Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати · “Хто тільки не шукав життя на Марсі, але досі не знайшов”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

«СОНЦЯ І ЗОРЯНОГО НЕБА бажають українські астрономи в новому році

Слово Просвіти, №01 за 2011 рік

Звичайна столична адреса — вулиця академіка Заболотного, 27. Там розташована Головна астрономічна обсерваторія НАН України. Ми їхали туди вперше, тож хотілося якнайшвидше дістатися, аби знайти відповіді на найпотаємніші “Чому?” щодо нашого буття, адже воно пов’язане із зорями, із далекими незнаними світами. Але щоб потрапити до обсерваторії, нам довелося йти кілька кілометрів засніженим Голосіївським лісом. Чарівна, зовсім не міська природа ніби перегукувалася із Космосом. Наш співрозмовник — Іван Павлович КРЯЧКО — завідувач відділу науково-технологічної інформації Головної астрономічної обсерваторії НАН України, автор “Кишенькового атласу зоряного неба”, “Атласу зоряного неба”, методичного посібника для вчителів “Астрономія. 11 клас”, “Путівника зоряним небом”, “Наочного посібника з астрономії”, електронного підручника з астрономії для 17-годинного курсу, співавтор підручників, навчальних програм із природознавства та астрономії, Бібліотеки електронних наочностей з астрономії, близько 20 наукових публікацій із питань фізики Сонця та двох патентів на винаходи. Засновник і шеф-редактор науково-популярного журналу “Наше небо. Observer”. Музей історії ГАО НАН України зоряне небо: науковців, учителів, аматорів. Намагаємося надавати кваліфіковані відповіді на запитання, що надходять за телефоном або електронною поштою, популяризуємо астрономію в будь-який спосіб, зокрема й через ЗМІ. — Чому обсерваторія в Голосіївському лісі називається Головною? Невже тут найкращі умови для спостережень? — Тут ми проводимо найбільше досліджень в Україні — від спостережень за планетою Земля (відділ геодинаміки) до позагалактичних об’єктів. Усе, що потрапляє у цей проміжок, входить до наукових інтересів працівників обсерваторії. Головна астрономічна обсерваторія — академічна установа, що належить Національній академії наук, можливо, тому вона й Головна. Є й інші обсерваторії, які зосереджені на конкретніших дослідженнях. Так, Університетська обсерваторія готує професіоналів-астрономів, Кримська знана у світі як Сонячна обсерваторія, там дуже гарні результати дослідження Терскол — на Ельбрусі, в Кабардино-Балкарії, на висоті 3100 м над рівнем моря. Сьогодні це Міжнародний центр досліджень, оскільки розташований на території Росії, але обладнання належить нашій обсерваторії, Українській державі. Окрім астрономічних, його застосовують для медичних й екологічних досліджень. — Що вразило Вас у зоряному небі 2010 року і чого очікувати 2011-го? — Я був найбільше вражений цього літа, коли спостерігав за зорепадом Персеїд у серпні. Ми їздили спостерігати це явище в Лісники (це обсерваторія поблизу Києва, що належить кафедрі астрономії). З нами була група школярів, які займаються спостереженнями за цими явищами. Тоді була неймовірна спека, і ми з хлопцями лежали просто на землі й рахували метеори. Із 13 на 14 грудня був ще один красивий зорепад — падали Гемініди. 2011-го сподіваємося побачити найяскравіші планети, Місяць. Ці сподівання пов’язані зі сподіваннями багатьох людей, які хотіли б подивитися на це разом із нами. А це вдається не завжди, бо в Києві, на жаль, не все так добре з астрономічною погодою: буває хмарно, тож ми не бачимо ясного неба іноді впродовж місяця. Тому астрономи завжди бажають усім “Сонця і зоряного неба за будь-якої погоди”. — Які найвагоміші відкриття зроблені у світовій науці 2010 року? — На мою думку, найнеймовірніше відкриття зробив британець Роджер Пенроуз. Він знайшов певні неоднорідності мікрохвильового фону, який з’явився невдовзі після народження Всесвіту й несе інформацію про цю подію. Ці неоднорідності, впевнений вчений, свідчать про те, яким був Всесвіт до “Великого вибуху”. Питання народження Всесвіту завжди найбільше цікавило науковців, тому Пенроуз ніби переступив цю межу таємничості. За його висновками, Всесвіт перейшов у цей стан із якогось попереднього — тобто попередник Всесвіту закінчив своє існування і дав життя новому. Але залишки інформації про той попередній стан проникли сюди. Проте більшість космологів вважають, що об’єктивність дослідів Пенроуза викликає сумнів, тож радять дотримуватися класичної теорії про те, що точкою відліку нашого буття все ж був “Великий вибух”. Але що його спричинило і що було до нього — досі залишається відкритим питанням. Щодо конкретики — відкриті нові екзопланети (що обертаються навколо інших зірок). Ці об’єкти астрономи відкривають із 1995 року і таких уже понад 500. Якщо ще 20 років тому існування планет навколо інших зірок було гіпотезою, то зараз — це один із прогресивних напрямів відкриттів. Зараз за допомогою найпотужніших телескопів їх навіть фотографують, тож ми можемо побачити інші планетні системи на власні очі. А це крок до розкриття ще одного вічного запитання — чи є планети схожі на нашу Землю, чи є на них життя? Зараз уже відкриті планети лише втричі більші за Землю, які мають тверду поверхню, серед них може виявитися така, яка має умови для життя. А хто там, чи що там? Колись я написав наукову статтю “Як астрономи життя у Всесвіті шукають”, яку розпочав із того, що життя взагалі-то питання не суто астрономічне. Єще біологія. Але на астрономів “повісили” завдання знайти місце, де життя може існувати. Тому на стику астрономії і біології виникла астробіологія. Біологи за певними “маркерами” (наявність атмосфери, кисню в ній, води тощо) встановлюють імовірність існування життя на екзопланетах. — Чи можна побачити в телескоп такі дивовижні космічні об’єкти, як на фото в Інтернеті? — Ні. Навіть принципово неможливо. Навіть якщо цілу добу дивитися на ту точку неба, де є цей об’єкт, ми його таким не побачимо. Бо фотографія і людське око — це різні приймачі. Фотографія може накопичувати світло, а око цього не робить. Астрономи мають робочі інструменти — телескопи. 2010 року провели ремонт космічного телескопа імені Хаббла, який уже 20 років літає навколо Землі й фотографує далекі об’єкти. Ці знімки розтиражовані й сьогодні більшість людей уявляє Всесвіт саме за фотографіями Хаббла. На ремонт американці витратили мільярд доларів, із них — 200 мільйонів на нове наукове обладнання. Тепер він гарантовано працюватиме ще 5 років, хоча йому на зміну будують значно більший телескоп імені Джеймса Веба. Українські науковці також мали програму спостереження на Хабблі, а це свідчить про високий рівень наших астрономів, адже заявки відбирає спеціальна міжнародна комісія, і вони мають вкладатися в концепцію загальносвітової астрономії. Наші астрономи під керівництвом академіка НАНУ Юрія Ізотова спостерігали далекі галактики впродовж семи діб (оскільки Хаббл перебуває на орбіті, спостереження ведуть цілодобово). Хаббл літав навколо Землі, відпрацьовуючи програму, що була написана тут, у Голосіївському лісі. — Іване Павловичу, здивуєте читачів “Слова Просвіти” — є життя на Марсі? — Це дуже цікава тема. Можна було б навіть написати про це роман. Хто тільки не шукав життя на цій планеті, але досі не знайшов. Одного разу вже здавалося, що тема закрита: життя немає. Але до Марса прилітає черговий космічний апарат, досліджує його з орбіти і знаходить “маркери” — побічні ознаки існування життя. На поверхні Марса зафіксовані прояви метану, що може бути пов’язане з мікроорганізмами.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин