Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Муніципальна академія танцю ім. Сержа Лифаря запросила киян та гостей столиці на “Новорічне балетне свято”. Арт-калейдоскоп 14 · с. 14сторінка оригіналу ↗

Балетне свято

Слово Просвіти, №01 за 2019 рік

Історія КМАТ імені Сержа Лифаря бере свій початок з громадської організації Українська Академія Танцю, що була створена в січні 1994 року за ініціативою Ю. О. Станішевського та А. Г. Лягущенка при Національній опері України на хвилі повернення в Україну постаті її славного сина — Сержа Лифаря. Сьогодні цей навчальний заклад працює у статусі Коледжу хореографічного мистецтва “Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря”. Перед святковим концертом глядачі мали змогу ознайомитися з виставкою “15 років. Київська муніципальна академія танцю”. Серед представлених експонатів — публікації в газетах “Слово Просвіти”, “Освіта”, “Хрещатик”, “Культура і життя”, “День”, присвячені Академії. Афіші та світлини різних років, що є своєрідним літописом колективу. Поруч — звернення: “Дорогі друзі! У Києві нарешті з’явилася вулиця Сержа Лифаря. 71 голос “за”. Київська міська рада 17 листопада 2018 року підтримала перейменування вулиці Олександра Сабурова в Деснянському районі на вулицю Сержа Лифаря. З поверненням, дорогий маестро. Дякуємо всім, хто відгукнувся на наше прохання взяти участь у громадському обговоренні та проголосував “за”. Друж- “Ще 2012-го якось випадково натрапив на телесеріал “Бригада”. Подивився одну серію і згадав про Чіпку — хорошого хлопця, який чомусь став поганим. Тоді подумав, що у нас є краща література, ніж література для серіалів. Звернувся до Віталія Жежери. Він дуже швидко написав однойменну п’єсу з багатьма текстами пісень. Але після цього довго не було можливості зробити класичну музично-драматичну виставу, притаманну українському театру. Насамперед тому, що ми були безхатченками, не мали свого приміщення. Потрібні були молоді виконавці з гарними музичними інструментами. Після того, як втратили можливість грати у Гостинному дворі, грали у Будинку архітектора, на малій сцені Національного палацу мистецтв “Україна”. Вдячні їм за те, що нас приймали, але повноцінно там працювати було неможливо. А коли рік тому перейшли у нове приміщення нашого театру, то відразу почали роботу над виставою. Але текст складний, роман дуже великий, його неможливо охопити у виставі, яка триває понад дві години. І це мав бути не просто переказ сюжету. Завдання вистави, швидше, викликати у молоді зацікавленість цим романом, аби вони прочитали його повністю. Дія вистави відбувається начебто у виправно-трудовій колонії, а актори — начебто ув’язнені. Так ми намагалися відсторонити акторів і глядачів від простого переказу твору. Ми довго спілкувалися з пенітенціарною службою України, маємо чимало світлин з виправно-трудових закладів. Дія відбувається у дворику, де відпочивають в’язні. Тут вони начебто і мають певну свободу, та водночас у них “небо в клітинку”. У нас дуже хороший художник по костюмах — Світлана За-ному колективу, співробітникам, учням та студентам академії танцю, батькам студентів та всім небайдужим. Разом ми сила! З повагою, Київська міська академія танцю ім. Сержа Лифаря”. Розпочалося “Новорічне балетне свято” з прем’єри — композиції “Два фавни” К. Дебюссі, присвяченої народженим у Києві геніям світового балету Вацлаву Ніжинському та Сержу Ли- “Дон Кіхот” Л. Мінкуса, “Сатаніла” та “Есмеральда” Ц. Пуні, “Гаяне” А. Хачатуряна, “Марна пересторога” П. Гертеля, “Кантата 51” Й. Баха; перлини української культури — “Весняний козачок” (музика І. Іващенка в музичній редакції Є. Досенка), “Чабани” (музика народна в обробці С. Гальперіна), “Волинська топотуха” (музика народна); культурна спадщина інших народів — “Вірменський танець” А. Бабаджаняна, “Польська сюїта” З. Намисловського та Т. Максимовича, “Сільський Дон Жуан” Ю. Зарицького; сучасні мотиви — “До зірок”, “Всупереч усьому” та ін. Вдячні глядачі довго аплодували студентам та учням Академії Софії Ульянець, Артему Колбасинському, Дмитру Бородаю, Іллі Темченку, Катерині Латушко, Олегу Подольному та багатьом іншим, а також їхнім викладачам — заслуженим артистам України Владиславу Солдатенку, Олександру Нестерову, лауреатам міжнародних конкурсів Вадиму Сабодашу, Наталії Хоменко, заслуженому працівнику культури України Ларисі Гелун та ін. А завершилося “Новорічне балетне свято” ще однією прем’єрою — композицією “Червона калина” на музику І. Іващенка в музичній редакції Є. Досенка, яку присвятили сторіччю Злуки українських земель. Автор фото Ira Marconi тю залишили всі тексти, всі діалоги Михайла Старицького, то сьогодні б це здавалося дещо дивним. Ми зберегли всі сцени, просто герої говорять дещо про інше й іншими словами”. Ігор Матіїв, режисер-постановник: “Думаю, цей твір протягом багатьох років не втрачає своєї популярності через невмирущі образи Голохвастого і Проні. Ми довго думали, переписувати п’єсу чи залишити первісний матеріал. Урешті вирішили зробити персонажів такими, яким б вони були у ХХІ столітті. Як і понад сто років тому актуальною залишається тема “фейку”, коли насправді людина є не тим, за кого себе видає. Сьогодні з’явилися Інтернет і соціальні мережі, і ця проблема стала ще актуальнішою. Часто ми не любимо своє, а поклоняємося чужому. Ми активно дивимося на Захід. Підміняємо якісь свої речі західними. Наразі це дуже модно. Взагалі це буде вистава про моду — модними хочуть бути всі її персонажі”. Сторінку підготував Едуард ОВЧАРЕНКО Національна опера України ім. Тараса Шевченка, Київська міська державна адміністрація, Департамент культури КМДА, Київська муніципальна академія танцю ім. Сержа Лифаря запросили киян та гостей столиці на “Новорічне балетне свято”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин