Подія року · “Микола Леонтович, мабуть, не сподівався, що ця перлина народного мелосу облетить увесь світ”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Щедрик” над Дніпром
Слово Просвіти, №01 за 2024 рік
У Національній філармонії України в перший (за новоюліанським календарем) Святвечір із тріумфом відбувся концерт “Гай, Рожество!” Це реконструкція, присвячена 100-річчю латиноамериканської прем’єри “Щедрика”.
Різдвяно-новорічні американські листівки на сюжет "Щедрика"
Алла КОБИНЕЦЬ Світлини авторки
Світове Різдво Свято народження Сина Божого зближує християн усього світу. У переддень Різдва, 24 грудня року, що минув, у Національній філармонії України відбувся концерт “Гай, Рожество!” – академічна хорова капела Українського радіо здійснила “пісенний екскурс” у далекий 1922 рік, відтворивши воістину легендарний концерт Українського національного хору під керівництвом Олександра Кошиця, що прозвучав у знаменитому нью-йоркському Карнеґі Голі в жовтні. Саме ця дата вважається світовою прем’єрою “Щедрика” Миколи Леонтовича. Потім хористи разом із О. Кошицем два роки гастролювали західною півкулею, вражаючи неповторним співом країни Північної та Південної Америки. У Києві концерт-реконструкцію здійснила Академічна хорова капела Українського радіо під орудою художньої керівниці та головної диригентки Юлії Ткач. Надихнула на цей концерт історикиня, засновниця Інституту Леонтовича Тіна Пересунько. До речі, вже є телета радіоверсія цього концерту. Таким чином Україна долучилася до світового віншування Різдва – одного з найбільших та найсвітліших християнських свят.
Творець “Щедрика” Створюючи свій музичний шедевр, український композитор, учитель, громадський діяч Микола Леонтович, мабуть, не сподівався, що ця перлина народного мелосу облетить увесь світ. Хорові мініатюри, в яких Микола Леонтович був неперевершеним майстром, співали й співають не одне покоління. “Женчичок-бренчичок”, “Дударик”, “Із-за гори сніжок летить” та багато інших стали справді українськими шедеврами. “Щедрик” має українське фольклорне “коріння”. Дослідники творчості М. Леонтовича стверджують, що над цим шедевром композитор працював не один рік. У 1901 році він надав перший варіант, а потім досить багато часу віддавав на редагування.
29 грудня 1916 року “Щедрик” уперше був виконаний в Києві студентським хором університету Святого Володимира під час різдвяного концерту в залі Купецького зібрання (нині – Національна філармонія України). Але п’ятий, остаточний варіант пісні побачив світ у 1919 році. Випурхнувши з рук великого майстра, “Щедрик” став уособленням Різдва і тієї вселенської радості, пов’язаної із народженням Спасителя, Ісуса Христа. А в 1936 році американський композитор Петро Вільговський, який мав українське походження, здійснив англомовний варіант щедрівки “Carol of the Bells” (сa- rol з англійської – колядка). Цей текст нині відомий у всіх англомовних країнах. “Carol of the Bells” звучала, зокрема, у зарубіжних фільмах “Санта Клаус”, “Один вдома”, “У дзеркала два обличчя”, “Міцний горішок-2” та низці серіалів. Так про що ж “Щедрик”? Про “картинку” із українського побуту, вплетену в мелодію та прості слова: Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати.
Фрагмент виставки "Прийшли, заспівали, перемогли", яка розгорнулася у філармонії, присвяченої тріумфу української пісні за океаном століття тому
Життя Миколи Леонтовича у 44-річному віці трагічно урвалося від кулі чекіста Грищенка, який убив його в батьківській хаті в селі Марківка на Вінниччині 23 січня 1921 року. Він пограбував родину, виніс навіть чоботи композитора. Деякі джерела повідомляють, що так ЧК проводило зачистку вірян української автокефальної церкви, а Леонтович був членом Синоду. Таємниця загибелі та ім’я убивці композитора стали відомі лише в 1990-х роках.
“Щедрик” через століття… крокує Києвом У рамках “культурної дипломатії” сто років тому очільник Директорії та війська Української Народної Республіки Симон Петлюра розпорядився відкрити за кордоном “український дипломатичний фронт”, і зокрема на хорову капелу О. Кошиця поклав велику місію: нести у світ українську культуру, у піснях розповідати про Україну і шукати міжнародного визнання, просити військової допомоги, підтримки у боротьбі з большевиками. Початок великому вояжу хористів було покладено в Станіславові (нині Івано-Франківськ), де капела виконала національний Гімн України, який, до речі, починався зі слів: “Вже воскресла України і слава, і воля…”. Спочатку шлях лежав до Європи. Великий культурний резонанс був, зокрема, в Польщі,
Австрії, Франції, але політичної та економічної підтримки, на жаль, стікаюча кров’ю Україна в пору першої української революції не дочекалася. Відтак капела вирушила до Америки і, як стало зрозуміло пізніше, – назавжди. І ось 5 жовтня 1922 року в Карнеґі Голі капела під керівництвом О. Кошиця мала неймовірний успіх. Артисти планували “виспівати волю Україні”. Саме тоді у США уперше прозвучав “Щедрик” М. Леонтовича, який, власне, вирвався на волю й полетів у широкі світи. Після гастролей у США хорова капела О. Кошиця виступала на теренах Північної та Південної Америки: дала протягом 1923–1924 років більше сотні концертів на сценах різних міст Мексики, Аргентини, Уругваю, Бразилії, Куби, мовою української пісні розповідаючи світу про український біль. З цієї нагоди латиноамериканський музичний критик Енріке Коельйо Нетто 23 вересня 1923 року так писав після прем’єри “Щедрика” у Ріо-де-Жанейро: “Співай, поневолена Україно! Рознось по світу голоси синів твоїх. Можливо, так отримаєш від душ, які ти причащаєш те, чого не здобули сльози твоїх жінок і кров твоїх героїв. Співай, щоб дістати тобі Волю! Прийде Весна, якої ти чекаєш!” І 100-літтю виступу капели в Південній Америці був присвячений концерт-реконструкція, що з успіхом пройшов у Колонній залі Національної філармонії України у Святвечір.
Тіна Пересунько, засновниця Інституту Леонтовича
Засновниця Інституту Леонтовича Тіна Пересунько, яка була ведучою того незвичайного музичного розвою, наголосила: “У концерті “Гай, Рожество!” нам вдалося відтворити 12 українських пісень з репертуару американських гастролей хору Олександра Кошиця. Хоча варто сказати, що в буклетах співаків налічувалося 80 різножанрових українських творів. Важливо їх сьогодні повернути до репертуарного фонду України”. Назва концерту “Гай, Рожество!” походить зі слів приспіву української колядки “Була вдовойка”, яку разом із “Щедриком” виконувала капела О. Кошиця у своєму резонансному світовому турне протягом 1922–1924 років. “Уперше через 100 років ми відтворили на українській сцені репертуар першого відділу прем’єрного концерту Українського Національного хору під орудою Олександра Кошиця в Карнегі Гол, який пройшов з тріумфом у Нью-Йорку 5 жовтня 1922 року! Не весь репертуар, а лише перший відділ: сім пісень. Це канти “Страшний Суд” , “Почаївській Божій Матері”, колядка “Була вдовойка конець села”, щедрівка “Ой там за горою”, веснянка “Ягіл, ягілочка”, щедрівка “Ой сивая тая зозуленька” та “Щедрик” Миколи Леонтовича. Звучали пісні в обробці Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Кирила Стеценка, Василя Ступницького”, – прокоментувала нашому виданню Тіна Пересунько. Зокрема, вона пропонує читачам повні тексти канту “Страшний Суд” та “Була вдовойка конець села”. Тож ми знайомимо із цими текстами Перший – кант “Страшний Суд”, який англійською в буклетах переклали “Dooms- day”: Когда час приходить Треба помирати Хоч якесь богацтво Треба покидати Час година упливає Страшний Суд ся приближає. Готуймося всі!.. А ось чудова колядка “Була вдовойка конець села” в аранжуванні Олек-
Рукопис "Щедрика" Миколи Леонтовича (Інститут рукопису НБУВ)
Каталог, який репрезентував хорову капелу О. Кошиця в Америці 100 літ тому
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
