Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Духовний простір · с. 2сторінка оригіналу ↗

«ВОГНЮ ІЗ ВІФЛЕЄМУ Â КОЖНУ ДУШУ!» Ексклюзивне інтерв’ю для “Слова Просвіти” з нагоди Різдва Христового владики Димитрія,

Слово Просвіти, №01 за 2002 рік

— Владико Димитрій, настає велике свято Різдва Христового. Яке сакральне значення має воно для Церкви, людей? — Різдво Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа є справді великим святом. Це — не просто надія, а втілена надія кожної людини на те, що вона спасеться. Уся проповідь Спасителя на Землі, Його Воскресіння і Вознесення на небо мають таке саме сакральне значення, як і народження. Увесь християнський світ повинен не просто святкувати за звичкою, а замислитися над істинним значенням Різдва Спасителя. Часто святкуємо, бажаємо один одному добра машинально. Але ми не даремно щоразу вітаємося “Христос народився!” — “Славімо його!” Несемо спасіння собі й ближнім. Повинні усвідомити це і покаятися за колишні гріхи. Адже смисл нашого життя — у Бозі. Вічне життя — мета кожної людини. Вона прагне жити з Богом, щасливо жити. Сьогодні необхідна переорієнтація цінностей, коли світ звернений до технологічного злету, науково-технічного цивілізаційного прогресу. З’являються імперії в новому вимірі — інформаційному. Забуваємо тут про Бога. Людина поставила у центрі цивілізаційного розвитку саму себе. Антропоцентризм, зароджений у XVIII столітті, дає свої плоди. Різдво Спасителя має нагадати нам про свою місію. Господь прийшов на землю, аби нас вивести на небеса. — Різдво ніби стає більше світським святом, формальним. Люди змучені буденністю, злиднями… — Не все так погано. Народ пам’ятає ще Світло, Добро нашого Спасителя. Це свято ніколи не згасне. Кожна родина збирається і бажає всім добра, просить Божого благословення. Засівається благодатний ґрунт на наступний рік та ціле життя. Те, що кожен відчуває нестачу часу на досить важливі речі у нашому житті, означає наше безсилля перед брудом і проблемами світу. Вони нас затягують. Такі свята, як Різдво Ісуса Христа, дають нам шанс переродитися, переосмислити себе. Народження Спасителя у Віфлеємі — для всього світу, для кожної людини. — Владико Димитрій, чи православна традиція святкування Різдва має свої особливості поміж решти християнського світу? — Звичайно, ми відзначаємо це свято за старим, юліанським календарем. Дотримуємося власної традиції. Астрономи нам говорять, що це — застарілий календар. Він не є застарілим в богослужбовій традиції. Я не сказав би, що Українська Православна Церква має окреме святкування Різдва Господнього. Православна Церква різних країн (Румунії, Вірменії, Болгарії, Грузії тощо) має однакову традицію, як і тексти богослужіння. Є ще народна традиція святкування Різдва Господнього, але тут повинні сказати своє слово наші етнографи. Ця народна традиція настільки пов’язалася із церковною, що маємо зараз суцільну православну святкову глибу. У таких народних обрядах, як колядки та щедрівки, вкладений глибинний богословський догматичний православний зміст Різдва Господнього. — А які основні символи Різдва? — Це, передусім, символи християнські. Господь і Спаситель як немовля. Богородиця, яка тримає новонародженого, а той благословляє світ. Віфлеємська зірка, пастухи, Божа тварина, яка зігрівала новонародженого Спасителя. Бо Господь прийшов у світ не як цар, а в убогих яслах, як співається, був повитий. Знакові фігури — волхви, які принесли для Господа золото, ладан і смирну. Можливо, найбільшим символом була Віфлеємська зірка, котра осяяла народження Христа і освічувала шлях волхвам до Господа. Ця зірка освічує дорогу до Бога кожної людини. — Вертеп є народним символом? — Так, це — народне дійство. Він виховує людину в християнському дусі, дусі боротьби добра зі злом. І завжди у вертепі перемагає добро. До речі, український вертеп за вибором жанру, дотепністю переміг на фестивалі у Франції. Вертеп кожної країни має своє національне забарвлення. У нас часто представлений козак, котрий знищує зло. — Владико Димитрій, Різдво Христове вважається родинним святом, святом єдності й любові. Чи мають місце тут суспільні мотиви? — Церква є великою сім’єю, і родина — це маленька Церква. Тут також глибинний християнський зміст. Уся родина на Різдво збирається разом, вона освячує свої дії. Найвищий і найближчий для нас — Господь, який своєю благодаттю зігріває кожного із нас. Ми збираємося усі в Господі. Заведено, що у перший день Різдва Христового не можна ходити у гості навіть до найближчих друзів. Ми віддаємо себе цілком Богові. Ми випрошуємо таким чином благословення на цілий наступний рік. — А держава має якесь відношення до свята, взагалі до релігії? — Духовність є фундаментом будь-якої держави. Якщо люди є віруючими, духовними, то вони є чесними громадянами. Люди покликані дотримуватися закону, який їм пропонує держава. А держава покликана у цьому світі боротися зі злочинами, тобто гріхом людини. Має бути страх Божий у людях. — Коли ми говоримо про боротьбу зі злом, меч справедливості, дехто закидає нам “мирність” і всепрощення Ісуса Христа. — Господь дуже чітко розділив владу Церкви і держави: “Богу — Боже, а кесареві — кесареве”. Інша справа — чи від Бога сьогоднішня влада. Суспільство секуляризоване. Неможливо поставити чітку межу, але держава повинна бути стримувачем зла. Останні події в Сполучених Штатах показали, що боротьба добра і зла загострилася. Держави нібито борються зі злом, але відсутнє насправді джерело справедливості — Бог. — Владико Димитрій, наскільки реальна єдина Церква у світі? — Єдина Церква як мета — добра справа. Але існує єдина істина. Це справа Божа, а не наші практичні роздуми і вчинки. І коли ми говоримо про нову релігію, нову еру, усе це дуже туманно. Ті, хто це проповідує, мені здається, самі не знають, чого хочуть. Ще не час говорити про такі речі. Можемо знайти спільну мову з усіма віросповіданнями лише у справі збереження добра і духовності на всій Землі. Зрештою, святоотцівська література ясно вказує, що новою релігією буде релігія Антихриста. Наша мета зараз — єдина Українська Православна Церква. Це — болючий процес. Про це всі говорять, і ми віримо, що скоро в Україні буде Єдина Помісна Православна Церква. — Чого б Ви побажали нашому народові напередодні Різдва Христового? — Наш народ попри все залишається носієм великої духовності. Хотів би побажати, щоб наш народ не втрачав віру отців та прадідів. Аби вогонь із Віфлеєму, який нещодавно був принесений до нашого Михайлівського монастиря, зігрів кожну родину, кожну душу у ці Різдвяні свята. Щастя, здоров’я, процвітання нашим людям! Не втрачати надію. Бо джерело цієї надії — саме Різдво нашого Спасителя. Якщо ми будемо твердо вірити, виконувати Божі заповіді — ніякі катаклізми нам не страшні. z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин