Читацьке віче · “Причастились високим Словом Стефаника. І це вже назавжди. Відрадно, що саме на такому Слові виховується майбутнє”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Поезія – це молодість душі Прочитання збірки поезій Володимира Олійника “Сонцемить”. – Вінниця: ТОВ “НІЛАН-ЛТД”, 2020. – 164 с.
Слово Просвіти, №01 за 2023 рік
ра “Сонцемиті”: Благословенна Богом та людина, / в якої віра і мета єдині… Академічний словник української мови, розкриваючи смисл цієї лексеми, наводить уривок із твору Миколи Зерова: “Не той блажен, хто загрібає злото / Та дивні перли Індії, / Щасливий, хто малим задовольняється, / Нещасний, хто не знає меж!” Отже, в етноментальній свідомості українців “блаженний” – не жадібний до коштовностей, бо в пріоритеті – духові, а не матеріальні вартості. Замінивши “блаженна” на “благословенна”, автор вносить свій нюансовий елемент переспіву, спрямовуючи читача до синонімії – благодатний, щасливий, безхмарний, сонячний тощо. Отже, це – не ремейкова переробка, а насправді авторська інтерпретація у відповідності з особливостями індивідуально-особистісного світовідчуття, що сягає прапредківського культу Сонця (Дажбог, Ярило, Купайло, Хорс). Певно, ідентифікуючи натхнення в мистецтві віршотворення з божественним спалахом сонячного проміння, автор дав збірці назву “Сонце-мить”. Надзвичайно актуальною є поетична версія проблеми рідної мови – не лише як засобу комунікації, а як “оселі духу” нашого народу: Ти – наше сонце, мово України! / Безсмертя наше, вічний наш політ. / Ти – наша матір, вірна і єдина, / Ти духу нашого – неопалимий цвіт. Поточні філософські роздуми В.Олійника є насправді епіцентровими в загальному семантичному просторі збірки, складники якого спрймаються як образи з переносними значеннями й значно ширше… Усе, що ти віддав – навік твоє… А ще: Я світ несу в долонях – / Світлу кулю! Життя несу… Так, саме в цьому й полягає культуротворення. Поет як будь-який мистець є комунікантом, тобто тим, для кого контакт з
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
