Славімо Його! Христос рождається! · с. 15сторінка оригіналу ↗
у Різдвяному циклі свят
Слово Просвіти, №01 за 2013 рік
над Вертепом Звізда ясна на весь світ засіяла; де Христос родився, з Діви воплотився; як дитятко пеленами убого оповився. В українській мові слово “рада” вживається з трьома основними означеннями: рада як вияв духовного взаємозв’язку, обміну думками: “Рада в раду, та й купили”; рада як вияв згуртування, збору: “Ой там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада”; рада як вияв порядку, ладу: “Військо стояло ради не знало, ради не знало, Івана прохало”. (СУМ Б.Грінченка. — Т. 4 — С. 2). Ці три означення слова “рада” певним чином асоціюються з триєдністю світобуття; з триєдиним імпульсним полем, в якому фокусується світова енергія. І тому Нова Рaдa як міфопоетичний символ колядок — це одночасно і ознака Збору (згуртування, фокусування) небесних та земних сил, і їхній взаємозв’язок та поєднання (поєднання подій і явищ, різних колобіжних рівнів), і ознака народження нового Ладу — нового зразка первісного стану буття. У християнському бутті ця первісність виявлена Божественним походженням Немовляти та незайманістю Його матері Діви Марії. Вона — Чиста Панна: Нова Рада, Нова Рада світу ся з’явила, де Чиста Панна сина породила, да в Офлейовім місті дуже рано. Цей новий зразок (модуль) наступного розвитку світобуття водночас зумовлює й ладове поєднання та фокусування (Збір) усіх небесних і земних сил — прямого та відлунного (індукційного) потоків енергії. Отже, Земля й Небо у цей час перебувають в урочій (велемовній) єдності. Небесні сили тут виявлені в образі ангелів — вісників Божих, що сповіщають людям про щасливе звершення надзвичайної події. Небо і Земля, Небо і Земля нині торжествують. Ангели людям, ангели людям весело сказують: “Христос родився, Бог воплотився!” А земні сили постають в образі трьох царів зі Сходу (персоніфікація язичницьких образів Сонця, Місяця й Дощику), які приносять дари новому володарю світу. Тріє Цapiє, Тріє Цapiє із Восток прийдоша, ливан і смирну, ливан і смирну й злато принесоша. Як бачимо, тут посередниками єднання Неба й Землі виступають волхви, які йдуть поклонитися новому Цареві. Саме ж згуртування (фокусування) небесних і земних сил образно мають вигляд як збір окремих суспільних верств людей. Мета Збopy випливає із внутрішніх особливостей — духовного призначення кожної верстви. Так, покликання Збору святих мудреців на Нову Раду — надати відповідне ім’я Божому Немовляті: Злетілися всі святії, взяли книги золотії, стали думати-гадати: яке Йому ім’я дати? Дали Йому ім’я Петро – Мати Божа не злюбила, від престолу відступила… Старійшини села збираються на Раду, щоби з’ясувати причину можливих негараздів серед громади: чи не порушуються давні звичаєві правила й норми, що відповідають законам розвитку буття? У господара остроженний двір, Приспів: Ой дай, Боже! там збирається, збирається Збip — все старі люде, радять Радочку; невеличкую, стародавнюю: чом тепер не так, як було давно? Як було давно а з первовіку… Молоді “блудці”, що заблукали в житті, немов у лісі, згуртовуються на Раду для вирішення подальшої своєї долі: чи ставати до господарювання, а чи йти за добрим паном, прислужитися ідеї лицарства, справі визволення душі, що стали основою для українського козацтва: А в густім лісі на лебединці Приспів: Ой дай, Боже! блудили блудців — сімсот молодців. Відблудилися в чисте’є поле, в чистоє поле, над тихий дунай. Посідали си тай край берега, тай заложили раду радити; стали радити, щоби купити: “Не купуймо ж ми на жони злота, на жони злота, на дівки срібла, покупаймо ж ми золоті човна,
золоті човна, сріберні весла. Тай ходімо ж ми краєм дунаєм, краєм дунаєм, за добрим паном, за добрим паном, за ясним царем, що він нам добре служенкам платить. Ой на рік дає по коникові, по коникові та й по шабельці; коника в сідлі, шабельку в срібні. Волхви (волсви, волохи) збираються на Раду, щоб побудувати церкву як зразок первісної світобудови: Ой в бору, бору, волохи гудуть, Приспів: Святий вечір! волохи гудуть, церкву будують. Збудовували з трема хрестами, з трема хрестами, з трема окнами. В перве оконце вскочило Сонце, в друге оконце Місяць ізийшов, в трейтє оконце Сокал улетів, Сокал улетів, на престолі сів. Колядники збираються у ватагу на Нову Раду для проведення обрядових дійств. З-проміж себе вибирають провідника — “березу”. Береза — це той, що береже в собі таємницю давніх символів, знавець міфологічних та магічних дійств. Жіночий відповідник цій архаїчній назві — “берегиня”. Вибравши ватажка-березу, молодецькі колядницькі гурти йдуть також на Раду до когось зі старійшин — знавців мудрості й духовності. Образно мудрі думки (мислі) бачаться як миса золота, а духовне надбання — як срібло: Ци дома, дома, господаренько? Приспів: Святий вечір! Кажуть служеньки, що є він дома. Зберім ся, браття, ходім до него, ходім до него на порадоньку. Ой дасть же він нам мису золота, мису золота, а другу срібла. Наведені приклади показують, що в кожному окремому випадку гуртування тих чи інших верств (груп) людей діє якийсь об’єднавчий символ,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
