Nota bene · с. 14сторінка оригіналу ↗
«XXI СТОЛІТТЯ ДЛЯ УКРАЇНИ» ДО РІЗДВЯНИХ СВЯТ
Слово Просвіти, №01 за 2002 рік
Різдво — одне з дарованих Богом людині свят. Такого сріблясто-- морозного настрою, як у дні святкування Різдва Христового, протягом року не буває. Одним словом — це одне з особливих свят, яке проявляє стан духовності, благодійності і доброзичливості душ людських. Кому не хочеться саме на різдвяні свята зробити для своїх рідних і близьких якийсь особливий подарунок, що створить особливий настрій і стане стимулом до поширення доброчинності і благодаті в навколишньому середовищі і не тільки. От і прийшла в голови молодих професіоналів, що займаються улюбленою справою, ідея зробити на Різдво незвичайний концерт у незвичному для виконавців естрадного жанру концертному залі. Уявляєте популярних естрадних співачок та рок-музикантів на сцені Національної опери України? Цікаво і незвично — погодьтеся, почути і побачити Ірину Білик, Марічку Бурмаку, гурти “Плач Єремії”, “Мертвий півень”, “Піккардійська терція”, “Танок на Майдані Конго”, “Скрябін” саме там, бо, виявляється, всі вони підготували нову різдвяну програму, що гармонійно поєднує сучасну європейську естетику та прадавній український звичай. Різдвяне видовище, учасниками якого могли б стати естрадні співаки, вирішили створити працівники мистецького центру “XXI століття для України”, які у березні 2002-го матимуть чотирирічний віковий статус свого існування. За чотири роки мистецький центр, у штаті якого нараховується чотири постійні працівники, провів півсотні найкращих концертних заходів, що відзначені глядачами і слухачами, більшість яких не має найменшої уяви про організаторів, але обираючи концерт для душі та доброго сучасного настрою, прямує вже на той, який робить “XXI століття для України”. І виконавці завжди найкращі, і рівень організації — високий. Не всім з артистів щастить потрапити в програму цієї мистецької агенції. Тільки кращим із кращих. То хто ж вони, чий вердикт стосовно участі у найпрестижніших концертах столиці є престижем для виконавців? Петро Качанов, президент Мистецького центру, про своїх працівників та центр розповідає коротко: — Ми всі — вихідці з “Червоної рути”, тобто однойменного фестивалю, в організації якого брали активну участь і вчилися робити добрі, професійні, європейського рівня концерти. Ми багато їздили, дивилися й аналізували все, що стосується роботи у шоу-бізнесі. Все краще намагаємося втілювати у своїй роботі на Україні. Кор.: Концерти, які ви робите у святкові дні в столиці, мають грандіозні потуги і резонанс. Вони найбільше подобаються молоді, та й немолодим людям, які втомилися від шароварництва на найбільших сценах держави. Вони, ваші концерти, — стильні, легкі і зіркові по суті. Бо демонструють усе краще, що виходить протягом року з української естради. Складається враження, що ви протягом року уважно і професійно відстежуєте процес і акумулюєте у своїй роботі краще. Така робота потребує чимало часу і як мінімум постійних та надійних спонсорів. Чи є такі у вас? П. К.: Ми постійно працюємо з компанією номер один в Україні “Крафт фудз Україна”, що виробляє шоколад “Корона”, “Мілка” та інше та з управліннями культури всіх рівнів. Від останніх та держадміністративних органів ми з самого початку, крім підтримки, не отримали жодної копійки. Не отримали, бо ніколи не просили і не чекали, а працювали у пошуках фінансових партнерів так, як цього потребує професійна робота у шоу-бізнесі. Хоча оцінка нашої роботи з боку цих структур, мабуть, висока. Ми завжди маємо кращі зали та концертні майданчики. Дуже добре у нас виходить все, що ми робимо з Чернігівським пивом. А наша тактика дуже проста — ми цінуємо наших постійних партнерів. Кор.: Мабуть, вам повезло з колективом, який мобільно і впевнено здатен виконувати всі завдання? П. К.: Нас, я вже казав, всього четверо: я, президент мистецького центру, Богдан Собуцький — виконавчий директор, Микола Остапчук — креативний директор, менеджер з реклами та зв’язків із громадськістю — Лілія Гнатюк та Ірина Соліцька — головний бухгалтер. Але є ще люди, які постійно долучаються до нашої роботи. Володимир Шинкарук та Валерій Даниш — відомі люди і професіонали-- культурологи. Справа не в кількості осіб, які щось роблять, а у самодостатності кожної особи. Кор.: Чому ви рідко звертаєтесь до режисерів у своїй роботі? П. К.: Мабуть, такий ще не з’явився, бо майже завжди до нас приходять і пропонують свої ідеї різні режисери і майже ніколи ми не чуємо від них саме того, що хочемо зробити. В результаті зусиллями працівників нашої команди робимо своє. Цього разу в Національній опері “Нові мелодії Різдвяної ночі” втілює свої ідеї Марія Левицька, яка є художником-постановником Національної опери і добре знає всі нюанси постановки вистави на сцені саме цього театру. Кор.: Цікаво, чи всі учасники Різдвяного дійства будуть ще й акторами? П. К.: Розчарую чи заінтригую, але перед ними стоїть особлива задача — бути самими собою. Чому інтрига — а чи всі знають, що кожен з них на сцені грає якусь роль? Бути собою, як на сповіді, артист може собі дозволити лише у Різдвяну ніч. Бо кожен з цих учасників, як і всі ми, не ставимо перед собою завдання месіанства української ідеї. Ми просто робимо те, що найбільше любимо. А це найбільша радість і щастя для кожної людини. Ми його маємо і даруємо свій настрій людям.
z
Розмову вела Леся САМІЙЛЕНКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
