Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З блокнота письменника · “Виборець не хоче рости і вступати в пору зрілості. Не відчуває відповідальності за власну долю і долю держави”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Гарант без гарантії

Слово Просвіти, №01 за 2022 рік

Катерина МОТРИЧ І як тобі, 73-відсотковий рідний люде, нині живеться? Радісно? Надійно? Ситно? Впевнено? Задоволений своїм життям-буттям? Здійснилися твої “заповітні мрії” про великі зарплати, пенсії? Радують тебе цифри у платіжках за комунальні послуги? Як тобі “нові обличчя” зблизька? І далі лоскоче ваші душі кіношний “безсрібник” Вася Голобородько, а нині – гарант ваших надій і сподівань? Чи знову лукаві “розвели”, і у тебе, довірливий народе, все знову, як у тому українському гуморі: “З воза упав, віл обі…в та ще й колесо переїхало”? Чи заспокоює малоросійська “софістика”: “єщьо нє вєчєр…”. Мовляв, лише подолано екватор, а розмах – сягнути на всі широти аж до полюса. І знову все повторити. Було б непогано, щоб до Північного і щоб гарант зі своїми “слугами” й дружбанами- “квартальцями” висадився на мандруючий айсберг і вже там веселив білих ведмедів… Звинуватити усі 73 відсотки виборців у відсутності критичного мислення й неспроможності думати не хочеться, але доводиться. Із десятків запитань, здебільшого риторичних, “найсакраментальніше”: “Ну, як ви в клоунові – без елементарного державницького досвіду, абсолютно аполітичному – побачили лідера великої європейської держави?! Як?! Ну, скажіть – як?!” Напрошується невтішний висновок, що нинішній народ, принаймні в квітні 2019-го, – здебільшого політично незрілий, недержавний і невідповідальний. Бо народ, який мислить масштабами країни й усвідомлює, що таке Держава, як вона функціонує, які важелі її управління, як вона живе й діє, так би не вчинив. Він не усвідомлює, що від його вибору залежатиме його життя. І життя держави, цього гіперскладного механізму, у якому задіяні різні “деталі”. Випадає одна – і зупиняється вся складна система чи принаймні дає збій. А тут пройдисвіти влетіли веселою ватагою і стали гратися тими “коліщатками”, “важелями”, “поршнями” зухвало і нарвано. Крутять їх, нищать, ламають, словом, граються, як діти вулиці, яких обрала фортуна. Бо це лише “людський фактор”. Неелітний прошарок соціуму. Дуже випадковий і небезпечний, приведений рідним “піплом”. Вони цей “механізм” не створювали, не розплачувалися за нього здоров’ям і життям. Вони просто по-босяцьки добралися до нього і стали гратися в державників. Багато з них, хоч і дісталися до “екватора”, а й досі не збагнули – для чого вони там опинилися. Просто “по приколу”, в інтернеті був “призов” про “набір до ВР”, от вони й рушили дружніми рядами. Як кажуть, і миш, і жаба. А 73% “піплу” ще й підсадили їх і сказали: “Робіть з державою що хочете. Ми у вас віримо. У вас не оті противні фейси “попєрєдніков-кровосісів”, а приємні “нові обличчя”. Тож опечалюють не так ці бешкетники-маргінали, що крутять нині кермо державної “машини”, як оті професори, лікарі, вчителі, творча й наукова інтелігенція, політики, бізнесмени, студенти, військові, вчорашні колгоспники, учні профтехучилищ (ці не опечалюють) і вся-вся “туманність Андромеди”, яка дружно прийшла на виборчі дільниці і у графі, що визначатиме їхнє життя-буття на найближчі п’ять літ і визначатиме долю України, її курс і життєспроможність у стані війни, поставили хрестики навпроти тієї ж таки “туманності”, яка їм видавалася ясним сузір’ям, ба, зіркою – аж сьомої величини! Оті хрестики – також потішний символ. Бо так у позаминулому й на початках минулого століть розписувалися наші неграмотні предки. Аж 73% “людського фактору” засвідчили ту ж таки повну неграмотність і державницьке слабомисліє. І я маю повне право виносити такий вердикт, бо те, що відбулося до “екватора”, можна назвати лише словом “жах” або “жахіття”. І вони вирішили і мою долю, і долю моїх дітей та внуків. Тому я як “президент”, бо ми всі ось уже понад два роки “президенти”, маю право на вирок. Стадіон все озвучив і конкретизував! Віднині і я “ваш вирок”. Хтось голосував “по приколу”, хтось (чула на власні вуха) – “хоч насміємося”, хтось – “аби тільки не отой барига”, хтось – мовби до вітру сходив… “А ти, моя Україно, безталанна вдово…”. Ми таки недержавний ще народ, хоча дуже не хочеться в цьому зізнаватися. І серед багатьох наших національних рис є безвідповідальність і почуття мстивості. На них ми ковзаємося, як на льоду, а тоді падаємо. Лежимо, добряче ударившись головою, років 200–300 з гаком. Наша Кліо вже зневірилася, що не будемо так травмувати той “думний орган”. І ніхто, ніхто не винен у нашому прескверному житті, лише ми самі! Ми автори, режисери й актори – ті, що у головних ролях, і ті, що у масовках цих предовгих багатостолітніх “серіалів” про те, як ми вміємо самі себе знищувати й не думати у доленосні моменти про Україну. Огляньмося в сиву давнину. Ми такі! Батурин і батуринців знищило почуття помсти, і хід історії міг би бути інший, коли б полковники Соломаха і Ніс не привели таємним ходом від ріки Сейм лютого москаля, що вже був відійшов далеко. “Баригу” Мазепу ненавиділи. Лють москаля була моторошна й пекельна. Вода у бурхливій ріці Сейм почервоніла від крові батуринців… Можна лишень помріяти, де була б нині Україна, коли б у липні 1709-го, під час бою під Полтавою, скаженому Петру не допомагало аж сім (!!!) полковників Війська Запорізького, які привели тисячі козаків допомагати царю здолати Мазепу. Лише Семен Палій привів кільканадцять тисяч козаків! І це був той таки ж не хрестик, а хрест навпроти імені “Україна”. Вони, військова еліта, як і нинішні лікарі, вчителі, інтелігенція, бізнесмени тощо, не думали, що ж буде з Україною, коли виграє бій цар. Думали знову про “баригу” гетьмана Мазепу та як йому помститися і повалити. А був жах, помножений на страх. Були спалені села в радіусі 150 кілометрів, де витав дух гетьмана, люто катовані-четвертовані козаки, що за ним пішли, була невдовзі знищена царицею Катериною Запорозька Січ і ораблена й закатована Україна московською ордою – від літа 1709-го аж до літа 1991-го. Та й у 1918–1920-х роках бажання соціаліста Володимира Винниченка не лише заглянути в очі московським соціалістам, а й цілування інших московських соціалістичних місць обернулося голодоморами, репресіями, колгоспним рабством аж більш як на сімдесят літ. Хотіли скинути із шиї зашморг, але знову отой проклятий “хрестик” навпроти імені Українська Доля. Підвела еліта. Директорія пішла проти Гетьманату, а Московія – проти України. Тридцятиліття нашої новітньої історії також засвідчує, що ген мстивості й безвідповідальності, відсутності критичного мислення нікуди не зник. Згадаймо оте “проти всіх”, на яке купилися найсвідоміші. Що з того вийшло?! Вродив заборонений отруйний плід, яким отруїлися всі. Вигонили його не лише зі своїх нутрощів, а з жил, крові. Таки ж ціною Великої Крові. І ось ті самі грабельки. Тут уже притягнув їх до нас “бідний безсрібник” Вася Голобородько. Зачарував “людський фактор” від низів до верхів. Сміялися, коли він “ізображав” дурноголового хохла, називав Україну повією. Сміялися. Кпинив над майданівцями, знущався над відомими людьми, висміював їхні природні вади, змальовував у своїх “відосіках” досить зневажливо й нешанобливо відомих політиків, деяких – просто неповносправними, окрім душки Путіна. Але, крий Боже, поглянути нині без овацій у бік гаранта! Критики він хворобливо не переносить, і будь-яке нехвалебне слово поціновує як державний переворот, державну зраду. От як швидко перероджується клоун у царя. Ну, і вершинний номер зірки низів, “великого актора” непретензійного охлосу – гра на роялі. Ніхто з них навіть не здогадувався, що отак він буде бахкати і по керму в кріслі гаранта; як у серіалі, так і в реальності, буде їздити на роботу на “вєліку” прямісінько до президентського крісла. А щоб “піпл” остаточно упевнився в його “прозорості і щирості”, то, може, те крісло поміняє на тверду дерев’яну лавку, на яких спочивають вночі бомжі, бідним сиротам віддасть президентські маєтки і винайме собі хатинку поблизу Києва, а кортежі машин віддасть у користування сиротинцям і лікарням. Спочатку люд обреготався, потім зачарувався (“какой хороший, шустрий мальчік”). Потім повірили, що це “месія”, що такого мати Україна чекала всі свої століття-тисячоліття. Що це не помста хозарського каганату, зокрема Святославу Хороброму, княжій та козацькій землі, а очікувана благодать. І мільйони особин дружніми рядами пішли поставити той доленосний хрестик напроти прізвища “найвеличнішого лідера сучасності”. І всі 73% “людського фактору” ні на йоту не сумнівалися, що він усіх олігархів зробить бомжами, заб’є всі буцегарні корупціонерами, тарифи зменшить до двох цифр у платіжках. Зарплати, зокрема вчителям (цим особливо – як наймасовішому виборцю), збільшить в енну кількість разів. Пенсії будуть такі, що всі бабусі з мізерними до виборів пенсіями відпочиватимуть на Мальдівах і прикуплять “хатинки” на островах. От тільки ніхто із тих спокушених, без критичного мислення, не задумався, а де він ці розкоші візьме? Як цей казкар-самоучка створить достойне життя? Натякав же, що “ні обіцянок, ні пробачень”, але закоханість “піплу” була неймовірною, викид гормонів просто таки зашкалював навіть у тих, у кого вони взагалі зникли з віком. От в чому не збрехав, то це те, що мине епоха бідності. Вона таки минула, бо почалася епоха виживання. Ота, що оминула дружбанів-“квартальців”. І до того – безбідні, враз перетворилися на мільйонерів і мультимільйонерів-офшорників. Посіяне у квітні 2019-го зерно зійшло, видряпалося на екватор і перейшло його. Рясно плодоносить. Виявилося, що це не елітний злак, а дуже отруйний борщівник, до якого не можна навіть торкатися, бо він обпалює шкіру і нутрощі, доводить до летального стану. А “піпл” все ще дуже обережно викидає закоханість зі свого серця і придивляється до цього “борщівника”, не вірить, що він отруйний. А виборець не хоче рости і вступати в пору зрілості. Не відчуває відповідальності за власну долю і долю держави. Не говорю про ту свічку, яку поставила гуманоїдка в реанімації біля небіжчика, де стояли балони із киснем, що спровокувало вибух і смертельні трагедії. Не згадую про те, що довідки про вакцинацію здебільшого купляють лікарі і вчителі, що ними торгують ті, хто давав клятву Гіппократа. Проблема втому, що Голобородько продовжує котитися на своєму “вєліку”, волочить на задньому сидінні державу до прірви, – а великий загал ще захоплено улюлюкає навздогін і знову готовий за нього ставити той доленосний хрестик. Дослідники рейтингів засвідчують: “Коли б вибори були найближчої неділі, то за нього віддали б голоси майже…”. І це багато, багато мільйонів споживачів “борщівника”. Він у тому 2019-му переїхав дорогу й “баризі”, що створив армію з нуля, наповнив розграбований повністю державний бюджет, звільнив дві третини української

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин