Творчий спадок · “Чи то моя Зоря провідна, · Чи Божий знак – на добре?” 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
...І спрага вірної руки...
Слово Просвіти, №01 за 2022 рік
*** На вітрах України Тичина у землю плуга загнав... Коли пересохла пам’ять – Драч загнав ніж у сонце...
Борозна і рана... Пустили зіпсуту кров, щоб світ одужав.
*** Підпáвок – перепел вечірній – гукає перепілку на пісні. Бо скоро прийдуть косарі, тоді лети собі у вирій.
Тоді земля зостанеться мовчати і від мовчання посивіє.. – Прийди, – підпавок у траві, – бо треба землю наспівати.
*** При місячному сяйві батькової хати при місяці?
Ні – при стіні що сяє місяцем зокола і світить прямо в душу...
Тепер ти знаєш коли ніч?
*** Такий страпатий ліс яка ж то буря обтріпала
Ідуть дерева як свічки на страсть і пустодуй їм пломінь задуває Хто ж старп’я підбере хто ґноття обтіпає
Такий страпатий ліс аж у землі душа болить
*** Тризубі прапор жовто-синій і клич до праці Ще не вмерла
Такі навколо жерла націлені й готові і ні одного слова Не журись
Дивись дивись не спи На жерлах тих сидять зозулі... А ти – о Боже! – люлі люлі Благаю не проспи
*** Нам на шию наступили, а ми ще ж і важим: – Поможи, Боже, і нашим, і вашим.
Нас на той світ заганяють, а ми й досі важим: – Поможи, Боже, і нашим, і вашим.
*** Була, здавалось, вічна мерзлота, здавалося, уже ніколи не відтане.
Та пересілися морози і потекли струмки. Ростуще все, хоча й пожалене, побите, несміло знову визира з-під броні крижаної, і ожива все, ожива – тала вода рани гоїть.
*** Посеред блудних і заблудлих Посеред спраглих і німих Неутоленну правду дудлим І не впокоїмося ми
Чи прийде блудний до криниці? Чи виблудить заблудлий де? Чи наша правда оновиться Чи в брехнях сучих пропаде?!
*** Так сумно хліба зеленіють І снігу нема на полях. Про що ж вона, бідная, мріє, Про що вона дума – земля?
Чи прийде до неї господар, Чи тільки наїдуть женці, що тільки збиратимуть подать І дертимуть кляті ґарці.
Коли ж хто її порятує, Догляне коли її хто? Холодна земелька сумує І просить у Бога пальто.
Світло І знову над горою світло, Таке яскраве світло над горою. Ще ніби ж сонце не зійшло, То хто ж на обрії там світить?
Воно так рідко в сон приходить І світить лиш у далині. Але до себе щиро надить, Коли невитерпки мені.
Воно яскраве аж блакитне, Світило, що гука за обрій. Чи то моя Зоря провідна, Чи Божий знак – на добре?
14 січня 2022 року в Колонній залі КМДА відбудеться мис тецький захід “Стара коляда в новім часі”, організований Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Київським міським об’єднанням “Просвіта” та Київською міською державною адміністрацією.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
