Цікаво знати “Ми складені з попелу давно згаслих зір”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
ЗА БУДЬ#ЯКОЇ ПОГОДИ»
Слово Просвіти, №01 за 2011 рік
Також було з’ясовано, що під поверхнею Марса є вода в замерзлому стані. Це поклало край тривалим розмовам щодо того, була вода чи ні, і чому на поверхні Марса багато висохлих русел і річищ. Вода була, правда давно, мільйони років тому. Можливо, десь вода виходить назовні, але на дуже короткий час. Є фотографії, де видно, як з узвишшя стікає щось схоже на краплі води. Дві американські космічні міжпланетні станції “Вікінг-1” та “Вікінг-2” 1975 року зробили посадку на Марсі й шукали там життя, брали проби ґрунту, потім його досліджували, але, на жаль, нічого конкретного про можливе життя на планеті не сказали. Донині зберігається стан стійкої рівноваги, як говорять фізики, тобто ніхто на себе не візьме сміливість сказати, що на Марсі немає життя. Коли Радянський Союз збирався відправляти на Місяць космічні апарати, Сергій Корольов зібрав нараду представників космічної галузі, де вирішували питання щодо того, яка поверхня Місяця — тверда чи піщана, чи може апарат вгрузнути в пісок. Ці дебати точилися дуже довго, а потім Корольов узяв на себе сміливість і написав: “Місяць твердий” і поставив знак оклику. Щоб дізнатися, чи є життя на Марсі, потрібні додаткові дослідження. До планети спрямовують ще кілька космічних апаратів, яків найближче десятиліття всетаки нададуть відповідь на це питання. — Можливо, у якихось нетрях Сонячної системи є життя? — На інших планетах життя немає, бо там для цього несприятливі умови. Якщо воно і є, то специфічне, мікробне. Однак можливе життя на супутниках великих планет. Десь 20 років тому співробітник нашої обсерваторії написав статтю “Чи є життя на Європі?”. Усі подумали, що він, мабуть, з’їхав із глузду. Потім з’ясувалося, що він мав на увазі Європу — супутник Юпітера. Він цікавий тим, що суцільно вкритий водою: верхній шар — лід, який порепався, а під кригою рідка вода. Багатьох цікавить, що може бути в цьому океані. Однак дізнатися про це складно — щоб дістатися води, потрібно пробити кілометровий шар льоду. У нашій Сонячній системі ми практично всі об’єкти бачимо повністю, єдиний виняток — Місяць. Якщо знайдемо якісь найелементарніші ознаки життя на наших планетах, то це стане вагомим доказом того, що життя притаманне Всесвіту. Коли я думаю про життя у Всесвіті, мені стає лячно. Страшно стало і фізику Фермі, якому прийшла в голову одна думка, яку зараз називають парадоксом Фермі. Чому ми не бачимо жодного інопланетянина, адже Всесвіт існує та існуватиме нескінченну кількість років? Якщо Всесвіт нескінченний, тоді таких планет як Земля нескінченна кількість і тоді таких життів нескінченна кількість. Отже, на Землі повинно бути багато інопланетян, але їх немає.
— Чи досліджена Сонячна система і чи є її чітка структура? — Плутон викреслили зі списку великих планет, бо почали відкривати об’єкти за орбітою Плутона, які більші за Плутон. Знайшли Ериду, що значно далі ніж Плутон, але більша за розмірами. 2006 року на з’їзді міжнародного астрономічного союзу виникла дилема: чи варто говорити, що є десята планета в Сонячній системі, через рік знову зібратися і оголошувати про одинадцяту і т. д. Пішли банальним шляхом: зробити так, як простіше. Вирішили, що є вісім планет, а Плутон і все, що навколо — це “карликові планети”. Тоді вже було відомо, що є пояс Койпера. Із 1950 року Койпер передбачив його існування. Стало відомо, що Плутон — об’єкт цього поясу і стало зрозуміло, що це один із певної кількості об’єктів у поясі Койпера. В одному зі штатів США, де стоїть обсерваторія, на якій відкрили Плутон, ухвалили закон вважати Плутон дев’ятою планетою. Об’єктів у поясі Койпера тисячі, “карликових планет” близько десяти. Науковці активно спостерігають за цим поясом. Зараз до Плутона летить космічний корабель “Нові горизонти”. 2015 року він уже повинен там бути, і тоді він проведе пряму розвідку. НАСА доповіло, що їхній корабель досяг межі Сонячної системи. Але якщо поглянути на хронологію, то він її досягав уже кілька разів. Насправді межа Сонячної системи — поняття досить умовне. Розміру Сонячної системи немає, бо не зрозуміло, що взяти за її початок. — Зараз в Інтернеті постійно з’являються цікаві астрономічні факти. Їм можна довіряти? — Ми за чистоту інформаційного простору, зокрема й астрономічного. Я за астрономічну правду. Я працюю довго, й опівночі переглядаю новини в Інтернеті. З’явилася інформація, що міністр оборони НАСА повідомив журналістів про те, що в нього була зустріч із астрономами й ті сказали, що 2013 року будуть неймовірні спалахи на Сонці і Земля буде випалена. Це при тому, що в НАСА немає міністра оборони. Ну, думаю, завтра на роботу приїдуть із телеканалів. Справді, зранку на мене вже чекали представники ЗМІ. До новин, які з’являються в Інтернеті, треба ставитися дуже обережно. Телевізійні канали інколи “шарпаються” самі й багатьох людей вводять в оману. Мені дзвонять і кажуть: “Іване Павловичу, на телеканалі сказали, що на Землю летить планета, і в нас буде щось страшне”. Я їх заспокоюю і говорю, що до нас нічого не летить, але не вірять — так по телевізору сказали! Люди старшого віку звикли вірити, що все написане в газеті і сказане з екранів телевізора — правда. До нас багато чого може летіти і ми можемо на когось налетіти. Земля рухається навколо Сонця зі швидкістю 30 кілометрів на секунду. А наша Сонячна система зі ще більшою швидкістю летить у Галактиці, і що на нашому шляху можуть сказати тільки астрономи. Астрономи — своєрідний дороговказ, загін, що йде попереду цивілізації і попереджає про небезпеку. Вони обнишпорюють увесь простір навколо Землі, спостерігають небо щодня і щоночі. — Як Ви прокоментуєте інформацію про планету Нібіру? — Розмови про планету Нібіру пов’язані з цікавим астрономічним парадоксом: більшість зірок, які ми спостерігаємо у Всесвіті, створюють певні системи. Найпростіша — це подвійна зірка. Зорі уникають самотності, вони, як правило, живуть групами. Наше Сонце — чи не єдине — не має супутника і це дозволяє деяким професійним астрономам говорити, що це не так, насправді Сонце має супутник —
оту Нібіру чи зорю Немізіду — ще один міфічний об’єкт. Про цю зірку нам нічого не відомо, питання відкрите. — Через скільки років може настати небезпека для Землі? — Великих тіл, які б могли зіштовхнутися із Землею і викликати загальнопланетарну катастрофу, немає. Однак Сонце не вічне, через п’ять мільярдів років воно закінчить своє життя, а разом із ним закінчить життя вся Сонячна система. Астрономи інтуїтивно шукають життя на інших планетах для того, щоб майбутні покоління могли врятуватися.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
