Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Коли ми станемо міцно на ноги, тоді вже можна буде думати про якусь чисту літературу”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

“Елегантність гордої постави і душевних пристрастей краса…”

Слово Просвіти, №01 за 2024 рік

Олена ЛОГІНОВА, молодша наукова співробітниця Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка “Для мене і в минулому, і зараз моя літературна робота дуже потрібна. У минулому вона була потрібна, щоб утверджувати ідеали, наші прагнення нашого народу, нашу мову, нашу душу, нашу духовність, постійно і кожному окремо, і всім разом. Зазіхали на нашу душу різні люди, людці, різні теоретики і практики, всі-всі були проти нас. Так і треба було проявляти якусь активність, плекати мову, проповідувати національні ідеали… Одним словом, заявляти постійно і всюди, що миє на світі. А це література дуже успішно робить. Звичайно, коли ми станемо міцно на ноги, тоді вже можна буде думати про якусь чисту літературу, про якесь мистецтво для мистецтва і таке інше. А поки що треба робити і чорнову роботу”, – запевняв Михайло Григорович Івасюк в інтерв’ю Парасковії Нечаєвій (передача “Лицар слова” Чернівецького обласного державного телебачення, 1992 р., режисер Парасковія Нечаєва). Напередодні 106-ї річниці від дня народження Михайла Івасюка до Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка завітали заступниця голови Чернівецької обласної військової державної адміністрації Юлія Грицку-Андрієш, донька письменника Оксана Івасюк з чоловіком Віктором Павлюком, Оксана Ахтемійчук, Марія Довгань, Валентина Чолкан, Алла Антофійчук, підопічні відділення денного перебування комунальної установи “Турбота” разом з Оленою Кошурбою, студенти філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, щоб вшанувати пам’ять прогресивного українця, “інтелігента з мужицькими руками”, запалити свічу пам’яті, принести квіти до меморіальної дошки письменнику. Також родина М. Г. Івасюка, його учні, інтелігенція краю, співробітники Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка відвідали могилу Михайла Григоровича та Софії Іванівни Івасюків, віддали земну шану видатним постатям сучасності. У проєкті “Знайомство зблизька з найвідомішими учнями Михайла Івасюка” мали нагоду послухати спогади про студентські роки поета, журналіста, лавреата літературно-мистецької премії імені Дмитра Загула Михайла Солончука з Черкащини. У передмові до книги Михайла Солончука “З орлиних верховин” професор Богдан Мельничук натхненно писав: “Михайлові Солончукові таки вдається сказати своє слово про вже визнаних буковинських людей, вміє пізнавати оцінювати талант, завдяки натхненній праці… Не забулися поетові й роки, прожиті в місті над Прутом, дні, а може, тижні й місяці, проведені в мандруваннях по Буковині, надто в її передгірні й гірські терени, без чого, здається мені, не було б цієї книжки”. Звучало поетичне слово Михайла Солончука, зворушливі спогади про навчителя, студентські часи з філософськими вкрапленнями, з намистинками гумору. Михайло Васильович оповідав: “Мені важко сьогодні пригадати перше заняття, яке проводив у нас Михайло Григорович, але запам’яталася завжди підвищена увага студентів до його занять. Статечний, розсудливо-серйозний, високий, стрункий, із виразними рисами обличчя, світилася сивина на трохи довшому, як для його віку, волоссі, він ішов коридором філологічного факультету повільно, ледь у задумі. Говорив спокійним, впевненим у значущості мовленого голосом. Ніби аж розтягував кожну фразу, вслухаючись у тишу. І в такій тиші з великим інтересом ми, студенти, слухали Михайла Григоровича. Надто соромно перед ним було чогось не вивчити. Вражала його інтелігентність, елегантність. Чув від деяких дівчат-однокурсниць, що вони були просто закохані у викладача. На аркуші контрольної студента, який не вивчив як годиться завдання, Михайло Григорович великими літерами, розмашисто писав: “Убозтво”. Слово означає матеріальну незабезпеченість, нестатки, а в переносному значенні – бідність змісту. Відомо, що Михайло Григорович добре знав українську, а також іноземну літературу. Міг читати в оригіналі французькою, румунською, польською. Але своїх знань іноземних мов ніколи не демонстрував. Єдиний раз, пригадую, на його парі студентки попросили прочитати напам’ять щось латинською мовою. І тоді ми почули в оригіналі Овідія. Читав він “Метаморфози”, “Любовні елегії”, чи щось інше, не знаю, але це був захоплюючий урок. Легкість і гнучкість овідієвого стилю, що віртуозно передав Михайло Григорович, дуже відрізняв латинську мову, яку ми вивчали, від тої, яку почули з уст нашого викладача”. Напередодні дня народження письменника, науковця, фольклориста, педагога Михайла Григоровича Івасюка (1917–1995) щорічно відбувається конкурс читців поезії з ініціативи Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка спільно з Чернівецькою обласною бібліотекою для дітей. У 2023 році взяли участь понад сто учасників у двох вікових категоріях. Талановита, натхненна 9-річна Вікторія Іліка, учениця 4-го класу ліцею № 5 “Оріяна”, переможниця ХVІІІ та ХІХ конкурсів читців поезії, зворушила присутніх гостей виконанням поезії Михайла Івасюка “Кому повім печаль свою”. Лунала й музика. Лілія Холоменюк, талановита піаністка, заслужена артистка, солістка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка подарувала усім присутнім “Осінню картинку” Володимира Івасюка та “Заколисну” Василя Барвінського. Мовили слово про Михайла Григоровича, як неординарну особистість і талановитого письменника, мудрого викладача і патріота, Наталя Мороз, в. о. директора Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка, Володимир Антофійчук, професор, доктор філологічних наук ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Марія Ткачук, Василь Гора. І лунала “Червона рута” Володимира Івасюка під акомпанемент на цифровому піано Софії Горівчук.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин