Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Дякуємо кожному благодійнику, хто допомагав волонтерському штабу й тим самим сприяв наближенню перемоги”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

300 днів волонтерського фронту

Слово Просвіти, №01 за 2023 рік

Іван ВЄТРОВ, м. Рівне Хотілося трохи зупинити час на Міжнародний день волонтера, але не вийшло. Напевно, на все своя пора. Уже й сплив рік – такий короткий для нормального життя. Хочу написати кілька слів про тих, хто завжди поруч, хоч це не означає, що всі фізично поруч, але думками, бажаннями, діями… – поруч. Понад 300 днів наші хлопці, наші Герої боронять рідню землю, боронять нашу тисячолітню історію, мову й культуру, нашу духовність, нашу відчайдушність і терпимість. Багато наших Героїв віддали за це своє життя. Вічна їм слава! Кожен має свій маленький фронт, у межах своїх бажань і можливостей – це наш святий обов’язок перед тими, хто на фронті, і перед тими, хто вдома, бо Україна у нас одна. Понад 300 днів ми щодня допомагаємо нашим захисникам. Мережа волонтерів утворилася досить швидко, головне в ній – довіра й оперативність. У перший день створення просвітянського волонтерського штабу сприяння обороні України до нас одразу звернулися добровольці Олександр Андрєєв, Олександр Мазур, Віктор Малиновський, Євгеній Малиновський, Любов Омельчук, Ігор Омельчук, Наталія Хомеча, Володимир Тимчук, Андрій Малюга, Олександр Оніпко, Анатолій Задоянчук, Петро Куделя, Валерій Морозюк, які, мов мурахи, зранку розбігалися по місту на закупки, аби до вечора відправити на передову необхідні продукти, воду, гігієнічні засоби, ліки, перев’язочні матеріали, павербанки, батарейки, згодом – будівельні матеріали, інструменти, болгарки, молотки, молоти, лопати (у тому числі саперні), бензопили, обігрівачі, набори ключів і багато іншого. Далі були завантаження / розвантаження вантажівок, бусів, вагонів, пакування харчових пакетів. Були раді придбати відносно дешево б/в тактичний одяг та взуття, які тоді привозили до Луцька. Допомагали безвідмовно також Ольга Омельчук, Любов Лівандовська, Алла Тимощук, Ірина Юркевич, Валентина Подік, Юрій Новак, інші педагоги Рівненської малої академії наук, Рівненського міського колегіуму та інших закладів. Потреби ми координували з обласною військовою адміністрацією, іншими волонтерами та безпосередньо з бійцями ЗСУ. За першим дзвінком головний лікар міської поліклініки № 2 Олег Шрам брав помічників і їхали сортувати ліки; таку ж справу допомагала робити фармслужба Рівненської обласної лікарні, яку очолює Іван Полюхович. Директор фірми “Промінструмент” Валерій Сладковський на прохання допомогти з вантажним автобусом відповів без вагань “Будь ласка”, чи потрібно було їхати на Київщину, Чернігівщину, чи в Миколаїв. Завдяки директору Навчального центру “Гранд” Борису Петрушину для ЗСУ скеровано понад 20 комплектів тактичної форми, 10 плитоносок та іншого спорядження на 70 тис. грн. Дякуємо німецьким волонтерам, від яких за допомогою капітана поліції Лариси Степанюк та волонтерки Оксани Вовчик мали змогу забезпечити пожежників Макарова, Бучі, Ірпіня, Бородянки, Чернігова спеціальним одягом та шоломами. Незабутня радість від пасхальних подарунків бородянців, макарівців, андріївців, липівців та інших навіть на попелищах власних будинків, а нам було важко стримувати душевний щем. Гостинці допомагали готувати Олександр та Наталія Андріюки (“Мізочпродукт”), котрі без вагань відвантажували м’ясну продукцію та сотні смачних пасок і ковбасок, окрім цього й для тероборони Бучанського району, бійцям у Миколаєві, Нікополі та інших міст, внутрішньо переміщеним особам на Рівненщині. Продуктами харчування також допомагали Ігор Ніколайчук (“Гощанські ковбаси”); Галина Вовчко (“Гаяр”, Деражне). Дякуємо за сприяння з пальним керівнику фабрики нетканих матеріалів Богдану Гапяку; Павлу Юсюку – за харчування внутрішньо переміщених осіб. Нам допомагали: друзі з Франції – Мішель Фортунато разом зі своїми акторами аматорського театру та іншими мешканцями маленького містечка на заході Ансні; Володимир та Тетяна Лукашевичі Англії; Ярослав Заронь зі своїми колегами з Польщі; Віра та Богдан Боднаруки від імені українців з Чикаго – членів Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Завдяки їм ми передали воїнам ЗСУ тепловізори, оптичні прилади, рації, ліхтарики, генератори, павербанки, багато електроприладів та інструментів, саперних лопат, інженерно-тактичного спорядження, обігрівачів, продуктів харчування, ліків та іншого. Окрема гордість за моїх вихованців – випускників Рівненської української гімназії. Сашко Вертипорох, який живе і працює в Лондоні, з першого місяця й по цей день, до і після роботи, зранку і пізно вночі вишукує потрібне для ЗСУ тактичне спорядження й переправляє в Україну. Окрім того, особисто закупив на понад 100 тис. грн. Також, дякуючи Олександру, ми допомогли одягнути 300 чоловіків тероборони Бучанського району, с. Шпитьки, яку очолював мій друг, світлої пам’яті Віктор Огнев’юк, який вболівав за кожного свого добровольця. Добровільно, за першої потреби надавали допомогу Денис Неділько, Андрій Гордієвич, Алла Мигай, Оксана Піголь, Аліна Безрук, Ірина Кравець. Ілля Пальчевський майже щодня упродовж кількох місяців перераховував по 1 тис. грн (закуплено генераторів, тактичного спорядження, інструментів, ліків, продуктів харчування та ін.). Євгеній Осипчук, який мешкає у Швеції, до виснаження супроводжував гуманітарні вантажі до українського кордону, а звідси забирав сім’ї з дітьми, що вимушено покидали Україну, й часто один (мало хто знав швецьку мову), без сну цілими днями, перекладав мігрантам на поромах. Валерій Голобородько, проживаючи у США, теж веде свій фронт, весь час допомагає ЗСУ, забезпечуючи транспортом, каретами швидкої допомоги та іншим. Упевнений, що всі випускники, хто зі зброєю в руках, хто на волонтерському фронті, хто в теробороні, захищають рідну країну. Долучилися й учителі гімназії. Важливою акцією стало забезпечення необхідними ліками (тут наголошую – саме на запити) українських лікарень міст Миколаєва, Сум, Рівного, Києва упродовж липня-жовтня на суму понад 50 тис. євро, що стало можливим завдяки сприяння німців та українців у Німеччині: Мартіни Герхардт і Маргарет Зінсер з організації “Фармацевти без кордонів”, Норберта Фішера із Sana-Klinikum Lichtenberg за ініціативи Юлії та Костянтина Левіт, Богдана Прищепи (благодійної організації “Твори добро”). Дякуємо Наталії Вєтровій, Наталії Зачинській та інструкторам гуманітарної місії США в Україні Global Response Mana- gement за навчання членів територіальної оборони основам тактичної медицини. Їх досвід був дуже корисним. Завдяки Ukrai- ne Volya Foundation в партнерстві з Novi Comunity, безприбуткової американської організації, ми організували тренінг для допомоги батькам в роботі з дітьми, які мають травми війни. Дякуємо кожному благодійнику, хто допомагав волонтерському штабу й тим самим сприяв наближенню перемоги. Кожному з вас висловлюють щиру вдячність бійці ЗСУ. Свій фронт тримали учасники акції “Напиши лист солдату”, у якій взяли участь понад 500 учнів. Розподіливши, їхні листи відправили на передову, аби у вільні від бойових дій хвилини надихнути героїв дитячою вірою в ПЕРЕМОГУ! Вдавалося також допомагати іншим спонсорам у Рівному, Києві, Житомирі й віднайти для них необхідне тактичне спорядження. Кожен із членів правління товариства “Просвіта”, міські та районні об’єднання усі ці місяці усіляко допомагали обороні України. Віримо – це наближає нашу ПЕРЕ- МОГУ! Слава ЗСУ! P. S. Звісно, когось тут і не згадав, але це не применшує їх внеску в загальну справу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин