Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWiedza · Ludzie · Przyszłość
Strona · s. 11strona oryginału ↗

Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane

Тисячоліття кохання

Слово Просвіти, №17 за 2012 рік

Надія КИР’ЯН Видання здійснено в рамках Програми сприяння видавничій справі “Сковорода” Посольства Франції в Україні та Міністерства закордонних справ Франції, яка створена для популяризації французької науки, культури, літератури в нашій державі й названа на честь нашого видатного філософа. Раїса Сеннікова, заступник директора музею, розпочинаючи презентацію, наголосила, що їхній заклад щоразу бере участь у програмі “Французька весна”, яка проходить з 4 до 27 квітня — захід приурочений саме до цієї події. “У красного письменства є рівних два крила — оригінальна й перекладна література”, — сказала Раїса Павлівна. Камертоном до презентації стала мелодія “Вічна любов” Шарля Азнавура. Всеволод Ткаченко розповів про історію створення антології. “Інтерес до французької поезії у нас завжди був величезний, — наголосив Всеволод Іванович. — Ще в 1920-х роках Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович створили антологію французької лірики ХХ сторіччя. Але через політичні обставини в умовах тоталітарно-більшовицького режиму ця книга не побачила світ, а її творці були репресовані й знищені. Друга спроба була в 1960-ті роки, упорядники нової антології — професор, що викладав у мене в університеті французьку мову, Еміль Крюба, і Григорій Кочур. Мене і Михайла Москаленка тоді також залучили до цієї роботи. І знову антологія не вийшла через політичні мотиви: її учасників Василя Стуса, Івана Світличного було заарештовано, а наших корифеїв української перекладацької школи Григорія Кочура і Миколу Лукаша на 15 років викреслено з літератури. У цій антології подано твори 78 французьких поетів, які я вибрав і вважаю найкращими. У довідках про авторів я намагався згадати всіх, хто раніше перекладав їхні твори українською мовою”. Всеволод Ткаченко зауважив, що поезія в усіх країнах — це елітний жанр, нею цікавиться 7—8 % громадян. Попри це, відомий факт, що у Франції французька мова стала державною завдяки поетам “Плеяди”. Подібний приклад є і в нашій історії. Адже саме поезією Тарас Шевченко повернув нам відчуття своєї батьківщини, рідної мови. Упорядковуючи антологію, автор намагався не пропустити твори, в яких ідеться про Україну. Саме такий вірш прочитав актор Василь Довжик: “Відповіку, тих, які вчаться читати. Тож авторка подає початкові знання про українську абетку, розкриває мудру і ще невідому для юних читачів філософію Слова, яке несе світло знань. Цікаві і пізнавальні окремі розділи книги: “Слово”, “Мати Слова — Земля”, “Букварик”, “Місяць”, “Хатка колоскова”, “Сонечко бачить усе”. Слід відзначити, що 1993 року, задовго до свого виходу, “Сонечкова школа” виборола два гранти Фонду Сороса, але видати книгу через фінансові труднощі жодне видавництво не квапилося. Лише через чимало років завдяки Товариству “Просвіта” і його голові народному депутату України Павлу Мовчану видання побачило світ. Валентина Запорожець — авторка “Сонечкової школи”, відома українська письменниця, довго працювала в апараті Спілки письменників України з О. Гончарем, П. Загребельним, у Кабінеті молодого автора, благословила у творчу дорогу багатьох талановитих майстрів слова, перекладала Й. Друце, Ю. Нагібіна та ін. Гарний подарунок зробила наймолодшим поціновувачам слова Валентина Запорожець. Фото Надії Кир’ян відь запорозьких козаків константинопольському султану” Гійома Аполлінера. Гійом Аполлінер, величезний експериментатор, створив поезію за цим дипломатичним документом часів козацької держави. Його поезія стала перлиною світової лірики. У цьому вірші він звернувся до коханої з побажанням: “Треба мене любити так, як запорожці люблять Україну”. Ліричні вірші також подарувала аудиторії Лариса Хоролець, народна артистка України. Заступник головного редактора “Літературної України”, поет, журналіст Станіслав Бондаренко, висловлюючи вдячність і пошану Всеволодові Ткаченку за його працю, згадав, що у 1970-ті роки студенти-філологи, діставши на ніч машинку, передруковували, насамперед Бодлера “Квіти зла”, Франсуа Війона та ін- У Національному музеї літератури України відбулася презентація книжки “Сад божественних поезій”, яка нещодавно вийшла у Видавничому центрі “Просвіта”. Це антологія французькомовної любовної лірики ХІ—ХХ століть. Переклад, упорядкування, передмова, довідки про авторів Всеволода Ткаченка, поета, перекладача, лауреата премії ім. Миколи Зерова та інших літературних премій.

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF w Wikimedia Commons ↗

Емблема «Просвіта»Prosvitianyn