16 Національна еліта · “Неквапна чумацька валка наповнила вечір такими ключовими посилами мудрості, сутності, справжнього свята, що працюватиме він на Україну”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
“Не вмирайте, чумаки!”
Слово Просвіти, №01 за 2023 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка
Побажав хлопцям Василь Герасимович Триліс. Сказав і щиро, і з іронією, як уміє лише він. І раптом стало страшнувато. Ні-ні, живіть, “Чумаки”! Бо хто ми без вашої пісні? Для нас – це сіль, щоб життя не було пісним. Для України – це збройна сила в умовах Великої війни! Ви – наше буття! Вже 30 років з вами і “чорна хмара наступає”, і “чумак воза завертає”, і “гай, гай, зелен розмай”, і “річка Дунай”, і “не стелиться хрещатий барвінок”, і “стає зоря над Почаєвом”. 30 років ви ходите за Трилісовою валкою, а ми – за вами. Як побачимо чумацьке багаття – кидаємо все на світі і біжимо на цей чистий вогонь. Він зігріває, опритомнює, дає силу і мудрість. Василь Герасимович вважає, що народна пісня – це національне Святе письмо. І ніхто йому ще не зміг заперечити. Та й не наважиться. Бо у народного чумака України аргументи “залізні”. Тому краще – слухати і вчитися “як треба”. А щоб опанувати правду народної пісні, знаєте, скільки пудів солі доведеться з’їсти? Якщо навіть по одному пуду в рік, то за 30 літ з’їли “Чумаки” майже півтонни! Недарма московити кажуть, що сіль у київських магазинах пропала. То її “Чумаки” їдять! Ради української народної пісні вони ще тонну готові з’їсти. Не страшно. Навезуть з нашого Криму, будьте певні! А з тою сіллю скільки пісень назбирано по крупинці? Десь з пів тисячі. А скільки людей перейшло через гурт? Дві-три сотні! І полягло хлопців немало, слава і світла наша пам’ять чумацькій чоті! 1993 року народний чоловічий хор “Чумаки” виборов І місце серед чоловічих хорів України на пісенному конкурсі імені Миколи Леонтовича. Для Триліса досі загадка, як вижив цей гурт, який “не обіцяв нічого доброго”. Як він сам наблизився до того чумацького багаття – теж таїна. А може, воно й добре, що є на світі ці нерозгадані загадки буття? Бо в простеньких піснях все зрозуміло. А чумацькі – глибочезний зоряний колодязь, з яким ми повноцінні, багаті і просто – Україна! Якби українська народна пісня співала сама себе, то співала б саме так, як гурт “Рідна пісня”. Співала б, як чумацькі сестри – Оксана Гордієць, Валентина Орел, Катерина Левенко – три прекрасноголосі, шляхетні, вродливі жінки. Вони в усьому справжні. Бо ж хто вчитель? “Дівчата, не викаблучуйтеся”, – сказав один раз у житті Василь Герасимович. І, може, й не до них звертався. Але ця настанова на все життя. “Дівчата – ах, які ж ви молодці! Ох, і молодці! Ах, звучите!” І ця похвала від художнього керівника гріє, як чумацьке багаття. Заслужили! Жіночий народний гурт “Рідна пісня”, лавреат літературно-мистецької премії імені
Григорія Сковороди, лавреат пісенного конкурсу імені Порфирія Демуцького – об’їхав з піснею лише пів світу. А хоче об’їхати весь! Дай, Боже. А тим часом дівчата сердечно привітали братів-чумаків, подякували за дружбу, чумакування, подарували розкішні народні пісні – виконували разом з чумаком Володимиром Самайдою – і заспівали “Многая літа!” Триліс не старіє! Він вважає, що після 85-ти життя прецікаве і прекрасне. Він саджає у себе на садибі дуби і хоче подивитися, чи родитимуть вони жолудів у свої сто років. Знає Василь Герасимович ще одну мудрість: народний чумак України має гідно передати традицію головування, що він і продемонстрував. Церемонія передачі влади була безкровною і просто зворушливою! “Повірте,
без жодного жалю передаю цю булаву і чумацький батіг випускнику Київської музичної академії Оресту Шинкаруку”, – щиро сказав Василь Герасимович. От би цей приклад нашим очільникам, для яких посада – кінець світу! На щастя, чумацька пісня в неволі не звучить. Вона твориться не з примусу, а з потреби співати! І ювілейний вечір, присвячений 30-літтю народного чоловічого хору “Чумаки”, став насущною потребою – співати. А нам – слухати. І дякувати за цей Божий бонус! Слухали Героя України, народного артиста Анатолія Паламаренка. Здається, що “Ярмарок” Остап Вишня написав саме для Анатолія Несторовича. Ну хто ще прочитає так, як цей лицар слова! Слухали чумацькі одкровення і дотепні жарти. А час летів, як несамовитий
Жіночий гурт “Рідна пісня”, Володимир Самайда і Василь Триліс
ЗЗввееррннеенннняя
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
