Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Документ · “Публікація цієї праці – це надзвичайно великий доробок знань про українську дипломатію”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Раритет, якому 100 років, уперше українською…

Слово Просвіти, №01 за 2021 рік

Наталія КЛИМЕНКО Заслужена працівниця культури України, директор Музею історичного центру міста Києва У ході Української революції 1917-1921 рр. вперше у XX ст. було створено незалежну національну державу. 22 січня 1918 року ІV Універсалом Центральної Ради було проголошено: “Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Затверджено Герб, Гімн “Ще не вмерла Україна”, синьо-жовтий прапор, ухвалено закони про державну мову, про Українську автокефальну православну церкву, встановлено грошову одиницю – гривню, прийнято Конституцію УНР, встановлено кордони України. 22 січня 1919 року на Софійській площі було урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР. 11 листопада 1918 року закінчилась Перша світова війна. 18 січня 1919 року розпочала роботу Паризька мирна конференція (18 січня 1919 р. — 21січня 1920 р.), на якій йшлося про створення нової політичної карти Європи. Українська делегація на конференції свої зусилля спрямувала на те, щоб домогтися визнання незалежності УНР державами-учасницями та прийняти її до Ліги Націй. У останньому розділі “Меморандуму про незалежність України” зазначено : Висновки Виходячи з поданих фактів, ми заявляємо наступне Делегація Української Респуб! ліки має честь просити: 1. Визнання Української Рес! публіки як суверенної і незалежної, яка створена по волі всього народу на території колишньої Росії і ко! лишньої Австро!Угорщини. 2. Прийняття Української Республіки у Лігу Націй. Упродовж січня – на початку лютого 1919 року Директорією було створено 17 Надзвичайних дипломатичних місій, основним завданням яких було донести до світової спільноти правду про Україну та її боротьбу за незалежність. Окрім того, уже діяло 5 посольств. Своєрідну місію культурної дипломатії виконувала відряджена до Європи Українська Республіканська капела під орудою Олександра Кошиця. Документом, який свідчив про тисячолітній спадок державності України і підтверджував історичну обґрунтованість її відновлення у XX ст. став “Mémoire sur l`Indépendance de l`Ukraine présenté a la Conférence de la Paix par la Délégation de la République Ukrainienne”, Раris, 1919, українською — “Меморандум про незалежність України, представлений на Мирну конференцію делегацією Української Республіки”. Тут у 6-ти розділах (“Географія”, “Історія”, “Культура України”, “Економіка”, “Реорганізація Української Республіки”, “Кордони Української Республіки”) на 126 сторінках, включно із картою Української Республіки, подано стислу енциклопедію України. “Mémoire sur l`Indépendance de l`Ukraine présenté a la Conféren- ce de la Paix par la Délégation de la République Ukrainienne”, Раris, 1919 (на якому стоїть відбиток штампу Університету Йозефа Пілсудського у Варшаві), наданий відомим київським колекціонером Віктором Киркевичем, музей експонував у виставкових проектах, презентованих у Національному заповіднику “Софія Київська” та Київському будинку вчених НАНУ: “Держава творилась віками. Держава будується нині” (2016-2017), “Українська революція 1917-1921 рр. Київський вимір” (2017-2018), “Шлях до незалежності довжиною в три століття” (2019), “Меморандум про незалежність України” (2020). На виставках можна було побачити Універсали Центральної Ради, документи, друковані видання, газети, державні банкноти, поштові марки, листівки, навчальні підручники, карти України, предмети епохи з фондів музею та приватних колекцій. Документ, з яким делегація Української Народної Республіки у 1919 році у Парижі відстоювала право українського народу на свій суверенітет і який відіграв ключову роль в інформаційному прориві України на міжнародній арені на початку ХХ ст., був виданий невеликим накладом французькою мовою у паризькій друкарні. Упродовж 100 років він не згадувався у працях і документах, що стосувалися Української революції 1917-1921 років. Єдиний спосіб прорвати “інформаційну блокаду” сьогодні – зробити переклад і здійснити видання унікального історичного документа. Над виданням працювали: автор ідеї проєкту та передмови Наталія Клименко, директор музею, заслужена працівниця культури України; автор перекладу з французької мови Надія Наумова, головний зберігач фондів музею; автор вступної статті Дмитро Гордієнко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Сторінки цього столітнього раритету, писаного тут, у Києві, а виданого у Парижі, дають можливість побачити Україну такою, якою її бачили ті, хто в неймовірно складних історичних умовах мали за честь долучитися до творення й утвердження Держави і обов’язок донести до світу інформацію про Україну. “Не було народу, який бився біз більшою вірою за свою волю. Не було народу, щоб у таких жахливих умовах так боровся за своє право на життя, за свою незалежність. Загрожений ненаситністю інших народів, збаламучений панрусизмом, без зброї, без засобів, самітній під недовірчим поглядом усієї Європи, український народ визволяє свої землі від большевицької загрози і визволяє свою столицю. Вільні народи зворушені могутністю цих боїв, хоч їх уряди удають, мов не бачать змагань цього народу. Українці не лише боронять себе, а й цілу Європу. (Газета “Іль Попольо д’Італія”. 06.ІХ.1919, Б. Муссоліні). А після окупації Києва військами Денікіна той же часопис у числі 251 1919 року зазначає: “Панрусизм зробив великий злочин. Москалі – це чужинці для України. А зайняття Києва в ім’я Великої Росії – це гидкий злочин, замах на волю народів”. Ця оцінка подій столітньої давнини свідчить: Європа добре усвідомлювала, що відбувалося в Україні і хто боронить її від більшовицької зарази. “Більшовики мали рацію, коли пізніше писали, що Україну вони опанували не так збройною силою, як силою своєї пропаганди серед дезорієнтованих українських мас”, – писав прем’єр-міністр УНР Ісаак Мазепа у книзі “Україна в огні і бурі революції 1917-1921”. Слово поважним гостям онлайн – презентації : Заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар: “Публікація цієї праці – це надзвичайно великий доробок знань про українську дипломатію… Збоку Міністерства буде повна підтримка для її популяризації серед наших партнерів за кордоном і для наших посольств”. Надзвичайний і Повноважний посол України у Франції Вадим Омельченко: “Дозвольте висло# вити слова вдячності тим , хто ініціював і зреалізував цей про# єкт. Це дуже важливо. Я особисто від себе скажу, що ви дали мені в руки дуже важливий інструмент. При комунікації з нашими фран# цузькими друзями, вони кажуть, що про Україну, на жаль, знають дуже мало. Це видання є одним із доказів того, що Українська Дер# жава має свої корені. Зараз, як і 100 років тому, в Парижі нам пот# рібно доводити всьому світу, і в Нормандському форматі, що ми маємо право на незалежність і, які 100 років тому, мусимо давати опір тим, хто посягає на наші цінності і свободу… Запрошую вас до Парижа. Ми надамо вам декілька майданчиків, де зможе# мо з вами ще раз повернути істо# рію в сучасність .” Директор Дипломатичної ака# демії України Геннадій Надоленко: “Щиро дякую за запрошення долучитися до обговорення такого історичного документа. “Меморандум” є надзвичайно цікавим і важливим історичним документом для всіх нас. Під час Української революції була створена національна Українська Держава… Представлена декларація якраз закріпила основи Української Держави, зробивши перший крок до відновлення історичної справедливості — самовідродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Публікація — важливий і абсолютно необхідний крок на шляху до осмислення як історії , так і майбутнього нашої держави. Пропоную організаторам, основуючись на цьому документі, подумати над серією лекцій для слухачів Дипломатичної академії. Будемо раді бачити вас і співпрацювати далі.” Голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, професорка Ірина Ма- 15 грудня 2020 року Музей історичного центру міста Києва провів онлайн-презентацію двомовного (з факсимільним відтворенням французького оригіналу) видання “Меморандум про незалежність України, представлений на Мирну конференцію делегацією Української Республіки” у “Медіацентрі” Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв. Модератор заходу – Наталія Клименко. Олександр Кучерук, Наталя Клименко та Дмитро Гордієнко

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин