Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Народний звичай · “Твір, що став лейтмотивом усієї літературної · діяльності Р. Соловчука”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Щедрувальник із Борислава

Слово Просвіти, №01–02 за 2020 рік

Василь МАРУСИК, заслужений журналіст України е знаю, як кому, але на Новий рік мені завше хочеться стати маленьким хлопчиком. Щоб, як у дитинстві, взяти у вишивану тайстрину пригорщу вівса й, долаючи снігові завії, податися віншувати. Аби по краплині нести людям радість. І надію на кращий завтрашній день. Як і Різдво Христове, Новий рік був у дитинстві вельми романтичним святом, великою таїною. Хіба тиждень минає, як ходили мої ровесники, і я з ними, вертепами в образі Пастушків, Ангела, Злих сил. У вухах бринять дзвіночки і перші вертепні слова: Мир цій хаті, будьте щасні і багаті, Майте долю добру, гожу Тільки вірте в ласку Божу, Ласка Божа вас спасе, край і нарід піднесе…” Таку новелу-спогад опублікував епілогом до збірки “Дві брами” (оповідання і новели), журналіст і письменник Роман Соловчук. Він відомий на Львівщині майстер слова, що довгі роки очолював міську газету “Нафтовик Борислава”. Його завжди підтримував старший колега, львівський прозаїк Левко Різник. У передмові до цієї книжки він, як її редактор, підкреслив, що “полотна новел правдиві, обґрунтовані, містять у собі ту життєву істину, що ніяким талантом чи начитаністю не вигадати… До речі, Роман Соловчук показав себе талановитим майстром і великої форми — випустивши у світ роман “Барабський міст”. У цій книжці, перші розділи якої автор опублікував ще на початку дев’яностих, Р. Соловчук прагнув поєднати життєпис поколінь персонажів Івана Франка на бориславську тематику. В останні роки дослідник краю вирішив поліпшити сюжетну канву і мовну стилістику твору. Активно готуючись до свого 70-річчя, автор знову отримав підтримку львівських колег. Перевидання твору завдяки критичним пропозиціям мало нове визнання. На цю подію пів року тому відгукнувся у Фейсбуці громадський діяч Львівщини та Івано-Франківщини Михайло Цимбалюк: “Саме цим романом автор зробив ще одну спробу продовжити відому в українській літературі бориславську тематику. Цей твір за визначенням критиків належить до соціально-побутового жанру, а деякі з них називають його історично-краєзнавчим. “Барабський міст” як символ поєднує “одвічний біль українців — розрізненість та одвічну мрію – прагнення бути єдиними”. Твір, що став лейтмотивом усієї літературної діяльності Р. Соловчука, ще у першому виданні на початку нового століття приніс йому шанобливе визнання. Його відзначили у фонді Воляників-Швабінських в Українському Вільному Університеті, що у Нью-Йорку. Відзначали його також у журналістських колах, визнаючи за ним наполегливу організацію місцевих товариств рідної мови та “Просвіти”… Завдяки творчому завзяттю Р. Соловчука було організовано та видано літературно-мистецьку хрестоматію “Бориславський ізмарагд” із новелами місцевих авторів. У збірці “Краяни” (2010) зібрано своєрідні “літературні” портрети творчої інтелігенції Борислава, зокрема політв’язнів — поетесу і художницю Ірину Сеник та поета, шевченківського лауреата Івана Гнатюка, а також музиканта і диригента Зенона Антонішака, поета Ігоря Нижника, священника, отця-доктора Романа Василіва і його сина-теолога Павла Василіва та ще деяких відомих особистостей краю. “Саме тут видобували віскі ропу герої Франкових творів і чи не перші в Європі, в силу своєї вродженої волелюбності, переросли зі стихійної маси в організоване робітництво, яке бунтувало проти грабіжництва іноземних зайд”, — наголосив у своєму вступному слові Левко Різник і навів цитату з декрету митрополита Андрея Шептицького: “Про єдність… в нашому національному і церковному житті, аніж лікування ран завданих нашому народові”. На запитання: над чим працює зараз, Роман Іванович відповів, що пише спогади про рідне підкарпатське село Голосків, що неподалік Отинії та Коломиї і каже, що з трепетом згадує щедрування і віншування ще з дитячих літ. “Сію жито і пшеницю, щоб зародив Бог пашницю. Зичу вам на Новий рік, щоб щасливий був вам вік”. Ще у студентські роки не втримувався, аби не привітати друзів, навіть викладачів факультету журналістики і університету з Новоріччям – вівсом чи пшеницею або й поштовою листівкою. “Відкиньмо гонор. Підімо за праотцівською традицією до найближчого друга чи сусіда, повіншуємо йому: на щастя, радість, добро в його оселі”. Дякуємо посівальнику й щедрувальнику за щедрість у рідному слові. Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 0 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин