Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра “Це — чудовий різдвяний дарунок землякам”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

«Родинне Різдво» у Дніпрі'Січославі

Слово Просвіти, №01 за 2018 рік

У літературному музеї Дніпра відкрилася виставка представників чотирьох поколінь талановитої родини митців Лободів: батька Віктора Миколайовича, сина Володимира, його дружини Людмили, доньки Соломії, її чоловіка Андрія Кіся та їхніх дітей Варвари і Теодора. При вході вас зустрічає атрибутика різдвяних свят — дідух — символ єдності роду, дерев’яна коза, яку водили колядувальники, дерев’яні, місцями помальовані, скульптурки персонажів цього дійства. На обох поверхах музею експонуються живопис, графіка, дерев’яна скульптура, костюми, ляльки, фотографії монументальних сакральних скульптур, знятих майстром А. Кісем, і два відеофільми в окремому залі про подружжя Лободів. Виставка “Родинне Різдво” — грандіозне й щемне повернення талановитого художника Володимира Лободи та його родини на батьківську землю, звідки свого часу мистецькому подружжю довелося податися на внутрішню еміграцію до Львова. Це — чудовий різдвяний дарунок землякам, до яких це свято прийшло раніше, ніж будь-де в Україні. Вже від її назви глядачів огортає тепло, затишок, святковий дух дійства, в той же час відчувається і його драматизм, яким сповнені живописні полотна Володимира Лободи на різдвяну тематику. Це твори про Матір і дитя, про дари новорожденному, про янголів і вечірню різдвяну зірку в небі, про вертеп, смерть, чортів, звірят, родину з дитям, — виконані у неповторній, своєрідній манері, притаманній цьому Майстру, що відходить у своїй творчості від усталеного традиційного потрактування різдвяних сюжетів в образотворчому мистецтві. Володимир Лобода — яскравий представник українського андеграунду, відомий своїми роботами в Європі, Америці, Канаді, — кілька десятиліть залишався невідомим, невідкритим в Україні, як яскравий оригінальний митець. А його твори в московських, петербурзьких музеях, у Воронежі, зокрема, подаються сусідньою країною для іноземців як талановиті роботи художника пострадянського простору. Нинішня виставка “ Родинне Різдво” — справді перший показ високого мистецтва родини Лободів і, зокрема, Володимира Лободи у місті, де він зростав, вчився, творив, де поєдналися дві творчі особистості — його і дружини Людмили, яка стала його вдячною, талановитою ученицею, а з часом і справжньою мисткинею, що не поступається талантом своєму чоловіку. За рівнем своєрідного бачення світу і оригінальним його трактуванням у своїй творчості Художник і у Львові перебував в окремішньому стані, певній замкнутості, відстороненості від місцевого мистецького кола. Мешкаючи у місті Лева з 1981 року, персональну виставку мав тільки 1990-го, хоча до цього його полотна експонувалися й високо поціновувалися на виставках у Польщі (Люблін), Москві, Німеччині, США, Італії, Швейцарії, і частина яких перебуває в музеях і приватних колекціях. На відкритті виставки талановитої родини своїми спогадами Віктор Лобода. Зимовий пейзаж ділилися відомі січославські художники, серед них Олександр Нем’ятий, Сергій Алієв-Ковика, письменник-краєзнавець і журналіст Микола Чабан, мистецтвознавець і художник Віталій Старченко — друзі й учні Володимира Лободи, котрі пам’ятають ще його батька Віктора Миколайовича — зв’язківця за фахом і художника-самоука, яскравого представника наївного малярства, за визначенням мистецтвознавців, талановитого і сповненого тепла і любові до України, яку втрачали під натиском радянської індустріалізації і техногенних катастроф. Своїми враженнями-спогадами про знаменитого земляка поділився науковець, фольклорист, дослідник бандурницького мистецтва Придніпров’я Микола Долгов. Творчість Володимира і Людмили Лободів починалася в тодішньому Дніпропетровську в 70- ті роки ХХ ст. Старожили пам’ятають неповторні роботи цих молодих художників, які на центральному проспекті ніби оживляли обличчя нашого міста. Це — цукерня “Синій птах”, оформлена оригінальними вітражами Володимира Лободи, з дерев’яними темно-коричневого кольору різьбленими віконцями, де в них через скло відбивався сюжет у барвах червоного, темно-голубого й золотистого кольорів, яке відповідало вищезгаданій казковій назві. Біля обласного драматичного театру ім. Т. Шевченка в подібному національному колориті оформлено й затишне кафе “Театральне”. У зовсім іншій творчій манері був виконаний В. Лободою ще один вітраж для магазину “Риба” в стриманих, холодних, але гармонійних тонах, який став окрасою центрального проспекту. Не відставала і його дружина. Композиції Людмили Лободи були присутні у дитячому кафе “Колобок”, а також виконаний художницею стінопис “Жар-птиця” в одному з дитячих комбінатів обласного центру. На превеликий жаль, у результаті тиску на митців з боку місцевої партійної верхівки і звинуваченні їх у буржуазному націоналізмі, після вимушеного переїзду подружжя до Львова, їхні роботи були понищені (можливо, у когось збереглися світлини тих робіт). Ще далекого травневого 1978 року в розлогій статті молодіжної газети “Прапор юності” авторства відомого мистецтвознавця, члена Спілки художників тодішнього союзу Володимира Соловйова під Людмила Лобода назвою “Пейзаж з озерцем і тополею” (роздуми над роботами художників Людмили і Володимира Лободи), він досить прихильно оцінив їхній самобутній талант. Тоді якраз підходив черговий ювілей і було організовано обласний зліт творчої молоді. Приємно, що “Володимир і Людмила розглядають ландшафт з естетичної точки зору (вислів Пікассо), серйозно і вдумливо розробляють той багатий художніми цінностями пласт, котрим є природа рідного Придніпров’я. І такий, реалістичний у своїй основі, підхід не може не бути плідним. У живопису Людмили й Володимира багато спільного. Це й не дивно. Бо частіше працюють поруч, що не може, звичайно, не зближати їхні естетичні погляди. Разом із тим, у Володимира більше гостроти, свідомої активізації тих пластичних і колоритних ресурсів, котрі потенційно збагачують ландшафт. Художника вони цікавлять у зв’язку з поставленою метою — більше свідомого відбору”. А ось про Людмилу Лободу — “поетичне бачення природи ... надає її живопису романтичного забарвлення. Часто в її пейзажах виникає образ ліричного героя, який нібито олюднює загальний настрій…”. Володимир був із самого початку натхненний творчістю свого батька Віктора Миколайовича, виставка якого була також у Літературному музеї Придніпров’я в січні-лютому минулого року, привабивши багатьох січославців тією неповторною Україною, яку він відтворював на своїх полотнах. Володимир Лобода в селі Турове Володимир Лобода. Матір Божа з дитям. 2010 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин