Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Просвіту можна розглядати як технологію програмування Живого Слова, принцип живого світла для нації”. «Просвіті» — 150! 6 · с. 6сторінка оригіналу ↗

«Я все життя шукав правди й ідеалу» Богдан ДЯЧИШИН: Богдан ДЯЧИШИН:

Слово Просвіти, №01 за 2018 рік

У Львівському відділенні НСПУ відбувся творчий вечір Богдана Дячишина, науковця і письменника — автора шістьох книг есеїстики, спогадів, роздумів: “Думки пам’яті”, “Слово про вічне”, “Думне слово”, “Пережите-перечитане”, “Крихти живого часу Андрія Содомори”, “Слово Андрія Содомори”. Про одну з них — “Крихти живого часу Андрія Содомори” відгукнувся Михайло Слабошпицький: “Андрій Содомора — наш видатний сучасник і наша національна гордість. Слава Богу, що знайшовся Богдан Дячишин, який нарешті від усіх нас віддав належну шану Андрієві Содоморі. Це — не традиційна апологетична книжка, а книжка-рецензія, книжкадіалог. Одне слово, це розумна книжка, як і належиться в ідеалі бути книжці саме про Содомору”. Богдан Дячишин — кандидат технічних наук, доцент, член Української асоціації письменників. Працював у НУ “Львівська політехніка”, у Лісотехнічному університеті. У 35 років опублікував понад 50 науково-методичних праць. А 2014 року почав писати “для загалу”. Бо надійшов для нього час роздумів, світоглядних пошуків. Про це та інше — в інтерв’ю з Богданом Дячишиним, яке й пропонуємо увазі читачів. — Віра чи розум — що вагоміше для того, аби люди любили одне одного? — На перше місце має йти розум і діло. Маєте розуміти: в що входило і в кого. Думка має випереджувальну дію. Українське прислів’я — немовби з Божого джерела. — Куди звичайна людина частіше дивиться: у зоряне небо чи під ноги? — Під ноги. Інколи — й на зорі поглядає. Чим більше людей дивитимуться на зорі, тим більше зростатимуть духовно. Коли я на городі працював, — боявся на зоряне небо дивитися. — Чому? — Яка то велич Божа — зоряне небо! Як нам, людям, осягнути цю велич? Як зрозуміти? — Чи наші політики колись будуть чинити за Володимиром Вернадським: “Треба мислити глобально, а діяти локально”? — Ніколи. Хіба коли патріоти, інтелектуали і технократи прийдуть до влади. — Чи світ знає, що його, за Миколою Амосовим, має змінювати наука? — Світ знає, але ж він занадто довіряє нам усім. Якщо здійснюємо поступальні дії, то маємо прораховувати їх наслідки. Але ми, переважно, однобоко підходимо. Треба завжди прораховувати всі наслідки — перед тим, як щось створювати. А ми — віддаємо перевагу тимчасовим угодам. Словом, комерція бере гору. — Чи погоджуєтеся з думкою академіка Віталія Дончика, який вважав свого часу (нещодавно відійшов у засвіти), що справжня наука також містить “великий і вічний фермент любові”? — Так. “Треба переконувати прикладом…” — Доки українці писатимуть історію “кров’ю на своїй землі”, як це з болем констатує Ліна Костенко? — Поки не помудріємо. Головне — побороти в собі стереотипи. Поки що про це сказати не можемо. Відбувається якийсь хаос. Замість того, щоб думати, людина просто виживає.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин