Палітра “Подібної виставки в Дніпрі ще не було”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №01 за 2018 рік
Слово Просвіти, №01 за 2018 рік
Андрій Кісь. Сакральна скульптура
— А ось дещо із власних спогадів, — продовжує М. Долгов. Познайомився безпосередньо з родиною Лободів 1998 року, вже коли переїхав жити до Львова. Мешкали вони на вулиці Кирила і Мефодія, а я зовсім неподалік, ут. зв. кавалерці, — на Леся Мартовича. Мене вразили ті старовинні львівські апартаменти з високими стелями і просторими кімнатами. Тут був і кабінет Володимира Лободи, у найбільшій залі зберігалися, як у музеї, його картини. Відбулося знайомство з подружжям, донькою Соломією і майбутнім зятем Андрієм Кісем. Тоді вони мені презентували поштівки з роботами Володимира, Людмили і Соломії. Наступної зустрічі я з вдячністю отримав буклет “MALARSTWO В. Лобода”, виданий у Польщі, в Любліні 1993 року до відкриття персональної виставки В. Лободи їхнім
Соломія Лобода. Графіка другом і відомим митцем, поетом Тадеушем Карабовичем, який неодноразово бував в Україні. Невеличка книга квадратного формату, на обкладинці — Білий Спас, на задній — Чорний Спас. У дохристиянському розумінні це — Білобог і Чорнобог. Коли дивишся на Білобога, то мимоволі ловиш себе на думці, що художник часом прагне привнести асоціативно у власні твори і щось від свого образу. Тому Білий Спас нагадує в чомусь і сам образ Володимира. Інакше майстер і не може, коли до глибини душі переймається своїм творінням. Того ж першого вечора ми втрьох шпацерували містом. По дорозі завітали на площу Ринок, де навпроти ратуші, недалеко від сучасної “Криївки”, є й досі маленька, але зручна і затишна кав’ярня “Квітка”. Там пан Володимир показав на два горнятка, які стояли на полиці, і прокоментував,
що вони постійно їх з Людмилою тут чекають. Мимохідь згадався вислів з твору нашого українського класика про те, що “батюшка пішли, а паличка їхні стоять”. В даному випадку це засвідчує шану до митців такого високого рангу навіть на побутовому рівні. Донька наразі, крім графічних робіт, спеціалізується на ілюстрації дитячих творів, Андрій — відомий дизайнер книг, зокрема творів Андрія Содомори, куратор мистецьких проектів, автор фотовидань, присвячених львівській архітектурі і зразкам сакрального мистецтва. Як згадують друзі Володимира Лободи, в їхній родині в усі часи не відзначали радянських свят. Народні ж ставали темами для численних мініатюр, листівок, поштівок, причому трудилися над створенням цих шедеврів і діти, і дорослі, кожен вкладаючи в свою роботу власне бачення і розуміння самого духу свята. Те ж Різдво кожен переживав по-своєму і разом, наповнюючи твір власним досвідом різдвяного святкування. Хочу сказати, що подібної виставки в Дніпрі ще не було. І коли входиш у ці зали, одразу проникаєшся цим передріздвяним настроєм, завдячуючи нашим дніпровсько-січославським режисерам Олександру Нем’ятому — відомому графіку і живописцю, викладачеві художнього коледжу, твори якого свого часу експонувалися й у Львові, Сергію Алієву-Ковиці — також відомому художнику, графіку, виставка якого відбулася в кінці цього року в нашому художньому музеї і в Києві. А також насамперед — куратору Андрію Кісю та директору літературного музею Олені Аліванцевій. Дуже оригінально розміщено деякі різдвяні витвори мистецтва у вигляді різнокольрових знамен під стелею в ряд. Виявляється, в родині прийнято було кожного Різдва шити такі накидки з зображенням на них вертепних героїв. Їх дітки чи дорослі накидали на плечі і ходили по місту на свята. Ліва зала — це роботи Володимира Лободи, у правій залі — графічні роботи Людмили Лободи і Соломії Кісь-Лободи. Крім того, тут можна було подивитися документальні фільми про мистецьке подружжя Лободів, один із них знятий російським режисером для показу в Німеччині, а ін-
Родинний дідух ший — львів’янами про першу персональну виставку Володимира Лободи у Львові 1990 року, де його інтерв’ює відомий українськимй журналіст Василь Глинчак. У невеличкому залі посередині представлені деякі фотороботи Андрія Кіся — зятя Лободів — на cакральну тему. У двох нижніх залах експонуються твори старійшини роду Лободів — Віктора Миколайовича — сільські зимові пейзажі, багатюща колекція листівок, поштівок, мініатюр, роботи на склі на різдвяну тему старших Лободів — Володимира, Людмили, Соломії, а також малюнки наймолодших представників роду, школяриків Варвари і Теодора Кісь- Лободів, котрих із трирічного віку вже залучали до творчої праці над тематичними малюнками до різних народних свят і дійств. Але й це ще не все. Володимир — гарний скульптор по дереву, ним зроблено чимало різних за розміром і тематикою фігур, але в кожній він бачить козацький дух, вирізьблюючи із шматка стовбура деревини і навіть трохи розписуючи їх кольором, надаючи кількома виразними штрихами
Теодор Кісь!Лобода
Варвара Кісь!Лобода неповторний характер кожному герою цієї оригінальної колекції. Ну, а це вже як секрет — він ще й вправний віршувальник. Своєрідне і неповторне бачення художником знайомих дійств: народження Христа, його повернення в Єрусалим, матір Христова, батько, сам момент народження дитяти в різноманітній палітрі кольорів, у різних манерах — декупаж, ліногравюра, графіка — справжній український андеграунд, яскравим представником якого в світі є Володимир Лобода. Додамо, що про творчість Володимира і Людмили йдеться в четвертому томі “Енциклопедії Львова”. Ми, дніпровці-січославці, пишаємося нашими знаменитими земляками Володимиром і Людмилою Лободами, а також завжди шановними львів’янами — Соломією, Андрієм, Варварою і Теодором Кісь-Лободами, котрі подарували краянам незабутнє “Родинне Різдво” .
Про бачене, почуте на цьому мистецькому священнодійстві поділилися з вами Таїсія КОВАЛЬЧУК — радіожурналістка і Микола ДОЛГОВ — науковець, дослідник бандурницького мистецтва Надпорожжя. Дніпро—Січослав
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
