Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWiedza · Ludzie · Przyszłość
Strona · s. 16strona oryginału ↗

Oryginał po ukraińsku · tłumaczenie jest aktualizowane

КК аа тт ее рр ии нн ии нн аа пп іі сс нн яя

Слово Просвіти, №25 за 2012 рік

Євдокія ОСЬМАК, м. Яготин Київської обл. Щороку шанувальники творчості Катерини Білокур 9 червня при# їздять до Богданівки вклонитися могилі художниці й відвідати ме# моріальний музей#садибу. Цього разу організатори заходу — відділ культури і туризму райдержадмі# ністрації, сільська рада та народ# ний аматорський фольклорно# етнографічний ансамбль “Бере# гиня” Богданівського сільського будинку культури — започаткува# ли фестиваль, аби гідно пошану# вати знамениту землячку. Укотре переконуємося, що творча спадщина Катерини Біло# кур унікальна й неповторна. В її архіві знайдено роздуми про долю митця, про інтермедію і пародію, глибокопоетичні листи, перекази про старовинні обряди та свята, записи народних пісень, опові# дання “У селі Богданівці Шрам# ківського району на Черкаській землі”, написане 1954 року. Кате# рина Василівна віртуозно володіла не лише пензлем, а й пером. В оповіданні Катерина Біло# кур постає як знавець і збирач на# родних пісень, обрядовості, зви# чаїв і побуту села. У невеличкому творі вона цитує до 30 українських народних пісень. Серед них — її улюблені: “Ой поїхав козачень# ко…”, “Запрягайте коні в шо# ри…”, “Повій, вітре, на Вкраїну”, “Коло річки, коло броду”, “Ой не топчіть мого двору” та інші. Любов до народної творчості притаманна була і родині Білоку# рів. У листі до мистецтвознавця Стефана Таранушенка Катерина Василівна згадує чудовий спів ді# да Василя. Талановитим був і брат художниці Грицько. Він зробив собі скрипку, грав на багатьох інструментах, ремонтував гітари, мандоліни, балалайки. Гарно спі# вав у парі з дружиною Христею. Не випадково українська на# родна пісня у виконанні Оксани Петрусенко “Чи я в лузі не кали# на була..”, почута з тарілки#реп# родуктора, так доленосно ввій# шла у життя Катерини Василів# ни. Художниця замолоду чудово співала. З роками їй, “старій дів# ці”, за сільськими нормами пове# дінки не до лиця було виспівува# ти, та й життя не спонукало до ве# селощів. У селі не можуть прига# дати, щоб вона коли співала на вечорницях, проте слухати пісні дуже любила. Один хлопець ос# відчувався їй у коханні піснею, пливучи на човні і співаючи: “Де ти бродиш, моя доле?” або “Жду тебе я, чорноброва…” Коли він образив Катерину Василівну, ска# завши, що малювання — не жіно# чого розуму діло, вона відповіла йому словами пісні: “Ой козаче молоденький, в тебе коник воро# ненький. Оддай коня, з’їжджай з двора — ти не мій, я не твоя”. Рядки з народних пісень час# то ставали епіграфами до її лис# тів, зокрема до художників Емми Гурович та Матвія Донцова. Лейтмотивом цьогорічного заходу стала тема “Катерина Бі# локур і народна пісня”. Поклали квіти до пам’ятника. Зворушливо звучали голоси ансамблю “Бере# гиня” (керівник — Надія Слаб# ковська). Колектив протягом по# над двох десятиліть вивчає і про# пагує творчість знаменитої зем# лячки. За християнським звича# єм запалили свічку та розламали поминальну хлібину. Потім відбулася екскур# сія до Меморіального му# зею#садиби Катерини Біло# кур. У її хаті численні гості змогли познайомитися зі сторінками біографії, ори# гіналами живописних і гра# фічних робіт, побувати у майстерні, в яку вона за життя нікого не пускала. Завідувачці музею Ользі Шаповал вдалося провести відвідувачів тернистими стежками Катерини Васи# лівни, намалювати живий образ геніальної селянки. На вигоні біля музею Білокур, де колись розмі# щувався самодіяльний сільський театр, декорації для якого малювала юна Катря, розташували імпро# візовану сцену. Вона нагадувала українську світлицю у зелений тиждень, заклечану, прибрану рушниками і густо встелену зіл# лям. А на кону — картата хустка з богданівськими яблуками. З ав# топортрета дивилася на глядачів Катерина Білокур. Поруч розки# нув віти крислатий берест, захо# вавшись за стовбур якого, Кате# рина насолоджувалася співом сільських дівчат. Тут на Загреблі жили герої її оповідання, а в ка# люжі танцював дід Лаврін із Ме# лашкою. У автентичному виконанні “Берегині” звучали улюблені піс# ні Катерини Білокур. Вони стали відомі завдяки листам художниці, які опублікував заслужений діяч мистецтв України, член Націо# нальної спілки письменників Ук# раїни Микола Кагарлицький. Він відкрив Катерину Білокур не ли# ше для широкого загалу, а й для богданівців. Знаного дослідника присутні зустріли оваціями. Лауреат багатьох міжнарод# них конкурсів, народний артист України Ігор Борко виконав низ# П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 11 22 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF w Wikimedia Commons ↗

Емблема «Просвіта»Prosvitianyn