тих двох центнерах ячменю, а це з Семи | ущдлавши одній з вулиць на Печерську назву Мостие- | і ! Її | | 11 в нд РАН у р . й гугі ; | є | б | га орної землі, що припадає на кожного члена колгоспу аВеьке і | б і ї че З - . Р ь - С "Т би Ран РР - - | Ж І " е бо Сумно дивитись на бур яни, на поля НІ обробле нії Не З3ЯаЖстянНні у Киїп-- сто іммця соборної У країни, тому цілком | маг | знеріра давить серце та чи буде ж таки виконана та | б | | | зай | | | ше й | : | дня - ІОГІЧНИМ | ДОЦІЛЬНИМ ОУЛО ШООС у назвах киїзськИиХ кіз | ірограма Президента України, де прямо говориться, ще БА РАНИ РО ЛЕ СБ Уч Петрушевича 1 Ї і | І І) з - « , Р « « і. « "аг ; досить експериментувати, а греба віддати землю селянам ПІ и 9 ЗУ| р ли М - В г За | навічно У приватну авпасністьщОб це стало реальністю, 'щОб резилента і .-« ТОКОЖжЖ / пигуУСТИМаА олошина -З- | муки ЛИ РОРНЮ ІРО калютіднім всі форми господарювання на землі приносили користь ане ГІ ре МЛеНнта карпатської України "«ІДЖСО ДПСІ ЦІ ІСМЛІ | цо млтакі , вно Підтримки розор г ганьбу? Що ж, поживемо -- побачимо! Може 1 тієї | тепер об'єднані п олній незалежній Україні ; РИ СЬОГОЛНІ ВОНИ О0ОЛИТІ г За, - | ані але ж мають багато 3 них більші переваги | ЗЛИДенної пОДаЧКИ у Формі двох центнерів ячменю не буде В. КОДИНЕЦЬ зо | МЛ ьки психологічно, а й Іван СУХАР Заст. голови осередку «Просвіти» ЦКБ «Шхуна» С ) Ж ЧЕ пе | Берк 0 «Яке Собі ОД з Ді! таб ЛАте Запорізька область. Ї леткі. Сі р. | ; ! . . зі екс ниеасьсяса о пар карданної б 5 б І за Є ТАКА ДУМКА аромовності? ри ин ди . - - . Двомовність п Україні виразно характеризується , 7 упослідженим становишем української мови. Для при- | коня РА - АН УРСР є ростиська, а не українська» (ж. «Україна», в)
1990. Мо 45) Нашим обов'язком на сьогоднішній день
ль 2 Зх
У МИКОПАЄВІ ВІДБУВСЯ СЕМІНАР «ЗМІСТ | СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ МОВНОЇ ТА (просвітян, педагогів, просто громадян) є сера за б - тебатлувоТ суОгба. ромрсм раєпА МАЄ ло. | усунення передумов вимушеної авомовності. Нам слід 2о)7-Зумка ІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ» В НЬОМУ ВЗЯЛА УЧАСТЬ РЕФЕРЕНТ ВУТ «ПРОСВІТА» ВАЛЕНТИНА ПАВИЦЬКА. сть КОРІННІ -Де СЬОГОДНІ ВОНА ДІЛИТЬСЯ МІРКУВАННЯМИ 3 ЧИТАЧАМИ НАШОЇ ГАЗЕТИ населення, двомовність панівних І непанівних нашій, ши двомовність як політику держави г як природне явише | бот ЗВО
Те і КУ б ут лати СсемІНар надзпичамно актує«уьс- 2 ( нтагутизиния ІСОобХхІЛНИЇ кроку плосконеленмтні истеми оспіти. нсеорхілна умопа подальшого п розвитла
| же обро було 06. якби в основі станларту з г ІСЬКОЇ мопи УКРОЇНСЬКОЇ (ітсратури україмнознавств історії України, усіх навчальних прелметиї оуУла поклалена українська нпашцонатьня мшея
хле ОСКІЛЬКИ шпропомоюшасїн му Просктех Ісержаних станладстів цього не прозпучало, |хОоОчУ зУПпИНИТИСЬ на тих нагальних рОоолемах, іІКкІ СТАЛИ причиною
нашональної оспіти, нашонального пихо-
ПїРІЇІ
гілипер пілсУТНІСТЬ КОНЦеПИиЙ нашонального ихопван ШШоправла, Нашональна Акалемія Наук возглянула 1 Презили кониєпиіо навчання
а! Х І»иональних меншин п М кратнии 1 15100 || ІЗ БОнНЛа-
- НКО СТИЄОЛЖжЖУЄєЄ. ШО ПОСТ МОГИ, окрім мМоОпИ Ісрж ІІБНІОЇ нашіональних меншин Напевне, -41ІМ СО ЦЯ ІОДООКУ
і МІСУРЕЛІМІРІ
пумка ільмУЄ широкий розголос МОЛОЛоОгО
наукопия Бобагато хто як не може по Ох ГИСЬ ВІДЧУТТЯ шо ростиська мота 1руга доржапна моцша п Укр ЛИВИ У сучасних розвинених країнах не пивчентня риляної середній школі бкіДЛПпОДИТЬСЯ ОІЛЬШеЕ часу. П. Ланжевен, лауреат Нобелівської премиї в галузі «фізики, запропонував у Франиі пілпести на мопне напчання уУ5Ф; навчальним І|уже добре було б. якби ше Мини с терство осСпіТИ УПпоОрядкуа нні голин. Вчителі повинні мати ше на увазі! при розполілі голЛин,ІПри СпіІЛКкУЩІННІ 3 боатьками, особливо тими, які мопби пишуть заяви про зарахування їхньої дитини ло російського класу» Я глибоко переконана, що перпинні осередки «Просвіти» -- та мобільна сила, яка спроможна взяти на себе цю роль. Дозволіо собі окрестити першочергогі завдання таких утворень
|. Єлиний мовний режим -- обов'язковий аля всіх учителів та учнів
? Коженучитель має зразково пололдіти українською итераитурною мопою
А для того, шоб це стало реальністю, потрібно цей пункт пбести під час атесташи вчителів. Жахливо, шо вання еВчитель-метолист», «Старший вчитель», приспоєння вишої категорії, шо лає прапо на збільшення заробітної плати вдвічі, дається тим учителям, ЯКІ нехтують чержайною мопою Більше того, при пропеленні ліцензування, враховувати мопу навчального закладу. І, звичайно ж, при виробленні державних стандартів
) Боротьба за культуру моплення -- обоп'язок кожного педагога, а не тіЛлЬьЬКИ ВЧИТеЛЯ-СЛОПЕСНИКА Учитель особисто не може вплинути на свого колегу, перпинний осередок «Проспіти» -- може. Крім Того, 5096 зібраних членських виєсків дасть змогу організувати паля колег та бажаючих курси вивчення української мови. Програма курсів вироблена в Центральному
(«І 1НІОУСМНИХ МОГ"
полпопини наопчального
нт
гоОопин мало на у Пи ЗІ і
при нарчальних
РН Р ПЕР п от 0 и 09 и - лиса 090
пратплинні, ми п люб'язно надішлемо всім на запит 4 Боротьба за культуру мовлення учнів має стати одним із головних напрямкіх діяльності школи. Це повинно бути основою уголи між первинним осередком «Прости» 1 керівництвом школи, шкілЛЬНОГ раою, особлипо в умовах контрактної системи Зазначу. шо осерелок це поридична особа, яка має право розгортати громадлсько-поліІтичну, культурологічну 1 комершину діяльність. Учителі споконтику за копійки, атом заеспасибі» пелуть гурткову роботу. Гепер же, піл крилом «Просити», можуть організувати роботу будьякого гуртка, мають прапо апелювати пло районної профепилки і вимагати від нет фінансової підтримки на користь гуртка. Дуже лобре, що це передбачено державрвним законодавством, але зле, шо профспілки надшоть Ффінанас Ому ДОПОМОГУ Не гурткаЯм Наролознаодеєтн, гончарної справи чи вишивки, а ушу чи самбо ІГросгита» має право виступати проти такої практики і повинна це робити. В майбутньому такі гуртки можуть перейти на самофінансування ї прибутки від виробпийштва становитимуть власність первинного осерелку у. "Простита» контролює комплектування шкільних оголіОТтек. Це не дозволить п майбутньому укомплекто- ПУВаТИ ШКІЛЬНІ "Пплручникяами З Історії, як ше 6. Осередок «Просвіти» пПиДТриму( ПП іШКкОЛлеми особами української діаспори
ПО МОЖЛИВОСТІ, надасть '|
бібліотеки російськомоврвними трапляється сьоголниї школи налагоджує та поодинокими Центральне правління ІОПпОомогУ п цьОМУ ПпИТЖниНИ Осерелок повинен використовувати вс: форми пу ЯЗКІВ школи з батьками. Ми зобов'язані розширити гематику ушверситеті» педагогічних знань для батьків гими питаннями, які праціоють на утпердження державності, розвиток духовності молодих україішів
у. Пропагує серед учнів та їхніх батьків створення сімейних бібліотек, перелаплату української періодики 11а перший погляд це не так уже й важливо. Важлипо, особливо для сімей, діти ЯКИХ навчаються не в держапних школах, 4 приватних чи напійкприватних і ицензування яких не передбачило пурікту емопа навчального закладу». Особливо сьогодні, коли ше не затверджені державні станларти, що лозколяє тримати рідну мОоВу, іІСсТОріно, культуру пролі пасербиці Пприлихміи мачусі Не секрет, шо саме нетралишині навчальні маклади мають на меті вихопати майбутню нашональну сліту. Але чи буде вона проводирем нації? Наше заплання нашональну ілею ппроваджуврати по усій системі ОсСтитИ
9. Шкільний осередок надає допомогу у мовному вихованні дітей у дошкільних закладах. Обов'язково, щоб не порушити послідопність ї безперергність пашонального вихопання. Власне, спи вплив наоєсвитити процес парто починати із дошкільного заклалу
Я сподіваюся, шо зуміла переконати учителі у необхідності таких осерелків. Вони потрібні, просто необхілні п умопих так зпаної двомовності. Хоча чи ж
13 ЯЗКИ клеесами
у спіБжИиТттіІ різних етнічних спильнот.
Боротьба на цьому полі за утвердження державної української мови -- це боротьба за те, щоб українська мова для уУукраїниш р України стала самолостатньою, а лвомовність -- засобом спіЛКУВання з представниками інших краї, виявом мовного стикету, а не засобом Орутальної денашоналізаци та русифікації.
Державна двомовність, яку хотіли 6 запровадити захисники «русскоязичного насєлєнія» в Україні суперечить принципові національної єдності Українського пароду, протиліє розпиткогі національної державності, Культури, науки
Вимагати обов'язкової двомовності рід українцію, які живуть влома, в Україні -- це зневага Іхньої національної гідності | порушення елементарних прав полини. Тому закралаються сумніви шодо змісту державних стандартів. Хочу запитати прелставників міністерства освіти: на основі пироблених стандартів буде вилана програма української мови як мови державної, а програма з російської мови як мови іноземної, однієї зслоп'янських моп чи як другої мови народу України? Повірте мені, у пеяких школах м. Києва сьоголні в розкладах значиться пона як російська мова (не іноземна), і кількість годин на 1-2 числа більше ніж на вивчення української мови птература - не світова, не зарубіжна, аростиська. Отже, тгчитається російською мМоОпою. А мінНІСТерстпо осрітИи ло цього часу в навчаль- НОМУ плані пише енайбвчальний план ЛОЛЯ ШКІЛ 3 українськогюмю мовою напчаніня », о... зрОчиськОю мопою РТАРГПИАТАЮ НИ Я», о тля шкіл з мовою навчання наш ональних меншин». Це тому, що у нас є школи з російською мопою навчання? А може навпаки: школи ІСНУЮТЬ
угідно міністерських плани?
нн я а щи - де птн ши ле ан с лен т
Розподіл денних загальноосвітніх навчально-виховних закладів та учнів в них за мовами навчання
(на початок навчального року, у Уо до загальної кількості)
| Кількість шкіл, які ведуті: КІЛЬКІСТЬ Учнів. ЯЮ заняття українською або | навчаються українською | російською мовами 260 російською мовами українською | російською кбайнць російською 1990/91 7145 207 479 | 514 1991/92 743 | 19 5 49 3 50 1990/93 139 І9 і 914 478 1992/94 73 й 13 8 4 3 | 449 (99495 74 39 565
й «й ДТ. оо дв у
«ж ЙнА
о Р
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
З РЕЯ
тю
РА
ан Б НИ ч- -ои нний й
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
у! і ЛЮ і ть, "г
-
Василь Биков І Панло Загребельнийми
Л. Голота -- Павле Аргитовичу, нині коли Україна широко вздзначає славсєтний ювілей славетного гетьмана, коли так багато тишуть тро Богдана Хмельницького, захотілося звернутися до Вас, - мало хто з багаточисельних дослідників 1 журналістів висловив думку, яку Ви стверджували в своєму романі «Я, Богдан»: думку тро те, що Богдан Хмельницький створив українську націю
П.3.-- Це одна з думок, які я проводив у своїй КНИЖЦІ -- ЩШшоОосСаме при Бої данові оформилос ь ук ре інська нація, народився український народ. Хоч, звичайно, народ існував ідонього СТОЛІТТЯ або й тисячолії тя, ми ЦЬОЇ о
не знаємо точно, але я написав про вирішальну битву -- першу битву в 1648 році. Я написав, що в ту ніч, ніч перемоги, народилася українська нація. З погляду марксистського це була єресь, ії всі рецензенти, навіть Ті, що хвалили книжку, писали, що тут Загребельний помиляється не можна так писати! Всі нациї створилися тільки у ХУШІ столітті, а до того, мовляв, були тільки етноси, були орди, будь-що було, але тільки не нації Ая сказав - тільки нація, тільки український народ. Чому я так сказав? Мені здається, що саме поняття «народ», яке ми таки досить часто вживаємо, може стосуватися великої групи людей тільки тоді, коли цей народ об'єднується якоюсь надзвичайно важливою, можливо, -- найголовнішою ідеєю -- існування цієї людської маси. От для українців головною, визначальною ідеєю їхнього існування була ідея визволення з-під гніту чужоземного і створення держави. Це за часів Богдана Хмельницького почалося під Жовтими Водами, закінчилося після трагічної битви під Берестечком, -- але навіть у цьому розгромі знайшли українці теж якусь нову силу, це був великий урок: практично з Богдана -- відбитви біля Жовтих Вод : до його смерті, у 1657 році, за якихось дев'ять років -- була створена українська держава. В муках створена, на якомусь страшному розорінні, яке можна порівняти з розорінням часів Київської Русі, -- після МОНГОЛЬСЬКОЇ навали. І от минуло 400 років, 1 після того, як за часів Київської Русі існувала держава -- створилася нова держава, держава, яка стала в ряд з іншими європеїкькими державами, які, -- напівлегендарні, але є такі дані, -- що навіть з Англії, від Кромвеля були у Богдана Хмельницького посли. Ми у нашій незалежній Україні радіємо з того, що Україну визнали сотні держав і створені десятки посольств іноземних, -- так само радує й те, що було у Богдана Хмельницького іноземне посольство з Англії, Ну, я не кажу про те, що Богдан Хмельницький вів з іншими європейськими державами активні взаємини, переговори, що, перш ніж скласти ціо утоду Переяслівську, про яку так багато мови СЬОГОДНІ, І яка і помогла перший час, а потім принесла багато шкоди, -- то Богдан Хмельницький думав: чи з'єднатися з Росією, чи з'єднатися з Швецією, чи з'єднатися з Турцією, -- не було тільки мови про Польшу, тому що багато горя було сподіяно українцям 1 українці просто б не зрозуміли свого гетьмана. Хмельницький діяв у таких трьох напрямках: Турція, Швеція, Росія І оскільки це був свій, слов'янський народ, зупинився на Росії. І, можливо, він не помилився: ми не знасмо, у щоб обернулася угода зо Швецією чи турками, так як згодом це робив його син Юрій, за якого вперше і останнє в історії турецьке фисько прийшло на нашу Ті риторипо, облягло Чигирин Це син Богдана, Юрій їм дозволив | звичайно, турки -- пе подарунок
Ло. Г. - А щодо кримських татар яку займав позицію Хмельницький"?
П. 3. -- З кримськими татарами Хмельницький дружив. але вони не були такою великою силою, Як ЦІі європейські держави, о якими Богдан хотів оформити утоди, заручившись підТтримісоюю надовго Гримс ька ордДе зв той час вимірювалась сотнями -- навіть мільйома Ми було. Це були мобільні досить сили, це була орда кочова, а кочівники заржади сильні, Вони зрмрають Ве силувкулак, - - помічниками у битвах Богдана татарські хани були прекрасні Великий стратег - він о оОоОДдДраз це зрозумів ії першим посла0 посліО у прим - Бахчисарам
-г уклав угоду з кримським каном, і татари орали ) часть у битві під Жовтими Водами Цей роман я писав, заг у»мчись на Історичних даних, я пипвчав все, що можно пуЛло вивчити, -- ТтОдеЕ Все, що МОЖИа було з татарами робити,
- риє зо зе че
є - раною чів
- РРжиаара -
ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ: «Я ВИБИРАВ
ЯКІ СЯЮТЬ НАМ ТИСЯЧОЛІТТЯ» --
розмову з видатним українським тись-
менником, автором оагатьог історичним романів про цого ге рота, мого поОел ягФ?їи на українську їісторіїо 1: сучасністіь ведс
Любов ГОЛОТА
Богдан викорис га п Зла АЛІ. 1 гар закликали до вІма ькКоОВвиХх
магань українських, оо ТОм ям Нитовським. у Конотопській
-
Та!
ОЙТВІ і Там татари рада бу пи представлені широко. ла! ше те)е епізод бо на другим день татари ВІД І(аАХхНнуУЛИСЯ ВІД Виговського, переслідуючи СВО1 ІНТереси Гак що ідеалізувати їХ не варто
Л.Г.-- Ви автор багатьох історичних роматиїв, ії Ваші читачі, прочитавши один ромат, беруться читати наступний. Одна 1з причит тпаких прив'язаностей -- те, що кожен з нас знає Павло Загребельний дуже багато читає, ретельно вивчає матеріали, і та інформація, яка закладена в творі, теж цінна - тобто, Ви маєте шформативтний втлив на Ваших читачів. Яка інформація слугувала Вам в роботі над романом «Я, Богдан»?
П. 3. -- Колия працював над романом, то прочитав ус: що у нас друкувалося, -- хоч в радянський час мало що друкува поСя, більше до революції далетам така цікаВе річ. Ну, скажемо, по перше, що про Богдана ми маємо
літопис Величка, літопис Граб'янки, -- літописи, Документальні дані, спогади сучасників, всі спогади, ве! документи написані поляками -- сучасниками гетьмана
Вони тенденційніи, але в той жечасвонинесуть інформацію іІЦЮ інформацію греба використати НЯ дізнався, щос такі щоденники -- «Щоденники» Освенціма, ШЩоденнник Радзівілла 1 «Теки Наруши вича. Щоденник Радзівілла писався латинською мовою. Перед тим, якя почав писати цей роман, у Польші вперше було перекладено цей щоденник польською мовою 1 поляки видали його у 3-ох томах. Я звернувся до польського консульства ! вони -- спасибі їм! -- помогли мені і привезли ці 3 томи. Далі я кинувся добути «Теки» Нарушевича 1 за всіма даними він мав бути в бібліотеці у Львові Я кинувся до Львова. В бібліотеці Стефаника мене дуже гарно зустріли, вони підтримали мене, допомогли, чим могли, але сказали, що саме ці матеріали -- 1 «Щоденник» Освенціма 1 «Теки Нарушевича, які писалися польською мовою, -- ВОНИ не видавалися, зберігалися в архівах. В 1948 році, коли Сталін робив «історичні подарунки» в Польську Народну республіку під егідою Кремля, розпорядився віддати ве! культурні й історичні цінності, які зберігалися в нас Польська комісія приїхала до Львова 1 вони дивилися наші бібліотеки, дивилися архіви -- вибирали, що ім треба і складали реєстр, - Ів цей реєстр потрапило все те, що надруковано було, що було в оригіналі, -- в тому числі і ці «Теки» Нарушевича 1 «Щоденник» Радзівілла Поляки сказали, що це зберігається в Вроцлаві, в бібліотеці спеціальній. А звідки Я довідався, що існуїботь такі матеріали? Я це довідався ось звідки до 31)0-ліття Возз'єднання України з Росією, яке відзначалося в 1954 році, вийшло 3-томне дослідження наших учених, ді перераховувалися всі праці, ї наші історики згадували про ці документи польські. Кажу": «Як же вони цитували, коли у них уже не було орипналів?!» А вони цитували з Грушевського, не згадуючи його, вони цитували з Костомарова -- не посилаючись Ніхто у поляків не був, ніхто не просив -- отака історія! Я питаю: «Є зв'язки з бібліотекою у Вроцлаві?» «-- С!» «-- А ви могли 6 попросити їх про ці матеріали?» є-- Могли б». Я ім просто ідею подав: ну ще ж комусь, крім мене, могли б знадобитись ці дані, о МОІСЄ « історики чесні, ЯКІ будуть користуватися першоджерелами Бібліотека Стефаника зробил: два примірника -- для себе один і для мене, і подарувала мені діафільм цих «Тек» Нарушевича 1! ШЩодейним Осаєнціма. Якраз у "Щоденниках» я вперше прочитав що цю кохану Богдана Хмельницького, яку Корнійчук 1 На ГО Рибак пали | еленоїо, Вп ДІЙСНОСТІ ЗВАЛИ Мот роно А Геленою нааийнває її Груши вський у своїй «Її тори пишучи, що «за цю степову Гелену багато чвар 1 пристрастей ро горілося», маючи на ув«-М Гелі ну, за як" була Троянська війна Грушевський, як культурний їсто рик, параролу кинув ншашим малограмотним письменникам | вони прочита ПМ руквально Т щкіпийцпла Гелена мандру пати. хоч 1) звали Мотроною Апекдотичний випалок г роботі коли п пжсее дОПИСашйея До КІНЦЯ І ХОТІВ пИСати про
Переяславську раду правде, ли цей розділ надрукував
гІЛьЬКИ їй ром ірИЇ Гисячолітнии Микол іРі плен "т | мч
гомі «Істори України Руси» Грушевського про Переяк
тавську раду НІЧОГО Є ЗНОИРМИШОМГ Підходить до кінця Ч«ш гом. кіичається | ПО Переяславську раду нічого кемає! Я кинувся питати, дивитиєи "зернув увагу, що
ни Раю -- ния з
7 і ЧИ
її і-й том, частин перша Давай ш укати частину й М Чіде немає В колишній бібл Пруту 1-го ТОВ і всі їотещ КПРС й АКаД'еМІ ЩІ біб отец в ОЇОЛІОТ! щі Стефаника -- теж немає друто! чмакмтити В таких бібліотеках | нема! То "й ПОГ в шукати в книго 15 рнях У Романа Федоріва ЛЬВІВСЬКИХ! БВОІХ вари пв-письменникиі в МУ них прекрасні бібліотеки, воні якре | сТтОричні романісти, -- 0 гом є. І-частина є, друто: м" ма Нарешті хтось мен! сказав. щоєв бібліотеках Спецфонд, куди треба спеціальні документи, пропуски, ал! и там, виявилося, цЦіЄї друго)
гастини нема: Сказ зЛли. що С ЯКИИСЬ осооливий Спец-
Тоскви АЛІ цей ча( тружина ПОокКІиноОГго
щІхжати ДО 1 |
ричних наук ( ) 1еН сі «омпан. до яко 11 АкКоїС звернувся,
как! А ви Ніс і ) лей | | іастина '-го тому» потім |: мені ЦЯ книжка дісталася випадково -- Й
чоловік. ЯКИЙ би рігав Гру шевського в засмоленому 1антусі п 11-т7: роєвч і; гсля ВІЙНИ УЖ внук його роакопа в знав. що я пиш у Пр Богдан і Х мі 1тьНниИЦцькоОгО | дав Мені покори! гатися на муслень. на ДдВвЗ9З Н ВЗЯВ І зробив ксерокопін С у мене епер !: ксерокоєстія Ш частини Ч-гі ому. Нині Грушевсько зидають, я не знаю, чи зидавців П ІСТИН Пер 1) е ПОКИ дО 9-го тому дійдуть, тоя, мабуть, і помру | багато хто з нас помрі КОЛІ акими 7 тпамі щідаватимуть --- УМКВ навіть Грушевського, у незалежнии Україн за з роки ми
не можемо видати"!
сї ідуються ОЦІ МО пригоді пошту ками джерел ) пошуками ЇЇ частини 9-го тому, яка видана в тридцятих роках, 1 думаю ого я 1: вилучили" хтось У Москві дочитався, що там Переяславська Рада 1 там Грушевський навіть наводить факти з отих так ваних Бе реаневих статей сс. оо ми всі анаємо, що у Пе ри ясСславбі був ет я б сказав, урочистим мітині, в оборі 0 іосили «Навіки разом! --івсе. А власне, яким договір, які пункти цього договору -- НІХТО Не ЗзнНАФбФ ВТ тя сіІЧчЧНЯяЯ ТІЛЬКИ В березні було спеціальне Богданове посольство до Москви, Де були написані так звані Березневі стат кі практично, Росією не виконувалися взагалі оерекреслен були гею,
нові статті Вже укладені бл І | «переч ЗОЇ новій угіфб/ Ї це оуло гак засекречено МІ ос пом і 7 ГІ ЛОсСІВ
посольських документах не можуть зма! цієї угоди. Як оррагоз Го в Горбачов ПОГ ОщіІ в УКкРрАаЇ! О І вій МОВЛЛВ, В Україну іх привезе - начого вій не приї у - чи ТО Ж засекретили ЧИ ТО ІХ А суму цІО ЇХ Не дотримувалися -- неодної - ЧТ осквою не дотри" мувалися, і тому їх знищили, і Переяс сої УГОДИ МИ
не маємо
Л.Г.- Ядумаю, що коли б вона була, ! промованяд на кориєсттпь Москви, 110 уже використпали в Мосжеі-
вже Гак А | рМІ евський в цьому У-МУ гомі, в Пи частині якраз детально дає оцінку утод г "РЕ авичайно ЦІКАВНИ ТОМ, | ПОТІМ УЗІС о мУ ро ур зіляли нацл учені» які емігрували 2 України 1 І рацюї и в ) країтнськомУ УР ВИ І КІТТІ |! Тіра || М щтвадцятих роках ЛГ професор Щербина професор Яковлеії оминацю тему надзві?" ЧАМНО ЦІКСВО ГИСЄС і | рушевськи яки пидава? історичний журнал «Україна рукуваї хні стат" 7" кілька випусків бл 1024 1999 роки п ять випусків було й алзвичайн гапий мсурнал налзві" ЧМНО ЦІЛІ ВІ ІСтТОг т 7 горна «ГМО п - 3 мент ге с іриого м б . РА гпм було уміщено стільки праці що ; т ІЙ) г | хпесь наш ІНСТИТУТ ІСТОГДРІЇ І і! че напис га чсторих?
КАНдИдатТІ! грофес гін жалемікі! я шхто2 Юв ПЧОГО ПОДІОНОГО не написала! ГОЇ щ ло ство нашою дореї опціЙНОЮ копон г І Груші? МР М
Павле Аргитович у, Ваш роматі цік
и тим, що ми, читачі, побачили Богдана ?
нсоднозначиий людській іпостасі з різної строяг, в різнит душевниг станат... | мені гот я Ой запитати саме Вас. Зашаі герої міжой Оувають знищенними. чк особистости. 5", таті. Так от: в українській мечтальногї
іу голо" українській історії, ав пкраїнській пісні ЯМ вогда" ОСТІ г» , вцфуватпти Р | рота, МКії потіє ртиіям поразку. Л
умо, | | як Хмельницький це герой поразки чи гером нер"
цу? 3 Й ; З дз ваФчатиит чм ай писали цого зоре- «и ПОЗ. -- По зжаву- 7
| й |... і -
я
й
ь їз
ово б
і р
й»
дно бут с Аді ел у ад Й Чо
- -
так: Во ері
Р Р РР А РИ
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
Ппиоемг' наван і й й,
РУТА . ЕК ч
ЧЕ
ново ПРОСВІТИ | веглеєшо/осови
рення ПНЯ Р - с-
пози ких зкконінис п ще
еро еремоги. Ніхто не піднявся ло таких ві рішим Л й )? хочу задатьи іажм ані оч вовка киття проходить образ цієї жанки Щось навіть Ттакє зогдан мхлте це не охньчає шо він тільки на висоті атдш товгутючиєь «ад башииа слі "ЛІВІ ВРИМНЮ ру ДР, чмістичис одинітОом есе обра бачить вік п яанках, А пЛьКи ГОиИмиИтІ алізом гак, як громи істпОрієто» Я Ваш постийцтійи читтач РА? ера які з'являються 1: зникають й ЙОГО ДОЛІ Тобто, М ОД і! у НІСК | й думаю, і о кожна пелика людийа пося, що для Вас ч«атпишаттам торієто» це алмермт м підДдОУВОа ЄТЬСЯ Ге, що й з усіма пами -- Кожен а нас має | к -кї РІ « | Гері ро ОК РА мо споїЙй нмепичі іпсьогопстпорично: О піл МІ Р інді прошшила Україна якийсь ідеал. про ці говорять, але про це ніхто х боржник «ОО моУу ЄВОІХ ПОадІННЯИХх, | в горі, ї в її виоратпи тпі молметти й, які б відповідали ні ато летально ис скатів «УР Я спробував оцей ідеал стреж ннях іі муках, стає щое більшою. Вона мні є чилцо ваздсутт є а сучасному ССТИРЛЬІ ЛЕВ 1 СТІВА - втілити Таким втіленням була ця зкінна. яку я описав пре У КОЛЬКИ Мен оОкКОрмли, що я принижував ритт и рома м д що Ви мали та фага коли у цьому ромені Образ вигаданий -- п мМененемаєтакоії Ре КР, МО МО у і "о ПАЗОКО ЙОГО ану рив, і так да й | «Ії соворили ЦІ слова авта ати м істори займ | коханки, лк у ру ПОЛІНО бу Ла. --о Те и про МОГО кохану Я І 1Ї ГІ (і - нір 17 ДоГОИмУ Ум СЬьсОювВСоОІМ ШИМОЇ дУуУМКИ І 1 74 - Втишцання їх горісто - т, ДАВ, у а и прочитав уже тепер коли роман друкується, -- та а не | гі Геро як! перебували тільки на пи рішинах ПК пеликі воїрий, які нам ІСТОРІЯМИ дах 71 виомрев ве пі обов 'язкопо усім знати, що було У Феллтиїі, - ЗЛЕ ЦЕ сгунели чальки по горах - це, практично, не люди душі я писав про "рослапа Мудрого, про бар НИ но буває у кожного з мас Іноді цей ідеал педосяжний, Іноді Вони не адатні ї ме розуміли простих людей. Якими | Євпраксію, написав про Богдана Це все великі ДУМИ, п осяусний, іноді ми тільки мріємо, -- кому щастить, то вони стали? До Бога вони не дійшли, а до людей вони | які сяють нам. Є ікони, перед якими ми МОЛИМОСЯ ей ідеал втілюється, і це, звичайно, найбільше щастя сзінянах байполоваадк це якісь холодні фантоми, і люди тисячі років, і так само вони нам дорого. 9 "ВОМ роман мій закінчується трагічно, тому що ідеал нашої вичайні не можуть на них орієнтуватися, бо великі неповторності і таємниці, Оціо таємниці, содан ТОК ики потьмарено всілякими нещастями і незлагодами поди нам близькі тільки ті, які мали близькі нам во розгадати оо Я Пе скажу, що я розгадав уко ве -- у нашому житт о-життя наше пішло не так, як мало почуття переживання. Вони адійснювали великівчинки вле частково розгадати або дати хід для розгадення б піти, хоч, здавалося б, усі історичні передумови є, є | тому вони герої. Вони були теплими, вони були Ось для чого, я думаю, ми пишемо книмжеи м можливості перед нашим народом 1 ми їх ніяк нє ї «аричими, у них -- червона кров як і в нас І цим вони Коли я написав «Євпраксію» -- Я ри ЦАР можемо використати нам близькі В цьому я пі реконанмим абсолютно. Ї тому якою була маанса б ХІ столітті Далі, «через п рАОРАТОХ рій г Р Павле Архитповичу, " відвернула нашу коли я писав і про киїопських князів, і про ту мо нашу -- Роксолана. Я думав написати ще тр" а розмову в19 «Тисяичолиттього Миколая», -- давайці і нещасну і в той же час -- величну Роксолану, я | про нашу сучасницю, про двадцятий вік, Й 49117 тезвернемося до розділу про Переяславську Раду: і. керувався тільки цим шукав, я довго думав і нічого й Не найшов Про кора сподочій ці сторінки, одразу повертаєшся до Л. Г. Павле Артиповичу, коли Ви назвали свій Про Ангеліну? Про Терешкову -- я бачив, як вона роману «Я, Богдан»... | роман «Я, Богдан», Ви готпіли виділити в своєму сидить у президіях, збираючи дивіденти.. М П.О3 -- Цей розділ мав бути в «Богдані», Він в часі | герої щось особистистне, особисте, лише иому Л,. Г.-- Павле Архиповичу, я думато, що жаноча і
виходу роману надрукованим бути не міг, і я, переробивши його, вкліочив у роман «Тисячолітній Миколай». Але звичайно, він читається як доповнення до роману
образи у Ваших романах -- це окрема тпема для розмови окремої, можливо, Ви захочете колись
притаманне" ПОЗ -- Я виходив з тих міркувань, про якія, власне,
- »/ щоОмноО говорив тому я й взяв цю форму письма ВІД про це зі мно поговорити, Але давайте те будемо "Я Богдан». Тому що не написати про Переяславську першої особи. Я не відкрив 11, багато книжок написано тетер розвітовати отой чар, яким Ви оточували раду яне міг, да й не мав права, - - треба було написати. від першої особи 1 про великих людей. Скажімо, є в свої героїнь на тптлл істори У Трагедія, трагічна помилка Богдана Хмельницького не англійського письменника Роберта Грейвса роман про Я 6 хотила перекинути мастпочок нацеот розжо тому, що він уклав цю угоду, а в тому, що він не міг -- римського імператора імлавдія, у французької письви до Вашого роману «Тисячолітній Миколай», тоді ще вгадати, -- хоч уже треба було, -- виходячи з я менниці Маргарет Юрсинар є роман про імператора якийц мете вразив: я вперше читала книжку, де історії Московського князівства, а потім уже Мос- Ь. Андріана «Замах святого ангела». Тобто, у світовій письменник українським єзяє за поле дії тисячу ковського царства, -- треба було бачити, знати ї | "То ратурі така форма абсолютно узаконена, ії ніхто років вітчизтянмної істпортії, 8 том же час -- цє психологію татаро-монгольської орди і візантійського сою цим письменникам цим не дорікав, о навпаки, Маргаромат про душу, лка точе бути вільною, СЕ весь імператорського двору. Знати від самого початку. Мося резї Юрсинар стала першою нанкою -- академіком час потратляє ФОТАДМ УЛ до релтеті, до сустальстиіва, ні мер о виконувала жодної угоди -- чи то з А Французької академії після заснування 1 Людовиком до тит ситпуацтй, в109 АД а БОлАЮ тпакож залежнта... татарськими ханами, чи то із західними свропейськи- | ор - ГУ; ну, мене академіком не обра ли, мені стали дорікати Пп.3.-- Це один З Мотиви ЦІЄЇ МВИЛЕМИ бо те роман МИ країнами, - наце уже заздалегідь була приречена | а ою І критикувати мене, вихід роману збігся з ТИМ періодом, багатоплановий. Можесливо, він не зовсім вдало еконилаг угода, яку уклав Богдан Змелениціни й моно Зозеа коли оула прийнята оре женСсвСська Конституція там, в»: нований, компонувати було важко. Там десяте СТОЛІТТЯ, тільки не буде дотримуватись, а поламає на другий | "русі преамбулі до цієї Конституції є фраза, що «основой / потім - - часи Богдана Амельницького, потім "- ГОЛОД | пень, потопче, відречеться. І після Богдана - - скільки 3 Др ВН советского общества является трудовой коллектив зо0-року на Україні, | потім -- післявоєнний період, аж Расій підписувала угод, наприклад, -- три рази ділили Р - аб при м НЦе індивідуальність, не особистість, не «я», не «ТИ», не до сьогодішнього дня це доведено. Нашим часам там Польшу! Катерина П ділила з пруським королем, 23 МОР ми Не вони а "Трудовой коллектив Ї коли ми ВСІ Оільше уваги відведено, -- у перших двох частинах австрійським імператором. Поділять -- через 5 років вченої співали оцю пісню «мой адрес --- Советский Союз», НІ матеріал сконденсовано... р знову ділять! Ніколи не дотримувались угод і договорів! ,1к7 МА у ЗР адреси у нас нє було, ні дому, ні особистості... Л. Г. -- Так, письмо там сприцмаєтться, лк І зараз -- ось Росія стала самостійною і починає з того, б о БЕ б Л Го - Але ж Ви у своєму роматі «Я, Богдан» суцільна метафора, читання Одвот частим їде як що ламає всі угоди.. Отже, Переяславська угода - - це б. У х ЛИ процитували іншу тисню -- яку ми тетер називаємо читпання поезт,аоттастиупті дві частини - сере була трагічна помилка Богданова, і треба було про це. зе они «Гец у лузі червона калина», Навіть в оцій письмо. Чому Ви, Павле Артитповича , цого обраачя намисати. треба було сказати про безкіначно лили ; "й 5 з деталі, подробиці Вашого ромату меті вбачається Чому не захотилли продовжити в тому ж ключі: цієт угоди, хоч ми її хвалили, говорили; ям це дор СУ лоЗИ б якесь особливе передчуття ПА на ОМ АНІ ною дос ТО1 ДУМКИ, ЩО ПРОСО | Звичайно, це було б добре, дотримування цієї угоди, о з ПЗ -- Я взяв цю пісню 1 мо) редактори 1 цензори повинна бу ги різної ЩІЛЬНОСТІ роза, написана в одній - 7 езноар - - ій 4 просто не знали, що на Західній Україні ця пісня тональності, в одному ключі -- п просто неможливо ен вен Ме о сового суха ян ; З народна «Розлилися круті бережззижечки» має й інші читати Є Сьогодні МОЛОДІ прозилюрр риму талановиті, жавна, як ми кажемо тепер. Не було цього, на жаль, -- в з слова. Хоча реакція у чи гачІіВв Оз ла адекватна мені з сканамо, такі як Пашковський, 1 вони помиляються, тру культурної автономії не дали; навіть церковну ЧУ я - Караганди діти виселенців наших, які прочитали в коли пишуть від першого до останнього слова в одному зо забрали ЗУ метрополію уже через р Р ай романі цю пісню, написали КОЛИСЬ З ЛІСУ зон нан ою В однаВи ою -з Таку книжку важко читати; років здо смерті Хмельницького. При Богданові б Я вояки. які співали ціо пісню, і ЯК це могло бути, ЩО И рера, щоо проза оула різної тональності :ї різної | | | «ан Мосз іі знаєте Я цитував у цьому романі все, що можна щільності. Не треба 1 лити воду, щоб проза була и о оно: Б ВИНИН ей З було греба було процитувати, -- Іст оричне тло ВОДяЯНИСТОІО, -- що», може й в моєму романі в ода лку и цьому трагедія Богданова, що він не розпізнав М працювало ча насичення Богданової постаті. 1 А га ть а гиші трішки забагато води Але чому вона велика віроломності московської Їм це в спадок перейшло зом - | - Согданова., його обра ; Срормувалися не лише ль ИТВ 1 г; там хотів написати про Те; чі: лоВвИЛлЛИиИ наших людей від татарських ханів, візантійських крутіїв, і вже цього Р. .. ремог, а із поразок, із страждань, із осористих в Німеччині, - - Я це дуже дооре знаю і не міг написати не витравиш -- це характер держави Держави мають Жпереживань, з усього, чим жив тоді народ проце прицгрвдян виду оте пед БНО о До оо с ВОД характери як ії люди Коли ми візьмемо англійську ьо Л Г.-- І ще, на мій погляд, Ви зробили те, що до ЕМрее Р У ОО Р СА зна а РОН а У імпернио, чи СПЦІА. -- то там побачиш не тільки сяйво, цього в українській літературі ніхто не наважувався Після цього я написав роман «Юлія, або запрошення до
але й тіні великі. Це назавжди 1 не
- в кожен ДІЯЧ бМИТІ ( со1!С зич за г лавлениї самовойвства яким я / "КУПО 7 ІТЧИЗНІ мМоОеЕЛИ- | о ;
робити з постатями такої історичної веї МО УНСО 5 з іа | СЕМ "9 | : державним може побачити Я б сказав, що й зараз наш
гетьман терпиті потерпає як ЛІОДИНА яка зазнала во, це и руде третьою частиною триптиха про наших
5 - . М - - українським уряд не ду»ке орієнтується то туди, то великого щастя любові. Я о хотіла тут говорити нє планок, хоч я ні про коморайнера, ні про оуряктівницю, -- -
- сюди, то до Європи, то до Москви, то до НАТО, -- це тільки Про тет Ваш роман це характерно д 1Я Ваших про УОНАЕУ писав, орі ЛІООЙИЛИ - | В Цьому |) С У зреНо і несолідно Все ж таки, ми великий героїв іХНнеЕ особисте ясиття завжди дуже утаємниченми ма агаН МУ ть, п глисоина, 11 загадковість | народ о я бідні. хай нам тяжко живеться, але іі воно не є звичним. воно впливає на Ііхні великі 1 малі Л Ї ї- Ваша жіночі образи нагадують 11001 в біднос ГУ треба мати гордіст ь! Ось тут якраз вчинки жінку-маф із фільму Феллим «8 1/2»... Жанка, яка
самостійність проявляється. Кричимо про самостиність,
Р ни С АНОВЄТВ | б вої кНнИЖк : '! - ії жлика, яка зникає, натав-реальта. П.3.-- Справа в тому, що я всі ці свої книжки, які з являєттьсу і І а втойчас кидаємося -- кому ту самостійність віддати?!
звуть їс горичними романами, писав, не ду маючи, що й! «3 а Ну СГ за ре надрук ували повіІДОМЛеННЯ Кому б 3 пожер гвува ги у! Це прос го принизливо диви-
це історичні романи І я їх ніколи сам не на вав газети. що у фФелліні бу Па Таємне кохання ря РА "ись В той час. як літаки НАТО бомблять сербські села
1 С торичними романами 71 ІХх називав романами --- Оце аптекарка, в Яку ВІН був ЗАКОХАНИЙ Ї ШО 1 О |/72 1вВв ; міста, наш міністр акордонних справ іде підписує
-- романи 4 не намагався деталізуват И ІСТ оричні АНУ ІНШИХ р) льмах тя з р! зних героїнях 1 рі ІінНИХ «актрисах | НАТО якусь угоду, яку можна підписати позавчора
іноді в мене там Є якісь іІСТОричніІ «Пе рескоки», -- 00 він втілював 1г образ або - ораредногра! Це просто дивовижні речі! гому я історичні ракти викладаються в працях істориків, 1 | це тільки підтверджує слушність мого роману
сьогодні, -- Хоч у нас сьогодні безнадійні справи з птературою, -- вірю саме в літературу; тільки
письменник не може змагатися з істориком. Ніколи він Юлія», тому що образ який існує в уяві мого героя --
пе обра | ВІЧНИЙ є жінка, З якою ВІН КОЛИСЬ ПОЗНАайЙ-
мене
не переможе його в цьому плані У бували неточності деякі, на них вказували, що я неправильно якісь там полки назвав -- могло бути, 1 в історичній
пітературі бувають помилки, -- неможливо все, до останньої коми уточнити 1 звірити А для мене головним було реставрувати психологію, душу цих
іІсторичниийх героів Історик цього не може Історик користується тільки сфрактами а фактів таких у немає що думав Ярослав Мудрий, що відчував Воло-
димир, коли приймав християнство" А письменник це
11 сі
може домислити Ось тому й | являються ці романи, які звуться історичними інакше ці ПОП рібні, мабу ть. ІС торични книжтии добре «читаються саме Тому, шо вони є романами найперше про людину, «4 Не подію. А про людину моуна написати тоді, коли ти намагаєшся розкрити душі цих ліОДдД'ОСн -- от я и намагаюся це робити, -- чи то були київські князі, чи го Роксолана, чи то Богдан Хмельницький А говорити про душу людини значить говорити і про пюбов, 1 про непависть, |! зради, 1 про все те, чого зазнав цей
ЧОЛОВІК
романи не
ПІ ро
ні ПА Р "нин - і
омився в Ташкенті в роки війни, - -- - ПОТІМ Крізь все мого
Павло Загребельним, Мпхапло Стельмах, Минола Бажан
Р РР ЕЕ рана а ааіннннно ИНА НБН НН а осли зо иа 0 -
ттература -- мені здається, може дати людям надію. Політики такої надії не дають. Політики ошукують нас, інакше кажучи -- брешуть часто, обіцяють золоті гори -- через три місяці, через п'ять, через рік - - потям рік
минає --- ВОНИ знову шцось обіцяють. Так що на політиків надіятись штчого, вони тежокертви обставин, жертви своїх посад 1 обов'язків, -- я до них ніяких претенаш не маю ооо хай вони виконують свою справу, а література повинна виконувати свою справу - вона повинна давати кадио ліодям А одпеї1їа великих джерел цієї надії -- наша історія Це ті великі особистості,
НО СЯІОТЬ ВІСТОРІї ЯК ЯС крам прик ли, иких ми ис ПОДИННІ забувати
Л. Г. - Павле Архгиповичу, я те хотіла б припиняти нашу розмову, бо я тгочу задати Вам багато питань, які так чи 1знакше тов'язані з Вашою творчістю, витодить з неї ї ка які могли 0 відповісти тільки Ви. От в романі «ГТисячоліттии Миколай» ми маємо двог братів. Мені згадалась баблейська легенда про Каїна й
Авеля, 1 анології до нет у нашому сучасному
рн чн о нн ей
ня ний т о о
Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału
Tekst uszkodzony przy rozpoznawaniu — przeczytaj stronę oryginału
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
к 7 не » "і РР і У ії 5 і | і І Ї 3 і ї Й би у пи я ЖІ Й с "БМ ароЛОЮ г г Ми - - 4, М ре ї Ї - "1 я Х от М 0 же -і 1 и 2-ГО Р З вої 18 МГ. а іі "Че чи ль » Лети Й "Ва "Я що, Мої Р в ЦИ. . і "о - - "й "ДС і Г , г ж. " ї
р ан сх 03 нн
НИ а 0 п
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
ЖОцТАТ І І. «З . | ІТ, "А пох сіб геї - ІААЦЧОЛЯ, бу інші п Уьких братів. Мліна | г , ротилезхца 1 ' " й і ЛЮ. гот ' ум "Рама про и Бої | 5) 0 УВІ Том ітма Пе иф | ї | 1 рРІНВРЕРОВНОВІ , Щщоїм'Яі Тони й - | Тігі Ро мО ОТ ї . ' | | | ій 1 17 іУ1ІО0С СІ і Г | і НК її. ПІ ос Р! СВІТЛА «А ІА б і 1 РТ РТ.«АЛДКО є і і ОНИ 1) ОРІ ВІ | І іо ЧО РИСЦТІТрума 5 1 | ОС МАТ ГІР " РАФПТТ|Є»ІІ| Кн ги з цоедками напиєчяні пр ти "ПО і МІ ІТОЧ МИМО І Із КІ | ()її|їх Петер і І) ПИІСАо туя ї | боряться ) ГУМУГьСЯ ад забимеоли ГІЛІМКІ дует ТІЇ ЛоМ іу іке ОнНіІіСЯ РИєЦІТІОЮ | Со обл іє) | 11 б А! юс " Р ї | с Рі б і | | Ії - Мета! 11) Ї МТ! Пи 1 є 0 1ім з І І | ПИ ГУТІ | і | І 4 М т 4 би іі з; | І |) І | | Іі Іі і СС лнета "Во і і ет К | | і ї Г г « Ія | | | Р, і /| | і І | Ії | | І | і і і і | ня М | 7 половинен вові . о КОТИ 14), ! ІЙ ТІ М | | | Кок лесі |і 191 і 9! | ПОЛОВИНИ іо ІІ І г | іі МРОВЕН Чо «ЇЇ їн іі | | | Пп. . | І І-? , І |- | | | 1210 є: ї РИ | 1 | 1 І | і і | | | ІЛИЄ» | | | | ереї І Г і. | | 1 ДІ | 1| )к у) 11 іі І | і 1 | | ь І | і |) іі Ій і | ) з | І 7 | У і | | | | | г | І | | І і | Ї ! ! | Ро ЧО її | никії 100 і К | 1 Ї і | . | | ! і | РІЙ | м Ї Ї ей | її "боб Іі "і . б | ка у Гн . | | ) 1 ( ) | ії і | вріньу Гі | ГІ «сі І їі Ї т | ДІ ЕМ | ітУТО КОЛХІ гуто лошаденку"''» На ої АРІ іч ГА1) 71) Ї | М у, Ї ""ПЮРОУОРО ох | й 001 Ї "Д Щі | С) ДІ МАТОТ1ТО а ЗО НІ «Ї ІО,РІНІІЙТоЇ с)Ч/ ТІ о2 ретерето НРУ р 11З| Ї Гак щО ОУЛИ ВСІЛЯКІ Викривлення спра! НІ ПИСІ менники не піддавалися цьо Ту, ВОНИ писалитак як ші
було, і саме воні користувалися популярністіо
У бу Павле Артитовичу, Вас цікаво слугати і читати ще й тому, що Ви письментик несподіванит ситуацій, ось, скажімо, 6 циклі оповідань, які так ї названі: «Неймовірні оповідання», там є просто блискучі речі. Як вони склалися?
Щ.3.-- Я написав ті оповідання навмисно. Просто -- полемічно, я б сказав. За останні десятиліття у нас на Україні оповідання почало вмирати. Воно не вмирало фізично -- оповідань написано багато, але такі, яких ніхто не читав -- вони були нецікаві Були талановиті письменники, яких я любив як письменників, -- деякі з них писали буквально сотні оповідань, але на жаль, невиразних. І мені захотілося написати півтора десятка оповідань, які б люди читали. Нічого там-такого неймовірного немає, але мені хотілося, щоб люди їх читали. Я не знаю -- вдалося це мені чи ні, але це було таке суто літературне завдання, яке я собі поставив. Так я почав-тписати романи про Київську Русь. Я почав робити, це тоді, коли їх ніхто не писав Скляренко написав два романи..
Л. Г. -- Я хочу нагадати їт назви: «Диво», «Первомаіст», «Євтраксія», «Смерть у Києві», а потам «Роксолана», «Я, Богдан»... Це були романи, які в сімдесяті роки читали буквально всі. Саме читали -- стпвердилося їм'я Павла Загребельтого, історичного романіста...
П.3.-- Я почав писати ці романи тоді, коли у нас стояв суцільний гамір «письменники повиші писати про сучасність'»" А я почав писати історичні романи с ВОї, які, здавалося О, тткому не потрібні 7Ї вдаенварол до хитрощів, я писав так, як Довженка вчив кпнорежисєр Чаурелі хочешь, --9ВНЦь серпочки й МОЛ СХ ГОчЧІ КИ
Л.Г.-- «Серпочки й молоточки» виробничі романи про Дмитра Череду?
П.З.--
ши ІМІЛС НИМИ ОУЛІ се!
Колись Кадрик тот, кадрами --
ЧТО ТЗІ
кадрик ч4їч ме?ок ОТтИМ
це о чули
іак' 7/1 ПИСаводиї ромен про і ІВСЬКУуУ Русь
поОчкин молоточки роман про
сучасні І І; | ГІ| ДО ЧОГО ДбУ ЛО придра РІ СЬ 11 романи мої
ли«а««лили. а ро тсторичні романи просто ніхто нічого ні писав. І вип реє про Пних скачали -- І шенНне диопноО 15 М оскаі рити С КК ОЦГІїКО РІК МГІНТЄ ТІ роби «ранні , «РІЇ ІЗ українську мов' " ВІЙ Прочита Тер РЕВЕ Диї | почав писаті І | ь є Такин роман гноа 2 заннй Загребель ІЬ11| М і | ПІ ЛИ ВвиЛлаЯяаво і УТСІСІ ГОДІ І ГУ 1001 сі | | | ЧІ род 11 РА і) ІІЛЬС)ГО) ІСІ Т) " ломи і арго і її «іі | | . й іс | Дикі "І МОУ РАІ. І Ки Ст" ІСНІСТІ і гіавлі Арти пооц'яї, коли соворитпи тро
мапрИи, ТО и першим татисиали роминроїмовєі)
"1 "п ІИТІє і і Ци 1 Ті ( п ми має мії) ЗФєтісектіиг р-ТЬТКО) Зашого пера "(Днесєльська тілотті» роматом ті ДО ЖвІЦцІуу,рОматі памофли Ш (). Олена спршоа З (Іі би процююєтті багато 1: я 0 готпаіла ПТІШТТІ СТР я м ацтиєеикакмотті Щі! шестоСтааниї асцтулий
| | | 1 |! | М | і | І і ЗОоР: КИиИ2 ( М і
Р
т о спон они 0 нн Бен ЕЕ ТЕРРА Р коню
пкетиГготат
ІРІН) МІСТО УЧРАБРІГЯГО! 1131 | АТО ГІрІВІГУТЬЬ МІС) | спавбрати "Ї поесь чіл длумаюо, щоб пе було шікапо дл "РОГАТОЇ УМО ГО Тїоденмн.мндякі " ПУТІ ЧИТОЯаОТИ у" Де Пе ти лбупаю й ЩІ Письменники її МіХОГЛлені 5О ІТРиИСЬМмМОмМ ЩО ПИШІУТІ їі ПОПТОЧІИО М Щ0о | С Гом УКРА ВЕЛОТИ, «Пі КИИ ким ацвя ПЕВРеВГВОВ СТьРІВНІГ пр Р .РРТРІМИ )| бо І ТКО0 ІРІТЕЧІЯ | ОО То поб СНО ІСІЄССІ ГРІ Ті | " ризС М Рі Н3ОЇЧО "ІТІНЛНЯСТЬСЯИ «ПИ то роман -і! ПА ьЬ':гОорОомеЕН-ГПОЯОроді я итоерпічна г поаб і СЛАРІЄ» РЕРРІХхаьЛЬГОь Шг ів Ї | І і і "нні Й
і | ГррАТТТ ї. СЯ | Її Н І ого) ( | | «1 | Ї ) і НОЇ ІМІГІУ ТІ Р Іі ! РЕТОІТОЬТІ | 1) ') ї | Р ПТбОЧЕРІВІ сі 1200 І «| | і | 7 і іч і юю СНО | і і "м «ЛІК ) і
і і б | 1 " | | і І | гр 1
|
І 1 . |
| І і | і І 1-1 1 | і | і | | | ГІ | | ( | Ті | | іі | | І і і-й і і іі | | і () ІАТІЯ | і У | Пи | | Ї І Ї Ї | . г
Олесь Гончар І китайський письменник Лю Нін в СП)
Вони повинні бути. Оце перша загадка. Я говорив про це з церковними ієрархами. Вони не про це 1 навіть не думали Історики мистецтва -- теж не зн:
ють Друге Єдина минація,"- ми! росіяни, у яких ікона пішла в домівки, в людське житло, Ніде католиків -- скульптура реліпійна, а в ліОДСьЬКІмМ ЖИТТІ -- Тільки в росіян та українців -- ікони. Я сам виріс у селянській хаті, 1 на покуті були ікони, а перед лампадка була. Це в кожній нашій хаті! Як ця ікона прийшла в наше житло" Не простежували
зНнезНОтТьЬ
гакого нема У
ВОЮ
НІХТО Не
знає! Це сприймається як даність, У Візантії -- не пішла, в Греції, в Болгарії - ні ав нас є Я над цим задумався куди поділася Київська ікона 1 як вона пішла В ЛІОДСЬКО оселі" Історичну прашо я не мозсу
написати, а роман, свог верісю подати о я можу, їі на цьому я зрудую роман Техме я Хочу знати, чи писати людина святі лики, будучи грішногю? Можетиво ми вст грішні, 'МИСПравдівсі грішні, нема прави на світі, і недарма Ісус сказав, що за одного розкаяного гришника віддасть 99 праведників. Тобто, розкаянигм гришник завжди улюбленець БОЇ . | ОТ ПИШУЧИ СВОГО «Іконника» я и хочу показати оці речи ьоя г десь, в оселях чорнобильської зони, можливо, 1 є 1
ЧТ р,14 4
ДНИКІЮ
ьрів"в "РЕМ
хитвськоруського пі рІОДУ Аленіхто цього н( ІЄ, Крім тих мародерів, які Та м грабували |яКих ловила м ІЩІЯ. а вст віД рани тпкони складали в одному ей | РІ|.1! ОХ Топ МіІТЙ ХАатТа ГгоОрІта І ЗГОДрІіЛІИ ВСІ ІКОНИ. А ОДНО ІіКОї ие згоріла, « стала бі |О010 й мене осорорливовр І 71
то віДрадіації біла стала. ЧИ ТО ВІД ПОЖе7а, ЧИ
юоже"' "Фантастична річ! Багато ми СО мМО 1КОЇ!
плавні часи гасили поже»гку ПТ ри "пли ікону БОого! ши 1іпожежа вгамопувалась Ось цілип 1 меч Таких от речей і мене це найгговхнуло на ідею написаї Сет: роман
Л у Гіааєле Артитовичу пишічи ромаюнци тра
Київську Русь, Ви так чи інакшціє мусили ертоа ДРАЧА Ф0 ПТІСмМИи ОрСЛІЄЙМІ до тпеми Бога 3 один ! І
1З1О0ЛІ110 | !
«сбагатььог письмсетіиниктє якци читпає часи. Що с Бог для письметника, що є Бог людини" ТІЇ» є -Таї ПУЛ | субстан | пейна га | | СИиИтТтгя і | | РІО | 131 | | їі М МК Ле, М . тк ЗІ | і із і ТІ і і і о | | | 7 | бя ЧТ й | Ї і | І рЕТАЇ (Її на РА 17 і | і М ПИ |
З (но ПРОВИТИ
уже Оо0ї МІ | ПИ 1! УТ | СОМ! Біол . і - ііі 1) | І І о | МІ І ши | Ти | ни Чон | Т уигта! РІ ї Рі і "А і ! іа | ї | | її | | | і | і | - - . | 1 | Ї і ем о. І | | 70) ПУСТОЇ БІОтТії рей І | і, р бУЛИ ЛІ | ЯК ПІР'ІН (1 ХНІХ ітиСаннях Проби преторуь"до ЗО СІ ХнН Л.Г Є багато є речей, про які Ви говорили 0 СвВОоОСмМу ПИСЬМІ, 1 ЯКІ тІстер стілЛлиали 4 нашому
житти на увазі та кілька сторінок з Цм, присанчети ямичарам
якими ми тетер користаємост Я маю ром ос ДЛ Роксола
про цю дику т сліпу
силу, яка Ооула небезпечна навіть тому, гто її породив доОсСлІДНКенні роори | | ії! | ГО торереРере" сера | | і І | | і парабола Україн КОЛІ | інигчау 1О0Хх0Д 111 | 1 з христ І|1к | М | .) Гути ГУ І У шигс уки | ТІ І | | , | Іс) | З | ПП і | 11 і Поні СД Гіаєя: | т) у І ТТ ашит читпачів ціка ТУ Ваз кою про те що роОштт?
Tekst uszkodzony przy rozpoznawaniu — przeczytaj stronę oryginału
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
Слово ПРОСВІТИ:
Т і . М , '| 111 к ДОРА й КІ над ЬоОГІ . | | пуУОоліІКИиИ Ба ( і і "и . гм ' й ЧУ і и і І | ч | поноря лег ГОУКТУ| . | совісті - ) | ІікО| | У Ії) Кк че ) го ОК! Гі ре роз р З 1 , Ь" 4 | ') олосальног У РКК І етери | ь | і І 1 РІО) і із! і РііЖ 1 і | іІ|ИМХ ї ві і і і | | | | | | оно п гі | | їх І1ТеО»| | І.) |і 1 ві МІ ( | об 1 || | і . , , "ТТ і І ДІ | | і р; РІ М ІІІ М М ре од І ТІ і 110) Й 'УТТУВНВАЇ | Л. І Павле Артгтитповичу, а як на цей період реагуватиме 1 реасуєв якти ратура? ГОЛИ! ргувачувати У перульч к.з! «ГИ ДО 5 с О9Ї Й | Ва ся. Ціхто ніт НА ІТИ | Щ слово ПН іпигтане, нс | А " САН! 1 Т.А ГІ Діоди МОЖЛИВО, (1 КОТІЛІ очи і ІЛ | РІС Ііенник не мог»жже Пп робитися до чм:Теїца мМ | І я о ХОЧУ СУДИТИ СВОІХ письменників, СВОЇХ орга? ХО | е б витривю д В; характер деякі, ПІС. - Го славословили партію ПІ« реймш ли І е сатиру проти МІ ос бВіІ -з ІіПрозау(ім рКаТоя міо 7Ї читаю СПОЇХ ор ТІВ вне ІКІВ 1 ПОЄТІВ | Ддумані) ІВІЛКИ ненависть просто до зубовного скрежмне ії у сти Проти М о кви ! | 11 7 жотів подумати про ге шо ЛІТІ ратура школи ненавистю не харчувалаєнйн Літ ратура й бу 1а злобною І хіба можна надрукувати їх в Москві? НІ так само як мі не будемо друкувати антиукраїнську пПптератугр: Гак само. як Вогні м 1! мечем ІІ. Нє греба було друкуваті ми її надрукували. Справжня ДІіТе рату ре -- РІЇ ІК ратурою ненаристі "ЕР Павле Артитповичу, Ви завжди вміли наживати собі ворогів своїми емоційними, безпосереднами реакціями, але мені не ГоОотпілЛлоОосСи б соворити тро ворогів Хочеться сказати Вам спасибі за ттє що,очол ютооточій Сп Іл письментийцків, Ви робили для молодих, сприяли стпвореттю обласнит організацій, підтримували боагатьот письметтииків, тоєттів Що нині Вам особливо мебайцдуже" 11 11 3 в "| 14) У" СКеас«іє | ЩО СЬОГОДНІ Є Н! дорова ч . НІ і і пе ДО ( І ВИ 141 у ІТератумру є ріМ г) Да рез ії 1 ІСЬМенмни пет пор хо письменники 11 | о | у сво Оорівня! ' ами п р | ПИ ОГОСІ | | і 1 і Ї і і! | І Ї | Я. ГГ. - ІЙ о жл ШВО, ТРА ТТІ діє СотОщШ 36 ЯЗОК ЗСМЛІ 1 талатиту, 0є3 пкого шШш шрокоєо полотна 1їІЄ СТТЄОрити " | і Р Те Туй ІСО і М) 1 | икКоОзиИряїОї ПОМ і7 ІК ололо Уї 11 - - п Іб інь І НОЙ іно 1 | | НП ІРО Й І С га о " | См ( І ТІЇ ) ( М) Їо і | і С м | | єї | у 9 11) у з Р | , рад сь Т ТЧ ВІЛ 1 |" Всі п "зд еї: І ії , ВІ | - | | ТЕ і | ї Ім ДРУ | т і І 111 | Ї і ому , ГТ і ЇЇ; І ГИ пи | І 1; 210 і 5 | | ОМ ЗСІіІХ | | | роІНИЇ Р м ( Ж» 11 іі" ФФіделі і 111 7 | ГІ | | рес і лет! ' Й СІ у коми РІЗРІ | ГАТІ 11 11 | рера "РІЇ 1. «( 112 і і «РІДКІ М ОЇ ттери » Манів, І | 1| а | і утижит ВСІ о народу ПИ Ррібомио і ) 4 КИТТИ І ко гу ЧРреТ| ТИ КІ У но ЦІЯ ОРДЕРИ Йі. | і і - і | кої РУСІ 9 К ІНШІ М М Перші святі НИХ ай І 7 а Київської РУСІ, Це ІЗОрИС І І по одному
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
і" Ір ЧЛ р, | іх І : ї5017 ПТ к «РІ 1 11| їі ПН ІЛ) | )1) І | і | МТА 1 | І | х | ПИ! пАВТЬ: 4 Ср і і 1)! ото |і - 1 руку, | 14 гІРрІМАЇІ ІЗ! і | І і «)Н і | 111 Пр 1 -и | ПІ ! 11! і рОПОТ НМА | СУА МІЄРрал 1 вувІ отруеруї ДИКО | сь М б по0еЧО0О рокі вони промти і чер СТО! 1 вувіні І ний! М МИ )етора МО ОО ВОДА РОМ МІ ІеЄТІ ТевІНІОЇ М ГІС) ОВ Теї сиг | |РІСЬМи ПА () ГИ І рр 1-1 і .ї2 1 і і ви Тім вТто м і ПобосоноВооЙ «ЗРІЛА и ТАТИ ГІ І ТТ їь ія 1 | | |) їх («1 ІТьЬ С) і | Пк! іі і і Іі | 0 і | і | і ПІ І Її | | вом | і Ж І-Г) і 11 | і І | 1)» і | реи | їі У |ТА) ої ХО! і | |і гу ТІЛ і | 11 ї і іі КУУ"| орні ІРЛІЇ ли! Хм вчи 1) | 51/11) РІВ ли | г ())Ї і і кра 1! | І ' і ом і І 10) 111 Г'| " | ІНІЙ | 1 () пе! і | ТІ Гн 1 1 . І ГИ ГІІІТУЇ | ри р п | ни оєзправі р І | ітуен ПІМО ТІ: ІШІО НО Ж ІЯНСЬТИ ГА І | 511 су111АСьКОГМІ У би 11 Є ' УА Р | і | СТ Шшмецького | | 1 ера у ситуацфцім гонмемоуна допусі "АЯяВВАа о ШшоОТРр ба бу | 1 | | б Ким ПОЛО ГОВОВІ М ПОС 1 Гай. | ВтТи | 21 треді втен ВОНІ ії ер І | і і її | 1Їк "РЕНІВ 14! Ні |; Ми поважаєм: | ори, це нап С) рек МІ, Є НИ греба Те товчАТИ
лого -- Павле Артиповичу; я хочу щоб Ви сказали про своє покоління...
ПЗ Ми трималися чим -- у нас були літературні івторитети. Я входив у літературу, коли були ясиві Тичина. Сосюра, Малишко, Бажан, Панч. Це була велика літературае На превеликий жаль ямамяхє всіх
х хоронив - - я був відповідальним секретарем Спилки, гобто мав займатися їх похоронами -- це трагічні речі пими відХхОДИЛО ЩОСЬ Таке, що ми ставали сиротами Залишався один-єдиний з літературних велетнів -- Олесь Гончар, ії ось коли він пішов, мені здається, що ми вже зовсім стали сиротами, ми втрагили те. що є невідшкодовноОюЮ втратою. І я тепер боюсь за наш літературний загал. Та навіть і перед цим Спілка розкололася, почали відкОЛІОВАаТИСЯ ВІД неї молоді. Я казав Мушкетику: «- Чому вони десь бігають, ці молоді? Не хочуть вони бути членами нашої Спілки -- дайте ім половину примищення, хай хоч примищення нас об'єднує!» Ці, не дають, не пускають, Дайте ім редакцію, дайте журнали, хай вони пишуть, хай вони показують. Пу не можна ж так, щоб тільки журнал Сучасність» друкував їхню літературу, ніби 11 ніколи и небуло, атільки тепер народжується. А вони вже там дописалися, от один автор пише": ось я мав написати 230 сторінок, а написав всього 15 сторінок, 1 я їх друкую. Я подумав" а що було б, коли б так Шекспір писав? Замість своїх п'єс кинув нам кілька рядків сонета? А Сервантес, замість свого велетенського роману «Дон Кіхот» кинув би нам через століття якусь гаку літературну подачку -- 12 сторінок?! Це -- падіння ліТератури, це -- вмирання лтератури, її це ПІ нищення! Ну хай ці молоді не розуміють, але ті метри ттературні, які видають журнел -- Вони ПОВИННІ розуміти, що вони роблять: вони вбивають літературу!
-- в С) 3, 11 -
| є робит ься «в піКкУ» СсТаршим письменникам -- ось мовляв, як треба писати"! Л.Г.-- Павле Архитовичу, але це -- аватгард, 1
Ви, здається, завжди
літературі
цінували авангард в
г ї : й | Ї Ро. - ТТону ІІ "ВЕТУВ. буЗзнеріїв" | «1 саме, Ні МОРІ 11 у
| | І Тит 1Ї | Сі і 11 КТ ІІ; МО МІАЄАСТО? ; Г1О1 і (ії | цід гангрени ноги і | ета) | 1 Те Ди В і) | і) "кКИ|И ГА р о п 17 пін бГІї | й і НИ і ркійТерд був і 11 і | г | еВ ІМ Ж ВІКО (11! НІЖ Бодл р ГІР і У «Й к | РО с) рИє РИїССЬ ЛЬ ГІ гої! Ріє»: І І У! ПРІ МІ 11 ! РР "" бигелон: иодь (-. Ом і АННИ мМ й УК РАІ ВИВгАЇ з 'Вьі Гоголь" прихоВвчМ ТМ | | ляЯякКиИ | | ЩІ наченнями Іпомт "й одері птер гра андеграунду 1 гература пе пе! (і ї | иким'От я всепосилаюіь 1 ідо Оу ПІ ник, Веласкес один | 4'|Ь1ТІ11) ваг ЖІ г ППринців реру М їеї|) і об . Ви бух 4 ТІ 1суВИ у | | І ІВ СИМ Р Ї ри 31 наптими мірками 0 реба крити! показувати авінст М (.) видно, ВвА?мМ во як показуєш. який у теє ! т КОЛІ | геби АВЕВОТ і НІ рРІейії? і и То ій 1 ущання над Ллюді М озна Отелло (ти в басейні, втоп Дездемонт - пле все це двангарл а піНА У / КРОН 5 - Павле Артитовичу, вже майже
пласумковтуючи нашу розмову, чмзочу сказати ц, що завжди Вашими героями були їукраттц аєжоди дія романав розгорталася в Україні, і коли доля й
акидала іх єв шеиші світиц, то вО0Ми ТОН: рталися дадому, ма білі дніпровські тіси ота толтпавські лани
ГІ 43 м По пери я люблю самих хз ШОВ. ТОМУ я йи писав про них а Це в мен! Оу ла Таі МіІЄТЬСЯ)
ч-г
Ідеологічна установка --- що наши народ 1 алановитим, красивим народ завжди відчував українцем. Чому ж я повиген робити німців, євреїв чи африканців героями своїх творів" Практично всі порядні письменники завжди писали про своїх людей. Це перше, в чому я перєконаний. І коли мене сьогодні питають, в що я повинен вірити, те завжди треба вірити тільки в наш народ. Спаститя тільки в цьому! А нарбд безмежний, народ мудри народ -- геніальний. Далі -- я сам народився і виріс на Дніпрі, На Дніпрі моє село стояло, ії тому мені здавалося, що Україна -- це Дніпро, і це перейшло в мою душу А там, де Дніпра нема -- ніби й не Україна Це, звичайно, якийсь дніпровський шовінізм, я це розумію, але він мені пробачиться, бо це наша головна ріка, ріка мого народу, і це ріка Шевченка, 1 Дніпро -- це Україна. Хоч пісенна у нас ріка Дунай, але мова надніпрянська - найкраща мені здається, - - 1 я все життя тільки й роблю, що згадую мову свого дитинства, своєї матері, своїх селян 1 я досі не згадав усіх слів! А ця мова-- це фантастика, в жодних словниках таких слів немає! У мене беруть слова, яких ні в кого не було і цитують їх в 11-томному словнику -- це слова мого села І тому оця закоханість, залюбленість у мій край, в цих людей перейшла 1 на мої писання, і від цих талановитих людей я приніс свої почуття. Ні, не якийсь там Валютний фонд нас порятує чи інвестиції. Народврятує себе сам, але якийсь поштовх, якийсь порух, десь подати руку чи підставити плече -- треба обов'язково. І культурою не треба керувати -- ій не треба заважати. Я колись наводив слова Сковороди: « Не вчи яблуню родити яблука, а краще обгороли її від свині». Якби оце нас від свиней відгороджували -- якби хоч це зробили. а той й від свиней не відгороджують! На літературу нашу накинулися -- оці так звані скоробагатьки -- продали заводи, кинулися до видавництв, до літератури удсе ЯКИЙСЬ нікчемними процент українських книжок видається на Україні. Тобто, уже прийшли по нашу
б
через те,
«ГО. ЦО
ЕР "- рРрни ті Ссепе я
душу. Треба берегти душу -- оце найголовніше. Берег-
Зліва паправа: ІОріїт Збанацькип, Натан Рибак, Володимир Сосюра т Павло Загребельний.
С У РА
Фотографії з архіву горя Яїцького
-- рр ки ДЕРи "ве пня - о с Кн ні ін -
фун то надр ь
- б В
ан
М
-о Й
- - т" ай:
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
М ані , і рек ї. ї, - т'-й "и 1, ч ) ою біт і Ре р» ї Ж - б Р і Ра. 219 -- б : ж " у Гору Ї, БА
Бані
Жовтень пинішнпього року, без сумніву, пазавжди увійде в історію ухраїнського православ'я: Собором Української Православної Церкви Київського патріархату обрано Патріарха Київського і всісї Руси- Україпи -- "іларета.
Одночаспо відбувся відхід чотирьох єпископів з Київського патріархату.
Патріарх Філарет одним з найгтоловпіших своїх завдань ставить об'єднання українського православ'я в єдину Помісну Українську Церкву і готовий розпочати діалог любові з усіма православними церквами України.
Політики і політикани, віруючі
з атеїсти нині часто втручаються
у справи українських посполитих: одпі аби допомогти, інші -- щоб зашкодити. І над всіма світить поминальна свіча спочилого в Бозі Святійшого Патріарха Володимира.
Сьогоднішні наші публікації -- пе лише дапипа пам'яті цьому великомученику совєцьких таборів, але й намагапня застерегти -- пе погасіть свічу Його, що світилася для молитви за Україну та її народ, за його віру і духовність.
ПР Р і
ГА РЕА РР ІЕН
бю унра - нь -
Іван ДРАЧ
Уривок з поеми
БОС це 8 Господи
Це ми Господи ми українці Стаємо собою із малоросій Стадом ідемо гуртом Отарою за баранами
Це ми повстаємо 11 стада Стасмо ліодьми з овець
Але ще надіялись на кожного барана Дивний собор Володимирський Російська еліта старалась
Врубелем Суриковим Васнецовим Иому гнути брови по-своєму
А доля сучасна скрутнула
І в'язи мому звернула
Для проклятих мазепинців Кравчука Філарета 1 Лупиноса
Ї ти тут лежиш гуцулє
Патріархом неканонічним
І мучеником навіки
Боже це ми українці
Виходим за ним із храму
І там де треба праворуч Повертаємо до Софії ліворуч Маршрут цей на небі складено
Не в Кабінеті міністрів
у от, сказала мама, - прилитіли до того телевізора, мухи до меду Казочки ляться! Маленькі! Сказала ніби сердито, а насправді вона зовсім На них не гнІВАЄТЬСЯ Ну, чого б вона мала на них гипватися, коли вона їх обох любить: 1 доню, 1 тата Це вона так собі, ніби грається в таку строгу маму -- І маленькі! - - огризпулася доня. -- Я ж у третьому класі, це молодший шкільний вік. А таткові треба відпочити, бо в нього робота ду»ке відПОВІДалЬьна Доня теж ніби огризнулася, але насправді вона зовсім не хотіла прогитвати маму. Це теж була така собі ніби гра в нечемну доньку. Бо насправді вона була кохана, чемна доня і зовсім не хотіла спричиняти клопотів ні татові, т мамі Мама пішла на кухню мити посуд після вечері, а вони з татком продовжу - рвали дивитися «Вечірню казку» Сиділи, тісно пригорнувшись одне до одного, як звикли сидіти завжди. Коли доня була ще зовсім маленька, то вона любила вся заховатися під батькову руку. Тепер вона вже виросла і не вміщалася, але згорталася в клубочок, підтягувала коліна аж до підборіддя, і тоді татко охоплював її всю своєю великою 1 сильною рукою, а голову вона клала на татове плече, і так їй було затишно ї спокійно. Кожна дитина любить хвалитися своїми батьками, але їй таки справді повезло, Мама в неї красуня, не марно мс її взяли працювати в новий великий магазин, де продають всякі речі для елегантних манок. Отож ії продавщиці всі
наче див-
"там мають бути гарні й елегантні. А ще
повиниї вміти привітно усміхатися, а такої усмішки, як в її мами, напевно, нив кого нема.
Ну, а тато, як і належить чоловікові, високий, з широкими плечима 1 дуже сильний. Він її однією витягнутою рукою над собою піднімає, наче пушинку І ще він дуже відважний. На такій роботі яку нього, інакше пе можна Він бореться а! злодіями, розбійниками 1 всякими ракегами Ні, нетак'О -- рекетом' Якби всі так боролися, як її татко, то в нас НІЯКОЇ! злочинності не було б уже давно. Але ж
не всі такі Доні хочеться глянути на татове см/- тиччя. яке воно гарне, але строге, ве! очи
рекети, напевно віІДРЯазчЧ у мого лякаються
А ле їі голівці так затишно на оатьковому
плечі ІЙ ЗОВСІМ тих кочетьсом вшдривеат им 71 ГАТОВІ. ВИДНО, ТОМ І уко при мно трими о лорі ТЛПІД п. в В руком», ЦО) 04 рБОА І | ГУ - т со гь САЕЇ 14, І рин І12ркК лі за КІПРУ МН ОМА Є МІ ПИСО ЧІ сі Ди
і якісь Об и ДеЦІГАА ВІ дя ДОР -Л , «Й
ла ніби нерухомо, ай
й і
вона ик СиИд
мерії! ІкКИиИ гомда ься в такт ки ІМСІ
ща 0зляшанисто нн з 0 ОО
ОБІЧКА ДЛЯ ПАТРІАРХА
Перегнулись будишки китвські
Балкони висять запитально Днпро хоче вистрибнути
І подивитись на Володимирську Дапіниця Софії мазепинська Стрипує орла двоголового
Але
012 це
ПіЯякК стріпик шо СсІсСМНеЄ
й
ми до теб
?. уВвиКк т! ходити ша похоронах (| демо до тебх С оби
Боже ми Господи
б Г)віяні пошиком
черемхи: робива: МОСІі З УНнСОВЦЯМИ
ост рпно ВПО ТМ РІС ОС Кк Удно
го
ід вичовганим ассральт Свою душу сьогодні ховати Може цей мур Софії
Стане Стіною Плачу
Стане Муром Скорботи
Як в сивому Єрусалимі
Для поганьблених українців Дивись Р Гри зидент протхав Іа білоруському велосипеді
|Тода рованом у Лу кашиенком
каже вустами Табачника
ен до РР
АРЕНІ нн і і | - ше тн
пісні, яка, зрештою, висе давно
закінчилася
Іа
ишла похоронна процесія, ховали когось
гелескрані урочисто и побалзієно
дуже вазіСсЛИиВОГО якогось патріарха Доня
хотіла запитати тата, що це роно
патріарх. Але тоді знову жащє таки тр: ба було віІДРрИВАа ГИЩОКУ ВІД ба гькопого пле- |Їехайм -
ча аїйи цього ніІЯкК не ХОоТІЛОСИ
потім запитає А зараз дивилася к процесія Виходить | ВУЛИЦІ 1 бом роаливаєт ься по поронаши площі Бе-таки яке це диво -- телевізор. Адяє площа ЦМаскільки більша від екрану телевізора, 4 ОЇ зсй на ньому вміщається. Ні, теп р уже лише штма-
ток На передньому плані раптом виникла людська фігура. Оскільки всі люди були
значно далі, то цей чОолЛоОВІМ проти них здавався велетнем -- Ой татку, це зіс ти! вигукнула
МОВЧАННЯ
НОВЕЛА
Миколі Струку, яким з похоронів патріарха Володимпра потратив у реанімацію
раптом доня
Батько гробив рух, щоб звестися Іі вимкнути телевідор, але міцно Юр ивБого вчепилася 1 він на мить загаявся, 4 кадри на телеекрані зомінюва лися блискавично швидко, І далі вже боуло помо Бо чоловік на телеекрані змахнуюв ну" ним гумовим КиИИикКоОм і поби Серед ПЛЛОШЦІ
дони
він догнав якогось невисокого худорли-
пого хлопця, який марно камаганвси захиститися витягненими руками Удар кийком по руках, підніжка --! хлопець
лежав на землі Тато гак. цебувтато МОГО обличчя на ескренви оуло | ру пним планом одну мить, «ги достатньо, шою
уппснати, с нагнувся, щє раз оперезмії
гого., ЩО пеужаоав, 1вУеЄє ХОї Ів 0 ГИ Де
голови «КИ
вил рвучкого руху в иого картуз ()тамс він би рнумся підняв кар
"ОбБУЖКИНУЮСТ
гуза, похХхОоагіе миадягнуВв і
бігти туди, де аже наспіхом, паштовх у нучИ Її» «РР а ОДНОГО 1) і РррЯ Ди '| АТО ПО ДИ НУ. дони | піно Ннареш | 1 2 Ії гру НА І | | ПОС | ч і і де і і просто писми ав ІпнУЮ і рам ГІ45Райх
ка І |і МІРІ ІРА оІ С і і і рувіт7оп ом гу, ГТРЕМРай | 1 1 ї і
міри». ПРІ ІЙ»! іра»ри
Сс"дмовоми іа ТІЄЇ
Лушпарять пи
блово ПРОСВІТИ
І ДРУ ВІ|РЕ У ср і і Пе ср ФІ! | ЗО О 11« мії І єсмспОДдИ Бо Р (ІС МИ 7 крані Сламомтущаємось само ІТУЄМОГІ
пинаємосі
БА ТИІ 111 ІДіЄмо СоМанії
"УТ рмКкен и і КОТО ми рент ІРА раї
"Ти М )рит «і! ГО р і МІ и кілії
Удари київ із Комета
«ги справді С пити ДОСОНИЇ
ШПІепотом патріарха Алексія 1-го
Чи псе це легенди для ФіДНниї
Коли луша української влади
Сама азнас субординацнио
ьо ше ми мох РІ
зоре це ми хожоти
А це ХТО СХОВАЯГСЮ 4 ІНЕСКО
За іІг нсх о ПАбВРА ( оС Р ( ІРСрАООВІ Й і ГІСЛ МОВНОГО 1 Ммурасом
| "п и М ХОМ) дим 1.1 Укр І)ИУ
Алексій П шевченкознавпцем
ЧИ
Сободаном
Іі
Дмухає на Філарета і малорости
и 1215 У | ( опопками
дихає ріІДМЛлІч7им маршрутом
Майлан Незалеж-
18-й тролепйоу! | Ікони є ПАТО Р ПА АЛ
ПОСТІ
ІЦодня протадить (ппаноб І РІВНО ШПганмочи Патріарха байдужістю
|Тобітгі кимками нтеацтовия 1їзЗ МИ
Гру ІІІ газом м ті пональним
Нашонально здихаємо
боже це МИ ХОХЛИ
дивану. Вона впала на
ІСОЇО., ЗСОБУЄ ТЬК ,|
ІД ІОРГУ, АНь! гамеНр йяна лялька ЦІСУТІМ!О ї1їО
ши вІДд ГОЛОВИ ДО С ГОЛА пк хпиля, прогін гла
| У ДОМІ єї | З ри ІТІ ТІ ВАСЛ 11 М ПІГЕХЕАГІ агат ГОТІ
укомо Ти ри
111110 у меумилася 8: вигнуласи
чляканий батько кинувся її піді кати
Сбличчя в доні 05 о бі 1 щі ро ОО ЧА ки очі аапліОШІЄНМІ, у! ДОМІНО ГИСНИеЄТІ, « в кутиках цяточи м ІТІРІрІ
1110 грапилог ї кинтуУЛОаСяЙ ПІД доеремо тери лякана мати, ні ІггляНнуУЛоО вп кім г» ІЇСі срии ТеТОРо ІА Лело єї Зона азбилася" Куди ти дивився
Ззамовчи (р і» "ДА і і; і 410 скоріш викликавмнй НДІ допомогу І рап ікричаюв, я пколи Пі« кричав рісй РІ і ОС; ГІДОСИОМИ КІ КА НО десять роки ру"! "| ІпО СК В
Мати тремтячими руками мійк ме
МС)Ї ча набрати двоана ГРАрАЯГ! РІСОМ1АСІ|). й ІЛькИ. ВТ паб | НІД С ГО ААУ Ох ІрЕо ВА | 5 ім), ПТО вернути диск, а потім пПОотрем Лине М ПА ДІрКИ, ! доподилося починати вм 10 ПРОМ
наібрмпалися крізь р
Сонячні промені Пп| ніТТтТЯя ДереШ се росло | ГІКРИОМІ ІЛ цього ПО ( г іпати бігалі РІ'ІРЕРИ Ди Ин иа! ЕТ) ' 11 | "і ДР піку, ГобАГІЛИ ії | і ' | гомо |«ІРІ'ТНКОЇ
Бачит: риї Тек в лікар
РАС )1И1 сі С! ГрСР"РрІРІ1є і Рем 1 | ри 1-Й «Й ловколишній світ. Це добра ознака г ВгерІРец ІІДЛІІ ЦІО ГОТИ 2 Тобі 1. ВОЛОТІ Мидно РРО); РОВИЮВІ Щ РАС 714 і і ПЕС | | «АЛІ рево Чу "ГО ПА; ДУЖЕ ІЙ Ло Ті ІІРІЛІЇ і» Р б 114" | 1 КрІГеТт ї 4 твЄТІ ВАТЬКІВ птУВоРІІФІНО Іі ГТ1є) рем Іі
Дон «КО Те Б'ямут "У ТЕО іюрі ніби боялась пп розбудити, сказала мама лонечко, як тоб!" Краще"
Донмия Пи ІУЛОЇ і | ПОГЛНЛД "То 4 шдришаном пи Р СОРІРО'1НІЄ ГУ їі П р341! ТИ 11! Ме | й Іїі1 (« бий і 1 і ( ' г) ,і Ї | їі Ї і
Ії і і і пробач ї
| | і РЕВІТ
1) і і і п
Галнна Йорлаєєвмч
Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału
SOFIO! Słońce stoczyło się. Świat rozpadł się na Drodze Mlecznej. Sofio! Dlaczego Twoje dzwony nie dzwonią w czasie pogrzebu Patriarchy?! Zimną dłoń na Środkrzyżu skamieniały krople, które już skamieniały. Z bólu. I strachu! Sofio! Widzisz, jak depczą nasze Sztandary?! – W czasie pogrzebu Patriarchy! Lecz kwiatu niebiesko-żółtego nikt nie zetrze. Sofio! Słyszysz, jak gardzą śmiercią w czasie pogrzebu Patriarchy? Krzyże owinęły się w dziką ponurość. Czy znajdzie się miejsce dla Najświętszych Zwłok? Sofio! A może traci się Mądrość? W czasie pogrzebu Patriarchy! Zadrżał Sławuta. I skuliło się Miasto. Straszny parastas. Z takich epitafiów! Sofio Święta! Grzeszne oziębienie! W czasie pogrzebu Patriarchy. Świece poparzyły się w swoim wosku. Cała krzywda – od fałszu. A zło – od Zło-Radztwa! Powiedz nam, Sofio, jak żyć Ukrainie? Po tym świętokradztwie. Jak oczy wznieść do Świetlistego Boga?! Znieważenie liter. Na ciemnym ambonie. Droga Bezczesności. Wielka Trwoga! Sofio! Dlaczego Twoje dzwony nie dzwonią?! Anton Łystopad. Jemu nie ma miejsca w ziemi. Dlaczego nie ma? Któż to mężowie wszechsilni, co dotąd dusze – i wielkie, i małe – sieką nahajkami, wysysając siły? Jemu nie ma miejsca w ziemi... Choć ta ziemia cały wiek go kochała. Tu, pod Sofią, w deszczowej mgle leży władyka, rozpostarłszy skrzydła. Stoi naród przy niepochowanej trumnie. Chłoszcze deszcz – zatrzymać go nie sposób. I straż stoi. Jak w szalonym śnie, stoi wielka straż w sinych mundurach. Pochować władykę nie da ona. Ta. Szaropłaszczowa. Boże! Narodzie, płacz! Bo to przekleństwo twoje nikt oprócz ciebie zdjąć z duszy nie zdoła. Lecz my już wyrośliśmy ze strachu i hańby! Choć wciąż hańba nam duszę ściska. A nad Sofią – biblijne gołębie. Nad Ukrainą – hańba stoi i dusi. Wszystko, jak wczoraj. Tylko inny rok. Władcy – ci sami, co wczoraj. Leży pod niebem boży człowiek. I dotąd niepochowany. Gdzie dzieci, wstyd? Gdzie dzieci, Boże, nam hańbę swoją? A wy, w sinych mundurach straży, – kajajcie się! On wszedł już w niebieską toń. O jedno błagam – pochować dajcie. Natalja Kłymenko. Ducha nie gaście. I Pawło do Tesaloniczan, 5. W stołecznym kinoteatrze odbył się wieczór poświęcony protestowi Ukraińców przeciwko nieludzkim warunkom. Szczegóły tego wydarzenia szerokim masom są znane bardzo mało. Nie wykluczone, że i „nieme”. Pisali wszystko na gorąco. Rzeczywiście, potomnym zostaną mity. Jakiej reakcji od sali oczekiwali organizatorzy wieczoru? Jako aktu protestu? Można było spodziewać się patriotycznego patosu, wzniosłych słów. To oczywiste, że wydarzenie to wystarcza nie tylko dla rzewnych wspomnień itp. Jest to bolesne dla ukraińskiego serca, a także wystarczające dla przemyśleń i ocen. Sala czekała właśnie na to. Szerszego kręgu uczestników i świadków wydarzenia, większego ich przygotowania do rozmowy i głębszej samej rozmowy. Społeczeństwo niepostrzeżenie wyszło z wiecowej fazy i przeszło do następnej – poznawczej, analitycznej. Przyzwyczailiśmy się i do rodzimej symboliki, i do słowa „niepodległość”, wykrzyczeliśmy na wiecach to, co wiekami przemilczane, kołkiem stało w gardle. Można mieć nadzieję, wkrótce zechce nam się zakasać rękawy i zacząć tworzyć, opanowywać nisze państwowości, w których dzisiaj pasożytuje stara partyjna nomenklatura. Młodzieży w sali było do bólu mało. Nie wykluczone, że ona tymczasem zarabiała „baksy”. To wcale nie wyrzut ani dla studentów, pozostawionych przez państwo na pastwę losu, ani dla bezrobotnych młodych specjalistów czy uczniów, którym rodzice nie są w stanie kupić zeszytów. Wypłynęło na scenę i rozdrażnienie – jest go dzisiaj zbyt wiele w zaszczutym, skrajnie zubożałym społeczeństwie. Nie powiedzieć by, że dla niego nie ma podstaw, lecz wiadomo: rozdrażnienie – nie doradca i nie pomocnik. Drażniąc się na kogoś, trzeba pamiętać o belce we własnym oku. W trudne czasy najbardziej wypróbowany i najefektywniejszy ruch – znaleźć wroga. Na niego można zwalić rezultat własnych niedostatków i pomyłek. Powiedzmy, Prezydent i parlament oskarżają jedno drugiego o pogorszenie sytuacji w kraju, ale o nich nie powiesz, że mają wygłodzony wygląd czy garderoby z czasów przedpieriestrojkowych. Z czego można wyciągnąć wniosek, że obecna sytuacja osobiście ich zadowala w pełni, a hałasują, żeby zbić z tropu naród: niech kręci szyją, niech oburza się, wiecuje, popiera jednych, krytykuje innych, byle tylko nie domyślił się rozpędzić i tych, i tych. Ale wróg, jak wymyślony, tak i prawdziwy, rozpieszcza. Nie chcąc zauważać i naprawiać własnych niedostatków, można, czego dobrego, uwierzyć i samemu, że winien... ktoś – okoliczności, ustrój społeczny, jednym słowem – wróg. Był wróg i u szestdziesiatnyków. Lecz oto on pokonany. Droga wolna. Budujmy swoje państwo. Tutaj i wyjawia siebie wróg najstraszniejszy – wewnętrzny: lenistwo, nieprzebieranie w sposobach wzbogacenia się, poczucie samowoli itp. Nieznaczne pobłażania dla siebie, nieznaczne kompromisy z sumieniem tam, gdzie potrzebne płonięcie i samozaparcie, moralnie rozkładają demokratyczny ruch, czynią go sparaliżowanym, niezdolnym do działania. I tutaj pojawia się pokusa: znaleźć winnego, znaleźć wroga. I znajdują. Jeśli bardzo przyciśnie, to i wśród przyjaciół, nawet wśród byłych współwięźniów. W modlitwie, którą zaczyna i kończy dzień każdy chrześcijanin, jest: nie wódź nas na pokuszenie. Pokusa – to najstraszniejszy wróg człowieka. Właśnie ona spowodowała upadek rodzaju ludzkiego. Demokratyczne środowisko uczy samodzielnie walczyć z pokusami, stale mając w pogotowiu wiekami formowane i równe dla wszystkich normy moralne oraz mechanizmy regulowania stosunków jak wewnątrz społeczeństwa, tak i między nim a państwem. Człowiek zaś, wyhodowany w totalitarnym państwie, gdzie jedyna pobudka przestrzegać pewnych norm – strach, moralnie nie trenowana. On w swoim życiu bał się nie Boga (sumienia), a – kata. I oto, kata nie stało. A sumienia nie ma. Stąd nieobliczalna anarchia w rozkradaniu, w posttotalitarnym społeczeństwie, nieskromność we wszystkim, moralna wakhnalia dzika. Społeczeństwo, które nie ma hamulców, – straszne. Właśnie w takim społeczeństwie myśmy się znaleźli. Na ziemi był tylko jeden Człowiek, który ostał się przed diabelskimi pokusami. Dlatego będziemy cierpliwi i pobłażliwi. Ale przecież trzeba coś i robić. Iwan Dziuba nawet wie, co potrzeba. Aktywna działalność i osobisty przykład każdego, kompetentność, kulturalność. Była i rozmowa na wieczorze. Były wspomnienia protestu. Było szczere zachwycenie pięknymi uczestnikami akcji. Jacy oni! I kto zaprzeczyłby przeciwko słowu „piękni”. Ale byli oni rzeczywiście piękni. Być może, nie tylko ja, patrząc na Swerstjuka, Dziubę, Czornowoła, Szewczenkę oraz mając przed oczami jeszcze wielu-wielu innych, widziałam ich młodymi. Zasmuciło tylko wyobcowanie między nimi. 30 lat jednoczył jedyny poryw, dzisiaj – tylko codzienna potrzeba przeprowadzić wieczór. Nasz ukraiński indywidualizm świadczy o...
samodzielność osobowości, o pełni duchowego istnienia. Ale póki co pozwolić sobie na to mogą chyba tylko poeci. Bo kiedyś «garstka nas, malutka trzódka». Jeden z głównych uczestników tej akcji. Zrównoważony, oświecony, mądry Jewhen Swerstiuk nazwał lata 60. okresem kształtowania się obywatelskiej odwagi – takiej, do której popychają nie «oddziały zaporowe», a kategorie moralne – honor, godność, sumienie. Potężny intelektualnie, ale z jakiegoś powodu (takim zawsze go widzę) wzruszająco bezbronny Iwan Dziuba dał krótką charakterystykę tamtych czasów, zaznaczając, że represje rozpoczęły się nie we wrześniu, a znacznie wcześniej. Dość wspomnieć modernistów – poetów, «rozprawy» ze studencką młodzieżą, pracownikami naukowymi, zakazy wieczorów literackich, kagiebowskie bachanalia 22 maja pod pomnikiem Szewczenki i tak dalej. Iwan Dziuba wymienił z nazwiska tych, którzy zostali aresztowani, którzy myśleli i pisali niestandardowo. Nie będziemy heroizować wydarzenia, wyolbrzymiać wpływu i rezonansu, wskazując przyczyny, które przeszkadzały. To – strach i tragiczna niemożność rezonowania w dostatecznym stopniu wśród inteligencji. Wiaczesław Czornowił, choć zmienił się najmniej. Nie stracił, nauczył się dyplomacji. Wiaczesław Czornowił podzielił się wspomnieniami o tamtym odległym wydarzeniu, opowiedział, jak wszystko było. Nie warto, zapewne, powtarzać tego, co odbiło się w pamięci dwóch czy trzech osób. Trzeba zebrać świadectwa innych uczestników i naocznych świadków akcji, zbadać archiwa KGB. Gdzie jak gdzie, ale tam wszystko jest utrwalone pełno i skrupulatnie. I koniecznie zbadać ten rezonans i znaczenie. 30 lat temu byliśmy kolonią bezprawnych niewolników, w której tylko garstka śmiałków na serio marzyła o niepodległej Ukrainie, i to w dalekiej przyszłości. Obecnie mamy swoje państwo. Tryzub, którym kilka lat temu jeszcze dzieci straszono, – okazuje się, to nawet nie tryzub, a trójca, która sięga swoimi korzeniami takich głębi, o jakich niektórzy ambitni starsi bracia mogą tylko marzyć; i ten tryzub – to nasz herb. To samo można powiedzieć i o fladze. Ruch oporu nie przerywał się na Ukrainie nigdy, choć często znajdował się w głębokim podziemiu, a jeszcze częściej przedstawiany był przez wrogą władzę w czarnych barwach jako zwykły bandytyzm. Prawie cała Ukraina jeszcze do dziś wzdryga się na słowo «banderowiec» i nostalgicznie wzdycha za partyjnymi sekretarzami. Prawdziwa historia tego ruchu powinna być dostępna, jak kiedyś gazeta «Prawda», żeby nie drwili z nas bezczelni bracia, jakoby oni po pijanemu czy z kaca podarowali nam wolność. A legalny opór w najmroczniejszym okresie historii rosyjskiego imperium – bolszewickiego – zapoczątkował właśnie ten otwarty protest ukraińskiej inteligencji przeciwko politycznym aresztowaniom szestdesiatnykiw. «To był pierwszy otwarty bezpośredni protest w Związku», – powiedział W. Czornowił. Są więc podstawy uważać, że rezonans jednak był i znaczenie wydarzenia jest ogromne. Dość tylko powiedzieć, że następne pokolenie – tragiczne i pouczające – pokolenie siedemdziesiątników, o którym nikt dobrym słowem nie wspomniał, lepiło siebie z nich, ze swoich idoli-szestdesiatnykiw. Lecz jeśli oni weszli do historii kto jako bohaterowie-samobójcy, kto – jako bohaterowie-wodzowie, to nas zamroziło w zarodku. Nie zdążyliśmy (wyjątek stanowi chyba mój kolega z roku Wasyl Owsijenko) ani «zgrzeszyć» tyle, żeby trafić na Sybir, ani na tyle wykazać się twórczo czy nawet zawodowo, aby zająć pewne stanowisko w społeczeństwie. Nam tylko dostało się, że stała ścisła opieka organów, ciągły terror i zastraszanie, nędza bez najmniejszej możliwości awansu w pracy. Szestdesiatnykom chruszczowowska «odwilż» pozwoliła się ujawnić. Oni zdążyli coś zrobić i byli znani w tamtym czasie, kiedy rozpoczęły się aresztowania i terror. Tak czy inaczej oni poruszali się kto – etapem na bezimienny cmentarz, kto – do twórczego uznania i sławy, kto – do wysokich gabinetów. A nas system połknął, nie dając się ujawnić, połknął w całości. Nam nie dano z pełną siłą zaświecić i zapalić następnych. Tego nie mogli za nas zrobić szestdesiatnyky, bo dla osiemdziesiątników oni już byli dalecy, jak Pawka Korczagin. A młodzież siebie lepi z tych, kto jest obok, z ideałów «ulicznych». Mało tego, że siedemdziesiątnikom tragicznie odcięła tlen system, od nich odwrócili się ci szestdesiatnyky, kto zdobył sławę i miał wpływ w społeczeństwie. Oni porozumieli się z systemem, coś wynegocjowali u niego, coś on wynegocjował u nich. I wszyscy byli zadowoleni. Choć teraz, oczywiście, mówią, że oni zadowoleni nie byli. Kto jest dla dzisiejszej młodzieży? Z kogo ona lepi siebie? Ze sztucznych pretensjonalnych osiemdziesiątników, którzy w istocie również są głęboko nieszczęśliwi: przez brak idoli, którzy uformowali ich ideały, oni zmuszeni są całe życie udawać kogoś innego i nieudolnie grać cudze role, mniej lub bardziej utalentowanie imitując żar. W rezultacie dzisiejsza młodzież w ogóle w nic nie wierzy i lepi siebie z «twardzieli» – bandytów, gwałcicieli, złodziei. Szestdesiatnyctwo pozostało w historii. Obecnie są zwykli politycy, literaci, inteligencja ze zwykłymi ludzkimi wadami i brakami. «Drzewo poznaje się po owocu». Żeby uczciwie określić rezonans i znaczenie szestdesiatnyctwa, przyszłym jego kronikarzom warto będzie kierować się właśnie tą formułą: oceniać go nie według poszczególnych cech czy czynów, jak dobrych, tak złych, a według skutków tych czynów. «Po owocu». Mamy państwo – to wspaniały owoc. Mamy zmęczony, w znacznej mierze bezduchowy naród, – w czym szestdesiatnyctwo jako nurt, jako poszczególne postacie nie dopracowało, gdzie uspokoiło się, czym skusiło się. Żeby nie trzeba było po raz kolejny dziwić się i płakać, że znowu straciliśmy państwo, trzeba uświadamiać sobie swoje nie tylko najlepsze, ale i gorsze narodowe cechy i uczciwie próbować wykorzystywać to, co mamy. Żeby nie trzeba było Prezydentowi zagubionemu wymyślać ideę, która by zjednoczyła naród, narodowa inteligencja powinna nie o portfelach i rangach troszczyć się, a o ciągłość szlachetnego ognia, narodowej idei i duchowej tradycji, pamiętając o tym, jak trudno je sadzić od nowa, zwłaszcza na wypalonej ziemi dusz, pod kamieniami Armagedonu. Halyna PAŁAMARCZUK
Tłumaczenie maszynowe
Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
м ие жи т п - Р
них сис цій о
РР нт зони звана ний '-
УКРАЇНА - ДЕРЖАВА НАЦІОНАЛЬНА
Анатолій | ТОГРІБНИЙ
БОРОНІМО БАСТІОНИ
(ма трибуну форуму)
Ч ще
и й могли пе
десь паприкінці яб ми припускати дам: ї у пкальної. Бо то ж, спранді, 90-х рр ло Мою "9 початку ушкаоальна та держапа, яка пдтри
» ЦО вже пиооронвини | пезалежність, десь ож поті п! ЗАЙ ЗЕ З в з Че ср : б | з «Пола 4 І п Я і - яю році, усе ше тому навпаки -- бере під підозру, знсти-
житимемо п триполі,
пог ЩО зоміСсТЬ пмостійності своєї Дер-
ось пс ПОГОМОВИНІН
Зомащциєюн я с
БОЗМ матимемо усе илплростлючу каогрозу її втрати? Надтак пе час зара ще нео час для творчих УСЯИМІТІІС юю гад РАС АДО()11Ц ЛьіО-
СУСПпіІЛьЬНна. 14 ЯКОЇ -«--
ЧСМОа пОЖДдіІВ. "пОЖждими сті пося П1», у
ЛО) - і )«1С УсСео ці не «ДОМИ ЛО: місія
і -дуУхоОпних поводирів РАЦІї, її будите і
додаткової
«ЯК потідінії
ГрІА РО А
нпипсиь набупглі
| 00 хто Знає, чи пе ЛО вириштальних пипробупань слм(
РИ
ПИНІ, саме сьогОолІі ми пІДХОДдИМмО.. Ліс в поції помоа ПОЖДІПо».. исзалоежність мч
Хле( вора пас. с Президепт сяг міцні сові Мапастріюп Парламент. Тальки ж даруйте, папове (кладається Параження, що 1 тривожних,аіпавіть розпачлинрих сриків
ТАМ пе хочуть чути, або ж так звикли вже до них, що видаються вони пу вже цілком пормальним
акомпапементом для періпенйтя перховно-державницьких справ. Те ж щодо звернень -- у ліпиним разі, папрошується висновок, цілі стоси їх хіба що проглядають дрібні чи- ПОВІКИ 1ї просто складоієоть.
То ж до кого апеліоємо, маємо апелювати наразі, зібравшися тут у найбільший трипозі? НПайперисе, звичайно, пехай пройнпявся б ташіоо тривогою кожен свідОМИЙ громадяпип України, котрому дорога паша Держава, котрому болить їт доля.
Усі ж свої стрипоження, протестації сУуУпроти тих чи тих державонпищівних процесів
адресуємо насамперед Президенитогі. Вій бо гарант державної пезалеж- ПОСТІ, Він очоліос п урядово-пикопавчу гілку у Держати.
Отже, перше, па чому слід паго-
лосити. Упродовж ряду років пам усс було псясно, яку Україну ми будуємо чи маємо памір будувати. Добре. що більш-мети парсіпті роз'ястилося стосовно скопомічносоптальних орієптирів, з більшистю яких ми готові згодитися. Але ж так саме вже зовсім стало яспо 4 щодо засад націонпально-культурпого, ду - ховного, мовного облаштування Держапи, які ї викликають пане пайприпнппиповіте, пайкатегоричті пе заперечення. Стало бо очепидним. що с повна загроза абудувати Україну павпаки, спріч --ПБЕУКРАНІСЬКУ Україну, до того ж злидеппу, жебрацьку. Боляче усвідомлювати, що з кожпим нопим дпем успіхи у будівництві такої України паростають.
Ось деякі прикмети України павпаки.
Це -- держава, па величезній частині території якої українство відтисєкується. ущемляється, зпепажається, переслідується.
Це -- країна, де урядово-викопавчий бал переважаючою мірою праплять вірні слуги ї сини колиштьої метрополії персони, проросійськи павчені й зорієптовапі, з нерідко збологічною пенавистю до українського національного відродження.
Це -- країна. де шовініст-обруситель пе тільки пе відчуває жодПих державних стримувань чи упокорепь, але й звільшяє українців 2 праці за їхию піддапість споїй Державі, за патріотизм, а то й віддає паказ про масово побиття, покалічення україпців.
бБдумаймося, що ж сутпісно сталося 18 липия а. р. па Софіївському майдані. А сталося те, що було бито там саму Україпу, саму Українську Державу, саму украї неьку ідею, спаму українську віру, саму українську мову, - псе, власте, що об'єднується у слові «українство». Хто спростує, то то був ципізм, поглум з боку пе окремих службових осіб будпиікопих 7» т. п. а саме з боку. може, й печуваної в історії
модафікації держави -- саме 3 БОКУ України павпаки? Й сказали: може й печупаної-. До-
С ож Ра
знос осн жо
п зони РЕ нена
КОДЖУЄ те, що їі ЗМІЦІЮІОЄ, ПОСИЛІОС
Упікальна. паприклид. держапа (хоча чого там' -- розтлінна москобпськими
пихолкаоми птешщооаєта
Білорусі Ай успіхами ЛУКОДІОнСІЗаЦІЇ ЗОВСІМ ПОСУСІДСТНУ порид'), яка замаєсть брати по щи? спого тпорения ноаціОПОЛЬНУ
І«.ЛОСОМмИ
ІДСІО, своїх перхопнимикійп дієле -
гаптськи лише примірюється Т Па рдячи їЩщоО ЛУГИ, (1 Тік підходить (пе ж самий Тарас Пісв- "РО РІО Я і гпорець української національної ідеї ма підходить), 1
1 ребоа допопимти і Т.Д. 1"
НОСІ МІ ОЇ
батько, треба пОоОнуукати, 1 д. (пс ЦІ оберожн комептарі -- лишень лип - зоматичіїа
заперечентя пе більніс)
Утпкальна держава, яка пе падає держатпної підтримки "Є держапшти мові. Складається папіть врожепття, що якби Верхопна Гада колиїпньої УРСР по проголосила у 1959 р. державності укроїнської мови, то незалежна «Україна павпаки» цього просто не зробила 0.
Тривога наша в тому полягає, що від часу Вашої іпаугураційної промови, Папе Президенте, папи держави мові (а держапна мова оо піщо типо, як цемент пації, цемепт держави) почувається в Україні все гіріес й гіріс, | зрозуміло чому -- тому що попа є чужорідпог для більшості з Вашої адміністрації, для більшіості минстрів, іпипих високопоставлених чиновників, пе кажучи вже про ту україпожерниу посадово-чиновпицьку братію на місцях, яка ледь пе стовідСсОТКОВО ЦІЛІСІНЬКОГ 3Збереглася від імперського режиму (просто як гусінь переповала у попопроголошену Держапу, ще й була взята остапньою під дбайливу охоропу!).
Отож маємо пині; у Києпі, в нипих містах знову почали оглядатися па осіб, котрі говорять українською (державного! -- і це не держава навпаки?) мовою. На 1 вересня ц. р. кількість україномовних видань склала лис 3,41 відсотка, зметтпившибь за три місяці аж па 4,87с (було ж па 1 січия 1992 р. 40,702 -- вдумаймося: які ж попи спиш -- паци пезалежницькі темпи самозпищентния!? Що з мипулого року у ряді областей пішла на спад кількість шкіл і класів з державною мовою павчання.
Так саме «фактично зупинипся процес дезросійщентя ї пашої пищої школи. До літа 1994 р. кількість студентських груп, котрі вчилися українською мовою, з 4 - 5 відсотків, що їх ми мали в часи СРСР, зросла до 37 відсотків. Та чи багато лишилося під цих 3790 мини, коли пе оди ректор роз'яснив споїм викладачам, що мовпис питання більше пе стоїть, що хто якою мопою хоче, пехай такою ї читає. Багато викладачів, котрі рашіне розуміли псобхідпість підготуватися до викладання українською мопою, тепер, облишиптти цес помір та знопу психологічно переоріснтувавтись, зітхпули з полегіногю, а певно чостка тих, котрі вже читали лекції по-українськи, пиразно зачувіми анопі війнИЯ», теж вернулись «на круги споя»...
Ципізм та в псестримність зросійшцення набупаютіь, здаєтьси, пже апогею У розробит Мішстерстпом у спрапах національ - постей, міграції та культіп проскту тал. державної програми збереженпя і розпитку російської культури з Україні («програма», зокреми, пропопує п обоп'язковому поридку поусіх українських школах, ПОЧИпаючи з е-го класу, пчИити ростиєьку мову, дарма о, хай їз тактичних міркувань, проти мопного примусу пиступап комуністичням бог Леним, та орієнтує па пипедений З курсу спітової ростйської літсротури --
рорма відкидання,
ПОЦІОНОЛЬНОї ІДСІ --
СВбОТИ
о со Жне о ви-е ря -
До
мопляп, сусідстпо з їнтіними спІТОНИМИ ДдДлий цісі, УПпОЧеСПИДЬ, падлітоератури оббрлалипес україиських ншіколох пс її пипЧчОтИ як
мусяті; предмет), а намагання! комісією Вер хопиотї Ради з питань державного оудійництпа пропести через парламент аміпи ії допопнония до Закону «Про мови п Українській РСР, після примняття яких -- не суміипноамимосй -оЗб-- дихаАнія пноніої мопи па більшим території України ТОПСІМ
окремин
СТАНО І судомиим,
До речі. Що в 1997) р. тодіннтім Кабінстом Мішстрів було сформопонто урядопу предстапникіп СУЛІ
КОМИСІІО у минстеретп
моРІрІРІО оспІТИ, остиції ІРОД СОВІО ЛНТОСТеМ, для виосенния Лержанпної
Франопсів СПМОРОМИєЮО ТО її
уми ії допописпь до Програми розпитку української таїитших мовна поріод До 24000 р У продопгож гижиів тривала дуже пелоегка, папружена праця ТІЄЇ ОЧОЛІОПОНОЇ мпою комісії, паслідком якої була підготОопка кількох дДОКУМОНТІВ З питань мобного бУДдДІВНИЦТВа (в Т.Ч. була стпорепа пова редакція Закопу про мови, було запропоновано механізм адміністратипної відповідальності за пого порушшенпя). Усе це було передано до Кабіпсту Миіністріп (М. Яулинському), до Верховної Ради. І ось пже аж сьогодийтиє, але далеко пе вперше запитання: то де все те ділося? Чи, може, пже й викинснис ЗОВСІМ «за пснадобностьтю» у зв'язку з, мопляв, коригуваниям Державою під літа 1994 р. своєї мовпої політики саме у дусі політики «держави павпаки»?
Хотілося б, до речі, запитати 1 про доліо утвореної свого часу комісії Кабінету Миністрів джля коптроліб" пиконання Держопної Програми розвитку української та пипих мов. До приходу до плади В. Масола ця комісія встигла пару разів зібратися, та відтоді, як її керівництво пишло з урядових постів, вопа фактично пе їспує. Добре-- ащо ж тоді їспує сьогод па урядово-викопопському ріпи для коптроліо пад мовним будівнпицтпом? На жаль, пачого. Для розкручуватия махопика сьогодеппого зросійщеннтя України, безпрецеденитного спос брутальністю, стпорето найліпим умови.
Вельми трипохжно, до речі, що недруги українетпа за падихаюочим приклад у споїх домагантях супротиукраїнської мови проаглуть брати пе тільки приспану лукавими то згпалтопану Білорусь, а вже, після педавиього реферспдуму, також 1 Казахстан, який проголосуват за казахську мову як держанпну та за вжиток російської як офіційної. Не піддапаймося, одначе. та демагогно: для Казахстану, корінне паселення якого складає мепите 5092 (здається, 919с), такий варіапт - - то, можлипо, ; вимушений вихід, аби пазатите пе втопитися у російському морі. Та чи підходить піп, цей варіант, для пас, коли пає, україпців є близько 409,? Гадаю це питания є тільки риторичнпим.
| це па тему упікальності держапи, яку будуємо.
Вопа у тому пияплиється, їЩО паціонально-держапницьки зорієптопані організації, партії, рухи па більшості її території перебувають повсякчає під підозрою, під косим оком (запитайте бодай членів «Просвіти», як їм педеться у їхніх памаганних бодай підстояти го, що було досягнуто з кинци мо-х рр.іпо 1994-п), навпаки - - ТиДВерто аптиукраїнські, анптидержання, всілякі гражданескіє копгреєм, уптерийщ ональниє ДА ЄМим, нини проімперські, проросійські, прокомуністичи об'єдпанния свою прашцю проти України педуть зопсімильно (паліть, як то я Донецьку. мопи комфортно розтантомат мо деспебудь б п будинкопі міськииКкоОМКкОМУ колишикому будинкоти
КИСС-КПУ). Норожі,
тури,
чи п політоспіти
тому дп
анна ння ненні ПЕН ЕЕ Р но
болгатьох |
нн он нн нн
Української держианазації, та -- ДИПО Л дит ик полину, ноОоргісц лин кис» колони о - вапу кроїну -- держапа їх осапересіткодїо реєструє піЛльпОопІДдПУЄКЙ педенпни руйпінтої
повтор, аб пи партії мор
для підДдринної, алочинної дІильноОсті.
Упікальшеть також у тому, що ця держапа проголошує (наспраюлі-то оз тільки фарисесистпо) ріплисть ико тих релігійних конфесій, шо праціоють на зміциєтня держави саме як Української Держапи, ток і тих, котрі пт розхитуїоть, нишуать, тигнуті, до московського ярмо
Упікальність щої птому, що ця держава плекає армио, про яку в попотийи коломиймці склзано: о0боропці України -- армія Вкраїнська Дідітпщина тут сопстська. А мопа ростисько, причім антиукранн ська геипденції з призначенням типиниіпього міністра оборони пес пабираюті, і пабоираїоті оберт Ті лрадоксально, але пихопвання наншиих ПОН у дусі нпідЛланшоєті КОЗГОЦЬКИМ традиціям Украши пидаєтьси цьому мітістереству ушкаоальши дер-жаги просто пебозпечниммх
ПШарститі, унікоальлиєсті
том у
що іо у пияплиється, поппорту українціо, патить якіцо ти цього по хочет, силоміць зроблять злписи мовою шишої держави -- либонь, щоб песо забував ти про свос «сдінстВО» та «еродстпо» із пе (хто хоче пдумуватиси, яко то с приниження ї глум!)
Хотілося 6, зпісно, приперпути упагу президентських і кабминтвських структур також 1 ло кількох гігантських маснттабій заболукань, не позбапивішись яких Україна по зможе пийти на дорогу
що нагіТть ДО
попого зразку тобі
зпачно тіипидіого ї вільного розвитку Перше заблуканни -- то яне
педооціновання, ігнорування підКкИидОання того, що ОХОПЛІОС паціопально-духовна сфера. Мопляв, слід спершу витягнути оКоОпоОмІкУ...
Так, безперечно слід, адже гпже давно діитили до ручки : продогпжуємо стрімко падати донизу. Тальки ж -- чи с хоч частка правди у цьому протистаплеши: спершу -- окопоміКа. а пе МОДОМ іЛлеОЛлоОгіЙ культура, мова? Я переконаним -- пома, Хочеться повторити: усі складові нашого держапотворенти помислимі без сильної, наскрізної пашопальної ідсї У тому числі ме тільки культура, освіта. політика, алое й сама вопа, та, па котру усі молимося, -- скопоміка. Я упесписпий: якбиті зсамого початку пміло паполегливо окриліопала тоактопио спропагована пощіопальна ідея -- подібного запспаду ми пе мали б 1, може, пже й приватизацію, що про пеї стільки говоримо, пже встигли б заперитити...
Моплю палразі про заблукатня, пластипе пе тіЛьКИ дСКОМУ 7 презмодоитеРкОоу ридопвих структур Провипа у мого широкому пом - рениї ціЛлкКОПИТО ЛЯГАЄ іно деяких паших паціонал-демократичних лідерів -- тих, котрі, бурити сліпими пло палявність ситуації вирачного психологічного зламу суспільсттиа у 199; - 1992-му роках, уперто пимагали до часу. доки пе ааміциимосн», «пе зачіпати» питань, поп'язаних з ідеологією, мовою сіс. Мовлят, те дай Боже роздражнтити проросійські, прошовітстичня сили. Та чи закріпилися ми підтоОді, ДОтримуючись подібної запобіглитої тактики? Навпаки -- ослабли, розхиталися...
До речі, пеликог Ффальнію є тпердження, буцімто у пас поема псобхідної ідсоОлоОгії її плиапажлинвіиййи принципи ідеології українського держапотнорення у пас с попи пистраждалю: опготьмоа поколіпнями, окроплеш кроп'ю тисячі тисяч борців за волю України, Тож чому пе підпімати їх на держапимий щит, чому пе пводити до попсикденного пропагондиєтського вжитку держапи, починлючи зпісно, під Презмдента (замість поп сикчосНноОгоО просто упикинни щих проблем писокопосадопцями краї пм), чому, зрештою, ток зицулюпатиси після кожного окрику кожного горлохпатазнтовтни ста, котрий, і справді, осре біль ГОЛО - сом, а не силою?
Гозумію
напіопально-духотна сфера є до-потребує 1
пілкоОопилоОо п-
статимо делікатною.
ДАМ
МР 2 лин о речі - -и на РЕ з ВЛЕННЯ я ри й
ЕЕ Дін ні пе ій а за -- п ні -че
РР НИ РА ооо ч--
НЕЕННЕН Е ДЕ
- Б ні
асани 0
ж злам
пер ЕР ЕНЕР от
айс ПЕРЕ Па ай - - - нь рив
поликої розпожлиюмості,
рух ло
такту іоОциоче
папігоналніио-держатніагтоа тМУЄНТІ
ОСТСУМНІЙИО (ПО
підДроОодоже тррм мчати пілеспримопанийм, твердо польопим характер саме ма рівні держанри, посадопитпо Ки мали б іти потрібні для змійцнемта держати ілсологічн імпуЛльСсм, пОМИ мали б піддгравати пронідпу роль, аби ідеї підроджсття пації, держави глибоко западали у сСвіІдДОМІСТЬ мас, аби переконпувалися у пообхідпості, пеминучості, природ її 0 с т і пацтонально-підроджупальних процеєтв. Та чичуємо ці слопа підтримки, 1 Є. цілкопито протилсожис пло на рійпни дерееани порожим дли нст діям ПО МІЖеС ТІВ "РІІВАГІ
рсухиоїБІЇМІЇ,
| райпиїих
пих тлсамнере
має
лохоти? повтором, потурамціЛлкКОпиТтО Хтосі наполеглипо каже, подібною уосрігається Тільки
іидпаст
ПрЛИСоРОУ мир ж яка лекоОї Та м фариссистпо яке! Справді: утисків ушомлень пе зазнає у груп. за
української.
псда- ДОВеТІ мІрСтТПО ІДоіє жЖоОодїоО 21
Хто ь
усер'моз гадає, шо у ПОДІОПИМ СПОСІЮ
Стіч х коОрної,
зміштостіься її мироліобитисть та ІЦО ПИХОПУЄТЬСИ ПОП МО ПИЄЦТКИ ;ЛНти у дусі «дружби пародіп
Друге песлике заблукантния -- то обстоювання регіонального ходу до приншципіп гумонітарної політики держави, Зпичанто, ніхто
пи до
пе заперечує: осогпипості регіоніп, насамперед сттичні, потрібно. Та подпочає визпачальні, припципи
гуматітарної для усієї
прахопувати
ОСПИОПГИІ ПОЛІТ М
Держави мають бути єдиними. І ФУ»
сто -- то недосяжна річ - соборитсть, упптарнясть, пнактіиес -- лише піджиплюЮвантня сспаратистських прагиєнмь тільки па согодт. ай на мапбутнє. А це пже пе стільки й заблукапня. а прямо кажучи -- злочиншстпо, що, па жаль па ріпи: президситської структури дістає підтримку.
Третє лаблукапня (хоча чи зазлукапня?) -- то відпаходжентня держапними органами, в т. ч. преадманастрацією. скстремізму ад-
ресами. Парадоксальто., але факт:
у
тидентською япио за хибимнми пайперше бачать екстремістів саме з-поміж патріотів Української Держави. Чи трапляються такі? Трапляються. Але ж пе треба запрагисня о підроджепня та утперджетни україиства -- то є природним про-що держалі палежиті» пдопно підтримувати, Пиниео ж, ло- Україні м
пупоти ПО
Це, МА»гоО
протилежне "е
пускати протидінти
прагистии
україпстпу -- ОТО 1 « прапдиніх "ри
скстреміам у паціональтій сфері що мак би дістапати з боку держапи її відсіч, : осуд, Ша жаль, в
«Україн наппаки» маємо саме ос-
танопео-- нлеопоки | парепота -- калькаконстатацій- ТОРТА КТИТО ТЯ АТ У по НОкуУ 3
характеристикою культурно-момпих процесів у сучасній Україн».
Періпа Сьогодентис зтУХОГПИІС житти п Україні характеризують стрімке паростоанти україиських настроїти та посиленими проросійських, прокомуністичних репобнимових тенденцій
Друга. З огляду па те, шо зросійшення Укратпи пабупає подалиттпих темпам, ніх 1 те. що паслідКИ пинародопленнм. денапіоналіЗзації українців дістліоть пиправпдання на держаюпому ріпні, маємо псі підстави костатупати, що т. зп.ірландичацім -то пжене запроза дли України, о реальним процес, дедалі посиліоється
Трети. Нсупесреч зміцнений соборності тал упітарпості Держанпи в України ма попиу силу діє злохочуплимипропагопанийп владою згубними регіональним принцип стоОсСоОмто гуманаториої політиком.
"Ч"стперта.
ипти-
НИ,
потребам
Прийнятий у часи СИСРГ Закон промови пс тільки ме діє, не пикопується, але п розшиноється пладними структурами пже псзаложної (її я цьому парадоке!) держани "Кк паоадто радикальним пспує реальна псосапока мого па оМякОдУ РИС А ТО РТ
нідроджентю, отже, плінпкоду інтереслам України
РУС МОм пи м українеккому
2
9
(Brygady oświatowe Proświty
- Słowo PROŚWIATY
3 BRYGADA IM. WASYLA KRAWCZENKI – DO ŻOŁNIERZY
Житомирське обласне об'єднання «Proświta» im. Tarasa Szewczenki prowadzi wielką pracę oświatową i patriotyczną wśród mieszkańców miast i wsi. W związku z wydarzeniami, które mają miejsce w naszym kraju, z tej okazji rozmawialiśmy z przewodniczącym Ogólnoukraińskiego Towarzystwa «Proświta» im. Tarasa Szewczenki o współpracy z żołnierzami
PRZYSTĘPUJEMY DO ROZMOWY
Kor. Jak wiadomo, Pan ma coś do powiedzenia o współpracy «Proświty» z jednostkami wojskowymi.
AŻ. Kiedy nasze społeczne ruchy stanęły na nogi, zamierzaliśmy stworzyć brygadę oświatową, która występuje przed różnymi audytoriami, a przede wszystkim w jednostkach wojskowych. Głównym zadaniem jest przybliżyć naszym drogim chłopcom w pagonach słynną historię naszego narodowego ukraińskiego wojska. Cóż to za bogata historia! I bardzo dawna. W kontekście ruchu kozackiego i banderowskiej bohaterskiej walki o niepodległość Ukrainy – to jest jeszcze stosunkowo niedawna historia.
Kor. Oto widzę na Pańskim stole książkę «Historia ukraińskiego wojska»...
AŻ. Przy okazji, ta praca o historii ukraińskiego wojska jeszcze raz świadczy o szerokim polu dla naszego całkowitego wzajemnego zrozumienia z żołnierzami i ich dowódcami. Proszę przeczytać, proszę bardzo, napis na mojej książce. Oto:
Kor. «Żytomierskiemu obwodowemu zjednoczeniu «Proświta» im. Tarasa Szewczenki. Na dobrą pamiątkę ze spotkania z żołnierzami jednostki wojskowej. Przyjmijcie naszą głęboką wdzięczność za Waszą szlachetną pracę na niwie oświatowej w dziele odrodzenia ukraińskiej państwowości, cenny wkład w sprawę patriotycznego wychowania wojskowych na najlepszych tradycjach narodu. Dowódca jednostki wojskowej...»
Szczere słowa, i to cieszy. Anatolij Fedorowyczu, a kto wchodzi w skład Pańskiej brygady oświatowej?
AŻ. Chcę przede wszystkim powiedzieć, że brygada – na mocy decyzji zarządu – nosi
...imię przewodnika krajowej Proświty na początku XX wieku, Wasyla Krawczenki, sławnego etnografa, który jeszcze w latach 20. pozostawił potężny ślad na ziemi żytomierskiej. Będziemy uważać, że jest on honorowym członkiem naszej
A teraz najlepsi, których kochają żołnierze żytomierskiego garnizonu, to członkowie zarządu obwodowej Proświty: Michajło Woszczynec, Mykoła Skorski, Wasyl Owerczuk, kobzarz Mykoła Niczyporenko, ludowy artysta Ukrainy Mykoła Maksymenko, pisarze Ałeksandr Szwed i Danyło Okyjczenko, artystka Hanna Opanasiuk. Niech mi wybaczą ci, których nie wymieniłem. Są to, że tak powiem, pracownicy etatowi (artyści), a ich jest wielu, którzy przyłączają się do naszych wyjazdów i do tej części szefowskiej. Otóż chciałbym przy okazji powiedzieć dobre słowo o naszym znakomitym zespole «Lonok», który u nas regularnie występuje. Świadczą o tym choćby trzy pochwalne dyplomy dla «Proświty», podpisane przez wysokich rangą dowódców wojskowych.
Kor. Czy wśród aktywistów «Proświty» są kobiety-wojskowe?
AŻ. No oczywiście! Są one naszym stałym wsparciem w pracy oświatowej i, rzecz jasna, na wszelkie sposoby im pomagamy. Żołnierze Armii Ukraińskiej, którzy byli delegatami ostatniego Ogólnoukraińskiego zjazdu «Proświty», brali aktywny udział w jego pracy.
Chciałbym dobrze powiedzieć o wykładowcy Żytomierskiej szkoły czołgowej podpułkowniku Ałeksandrze Hregubie. Występuje u nas bardzo ciekawie. To człowiek, który w swoich wystąpieniach gorliwie opowiada o historii Ukrainy, jej wojsku... Jest on także zdolnym pomocnikiem i majorem Michajłem Werbołozem.
Nawiasem mówiąc, ostatnio zawiązała się ciekawa współpraca z czasopismem «Armia Ukrainy». Wojskowi dziennikarze nie raz pisali o naszej pracy.
Kor. To właśnie, napiszemy i my. Dziękuję za rozmowę.
Wywiad przeprowadził M. Riewućkyj
30 października 1990 r. odbyła się kolejna sprawozdawczo-wyborcza konferencja Ogólnokrymskiego Towarzystwa «Proświta». Znamienne, że dwa lata konfliktów i konfrontacji wśród ukraińskich organizacji narodowo-demokratycznych dały o sobie znać w postaci niezdrowych namiętności w rodzaju: «ja jestem patriotą, a ty prowokatorem» – także na tym wysokim zgromadzeniu.
Członek Centralnego Zarządu Ogólnoukraińskiego Towarzystwa «Proświta» im. Tarasa Szewczenki Mykoła Czesterczuk dzieli się swoimi wrażeniami z czytelnikami naszej gazety.
NIE WYSZŁO TAK, JAK SIĘ SPODZIEWANO...
Konferencja była przygotowywana z wyprzedzeniem. Poprzedziły ją sprawozdawczo-wyborcze konferencje rejonowych i miejskich organizacji, które zgodnie z ustaloną normą 1:10 wybierały delegatów na swoje zjazdy. Wypisy z protokołów wraz z listami delegatów stanowiły podstawę do wydania im tymczasowych zaproszeń na konferencję obwodową. Dokumenty te zostały złożone Zarządowi Obwodowemu przez wszystkie rejonowe i miejskie organizacje, z wyjątkiem Simferopolskiego Miejskiego Towarzystwa (przewodnicząca – p. Zacharowa).
W przeddzień konferencji osobiście zapytałem Zacharową o tę sprawę. Odpowiedziano mi, że listy delegatów zostaną przekazane do rejestracji w dniu konferencji.
Dyżurnym wpuszczano do Domu Oficerów, gdzie odbywała się konferencja, wyłącznie zaproszonych. Zacharowa przybyła nie z 12 delegatami, lecz z tłumem 50–60 osób, które krzyczały, gwizdały, łamały drzwi i żądały wpuszczenia ich na konferencję. Byli tam także dziennikarze, którzy nadali tej sytuacji rozgłos. Jak się później okazało, sytuacja ta została celowo wywołana przez p. Zacharową.
A przyczyny były następujące. Obecnie wiele partii i ruchów stara się wykorzystać strukturę «Proświty» w swoich wąskopartyjnych interesach, i to nie tylko na Krymie.
W związku z tym na III Zjeździe «Proświty» postanowiono, że członkowie partii politycznych nie mogą być członkami organów kierowniczych organizacji.
Na Krymie najbardziej wpływową organizacją społeczną jest «Proświta». Jej organizacje działają niemal we wszystkich miastach i rejonach Krymu, a liczba członków Towarzystwa przekracza 10 tysięcy. Brakuje środków, pomieszczeń i transportu, ale praca trwa. Na konferencję przybyli delegaci z 19 miejskich i rejonowych organizacji.
A oto w takiej organizacji jak «Krym z Ukrainą» są pieniądze, ładne biuro w hotelu, ale struktury nie ma.
Otóż postanowiono wykorzystać «Proświtę». Wzięto na haczyk miejską organizację miasta Symferopola i zaczęto dyktować swoją wolę.
Zwolennicy Zacharowej narobili niesamowitego harmidru. Zarząd natychmiast rozpatrzył tę sytuację i postanowił pod odpowiedzialność Zacharowej wpuścić ludzi na salę według listy.
Przede wszystkim, kiedy przed rozpoczęciem konferencji zebrali się przewodniczący rejonowych związków, aby wyjaśnić pewne kwestie organizacyjne, ktoś na sali postanowił przeprowadzić konferencję bez sprawozdania i bez prezydium. Co dziwne, zamiast błogosławieństwa, mowę wygłosił ksiądz miejscowego kościoła, mówiąc o wyborach władz kierowniczych.
Ale kiedy na salę weszli członkowie Zarządu, przewodniczący rejonowych związków, wtedy ten zszedł ze sceny i rozpoczęła się konferencja.
Podczas sprawozdań, z którymi występowali p.o. przewodniczącego Pawło Własenko oraz przewodniczący Komisji Rewizyjnej, grupa «Wsparcia» Zacharowej przerywała referentom okrzykami z miejsc, a pan Łytwyn usiadł w prezydium i przez cały czas przeszkadzał w pracy, biegając po scenie i wykrzykując.
Komisja mandatowa złożyła sprawozdanie. Jej raport został zatwierdzony przez konferencję. Nie było żadnych pretensji dotyczących przebiegu obrad, zatwierdzono porządek dzienny i regulamin.
Głos zabrała Zacharowa, która swoje wystąpienie poświęciła odczytaniu pamfletu-oświadczenia na temat Pawła Własenki. To tak poruszyło salę, że delegaci uspokoili się dopiero po pół godzinie. Ale zakończono dyskusję i przyjęto rezolucję dotyczącą wyborów władz kierowniczych.
chn IL/rnn
Przystąpiono do wyboru przewodniczącego «Proświty». Zaproponowano następujące kandydatury: profesor Uniwersytetu Symferopolskiego Petro Harczew, Barzut, Własenko, Potapenko i Sawenko. Każdemu dano po 3 minuty na wystąpienie. Trzech kandydatów (Własenko, Sawenko, Potapenko) wycofało swoje kandydatury na rzecz Harczewa. Za Harczewem zagłosowało wszystkie 172 osoby.
delegaci, oprócz 12 delegatów z Symferopolskiej Proświty. Sala wstała i zaczęła klaskać. W tym czasie pani Zacharowa z GP wraz z Litwinem opuściła prezydium. Barzut powiedziała: «Wychodzimy z Proświty» i idziemy do KUN». Delegacja symferopolska opuściła salę (12 osób). Prezydium, sekretariat i komisja mandatowa konferencji stwierdziły, że kworum zostało zachowane, to znaczy obecnych jest ponad 2/3 delegatów. Obrad w sali nie przerwano, konferencja została wznowiona. Wybrano zarząd obwodowego zjednoczenia w liczbie 9 osób, komisję rewizyjną – 3 osoby. Przyjęto oświadczenia i apel. Wszystkim przyznano prawo, aby na zakończenie konferencji wyrazić swoje uwagi i propozycje.
Podporządkować krymską Proświtę ... siłom ... z organizacją ... Ukrainą ... Nie udało się ... Struktura została zachowana, nowe kierownictwo jest zdolne pokonać te przejściowe trudności.
Niestety, taka jest rzeczywistość: emocjonalność, dążenie do władzy nie raz jeszcze staną na przeszkodzie. Zgoda i konsolidacja wymagają walki każdego dnia i każdej chwili od wszystkich, bo w naszym proświtiańskim środowisku leży zgniłą kłodą samojedztwo, pochlebstwo, zazdrość. Zamiast wspólnie pracować, atakujemy się nawzajem, wyjaśniamy stosunki. To wyłącznie na rękę naszym wrogom. Zapamiętajmy to dobrze.
a na trybunę wyszła pani ...
PROŚWIATA: 1868–1995
zav - y en
WIADOMOŚCI PROSWIATIAŃSKIE
PODRÓŻE TWÓRCZE
Centralna «Proświta» zorganizowała twórcze wyjazdy dwóch znanych zespołów chóralnych na południe Ukrainy. Ludowy folklorystyczno-etnograficzny chór «Homin» pod kierunkiem znanego muzykologa, folklorysty i kompozytora Leopolda Jaszczenki z powodzeniem wystąpił przed mieszkańcami miast Iplicziwska i Odessy, a kijowski chór «Proświta», którym kieruje Raisa Marczenko, odwiedził Chersoński kraj. Takie żywe kontakty z ludźmi bezpośrednio w miejscach ich zamieszkania przynoszą radość, szczere uśmiechy i nadzieję. Przekonali się o tym proświtianie, odwiedzając rejonowe centrum Beryslaw oraz Zmijiwkę na stepie Chersońszczyzny, gdzie w zgodzie i przyjaźni mieszkają ludzie osiemnastu narodowości. Szwedzi i Niemcy zostali tu przesiedleni za czasów Katarzyny Drugiej, a naszych rodaków Ukraińców z Lwowszczyzny w czasach totalitarnego stalinowskiego reżimu deportowano na stepy nadnieprzańskie.
– Tutaj nauczyliśmy też innych dobrze gospodarować – z dumą mówi siwowłosy kowal Mykoła Kuriwczak starszy, bo jego syn, także Mykoła, został nauczycielem. Wychowuje i hartuje szkolną młodzież, organizuje i sam prowadzi ze swoimi sportowcami wyprawy rowerowe po krajach europejskich, m.in. jak to miało miejsce w tym roku – do Rumunii. Ma też mocne gospodarstwo, wszędzie czystość i porządek, a jeszcze pan
п с-г -
"и . "м
і
о «Шросвіта;
Mykoła Kuriwczak kieruje miejscowym oddziałem «Proświty».
Po tym spotkaniu między stołeczną «Proświtą» a oddziałem «Proświty» z Chersońszczyzny nawiązano bliskie kontakty biznesowe. W sekretariacie Centralnego Zarządu zakupiono dla nauczycieli i uczniów wiejskiej szkoły sporo wydawnictw i materiałów poglądowych o państwowych i kulturalnych działaczach Ukrainy, uzgodniono także, że z okazji Dnia Niepodległości Kijowski chór «Proświta» wystąpi z koncertem świątecznym. Wreszcie doszło do tego wydarzenia. Dawni przesiedleńcy spotkali się z laureatem Międzynarodowego Festiwalu 1993 roku «Majowa kalina» – Kijowskim Kameralnym Chórem «Proświta», którym od pięciu lat kieruje doświadczona chórmistrzyni Raisa Marczenko.
Tego samego słonecznego dnia, zgodnie z umową z niemiecką wspólnotą wiernych, odwiedziliśmy kościół luterański, który obecnie jest odnawiany, wysłuchaliśmy jego pastora o historii luterańskiej świątyni katedralnej, a o godzinie osiemnastej chór dał uroczysty koncert dla mieszkańców historycznego miasta Berysław. Na pamiątkę tego spotkania zastępca odpowiedzialnego sekretarza Ogólnoukraińskiego Towarzystwa «Proświta» im. Tarasa Szewczenki Mykoła Nesterczuk wręczył przedstawicielowi administracji rejonowej wspaniałe wydanie «Kobzarza» wydane przez Proświtę, a dla nas, członków chóru «Proświta», podziękowaniem było ciepłe przyjęcie, szczere uśmiechy i brawa berysławian.
Po zachodzie słońca, kiedy wróciliśmy do Zmijiwki, czekała na nas pełna sala mieszkańców wsi. Półtoragodzinny program koncertowy był odbierany przez mieszkańców Zmijiwki z zainteresowaniem i zachwytem.
Na cześć tego pierwszego twórczego spotkania kijowscy proświatianie wręczyli gospodarzom wsi wielkoformatowego «Kobzarza» Tarasa Szewczenki oraz pamiątkowe upominki, a dla nas chór ze Zmijiwki wykonał szereg pieśni ludowych i kolęd.
Doświadczenie działalności Zmijiwskiej «Proświty» obwodu chersońskiego powinno stać się wzorem dla wszystkich proświatian Ogólnoukraińskiego Towarzystwa, wyraźnym przykładem patriotycznego wychowania młodzieży, a zarazem szacunku dla ojczystego języka, historii i własnych ojców oraz praojców.
Piotr Szulha, kierownik ds. pracy lektorsko-oświatowej Ogólnoukraińskiego Towarzystwa «Proświta» im. Tarasa Szewczenki
Główny specjalista
Ц/ garbled block (OCR): Й м кг 32 - Ли Ре "4 - ! аа Я З ї - Р ча " й "І А шк З зу РАВ Гео ці а Ж, ? М - Р - - с-м нот Р - Ж. "ЦЕ т Деу Р -
Tłumaczenie maszynowe
Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
тою - - МР .- Пій т гній | про т " і З її і бь я за Р ми - 33 оч - ь г - і 1 і ДІ -» РАІ Ре "- - а - -- Піо іа Ь . ої РУ. НЕЗ кажу - "- - ц -- й псб 5 Рі ьо . - ІЗ й Жвої 4 з я "-. кон -З о» "ччо ооріви йч" - чи | Чі ." ій ай Тій зе ою РУ зо іраурію іо '-/ОЙИ РЕ - - - РИН го - - Ж» Р ру. | й .- "оби пк. .т дач й й "Р ГА «АТ. нн 7 ШТ. - ге г. чи б т- - - ср ій тб че ї б ІРР "Я і « я-еч Році
з ль - Р
г - --б Б ЕЕ -
п
/ СТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ
Уперше в со УАРОНІСЬКІМ
Й 10 ПІМИЧНОМІ) ТРИ | шакликає ваш. нани
- і ц)уо Т. історії ; (у іСОЗЄмНИХ ЧОЄВО0
штия 1095 року -
атисько тпаО Конотопом Яетор
чо0со чудовосо п | СІЛ! спорудоіссі нипицка
піно вик
М Я і ; ВПІІДОФТНОГО ПОЛІТИЧНОГО | ВІЙ ьковогоО пяча
М | . вотворця, ретртіьмаана М «раїни (1051 11,20)
" 1 ПАЗеЛКІЄС | «З ПІЄЛІІЇВИ ТМ краєм. У царській
| НчнєаЛлЛовалиооц грамоті
«тованшни І2 липпия 1654 року, Стовердується, ціо
Г;. Ген ральному пис черга Війська запоро ького Вигообському надаються «мая
метечках Грипіллі и Стайках усема угодьй
Г'Ї у і 1 - ГНноОСсСтиИ. анеру ІіКОоОзЗАКРКОЇ
СО ВеЯкКИимиИи ДдДдОоХхОоЛлЛь и СО «о гоОмУ ко всему належеоачимі 5 1656 8, царським пожалу
м пожалуванням Київський полковник Антін Жда-
нови" і УМГ , добі пуУСТЬМе местечка ОбУХІВ 1 І ерманівку а
генерал ї ральний писар Іван Виговський -- Копачів маєтністі
"ТІКУ НА тестя Векеич о » тащадки ЮИГОВСЬКОГО І рима 111 сії
1) 1140Ч«с10:МмУу Ї ІНШІ НЬОЇ століття
Їван Виго! ь 11 Виговський ПОХОДИВ 120 стародавнього роду дрібної
Ук У ) тт сг - г
чі мів ькіи академії пізніше слуусив писаре м при комісарі
Штембергу, який правив Україною Гут він | познайомився
«З чигиринським сотником Богданом Хм тльницьким Н ПпОчатку Української революції в бит травня 1638 , ) Виговг ькиЙй шо воргвав на ООЦІ ПОЛЯКІВ, потрапив до гата арського полону Латописень пише, що в ЧІКОГОсСь гатарин І Х ме ПтьниШшьким Виговс ЬКОГО ск єЄдну ВИМиИ- ЯЛ ПІіКаАгГгІУ Годі Богдан взяв ого своІм генеральним писарем. Цю посаду Іван Остапович обіймав 9 років, аж до смерті гетьмана
ві під Жовтими Водами (б
Після смерті Богдана (б серпня 1657 р.) гетьманство перейшло до його сина К)рія ал Оуду чи малолітнім, той КР булаву, тож 25 серпня 1657 р козаки наставили "Орієвим опікуном Івана Виговського 1 затвердили гетьманом і;
Виговський продовжив політику Б. Хмельницького: основне прагнення його було забезпечити Україні повну самостійність. У державотворчих зусиллях Виговський спирався на старшину, шляхту, ігноруючи козацькі! низи Почалися міжусобиці Претендентів на гетьманську булаву виявилося більш ніж досить. В боротьбу за неї витрутився і Юрась Хмельниченко, підтриманий запорозьким кошовим Іваном Сірком |
Після Богдана московський цар весь час намагався обмежити автономію України. Виговський поспішив з укладанням угоди з Польщею, щоб мати вільну руку супроти Московщини. 16 вересня 1658 р. під Гадячом укладено з Польщею договір. Зміст його-був такий Київське, Брацлавське 1 Чернігівське воєводства мали творити одну цілість, ЩО входила до складу литовсько-польської держави з своєю автономією. За знаменитим Гадяцьким трактом Україна мала укласти союз із Польським королівством 1 Великим Князівством Литовським відімені Великого Князівства Руського. Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, усі посади, разом з гетьманом, мали обіймати українці. Велике Князівство Руське повинне було мати всі державні установи й чини, свої суди, монету, військо тощо.
Заключення Гадязького договору було гаслом до початку відвертої війни між Україною і Москвою. Цар Олексій видав грамоту до українського народу, в якій оповищав гетьман Виговського зрадником 1 закликав народ не слухати його. Їз свого боку український уряд розіслав маніфест до всіх європейських дворів, у якому стояло «Ми, все Військо Запорозьке, заявляємо перед цілим світом, що цар московський не виконував обіцянок, а нарешті задумав знищити Білу Русь 1 Україну, почав сіяти усобицю, піддержувати бунти проти гетьмана і наступати на Україну оружною рукою».
Своїми універсалами гетьман кликав вигнати воєвод ! гарнізони з України: «наміри підступної Москви видно в усьому: вона готує нам ярмо -- насамперед домашньою, громадянською війною, тобто нашою власною зброєю, без ніякої нашої вини». Нарешті, після Конотопської битви (0 липня 1659 р.) де стотисячна московська армія зазнала нищівної поразки, воєводи самі вивтікали до Путивля. Після перемоги під Конотопом гєтьман в універсалі закликав «краще жити у вольностях, здобутих кров'ю, ніж у залізній московській неволі». Але Виговський не зми використати своєї перемоги Проти нього виступила опозиція, пдтримувана московськими воєводами Почалося народне повстаннияи, жертвою його впав автор Гадяцької трактациії Юрій Немирич
Прийшли страхіття громадянської війни Воєвода Трубецькой знову зібрав свої полки 1! вирушив на Україшу, займаючи місто Зо МІСТОМ, 1 приводячи ВСІХ ДО присити иа рІарштєсть
У видписці 30 серпня 1659 р. Кмівським воєвода Василь
Шереметьєв повідомляв царя холопи твой Васика Шереметьсв с товариши челом бют. Гетман И вацико Виговской, забьтв страх Божий г вою великого гос у ри МИЛОСтТьЬ М присити СВОЙ, гебе пеликому государіо йизменил, «ч іс нем
прик гали полковники, й! пвтники. и атаманьм, п «і пернеррюрка
все козаки, и во всех городах и по местечках мещане, и Ввеим
"М рив гей великому государю м менили же й учими ПИІСІ
пепослушньг, и я ХхОЛОГП ТВОМ Васька, прося у зога милости й
' ї й! Й 4 і рик пречистье Богородицьт помоши, посьмал товаришем хом
| ( гром мМ и
МИХ, КПИОСЄН М рий Бар ІТИ неКоОгОо Й ИЙ вано "«Таадазсі
азеликого государгі ра МІ подьми на МУСИМИ шшникопр Под
городью под Гогопеп. ПОД Мо поль под Воронької ПОД
Стайки под местечка: Макарова, под Брьиєв, под Бородям
ку, ПОД Горностай ріс» ТІ» | под миь меестечікаєС мо «хх і. МА
Бан
РР
ри І? всре 005 І о - | ковому ді ср синя 1995 року в селі Герматіаці па Обухівщиті відкрито пам ятпик видатному іС6ї, дерисавотворціо, Гетьману УМкрати /вану Висовському. Славици і
шцар нашої землі
і «УКРаи Кр | сомаівт»г Й Ч ( г і; рих Арито анотутия проти московського уряду т навіки закароуває ) цього Фим козаки на чолі з іваном Виговським вщент розбили 100-тписячно російська
| , риття йо | МОМОТ ЛОТ Є» Михац (() ор ІОЄШИ, С ПИ СО МОрОмМО ПИ активним ореанізатором осо став еолова Германтівської селишног Ради Анатолій Шафаренко
ІВАН ВИГОВСЬКИЙ 3 ГЕРАЛАНІВКИ
У п
-АИ
- ї оч че ,,
деревни по обе сторонь: Днепра, посьмлал я холоп твом Васька подполковников рем арекого строю Семена Скорнякова-Писарева да Ивана Шепелева, и голов с сотнями, й милостьтю, государ Божиєю и пречистьге Богородицьт помощію, и твойим великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великія и Мальтя м Бельтя Росій самодержца, и сьгна твоего государева, государя наштего олаговерного царевича и великого князя Алексея Алексесевича, всея Великія и Мальтя и Бельш Росій, счастьем, Т! городь и местечка взяли и вьїіж гли и вьІСеКЛИ
З особливою еорсетоюмк сто московсьшт: «гОоСсударевні люди познущалися над повсталими проти них Трипілля і Стайками, що були надані у володіння Виговському царем Олексієм У 1604 р. Про цю серпневу каральну екепи дицпцио знаходимо запис у дослідДНИиИКка Б Грінченка «те віЙСЬКО ПпОПпалило и зруйнувало вкрай містечка Гоголів, Вороньків, Грипілля Стайки, Макарів, Горностай-поле, 1 багато інших містечок, сіл і хуторів, а людей, і жанок -- УСІХ ДО НОГИ вибили, 1 Так побито було дуже багато народу нічим не винного» Цим дсеахливим погромом Шереметьєв викореняв серед мирного населення «супротивников», прибічників «злохитроєтното зменника Ивашки Виговського -- клятво преступника 1 розорителя верь христианском».
Не покладаючи рук, Москва працюва ла. щог нищити діло гатьмана Виговського До Трубецького пристали со зацькі полковники Цицюра, Золотаренко, Сомко Одночасно запорозький кошовий ван Сарко підняв повстання на півдні проголошуючи гетьманом Юрія Хмельницького Виговськийм опинився у тяжкому становищі Иого вороги дуже зручно агітували, що нібито він «запродав Україну ляхам» 1 хоч! запровадити колишні польськошлях ето вк порядки Парод на маса не могла оцінити користей Гадяцької уні. а сама думка про поворот ПІД верховенст во польського короля ру па для неї страшною 1 нестерпною
Сірко 1 Хмельниченко підСступили до Чигирина Виговський залишив столицю, вирішивши заапе плювати до козацько: ради. Раду було скликано 11 вересня 1659 р. в містечку Герматівка. На неї прибули два ворог габори -- Виговського 1 Сірка з Хмельницьким
Раду в Германівці Виговський мусів залишити втеч ю до БІЛОЇ Церкви Там зібралася нова рада, Де він склав гетьманську булаву. Історик М, Костомаров пише Так сумно скіуйчилось гетьманство Виговського, а з ним скінчИЛОСИ Велике Кпиязіастао Руське Українці показали, що вони не г стани зрозумт и и оцінити цем проду мі голі», ЯКІ СТОЯЛИ ВИШ
від рівня цілого народу Гадяцький тракт залишився для нащадю» у пикКим
| |
пам'ятийком козаччини Толі він не був оцінений, але згодом
козаки раз У раз поверта пися до Ці і УГОДИ нії ЦО ТОМА рАТТ«)Ї «»
поліТтИиЧчЧНОоОГО ідеалу пона роДСм ІасСЯ 11 « тшачний чаї
україни ькКоОЮю нашональною програмою М || ІРИТАТІ тор гетьман
їоам С у ГАПпоОпИич Нигопи РеСЯ БА «рі ь СТОЛІ Її "З оЗторНІРІМ атріотом ТІСТІ ДОВІчНВІНУ ПА СІТОЇ
ДИСК П«АА
ВЕАУ мудрим перзіса ви МА
СПОГО 1МІ РИ КОїТгОм и воооди СВОГО М роду . Рада Вр |оерманівці пере гпворилтаєс"м 1 нідпену МІЛЖУЄСОСЄЙМ У
биятику. Вона піддала полум я В пеню су тридцяти м
іп оо увійшло б історію ПІД не А,
громадянсько рімни й
зок А ОО Р
ІОрим, І|ОМОТЕНКО краєзнавець,
«і. Обухів Митської облаєті
даьсттия оспрнннаосланни
- (ново ПРОБВІТИ
Василь ГЕРАСИМ'ЮК
1745 -- ПЕТРІВКА
Сіли у корчмі, А Федьо на під
Том і бо Очі Урі аазадрить ГО і кУДІЯ Орфенюк, Баюрак. Корчмар Давид запитально виходить Довбуш «Смди
сторичні ПпОСТАаТІ Крим Федя
и ЖК орчмаряи АС) і Ні Ж пурчмаюр Да пид - нього ЗО коли в землю ПпіІДе Ггаддя и то пак гадде як казав Мій ДІД
Га гаддє гаддем он ЩО ТІ
3 про трійцю руську гуцульєс6ьку круту що в корчмі при дорозі план плете чим би ше ощасливити Зідноту
Ддби пан із хпопа Дідушком не став
бо но пвіДаЄ ТОЙ Дідушко страму
в Білий Черемош молоко випивав
тому Білий, а Чорним «МШорним чому"?
бід «проклятих питань» гуде корчма | Давид робить те, що робить Давид-бо в суцульсько! трійці Стриму ненла з Федьо як Федьо спати виліз на під
Там історію він г проспить Але ж ці
Ці ще ашкв зрять, хоча Я ж не про те що попроситься Довбуш на топірці вже у серпні За ним Орфенюк піде ще у цьому році. . Лиш Баюрак
погуляє в цих горах дев'ять ЛІТ
на страт: попросить у посттак станіславських -- СОПІЛЮУ и заплаче Давид
З ж таки не про те, а про те, що трьох цих любили ИЙ нікого отак, Як цих
То для польської шляхти опришок лотр алпе був пое 1 карпінськийм Ф панцисСск - мав би зватись Опексою. Та яка ВдячніІСТЬ ПОЛЬСЬКОЇ пані? -- НІДОМО яко Спас Олекса опришка у пелюшках
чи то пак. поета -- ДЛИ гзаюрака б
шю приг У Є Иить СОПІЛКУ у небеса тих жалів. ЯКИМ ТІСНО На Цій Землі Скорбним пумвіл зі свічами на І ОЇ по ніч поета стоятиме на Скалі
Спас опришок поета Поет не спа! Церква Спаса на іншій скалі СТОЇТЬ Га Петров зі ночі Завше ВРраз-3 змах сокири -- гра поета злетить
чи то пак, опришка І ЦО гім нове" -
четвертує кожного кат в акура!ї
на коронним розЗподи ГПапла р ніОЄ пе ями виставляти Тіла шмат
Пльки голову і космач н крам Ук рОЗОІИнНИк, | пихкну Петрівку ніОчЧІ о 1 Павла -- "ЛОВ Я зі1йЙйАЧ-нНИкК нНеім ) М
"| не можу старіти у Космач
Хто з води Чорногори одна керва - иде у ЗСМЛЮ Дд з кожним хоч Ледь живим
розрахується храмова голова стерши простір ос кпіЛлим оком рудим
Трішки ниіЧКИ-Ппетріоаки Здихнув - нема Тільки сколють легені зоОрП' 31
ВауУстить протяги плоть, мов старе корчма 27
при дорозі м зцій Ззаклятій землі
чи то пак, перекопаннй Де скарОби Між рукою : серцем рукояті Благодать, кажуть, сходить на ці горби Ьє зкіннечна Ї споди. рлагодат
Чорні -Фртетніві мерем Ши баг копАСсСзЗя пиш ватажко на НІЖКУ в не налпягаб
Р
Ріє кКАаліЧ МЕНІ ор Те Ти ж бідним брат
Хлопці а домі Давида суддя один Та приходить Довбуш -еНТето прийде в ЦІ ори взЗОжий сим
ніби не вмре и ЗзнопУ ТІЛЬКИ позОтнИика забреоре Тріє царі пр сіли в корчм!
При ЩІ уро 1 | яти заррями ШГету СА ГУ» ГР д що далі буде, знають сам!
Скоро - рпент Опекі () - Зк СОЙйчЧчИнНнОоїмМ! іж! Гак у грудях млосСсно м прозоро, що аж
3 ТИР і РРНСї 1) ІНШІ ТІ . Паревч у ж БМ
дж застогне вві сні на горищі страж
Оо АУЙПі Довбуш | ПЮУЄУНІ ТІ г) і курании СИРІ
Бо на світі мусить Оутим гуцул що орел го носив, а пюбов уб' Р птекти б ї рамі ІльВОніЮ ДО ДреЕ-БКУЛРП
бо нема в горах правди і ДОпіНнКО є
із хіОі Я ГДК їі д шукав корчмо Він ШО! Х 4 нж 1 ( | 1 » 1 й
Мао по мене на Спаса буде м Прощавайте, опришки у|довбушіо «а
Її щоМмМоОожУ Ті черііс| я ЛО 1( "ІТ
Б; наитижчІ "1 жіеі| уз 14 ІК «Кк опуУСТИЙ Ка ім КЛІ п М і
ні іі3 пет |і ТО "ПРКІ ВА ІП
пін над оними пережили рів» ДВ , Й д пони СсидіТтимуУ"тЬ Оки СІ
і наразі це знає ПЛЬКИ тави
Z TECZKI ARCHIWALNEJ
bo PRZYWITANIE
i
ni W no WAN SZE A nni memy --
To, wbrew pozorom, nie jakieś pseudonaukowe, pełne zachwytu eseje, lecz historyczne badanie, które raduje dzięki swojej ponadczasowej tematyce, pory oraz wyjątkowej treści. Chodzi o zapomnianą pracę «Rання цивілізація Му» (193?) amerykańskiego przyrodnika i podróżnika Jamesa Czerczwarda.
Na podstawie licznych, dawno opisanych dowodów ten zaginiony ląd, który kiedyś wypełniał ogromną przestrzeń planety, stał się, jak twierdzi autor, kolebką, z której wywodzą się wszystkie państwa świata, w tym dawna wysoka kultura, a także jej potomkowie. Ukraina
Jeśli zaś o tajemniczej Atlantydzie, która zginęła wkrótce po kraju Mu, choćby w legendarnym świetle rozmowy o niej, to o kolebce ludzkości przynajmniej u nas nawet nie wspomina się ani słowem. A tymczasem, zdaniem autora, właśnie tam zakorzeniają się fundamenty naszej świadomości.
ŚLAD PRADAWNEJ CYWILIZACJI
KOLEBKA LUDZKOŚCI
Dawno temu, w niepamiętnych czasach, pośród Oceanu Spokojnego istniał bezmierny ląd, zwany Mu. Piętnaście tysięcy lat temu zalała go woda i zapadł się na dno. Ten tajemniczy kontynent odkrył jednak dla nas angielski pułkownik James Czerczward.
Jeszcze w młodości, w 1868 roku, przybył do Indii, by ratować ludność przed głodem. Tam zaprzyjaźnił się z pewnym najwyższym kapłanem jednej z klasztornych szkół, a ten pokazał mu kilka starożytnych glinianych tabliczek, przechowywanych jak relikwie. On też wtajemniczył Brytyjczyka w tajemnicze symbole wyryte na nich i nauczył go czytać w języku naakalskim, którym, zdaniem Hindusów, po raz pierwszy przemówił człowiek.
Ta znajomość trwała ponad dziesięć lat. Za pomocą owego «klucza» Czerczward zdołał rozszyfrować teksty tabliczek i wtedy zrozumiał, że w tych pismach mowa jest o jakimś zaginionym w
świat pradawny kontynent, i uparcie zaczął szukać jego śladów. W 1880 roku badacz wypłynął na Wyspy Królewskie na Morzu Południowym. Odkrywszy tam napisy na skałach i odczytawszy je, udał się w poszukiwaniu nieznanej ziemi do Tybetu, gdzie w kronice klasztoru w Lhasie mał ważny dowód na istnienie tego kraju.
Potem podróżnik objechał całą Azję Środkową, był w Egipcie, a w muzeum w Kairze natrafił na zaginione inskrypcje o tym, że „Egipcjanie wywodzą się z kontynentu Mu, który, pochłonięty ogniem, zapadł się w otchłań, a dziś to miejsce znajduje się pod falami oceanu”. Dalsze poszukiwania zaprowadziły Churchwarda na Syberię, a tam na wyspę Lachow naprzeciw ujścia Leny. Stamtąd dotarł do Uralu, gdzie zniknęły wszelkie ślady Mu.
Rozczarowany badaniami naukowiec porzucił swoje wędrówki i pojechał do Australii załatwiać jakieś sprawy handlowe. Krewni namówili go jednak, by odwiedził Nową Zelandię, gdzie ponownie pojawiły się archeologiczne ślady dawnej cywilizacji. Zainteresował się losami Polinezji, zwłaszcza jej „pozostałościami”: Wyspami Markizy, Samoa, Tahiti i Tonga. I tu właśnie udało mu się odnaleźć ogniwo, którego brakowało w odkrytej przez niego historii państwa Mu, kwitnącego 20–200 tysiącleci temu. Była to ziemia wysokiej kultury, po której zniszczeniu wyrosło dzikusiwo.
Zafascynowany uczony z dowodami rzeczowymi w rękach przyjechał do Ameryki i, osiadłszy w Nowym Jorku, zaczął wnikliwie badać materialne pozostałości zaginionej cywilizacji. Kiedyś Niven odkopał w Meksyku miasto pogrzebane pod popiołem i mułem, a następnie natychmiast udał się na Jukatan w Ameryce Środkowej, by zbadać te miejsca i połączyć nowe znaleziska ze swoimi odkryciami w jeden obraz.
ZAGŁADA IMPERIUM SŁOŃCA
Wiele tysiącleci temu, w wirze Oceanu Spokojnego, gdzie dziś jest tylko woda i niebo, leżał bezkresny ląd, po którym pozostały jedynie wyspy Morza Południowego. Swoją północną częścią sięgał Hawajów i dochodził do Wyspy Wielkanocnej oraz Fidżi. Z północy na południe ten kontynent rozciągał się na 5 tysięcy mil, a w poprzek miał ponad 3. Składały się na niego trzy części, oddzielone od siebie wąskimi kanałami lub morzami.
To była nieprzerwana nizina tropikalna, porośnięta trawami i przecięta polami, bez gór, z jedynie niewielkimi pagórkami. Na rzecznych rozlewiskach o cichym nurcie kwitły kwiaty lotosu. Całą równinę pokrywał zielonym dywanem bujny drzewostan. Drogi były wybrukowane.
W tym kwitnącym raju mieszkało dziesięć narodów, a w sumie żyło 64 miliony ludzi. Wszystkie podporządkowywały się jednemu rządowi, na czele którego stał wybrany król; do jego imienia dodawano przydomek „Ra”, dlatego on i wszyscy jego następcy nazywali się w państwie władcami – Ra-Mu. Sam kraj nosił nazwę Imperium Słońca.
Narody Mu czciły jedno bóstwo. Wierzyły w nieśmiertelność duszy. Ich cześć dla najwyższej Siły była tak wielka, że nikt nie śmiał wymawiać imienia bóstwa, a zwracano się do niego jedynie przez symbol.
Na tej ziemi panowała biała rasa – wyłącznie „wrodzy ludzie” o ciemnych oczach i kruczoczarnych włosach. Obok nich żyła ludność o innym kolorze skóry – żółtym, brunatnym i czarnym. Ale nie wtrącała się ona w sprawy państwowe.
(3) 7
Mieszkańcy Mu wyróżniali się zdolnościami żeglarskimi. Na swoich statkach pływali dookoła świata. Wśród nich byli architekci, którzy budowali z kamienia świątynie i pałace. Siedem głównych miast kontynentu uchodziło za ośrodki nauki, oświaty i religii. Były też inne zielone miejsca, szczególnie w ujściach rzek, gdzie powstawały ośrodki handlu i produkcji.
Na tym lądzie skupiła się cała cywilizacja kuli ziemskiej, pozostałe kraje należały do kolonii Mu. Łączyły je ze sobą statki, które przewoziły pasażerów i ładunki oraz zaopatrywały miasta w produkty konsumpcyjne.
Wtedy, gdy państwo Mu osiągnęło szczyt swojego rozkwitu, spadła na nie pierwsza katastrofa. Na miejsce odczuwalnych wstrząsów w łonie ziemi nastąpiły nieustanne trzęsienia ziemi. Południowe wybrzeża zalały wody oceanu, wiele miast i wsi zostało zniszczonych przez żywioł. Wybuchając, wulkany wyrzucały na powierzchnię ogień, popiół i lawę, która nie płynęła masą, lecz zastygała w miejscu, tworząc szczyty, których jest bez liku w postaci wysp na południu Oceanu Spokojnego. Kiedy przyroda się uspokajała, ludność Mu zabierała się do odbudowy swoich domostw.
Minęło wiele czasu. Ludzie prawie zapomnieli o nieszczęściu. Lecz znowu zaczęły ich niepokoić drgania ziemi, powierzchnia lądu zaczęła się uginać, i wszystko, co zostało stworzone ludzkimi rękami z kamienia, pałace i świątynie, w mgnieniu oka rozpadło się w pył. Pozostały jedynie stosy ruin.
W końcu z głębin ziemi wyrwał się nieposkromiony płomień, rozległy się straszliwe grzmoty z błyskawicami — kwitnący kraj zamienił się w piekło. W ciągu jednej nocy ocean pochłonął cały kontynent. Nad wodami sterczały tylko niewielkie szczyty, a macierzysta ziemia ludzi z wielkimi miastami, znakomitymi zabytkami kultury i nauki, z dumnym, pracowitym narodem stała się wspomnieniem minionego czasu.
Nieszczęsna ludność, ratując się przed wrzeniem rozburzonego oceanu i głodną śmiercią, osiedlała się na małych wyspach, modliła się do swoich bóstw i, aby przetrwać, coraz bardziej w swoim codziennym życiu schodziła do najniższych form barbarzyństwa.
Tylko w koloniach Mu przez długi czas utrzymywano wysoką kulturę, zapożyczoną z metropolii. Lecz i ona z czasem zaczęła upadać bez zewnętrznego zasilania.
RUINY CHARA-CHOTO
Według chińskich podań w Azji kiedyś istniało wielkie imperium Ugor, które 17 tysiącleci przed Narodzeniem Chrystusa zniszczyły trzęsienia ziemi i potopy. Jest to w pełni zgodne z danymi geologicznymi.
Ta imperium zamieszkiwały narody pochodzenia aryjskiego. Jej ślady odbiły się na terenach Francji i na Bałkanach. Przecież rozciągała się ona od Oceanu Spokojnego do Atlantyckiego.
W owych czasach cała Azja Centralna, wraz z Himalajami, była jednolitą równiną o żyznych glebach, z jeziorami, rzekami i lasami. Wszystkie wzorowo zbudowane miasta łączyły się między sobą drogami. Jeszcze i dziś na pustyni Gobi można dostrzec ślady kanałów rzecznych i jeziornych czasz. Wśród ludności kwitła nauka, sztuka, medycyna, budownictwo i
п
ре зн зни 0 -- зошит лин панії
- РЕА о а жна нн они 0 от
йиптво шопкових тканин
Znalezione w Tybecie gliniane tabliczki, liczące sobie do 70 tysięcy lat przed Narodzeniem Chrystusa, dowodzą, że imperium Uhor zostało założone przez kolonistów z Mu, osadzonych nad brzegiem Morza Żółtego, a dalej jego wpływy rozszerzały się na ziemie Gobi i aż do Morza Kaspijskiego, a z czasem także na Europę Środkową, aż po Atlantyk.
Chiński zapis kronikarski, datowany na 500 lat przed nową erą, zaświadcza, że ludność Uhoru składała się z jasnowłosych ludzi o błękitnych oczach i białej jak mleko skórze. Stolicą tej imperium było miasto Khara-Khoto na południu pinyszywego Bajkalskiego jeziora-morza. Tam na głębokości 5– stóp, pod mułem, odkryto nie tylko ruiny, ale i znaleziono pieniądze oraz kosztowności dawnej wysokiej sztuki.
Kronika jednego tybetańskiego klasztoru opowiada, że główne miasto Uyur zostało zniszczone przez potok, który, ogarnąwszy wschodnią część kraju, zniszczył wszystko, co żyje na jego drodze. Rzeczywiście, podczas wykopalisk w Khara-Khoto zauważono, że warstwa ziemi leżąca na ruinach zawierała żwir, piasek i muł. Wał wody bez lodu runął na północ, zalewając całą powierzchnię. Jeszcze i dziś w ujściu rzeki Leny, szczególnie na wyspie Łachowa, występują ogromne złoża kości mamutów, przyniesionych falami z południa. Potop nastąpił jeszcze przed zagładą Mu. Lód spod równika ocean wrzucił aż na północne granice Ukrainy.
Właśnie wtedy u nas rozpoczęła się epoka lodowcowa.
Na tundrze północno-zachodniej Syberii odkopano znaczną liczbę zmrożonych ciał mamutów i nosorożców. Ich mięso zachowało się w takim stanie, że nadaje się do jedzenia. Pokruszone szkielety i resztki niestrawionej roślinności w żołądkach tych zwierząt są dowodem na to, że katastrofa i zmiana klimatu nastąpiły nagle.
Druga część Uyur doświadczyła tragedii, kiedy zginęła Mu, która nie zdołała przetrwać niszczycielskich trzęsień ziemi. Do dziś w tybetańskich klasztorach, w dolinach odgrodzonych górami od całego świata, spotyka się mieszkańców, którzy posiadają zabytki z najdawniejszej epoki i przestrzegają światopoglądu, wierzeń oraz umiejętności kierowania siłami kosmicznymi.
Z upływem stuleci obniżył się poziom światowego oceanu, a klimat na planecie gwałtownie się zmienił. Wśród skał powstały podziemne rzeki, a okolice kiedyś kwitnących miast zasypał piasek, pod którym płynie woda. Zniszczony kraj powoli zaczęli zasiedlać ludzie rasy żółtej, którzy, zmieszawszy się z białymi Uyurczykami, stworzyli rasę chińską. Warstwy przywódcze ludności do dziś różnią się swoim wyglądem od zwykłych robotników, ponieważ w ich żyłach wciąż pulsuje krew rasy białej.
Podczas wykopalisk w stolicy Uyur archeolodzy natrafili na pięknie namalowany portret królowej tego kraju wraz z jej mężem. Symbolika przedstawienia przekonuje, że ten kraj i jego władcy znajdowali się w zależności od Mu. W rękach królowej znajduje się berło w kształcie dwuzębnego trójzębu (dwa z nich, które się zachowały, znajdują się w Muzeum Brytyjskim w Londynie).
Ten emblemat mieli władcy Mu, ponieważ ich ląd składał się z trzech części. Później ten anak zapożyczyła dynastia Posejdonów z Atlantydy, a stamtąd przeszedł do Greków, aby w Ukrainie spotkać się z prawiekową tradycją, jak widać z rytów na cegle Cerkwi Dziesięcinnej oraz z monet Włodzimierza Wielkiego. Nie jest żartem, że ukraińscy badacze-kopacze znaleźli kieł mamuta z wyrzeźbionym na nim trójzębem. To niezaprzeczalna prawda, bo nasze narodowe odznaczenie jest najstarsze na świecie, a my z prawa jesteśmy jego prawdziwymi spadkobiercami.
Nawiasem mówiąc, w Kambodży także dziś królewskie berło («państwo») istnieje w kształcie trójzębu.
ZAMIAST DNA MORSKIEGO -- NIZINA
Odwiedziwszy klasztory tybetańskie, James Churchward zobaczył gliniane tabliczki, które po dokładnym przyjrzeniu się okazały się mapami różnych części świata. Na jednej
z nich, nawet z datą, rozpoznał Amerykę Południową.
Inna była mapą nieba z wyobrażeniami suaïr'ia oraz położeniem poszczególnych gwiazd. Astronomowie, zapoznawszy się z tymi tabliczkami, powiedzieli, że takie niebo miało
sklepienie 25 tysiącleci temu.
W Ameryce Południowej, w miejscu dzisiejszej Niziny Amazońskiej, około 70 tysięcy lat temu falowało morze, które na wschodzie łączyło się cieśniną z Oceanem Atlantyckim, a dalej leżała jakaś nieznana ziemia. Zapewne Atlantyda. Na zachodzie morze oddzielało się od Oceanu Spokojnego pasem lądu, przez który przekopano kanał, a stało tam miasto bez nazwy. Na południowo-zachodnim wybrzeżu osada nosiła nazwę «Miasto Klejnotów». Mniej więcej w połowie drogi od południowego wybrzeża w głąb kraju było osiedle, zwane «Złotym Miastem». Bez wątpienia jest to baśniowe miasto Manoa, którego szukali hiszpańscy konkwistadorzy. Inne miasto leżało daleko na południu, wzdłuż brzegu oceanu, w miejscu La Plata (także bez nazwy). Napisy na mapach przekonują, że te miasta zbudowali kara-maiowie – przodkowie starożytnych Greków.
Ciąg dalszy nastąpi
Mykoła Szudrja
[Nieczytelny fragment tekstu z ilustracji/łamów – pominięty]
Tłumaczenie maszynowe
Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału
Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane
ри па в
з РЕА в р р я ри й -- о па о ОДНО сн о
ко не г й - недивно для пи ресІчноОгОо громодянина про
| я гпозуванния не с основним завданиям астрології
Голо ї - збо азна мета ш( грологі оо це попередити про
гони ВВ негогивного рОЗВИ СІСУ особис ГОСТІ
аб і Гу» | муСспильства, підказати, коли пони помиля ІїПоОсь ' -
іОтьСя, розвитіє На каль,
пПОМяття Й «учасному етапі роавитку ліодегра ся духовності настільки перекручено, (аби не
говорити , 35 у | . 789 втрачене), що часто добро сприймається
"Кк Зіло : з " в і зе -- і / ї . я ; підказки) С х і - нате ХИЛЬНІСТЬ мислити перепазжано пеЙ я «Р ) - і й | рІіальними категоріями приводить тільки ло тим масового і , М , | еф сту, не даючи можливості виришити
пробле | : т роолеми в ціЛОмуУ, ЩО дуже небезпечно у майбутнь-
ому ьСу - зму. Таким чином. ігиоруються об'єктивиї закони
о ів па, г ; З У "одини (суспільства), як! ретельно контро- Ок | " І осмос Звертання грішника за допомогою до Бога
ас теж тимчасовий ефект Ну не можна постійно
гр | : рішити, йти проти законів Космосу |) просити в той жи
час прощення цих гріхів і допомоги І у Отця-Бога часто зпускаються руки. Закон К іІрми жеорстокийм, але справедливийм!
Шриведе мо декілька прикладів, хоча їх в'їс
М -- ци
кКопичилося реаліч
па- - і За законом карми прапо свободи зисору, тоото свободи прийняття рішень, є основний окон еволюційного розвитку людства І якщо людина (народ) втрачає це право, не захищаючи його, не ниоорюючи то це призводить з часом до дуже важких пеЕіСЛІДКІВ ДЛЯ ЦЬОГО пароду Такий не род асимі люється : зникає як етнос Щео за біда, скаже дехті И так проживе мо! Але га Кі мудреці забувают ь. ЩІ розпла- Ччуватись прийдеться за це пе гільки мому, але и нащадкам.
"Її кщо об'єднання з Литвою у 14-му столітті 1 надія ча допомогу Москви у 17-му ст не перє конала хитромудрих, то можна засвідчити, що бездуховну людину Історія нічого не навчить. Але розплати від ЦЬОГО не уникнути
Другий приклад, більш тривіальніший ії простіший Введення нових українських паспортів є закономірним і необхідним атрибутом державності Але відсутність графи про національність відібрало просте право людини на вибір національності. Хитромудрі законодавці
таким МИНО МІ зіитрішили помирити, ЗАСПОКОЇТИ срімамхо оми, податками ()сімь Ооуде поворотним момеч том у вирішенні проблеми з флотом. Це і періо;
шоартональні ментшиини Вр Україши Людей можна а деякий ча( обдурити, але Космос ---ні р "ому разі Чому у татарина, росіянина, або в українця забрано право БіІДЧчЧУПВАТИ СІ 1. приналежатим до Того чи пішого СТИОСУ "Вес буп прикла д |««СОВОТОБКИМ» народом у СРСР. Це теж був один із чинників, який вплинув на розпал СРСР. Безумовно, розплата буде обов'язково В ДАМ формі" Ще поля БКосмо: У Але цих «ІКОНОТВОРЦІВ вона сягне У першу чергу, потім державу Бо це шлях досягисння тимчасопого еф кту Іпрагматизм перева - а3Сав)
Тепер повернемося до проблем прогностики Попередисати про ТІ, чи ншиши подиї духовно нерозвину"ті
АСТРОЛОГ ПРО УКРАЇНУ
ей»
і
й гай - ) й и |," Я. у. й є -- ії ж засо лій . Р - - рн - - - РИ
.
' - - ГІ 4
АЛЕ РОЗПЛ ТА
чейь Р
» Р - -
ЧЕ ЗАБАРИТЬСЯ.. |
уча; , ї
йн пе
суспільство є справа невдячна І навітьошШкІдти ве! В сам процес вирішення будь-якої проблеми заводи включається єбСлемені свободи вибору рішення Цей елемент прогнозувати важко ІневідОМИЙ ДУХОВНИЙ юівень виконавця) Але самі обставини можна Прогнозувати з достатньою вірогідністю
У політичному плані, починаючи 3 ЖеАОВТНЯИ І закінчуючи травнем наступного року треба очікувати великого політичного протистояння на Україні, як: може привести до непередбачуваних наслідків для держави. Насуваються політичні переміни Можна очікувати дивних обставин з корпоративними
а --
р -
---- - т --
Слово ПРОСВІТИ
о РН зажити - р
Й Р - мн рани ож Р - ол ж з нливан те РИ - -
виникнення таємних груп 1 організаціи, спрямованмих на підрив держави, кі рованих "осквою Але це сприятливий період для розвитку мистецтва 1 науки Листопад вибухи ЯКІ 03 ЛлУТЬ продовжуватись до початку літа наступного року Не виключено кровопролиття й період СІМУТ | втра ги владою контролю над масами |Толітичні пілі буду гь розмиті Виникне сильне незалдоволення масфлозними структурами Сильно загостриться ситуація (флотом А пиклюочені віЙСЬКОВІ ПОГРОЗИ і ДІЙ сторони Росії, яка постарається використати емоційні ких інтересах Пп
ці
грудень принесе глиоокі емоційні
виз ЖИ 1 Україні У СБВОІХ має р ІД приводом захисту росіян. Вирішення цих єекладмих
проблем буде залежати від чітких 1 ришучих лі туряду
Зар із. як ніколи, не можна піІДРрИиВ: ти авторитет При . зидента
АпОогей проолем з енергоносіями вмиадаєк теє: ПР листопад - грудені Не виключено о Росія припинить на деякий час постачання нафтою 1 газом Тому потріби нлебрні ре ерви в ЗтТаЛІ ДНЯаліІЗ ІСТОРИЧНОЇ 1 сучасно! і4СТрологічНної карти Украї ми показує, що дерисаві ПО 010 ІО ерміново розрооляти ! ВО| НастовіІ ! газові родовиша Насути | газу на У с(раїні с ВДОСТАаЛь І, ЯК би Ще бу 10 скрутно з Мрураг нсеіми -Т: ра. ї 1ериату ергу вкладати грошт 1 то гастує« її
Шерє говори з Р'ОСІЄО будуть н Ппружкеними | заплутаними. На самій Україши закликати масі до по ядку Оз денважкнко о0 буду ь ПИ ДМ позІсАаТИОМмМОПЦІП 1ОСбОХ СТОДІНМ Виштикне питання шро твомоОВнІСТЬ Си рмочиє ОС иИЛИї1 СЯ інформативи: втру ання РОСІЇ У внутришні справі України Не виключені ультиматуми, заяви
Моусна впевненно сказати шо ця осінь І ЗИМА
будуть переломними для української держави лКщо уряд не розгубиться Це момент, коли вчинки 1 маневру ВАННЯ виконавчої влади можуть дати воротниій ефект і нашкодити державі
Початок літа наступного року укріпить президентську владу моутсливІі зміни у КкеріВвниці й буде прийнята Конституція. Реформи підуть швидкими темпами. В цілому для України пе буде сприятливий період Алеочікуваної стабілізації економіки та срінансів треба очікувати не раніше кінця весни 1991 року м Прогноз склав Валерій Московчен гм
о - п - м-н оо - р п -
ПЕРА РЕБРА
ВЕСЕЛИМ ОЛІВЦЕМ ТА СЛОВОМ ІРОНІЧНИМ
ПАЛИЦІ НА ДВА КІНЦІ
Лід Микола - сСсталініст ТИХОЮ ХОДОЮ По леваді гнав козу вниз до водопою | угледів Юрася ! шо ловив там рибю Як побачив, то скрививсь аж дивитись гидко -- Знаю -- знаю, Сучий Сину знов вірші складаєш? Самостійну Україну
мабуть прославляєш? Повернувся б батько Сталін вернупося б врем я В порошок обои вас зітерли -- усе ваше плем я Незалежності схотіли" Нашоналісти! Вже козі моїй, сердешній нема чого ІСТИ! | у -- Сталін примде, озвавсь Юрась -
мені вже казали Тільки буде українським
щоб Ви, діду, знали Вас, за Ваши теревені
за різні С повечка Розкуркулять, не запишуть
| пів жмені грочки Заберуть все, не залишуть
навіть Жучки й кицьки
Співчуваю я Вам, діду. - | дасть Вам жаба цицьки
Бо й самого Вас виженуть Із власної хати
і поженуть, під три чорти Макара шукати
Козу ж Вашу. як СПіЛЬМИЦЮю ворога народу
8 зоопарку крокодилам укинуть у воду
Змовк Юрась Дід сполотнілийм псе човгав ногою
і трусився якось дивно разом із козою
А по хпильці ПІШОВ МОВЧКИ до своє: хати
Чи так чогось, чи вирішив щось може сховати"
д мораль тут очевидна Сам не хочеш лиха"
кіе клич мого з минулого Паси козу тихо!
учемь «го класу
що сю і
«Слово Просвіти» Засновник - Всеукраїнське Товариство "Просвіта імені Гараса Шевченка
| Відповідальна за випуск ЛЮБОВ ГОЛОТА
Шеф-редактор Павло Мовчан Редколегія: Юрій Бадзьо, Ярема Гоян, Анатолій Журавським,
Олександр Пономарів, Іван Ющук
Завулок Муз імені Тараса Шев Індекс 30617
Виготовлено 3 ги
Анатолій Погрібний,
з-
Адреса "Слова Просвіти і за ейний, 8, Всеукраїнське Товариство Просвіта
Олександр Степаненко
мі. Деркачі, Ларкінської області.
". 252001,Київ-1Ї,
ченка, тел.294-41 «71 Зам Ф2/5 оо
гових фотоформ на комбінаті «Преса Українт»