«Просвіта» сьогодні · “Тільки спільними зусиллями Україна та Захід можуть здолати ворога і побудувати новий Світ”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
З українським серцем і щирою душею
Слово Просвіти, №01 за 2023 рік
Лариса ТКАЧ, членкиня Ради ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
Життєвий шлях ювілярки, присвячений освітянсько-просвітянській справі, непростий, проте яскраво свідчить – людина сама творить свою долю. Опираючись на два крила – освітянську і педагогічну діяльність, вона впевнено робила свою справу – творила і перетворювала світ, щоразу переконуючи громадськість у любові до України, її мови, культури, щирої віри в Бога. Посвячуючи в тонкощі учительської професії все нових і нових вихованців, ростила справжніх людей, здатних гідно продовжити славну династію сучасних педагогів. За цей час, щоразу віддаючи частиночку себе, своїх знань і умінь, свого душевного і професійного запалу і неспокою, фахово підготувала не одне покоління майбутніх фахівців. Сьогодні вона щаслива жінка, успішний управлінець, відома громадська діячка, але цей статус – це десятиліття сімейних турбот та освітянської праці – від учительки та заступника директора в рівненській школі № 23 до завідувачки методкабінету й заступниці начальника міського управління освіти. У рівненській освіті Катерина Іванівна – знакова особистість, адже в команді однодумців створювала нову освітню мережу в 90-их, вносила дух українства у виховну систему через програми розвитку й масштабні патріотичні проєкти, через уроки духовності й християнської етики. І сьогодні освітяни йдуть до неї за мудрою порадою і цінують її людяність, дієвість, справжність. Звання “Відмінник освіти України, “Гордість міста”, “Жінка року”, медаль “Будівничий України” Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка – заслужені визнання ювілярки.
Що допомагає людині створити її найкращу долю? Батьки з їхньою безумовною любов’ю та мудрістю? Земля, яка народила й надихає? Учителі-наставники? Люди, які зустрічаються на твоєму шляху? У долі нашої героїні багато Божого промислу, адже, як стверджує вона сама, Господь дарував їй найкраще: мудрих батьків і людей на життєвих стежках, гарну родину й улюблену роботу. Можна і треба додати інше в її історію: розумна, наполеглива, сильна, переконлива, творча, ця дівчина із поліського села вишивала свою долю сама. Сьогодні життя цієї жінки – це полотно успішної людини з українським серцем і щирою душею. Катерина Іванівна Сичик народилася в селі Глибочок у мальовничому Березнівському краю. І донині вона тепло згадує батьківську хату, стежка до якої вже заросла густими споришами, але рідна сторона зігріває серце жінки світлими спогадами. І сьогодні Катерина Іванівна часто цитує свого батька, чиї слова сповнені отої сільської життєвої мудрості, що вражає не менше, ніж афоризми мудреців. Він навчив її читати Святе письмо і любити книжку, тому в сільській бібліотеці нею було прочитано все найцінніше. А потім були студентські роки в Дубенському педучилищі і в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, учителювання в сільській школі. Служінню освіті Катерина Іванівна ніколи не зраджувала, тому вчительська доля впевнено вела її до освітянських вершин, а інша, жіноча, – подарувала люблячого чоловіка й материнське щастя. Молода сім’я Сичиків, переїхавши до Рівного, збудувала тут затишну родину, яка з роками наповнилася щебетанням дітей та онуків. Ірина і Юрій – справжня мамина гордість, а Марійка, Матвійко і Мирончик – найбільша любов бабусі. Та найбільша її гордість – міст між освітою і просвітою, який будує натхненно і з любов’ю, бо в цих словах не тільки спільний корінь, але й місія: нести світло, знання в наш спільний український дім. Міська “Просвіта”, яку Катерина Іванівна Сичик очолює вже майже два десятиліття, є невід’ємною частиною її духовного життя. Завдяки патріотичним ініціативам пані Катерини просвітянський рух у Рівному став силою, що пробуджує та об’єднує, бо головна просвітянка міста (так з любов’ю її називають однодумці) не тільки невгомонно генерує ідеї, а й невтомно знаходить усі необхідні ресурси для їх втілення. Заради України, задля Перемоги! Її наполегливості і цілеспрямованості можна позаздрити. Жінка-лідерка, велика патріотка України, мудра педагогиня та просвітянка. Її громадська праця є прикладом для просвітян і містян, що іноді вражає та надихає не шкодувати ні сил, ні часу заради України та її успішного майбутнього. Джерело просвітянських ініціатив. Вона була серед перших освітян, хто починав національне відродження в школах Рівного. Під її керівництвом підготовлено міську програму національно-патріотичного виховання учнівської молоді “Ми – рівняни”. З ініціативи Катерини Сичик стали традиційними загальноміські заходи з відродження і становлення української мови, історії, культури, вшанування Героїв Крут, річниці голодомору та створення Української Повстанської Армії. Завдяки старанням та наполегливості Катерини Сичик відбулися системні зміни щодо наповнення виховного процесу навчальних закладів національним змістом. З 2003 року завдяки активній організаційній роботі було створено 77 первинних просвітянських осередків, в яких налічується 1500 членів. Вона очолила Раду міського товариства в яку ввійшли найбільш активні просвітяни міста. За час перебування на посаді, було створено музей-бібліотеку “Просвіти” Рівненщини, засновано “Парк Просвіти”, започатковано учнівський конкурс повстанської та стрілецької пісні “Червона калина”, проведено масштабні заходи до 100-літнього ювілею “Просвіти”, учнівський ланцюг до 80-ї річниці Злуки УНР та ЗУНР, збір коштів на будівництво Тарасової церкви, свято Майдану Просвіти. З ініціатисвяткували 25 грудня (про це розповіла іноземним гостям). Але найбільше не очікував радіожурналіст, що в Україні під час війни існують паперові ЗМІ, тобто газети, зокрема, “Голос краю”. Представниця видання Світлана Масловська розповіла про напрямки роботи часопису: національна ідея, подвижницька й волонтерська праця, літопис краю й історій життя наших захисників, україноцентризм: мова, культура, духовність. Коли гість почув про громадську організацію “Просвіта”, пожвавішав і ще більше зацікавився її діяльністю. Яким же було його подивування, коли почув про неоплачувану просвітницьку роботу: видання книг, молитовників, календарів – для цивільного населення й військових ЗСУ, організація численних заходів із переселенцями “Лагідна українізація”, збір коштів на автомобілі, ліки, дрони, одяг, взуття тощо військовим,
На життєвому календарі Катерини Іванівни Сичик, голови Рівненського міського об’єднання товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, заступника голови Рівненського обласного об’єднання ”Просвіта” імені Тараса Шевченка, заслуженої працівниці освіти України – світла ювілейна дата – 65 років від дня народження.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
