“Просвіту можна розглядати як технологію програмування Живого Слова, принцип живого світла для нації”. «Просвіті» — 150! 6 · с. 6сторінка оригіналу ↗
Життя і Просвіта
Слово Просвіти, №01 за 2018 рік
Уляна СВЕРЕДЮК, Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти... З духовного гімну “Боже великий, єдиний”
Не слово при людині, щоби бути словом, а людина при слові, щоби бути людиною. Андрій Содомора
Українці 150 років тому отримали можливість усією громадою долучатися до Слова, живитися ним, його життєдайною силою, уділяючи світло знання своїм ближнім і нащадкам. Від такого поділу, за законом світла, українське слово ставало ще досконалішим і гарнішим. Про життя у слові, життя і слово, слово як життя — мабуть, найглибші Франкові думки й роздуми, якими він засівав ниву життя українського люду (“Житє і слово” — літературно-художній та громадськополітичний часопис, що в 1894—1897 роках виходив у Львові за редакцією Івана Франка). Тільки сьогодні українство може не лише збагнути велич титанічної праці просвітників, а й має унікальну можливість підійти до “Просвіти” як громадської організації, дослідити її у просторі та часі: в просторі Галичини, звідки вона почалася, і в часі світла й темряви епох, через які їй довелося пронести своє світіння до сьогоднішнього дня впродовж 150 років. Унікальність полягає в тому, що Просвіту можна розглядати як технологію програмування Живого Слова, принцип живого світла для нації — національної освіти, який був закладений у самій ідеї створення та в найменуванні “Просвітою”, бо національну ідею сьогодення ми б означили так: працювати вдень і вночі, щоб рідна мова звучала в щоденному ужитку в усіх закутках України.
“Думка має випереджувальну дію…” — Пане Богдане, як Ви, науковець технічного, так би мовити, спрямування, раптом стали гуманітарієм — письменником, членом Української асоціації письменників, лауреатом кількох літературних і літературно-мистецьких премій? Чи маєте нині лад у душі? — Я би не сказав, що маю. У мене постійні сумніви. Я все життя шукав правди й ідеалу. Ідеалу — в людині, а правди — загалом. Бо ми живемо в такому світі!.. Маю характер: або починаю діяти, або в собі перевертаю. Працюю, щоб моя праця принесла користь людям. Не чекаю нагород. Як буде якась— буде приємно. Не більше. — Ви познайомилися з Андрієм Содоморою 2006 року. То під його впливом почали інтенсивно писати? — Смерть дружини спонукала. Маю вільний час. І побачив, що щось треба робити. І ще були й інші спонуки. — Чи Ви вже навчились, за Сенекою, “поспішати спочатку в себе”, а вже потім — до когось? — Моє кредо: будь чесним перед собою, себе не зрадь. Наголошую: перше — перед собою. Тоді будеш чесним перед Богом і оточенням. — Можете назвати кілька прізвищ українських письменників, які продовжують справу Івана Франка — те, про що пише Андрій Содомора: “Іван Франко — зразок, як можна погоджувати своє з суспільним”? — Однозначно — Андрій Содомора. Ліна Костенко — це само собою. Михайло Слабошпицький активно працює. Роман Федорів творив, попри комуністичну систему — його твори читали. М. Слабошпицький подобається цілеспрямованістю, працездатністю. А головне — те, як він усе реалізовує. Прикро, що в А. Содомори із 53 виданих книг — 44 побачили світ у Львові. І в Києві його погано знають.
З одного боку — для вияснення ідеологічних основ візьмемо до уваги їх маніфестування на Установчих зборах Товариства “Просвіта” від 8 грудня 1868 року. Тоді всі промовці вказували на “Просвіту” як на національну за характером, масову організацію. З’ясувавши 10 засад, які визначали природу Товариства, можемо стверджувати: “Просвіта планувалася і стала — національною, демократичною, раціональною, масовою, громадською, орієнтованою на розвиток, непохитною в дотриманні обраного курсу, яка, крім поступового запровадження змін, мала гарантувати безпеку свого існування й бути конкурентоздатною і самодостатньою інституцією” (Володимир Пашук, “Товариство “Просвіта”: формування організаційних норм та засад (1868— 1939)”. — Львів: Національна академія наук України, інститут ім. І. Крип’якевича НАН України, 2015. — 152 с., с. 139). З другого боку — образ “Просвіти” в душах людей після 1939 року, позбувшись дотичності до реального життя, тільки зідеалізувався. Що-небудь інше перетворилося б на безформну хмарку, доля якої — розтанути в часі, але живе світло ніколи не зникає безслідно: ідеалізуючись у серцях, воно тільки стає ідеальнішим. Так образ “Просвіти” накопичувався в інших формах української пам’яті, чекаючи на свій час. За сприятливих обставин, якими є вступ в еру інформаційних технологій, світло “Просвіти” набуло властивостей когерентності, перетворившись на лазерний промінь — надточну оптичну технологію високих енергій і неймовірної енергетичної сили. Щоб збагнути знаковість таких перетворень Живого Слова, розглянемо, як усе це відбувається в просторі та часі. Живемо в епоху комп’ютеризації усього нашого буття. Програмування — це
Пам’ятник “Просвіті” у Львові
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
