Презентація · “Навколо неї ми гуртуємося, зустрічаємося, друкуємо книжки і тримаємо стрій – з вірою в Перемогу”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Тут кожен текст пульсує життям України
Слово Просвіти, №01 за 2026 рік
Оксана Твердохліб, учений секретар НМЛУ: “Наприкінці минулого року в Національному музеї літератури України відбулася тепла й щира зустріч з відомою українською журналісткою, письменницею, громадською діячкою Галиною Дацюк та презентація її нової книжки есеїв, замальовок і нарисів “Світло повертається”, виданої у чернівецькому видавництві “Букрек”, директорка Дарина Максимець. У залі зібралися друзі й колеги авторки, читачі, учасники її багаторічних діалогів, друзі музею – справжнє шляхетне творче товариство. Говорили про книжку, у якій, за влучним визначенням,
зібрано концентрат болю й любові, а кожен текст пульсує життям України. Сама авторка розповідала про цю книжку як про шлях до себе – через десятиліття журналістської праці, зустрічей, доріг і внутрішніх пошуків. Пані Галина наголосила, що прийшла ділитися не власними здобутками, а тією радістю, яка зосереджена під обкладинкою книги. Це видання – про нас: про те, як ми продираємося крізь змосковлення, чужі наративи й нав’язані стереотипи до себе справжніх. У книзі зібрано 85 історій, і кожна з них світиться, пробуджуючи гордість, любов, гідність і нові смисли. Під час презентації звучали уривки з книги, слова високої оцінки творчості Галини Дацюк, щирі слова підтримки, освідчення у приязні й щирій дружбі. На презентацію завітали секретар Національної спілки журналістів України Зоя Шарикова, секретар Київської організації НСЖУ Алла Малієнко, науковець Анатолій Яковець, письменниця Зірка Мензатюк, голова Творчого об’єднання публіцистів КО НСПУ Валентина Розуменко, науковець і професор Микола Тимошик, публіцист і громадський діяч Юрій Плаксюк, публіцистка Алла Ковтун, журналістка Людмила Піддубна, письменник і дипломат Віталій Москаленко, поетеса й журналістка Валентина Давиденко, художниця Ольга Кравченко, науковиця Олена Коваленко, дипломат Микола Ярмолюк, представник видавництва “Букрек” Ігор Туржанський, народознавиця Тетяна Островська, інші друзі й шанувальники творчості авторки. Дякуємо пані Галині за цю книжку і за багаторічну дружбу з музеєм. А всім присутнім – за атмосферу, в якій світло справді повертається”.
Ігор Туржанський, видавець: “Буде темно, буде видно... Українська інтелігенція – це люди, які творили і творять за будьяких умов, у будь-яких системах, і які власне і творять те, ким ми є – українці. На презентації нової книги Галини Дацюк звучало багато про подвижництво, але й у подвижництві потрібні підтримка, розуміння і однодумці. Будьмо сильними і розумними, щоб підтримувати один одного. А авторці – нових ідей, персонажів і книг”.
Олександр Балабко, письменник: “Світло повертається” – так назвала свою видану в чернівецькому ВД “Букрек” книжку есеїв, замальовок і нарисів моя колега,
другиня упродовж багатьох, багатьох років Галина Дацюк. “Світло повертається” – то воістину! Точніше, воно не зникало (не було й тривог!) упродовж усього більш як півторагодинного вечора-презентації книжки у Національному музеї літератури України, із стін якого на зібрання письменників, журналістів, художників пильно споглядали Котляревський, Шевченко, Гоголь, Франко, а надто – Григорій Савович Сковорода із втіленої у бронзі скульптури. І хіба, можливо, лише поетичний жанр Галина ще не освоїла (а втім, хто зна), а ось в інших, у яких уславилися названі постаті, почувається вільно. У прозі, публіцистиці, ораторстві, педагогіці, наукових розвідках, а ще ж і в співі – наприкінці вечора вона це продемонструвала. Та найбільш цінним талантом наділена бенефіціантка – талантом дружити! Знайомі ми ще зі студентських років – наші кімнати в гуртожитку були двері в двері – і я мало не щоранку мав неабияку втіху бачити усміхнену, рудоволосу, наче осонцену, дівчину Галю! А далі після того, як вона стала головною редакторкою Радіо Культура, ми не раз зустрічалися в прямому ефірі її популярної передачі “Знакова постать”: почали виходити мої книжки, звучати пісні на мої слова. А від уже далекого 2011 року, з презентації моєї першої виданої у Чернівцях книжки “Київ, Ірининська, Лифарям”, Галина ведуча і учасниця багатьох моїх творчих вечорів. Надто – в останні роки, коли моє життя заполонили дві жінки – Соломія Крушельницька, про долю якої написав два романи, – і Галина Дацюк, яка стала їх літературною редакторкою. У вміщеній у цій книжці замальовці “Десятикнижжя Олександра Балабка” (презентація першого роману саме у стінах Музею літератури) Галя так пише про нашу співпрацю: “Я відправила останні правки Олександру. Завтра було Преображення Господнє. Спас освячував яблучка, грушки, сливи, мед, колосся і книжку із Словом правдивим, що полетіла у світ межи людей українським Метеликом на ім’я Соломія”. На вечорі були показані фрагменти телесюжету про презентацію у цьому ж музеї Галиної книжки “Янголи небесної чоти”; фільму за її сценарієм про Софію Русову. Пам’ятаю сонячний літній день у Празі, коли ми з Галею йдемо вклонитися могилі видатної науковиці, діячки УНР Софії Русової на Ольшанському цвинтарі. Зуміла долучитися до презентації і поетеса, журналістка, художниця Валентина Давиденко, учасниця нашої незмінної творчої трійці – вона, я і Галя, що ось уже другий рік поспіль мандрує Європою до адріатичної хорватської Рієки, де на нас очікує організаторка мистецького українського фестивалю, народна артистка України Ольга Камінська, яка саме 19 грудня відзначає народини. Про перебування там і своє перше місце в літературному конкурсі
Спільне фото презентації 19 грудня 2025 р.
“Франкові зорі” також пише авторка в цій книжці. Добре сказав у своєму виступі Віталій Москаленко: “Читайте Галину Дацюк!” А й справді – у цій книжці є що почитати: не лише для розуму, а для серця й душі, коли ти поринаєш у розкрилля образів, порівнянь, метафор, у багатство мови, яка в неї як пишний сад, за висловом Максима Рильського. А моє одинадцяте “книжжя” – виданий у “Букреку” за сприяння Українського інституту книги роман “Ролі й манекени. Із життя Соломії Крушельницької” – ми подарували Національному музею літератури України від обох – “автора роману Олександра Балабка і його літературної редакторки Галини Дацюк”. А “Світло повертається” з автографом Галини Дацюк поїде до Бахмача, де поповнить фонди центральної районної бібліотеки. Хай буде всім світло і сонячно цієї Різдвяної пори”.
Ольга Ходацька, заступниця голови Київської “Просвіти”: “Вітаю, дорога пані Галю, з прекрасною презентацією. Саме в цей час, коли відбувалася подія, мої учні 9-А класу на позакласному читанні з великим захопленням знайомилися з вашою книжкою “Світло повертається”. Було цікаве обговорення. Жваво дискутували про вибір професії після прочитання есею “Мій друг комунальник”. Захоплююся вашою творчістю і дякую”.
Микола Тимошик, професор: “Був на багатьох презентаціях. Але ця, яку провела сама авторка прекрасної книги, – неповторна, еталонна, взірцева. Майже три години – і стільки відкриттів та емоцій! Вітаю, дорога посестро. Ти підняла високо планку творчих вимог і чину в професії. Є на кого рівнятися молодим. Втішений, що був причетним до низки сторінок твого світла, яке ніколи не згасне”.
*** Уперше Святий Миколай прийшов до мене 19 грудня (за старим календарем) 1969 року в Кременецькій школі-інтернаті №2 і поклав під подушку зошит, у якому
Журналістка і письменниця Галина Дацюк почерком моїх однокласниць вивів різні побажання. Серед них було й таке: “Галю, бажаємо тобі стати великою, як шолохов, письменницею, але коли будеш знаменитою, не забувай нас, пиши про нас і не задавайся”. Я не стала шолоховим, ні великим, ні маленьким, слава Тобі, Боже. Стала журналісткою і трохи письменницею під власним українським іменем. Але настанова моїх кременецьких подруг “не задаватися” тримала мене в рамках скромності усі 56 років. До нинішнього дня. А сьогодні на презентації книжки “Світло повертається” я одержала стільки тепла, добра, хороших слів, найвищих оцінок, освідчень, приязні, похвали, любові, що стриманість вийшла з берегів. “Задаюсь” і дякую усім-усім, хто прийшли і розділили мою радість народження книжки, яка вже йде світом, оселяється в домашніх і публічних бібліотеках, освітніх закладах, спілках. Її розкупили сьогодні на презентації, як тут не задаватися! Дякую дорогим друзям з ВД “Букрек” і Національного музею літератури України. Дякую всьому шляхетному творчому товариству моїх друзів – письменників, журналістів, учених, дипломатів, художників, освітян і просвітян, – яке уміє порадіти з успіхів колеги так щиро, як з власних. За це я їм заколядувала наживо повстанську і просвітянську колядки, які пам’ятаю з дитинства. Просвітянська. Бог народився, хто про це міг знати. Ліс оживився, загули Карпати. Дністер хвилею шумить, Чорне море гомонить. На Поліссі гомін йде, Кубань кличе і гуде. В Києві озвались дзвони. Ожили луги й загони. Радість, радість, радість звідусіль. Йосип старенький Колише Дитятко. На сопілці грає Мале гуцулятко. Їдуть бойки на санЯх, А гуцули в крисанЯх Поліщуки в личаках, А кияни в чобітках. Їдуть, їдуть з України До Господньої Дитини, Дари, дари Малому везуть! Нехай Різдвяна радість заходить у ваші оселі, як зайшла у моє серце, дорогі мої друзі. І Кубань, і Полісся, і Чорне море, і Київ, про які йдеться у колядці, це наша Україна. Навколо неї ми гуртуємося, зустрічаємося, друкуємо книжки і тримаємо стрій – з вірою в Перемогу.
Підготувала Галина ДАЦЮК
“Світло повертається” з автографами для Олександра Балабка, Зої Шарикової та Миколи Ярмолюка (праворуч)
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
