Погляд · с. 5сторінка оригіналу ↗
«ЕКОНОМІЧНО СУПЕРЕЧЛИВИЙ 2001-й ПЕРЕХОДИТЬ У 2002-й»
Слово Просвіти, №01 за 2002 рік
Україна має всі підстави звернути на шлях, який веде в коло розвинутих держав. Для цього керівництву держави потрібно діяти рішуче, на основі незалежного мислення, радикально змінивши курс реформ. Бо швидкий розвиток своєї країни за чужими порадами — це нонсенс, це суперечить стратегії ринку й законам конку-
z
Такими словами директор національного інституту стратегічних досліджень Олександр Власюк відкрив передноворічну конференцію круглого столу на тему “Безпека економічних трансформацій”.
Президент Центру антикризових досліджень (є у нас і такий!) Ярослав Жаліло висипав на присутніх купу суперечливих цифр, з круговерті яких черговий раз напрошувався той самий, що й раніше, висновок: економіка держави ще не сформована як економіка суто національна. Тобто національні інтереси ще не покладено у фундамент системи господарювання, як всередині держави, так і за її межами. Воно начебто й добре, що приріст ВВП за перші 9 місяців 2001 року випереджає на 9,3% відповідний минулорічний показник, але ж тут-таки спостерігаємо виразну тенденцію його сповільнення впродовж року: I кв. — 17,4%, III кв. — 13,2%. У тому числі темп зростання виробництва товарів народного споживання за цей період становив 19,8% проти 24,8% у минулому році. Збільшився експорт (+16,2%), проте це збільшення не може радувати, оскільки, по-перше, 54% товарного експорту становить продукція металургії, по-друге, основна частка зовнішнього товарообігу замикається на Росію, яка періодично змінює умови торговельних стосунків (порядок і розмір нарахування ПДВ, акцизів, визначення квот тощо). А відтак, товарообіг між Росією і Україною в липні 2001 року зменшився на 46%. Не кажучи вже про те, що у торгівлі з Росією ми надалі не маємо позитивного сальдо. Можливо, саме через це купівля валюти Національним банком України в 2001 році стала чи не єдиним важелем у справі поповнення грошової пропозиції. Дехто з аналітиків від науки висловлював невдоволення з приводу завищеного обмінного курсу гривні. Невдоволення можна зрозуміти. Адже будь-які обмеження зменшують поле фінансового маневру, втому числі: тіньового та інвестиційного. Але, водночас, треба розуміти й те, що саме корумпована та тіньовизована економічна система якраз і потребує, щоб її вели, як молоде і не дуже слухняне щеня на повідку. Керівники підприємств і організацій не дуже сумують із цього приводу. Вони тут-таки відреагували “адекватно”, створивши “панчоху” дебеторської заборгованості, яка протягом 2001 року додатково зросла на 15,1% і нині її сума, за деякими оцінками, майже втричі перевищує бюджет держави(!) До того ж, майже половина кредиторської заборгованості давно вийшла за межі термінів сплати. Якщо чесно, то цеє свідченням платіжної кризи і підтвердженням того сумного факту, що господарство України ще їде (або радше — доїжджає) за інерцією, яку набрало після прискорення, досягнутого урядом Ющенка. Завідуючий науководослідним відділенням Київського економічного інституту менеджменту проф. Геннадій Пастернак-Таранушенко був, як завжди, категоричний і вимогливий у твердженнях: “Ціни на харчові товари зростають, але всі мовчать, ніби все у нас нормально. Гроші держави спрямовуються в непріоритетні галузі, які тільки споживають кошти, без жодної корисної віддачі. Досі не створено необхідної бази для гарантування економічної безпеки держави. Продовжується моральне падіння наукової галузі, зокрема, знецінення статусу наукових звань та ступенів, державні нагороди отримують люди, котрі цього не завжди заслуговують, а на керівні посади призначаються ті, хто не здатен виконувати необхідних функцій, паливно-енергетичний сектор продовжує залишатися зоною зловживань і збагачення окремих осіб за рахунок пограбування держави”. Директор департаменту з корпорації “Укрпром” проф. Віктор Найдьонов зазначив, що сучасна економіка України розвивається (немовби сама, а хотілося б знати, хто її розвиває) за схемою колоніально залежної держави. Він сказав, що статистика нас надурює, що реального піднесення життєвого рівня населення немає. До того ж, зростає кредиторська заборгованість, яку включають у ВВП, та ще й радіють із цього приводу. Аякже, ВВП зростає! Це обман, бо за цим стоїть продукція незавершеного виробництва. А отже, збільшується ризик зрушити на нас завтра цілу лавину негативних наслідків. Проф. В. Найдьонов: “Зробивши ставку на металургію, як на головне джерело валюти, ми потрапили в експортно-кон’юнктурну пастку. Гірничо-металургійний комплекс роздутий, всі інші галузі відстають, полоса везіння на ринку вже закінчується. Нацбанк викупає долари від металургів, емітує гривні, які потім розпорошують на
Колаж Є. Ґолибарда всіх і показники йдуть вгору. А життя стоїть. В Україні немає тривалої економічної стратегії. Замість того, щоб піднімати і штучно підтримувати ВВП, треба підтримувати конкретні проекти”. Обговорюючи макропоказники, присутні не дуже заглиблювалися в деталі на мікрорівні. Як повідомив на конференції керівник Управління з питань захисту економічних інтересів працюючих ФПУ Сергій Кондратюк, за роки незалежності населення України вже недоотримало товарів і послуг на 500-600 млрд. доларів. Подальше затягування пасків вже стало небезпекою національного масштабу, а встановлена нині межа бідності на рівні 56,6% від прожиткового мінімуму стане причиною того, що 2002 рік буде роком деградації робочої сили. “Президент Л. Кучма визнає, що 70% робітників отримують зарплату нижче прожиткового мінімуму. Ну і що з того? В керівних кабінетах продовжують триматися хибної засади про те, що підвищення зарплати збільшує інфляцію. Але, якщо мінімальна місячна зарплата, як зараз прийнято, становить 140 грн., то як іза рахунок чого може розвиватися економіка, коли людям немає за що купувати товари і послуги?” — запитував С. Кондратюк. Економіка України не розвивається. Вона існує, як мокре горить, за рахунок господарчого екстремізму в окремих кон’юнктурних точках, спираючись на “технологію” затикання дірок. Макропоказники не відображають реалій, тому що диктаторська верхівка працює в сфері власних інтересів, які, великою мірою, суперечать інтересам українського народу. Єдиним позитивним здобутком року є стабільний курс гривні і валютний резерв Національного банку. Але якщо цей резерв не перетворити у реальні капіталовкладення, ми і його можемо втратити. Висновок напрошується простий: не тому рік є суперечливим, що суперечливі показники, а тому суперечливі показники, що суперечливі інтереси. Інтереси рядових громадян влада відсунула на задній план.
Євген ҐОЛИБАРД
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
