Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Наші предки ділили рік на шість, три і дві частини, де враховано кліматичні особливості тієї чи тієї пори року і рух Місяця” · 8 Цікаво знати · с. 8сторінка оригіналу ↗

Сергій ПІДДУБНИЙ: Сергій ПІДДУБНИЙ:

Слово Просвіти, №01 за 2019 рік

Рай!.. Таке філософське розуміння того, що проживає людина, того, чим наділяє її Творець, передає нам від праотців автор Велесової Книги Ілар Хоругин. Він не знав такого слова, як календар, він називає його божественними словами — Колом, Раєм, бо ним управляють Боги… І так було від початку віків. Разом із сонцем-РА і птахами людина вставала, пРАцювала, РАділа життю, створювала свій власний маленький сімейний Рай і більший — Род-Край (кРАїну-УкРАїну), а приходила ніч — йшла на відпочинок, бо й Сонце пішло спати… Наші предки почали фіксувати те, що їм дарували Сонце і Боги, ще коли навкруг гуляли мамути. Скільки йому — 15 чи 20 тисяч років? З якогось дива вчені називають це давнє різьблення (чи дряпання) ймовірним планом поселення приблизно Х—ХV тис. до н. е. Але що тут є схожого на поселення важко сказати. Та й навіщо той план людям, які не дуже затримувалися на одному місці й жили переважно з полювання?.. У словнику-довіднику праукраїнської історії та ведичної культури “Українська цивілізація. Ведія” я обґрунтовую це зображення як перший у світі календар. На підставі чого? Нижнє штриховане поле — це земля. Вище над нею чотири малюнки, розділені між собою стовпчиками, перевернуте догори “П” — це ворота Сонця (або гори). У перших воротах по центру бачимо коло, то і є Сонце, що сходить і відкриває весняно-літній період року. Далі — двоє воріт без Сонця (бо в цей час воно дуже високо) — це весняно-літня пора; четверті ворота із Сонцем, що скочується, — це пора, коли світловий день зменшується (осіннє рівнодення). Підтвердження цьому знаходимо на найвищому зображенні з трьома хрестиками “Х”. Перший позначає весняне рівнодення, другий — осіннє; третій вказує на зимове сонцестояння, після чого сонце починає підніматися вище, збільшуючи світлу годину, на що вказують вертикальні лінії, кожна з яких стає довшою. На третіх воротах — знаки, що підтверджують давню назву сонця — кОЛо. Четверо воріт і “штрих-кодів” засвідчують, що прадавні творці цього календаря ділили рік на чотири пори. У цьому ж словнику можна прочитати і про інші стародавні календарі. Наприклад, про глиняний “столик-чашу” ІV тис. дон. е., що був знайдений археологами біля с. Березівка Гайворонського району. Зверху на ньому зображено хліборобський сонячний календар, а знизу — місяч- Календар на кістці мамута ний. Є тут також Виноградненське святилище — календар другого тисячоліття до н. е. у формі кола на 13 місяців. Ці та інші вироби-календарі й споруди є свідками великих знань, багатої уяви і таланту наших пращурів. Згадуються календарі і в давніх мітах. Наприклад, серед тих, кого народила першоматір усього живого Богиня Гея (Гая) були 12 титанів, під якими треба розуміти 12 місяців року. В колекції “Платар”, до речі, зберігається одна трипільська скульптура вагітної жінки з головою птиці, по колу живота якої зроблено 12 міток. Певно, це прообраз праматері Геї. Про Бога північного вітру Борея (той, хто “всіх поборює”) відомо, що він міг перетворюватися на жеребця і породив із кобилами Еріхтона дванадцять лошат. Найімовірніше, це вказує на його місце народження — край, де було приручено коня і створено річний календар: Скитія-Україна та Бористен (Придніпров’я)… Але повернімося до опису календаря, з якого почали розповідь: “Одкрий ворота, сину, і увійди до них — який то красен Рай слав’янський!”. Це цитата з Велесової Книги, що її написав у ІХ ст. н. е. волхв та учитель Ілар Хоругин. В жодній іншій літературі давніх культур не знайти подібного опису календаря. Він божественний іза суттю, і за красою (написана на дощечках, що згадуються далі). Прочитаємо дощечки 11А і 11Б: Молячись, найперше Триглаву поклонятись маємо, велику славу йому співаймо! Хвалімо Сварга, Діда Божого, який тому роду божеському є началом і всенькому роду криниця вічна, яка витікає влітку од джерела свого і взимку ніколи не замерзає. А ту воду живу п’ючи, живемо допоки не прийдемо як свої до нього, до Лук його Райських. І Бога Перуна-громовержця, Бога боріння просимо не переставати живих явищ Кола крутити в Яві. Це він веде нас Стезею Правди до борні і до Тризни великої за всіх полеглих, які йдуть у життя вічне до полку Перунового. І Богові Свентовенду славу проголошуємо, бо став він Правією і Явією. Йому співаємо пісні, поки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин