Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Народний звичай · “Моє дитинство минуло саме у Велесневі — родинному селі академіка Володимира Гнатюка”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Дідух

Слово Просвіти, №01 за 2018 рік

Романа ЧЕРЕМШИНСЬКА, співзасновниця, директор Етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка, відмінник освіти України, член НТШ, НСКУ, НСЖУ, село Велеснів Монастириського району, Тернопілля Із пошанівком і щемом у серці пригадую, як наш тато Степан приносив до хати і розстеляв дідух по підлозі через усю кімнату, мати Павліна розкидала по ньому ліщинові та волоські горіхи, ами, малі, сестра Рома, брат Адам та я шукали їх, і показували під столом: “Кво-кво на Різдво — штири квочки на гніздо! Один когут, а сто курочок!”. І це не забувається. Крім того, тато вносив пшеничний не обмолочений сніп і ставив його на покутті, кажучи: “Щоб наша хата була така багата, як ця баба із золотим зерном! Христос Ся Рождає!” Щем у серці та сльози на очі навертаються при цій згадці про ті незабутні дитячі роки! Стояла ця баба аж до Стрітення, бо напередодні 15 лютого її виносили з хати, обмолочували, а зерно з неї засівали навесні на полі. Спалювали на третій день Різдвяних свят за воротами, розклавши дідух (солому) у вигляді Хреста. Я добре це пам’ятаю, бо моє дитинство минуло саме у Велесневі — родинному селі академіка Володимира Гнатюка — великого слов’янського вченого, видатного українського етнографа й фольклориста. Пригадується, як третього дня Різдвяних свят йшли вранці до церкви, то біля воріт наших сусідів чорнів на снігу Хрест від спаленого дідуха. Господарі Андрій Будзінський, Микола Кріслатий, Дмитро Фігура, Яків Торконяк, Андрій Торконяк, наші сусіди Гаврило Гук, Олекса Торконяк, Михайло Гук, Лука Максимчук, Олекса Парасюк та інші спалювали дідуха саме так. (Все це із спогадів, які записав Остап Черемшинський — директор свого дітища — музею Володимира Гнатюка). “На дубовій долівці, встеленій пшеничним дідухом, бавилися горіхами з ліщини діточки найстаршого боярина Чагрова, а матір напоминала їх, що на Святвечір горішків не вільно товчи, ні зубками кусати, бо цілий рік кури не несли б яєць? Весело й гамірно було в світлиці…” (С.165) та “У сторожевій гридниці терему, що знаходилася навпроти головного входу до кімнати князя, спали покотом дружинники на долівці, застеленій дідухом…” (С. 167) так написано в українській історичній повісті з ХІІ століття письменником з Бучача Осипом Назаруком “Осмомисл” (Львів: “Червона калина”, 1991), яка була видана 1918 року. Дідух — солома, котру стелять в хаті напередодні Різдва Христового. (Словарь української мови: Зібрала редакція журнала “Кіевская старина”. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. — Т. Г, А —Ж. — Київ, 1907. — С. 369). …На стіл розстеляли сіно, яке пахло сонцем і літнім вітром, на кожний кут стола кла- Шановні колеги ! Вітаємо Вас з Новим роком, З всіма Різдвяними Святами! Нехай життя із кожним кроком Ваш дім наповнює скарбами! Нехай тепло людських сердець Вам душу щиро зігріває, І переможних справ вінець Хай Вашу голову вінчає! Хай ширшим стане друзів коло: Протягне руку всякий стрічний, І буде кожен день казковим Як ніч Різдвяна й Новорічна! З повагою директорка Романа Черемшинська та працівники музею Володимира Гнатюка Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Вартість передплати Вартість передплати

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин