Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

КРАПЛИНА ЖИВОЇ ВОДИ

Слово Просвіти, №01 за 2002 рік

Древня мудрість нам говорить: “Мова — це людина”. Сказано — зав’язано навіки, перевірено невпинними роками і розумними людьми. Я думаю про мову, про людину під враженням прочитаної книжки Анатолія Погрібного “По зачарованому колу століть, або Нові розмови про наболіле”. Так, це та розмова, яка звучить вже п’ятий рік у передачах українського радіо, яка хвилює багатьох із нас: хто ми? Звідки? Для чого ми живемо? Шановний пан професор так розтривожив наші душі, що з лунких сердець довкола йде відлуння. “Іде діалог з Україною”, — стверджує в детальній та глибокій післямові талановитий радіожурналіст Василь Марусик — редактор змістовних, чудових програм Національної радіокомпанії України. У новій книзі Погрібного не усе про мову, більше — про людину, владу і державу. Як мені здається, тут є люди, значно кращі й вищі від безпутньої держави і такої ж влади. Їх листи до Погрібного — це листи до охоронця мови, до вірного товариша і брата. “У той час, як з багатьох ЗМІ лунає розпач, сіється песимізм, Ваші розмови — то все одно, мов краплина живої води і особливо для тих, котрі живуть у зросійщеному морі”, — так звертається до народного професора (справді, народного) селянин Дмитро Федишин із Донецької області. Саме з тієї області, де нахабним і підступним рішенням державних чинодралів наша рідна українська мова витісняється з життя. Витісняють, вига- ЗАПРОШУЄМО! 9 грудня о 18 годині в Будинку вчителя відбудеться вечір Анатолія Погрібного, присвячений його 60-річчю. няють патріотів-українців з України! Я знову повертаюся до мови, до людини. А який він сам — сей дивовижний чоловік, професор Шевченківського університету, відомий публіцист, літературознавець і мовознавець, академік вищої школи України, Вільної Української Академії наук (Нью-Йорк), один із керівників Спілки письменників України та один із засновників Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (нині “Просвіта”), народного Руху України, Конгресу української інтелігенції, голова Всеукраїнського Педагогічного товариства імені Г. Ващенка, лауреат премій імені І. Огієнка та О. Білецького? Анатолій Погрібний такий, як є: безкомпромісний, чесний і відкритий, невгамовний, мудрий і добрий, мужній, всюдисущий, незрадливий у дружбі і братерстві, толерантний, працелюбний і натхненний. За кожний епітет я відповідаю серцем. Знаю його з юності, із ранніх молодих літ. Мав щастя працювати з Погрібним у редакції газети “Друг читача”. Він прийшов у колектив нашої редакції ще студентом-п’ятикурсником філологічного факультету. Доречно оприлюднити (нарешті!) один цікавий-прецікавий факт: Анатолій Погрібний замінив у редакції неупокореного вигнанця й правдолюбця В’ячеслава Чорновола. Юний Толя Погрібний явився гідною заміною свого славетного попередника. За якихось півроку із допомогою Погрібного ми перетворили звичайний інформаційний бюлетень в одну із найкращих тодішніх газет. Як жаль, що газета “Друг читача” стала чи не першою жертвою сучасної антиукраїнської влади. Але ми воскресли в інших іпостасях на тих самих теренах життя. Щойно у газеті “Літературна Україна” опублікований список претендентів на здобуття Шевченківської премії. У списку кандидатів — нова книжка (ще раз нагадаю) нашого воістину народного професора. Книжка варта щонайвищої відзнаки. Микола СОМ z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин