Події, факти, коментарі · с. 5сторінка оригіналу ↗
КОЛИ ЗЛОЧИН СТАЄ ЗАКОНОМ
Слово Просвіти, №02 за 2002 рік
Закон і злочин — несумісні речі. Але трапляється, що єднається непоєднуване. І тоді вже край, межа, коли забувається мораль, віднімається розум й усе подальше залежить від віри. Якщо перемагає злочин у масці закону — гинуть люди, паплюжаться душі, інколи занепадають цілі народи. Високі поняття наповнюються буденністю, життям людей. Скарга Генеральному прокурору п. Потебеньку Харинюк Галини Миколаївни, жительки с. Судобичі Дубенського району Рівненської області — можливо, є однією з тисяч, десятків тисяч подібних звернень. Але не звертати увагу на такі факти нашого життя означає нехтувати життям загалом — своїм, рідних, співгромадян… Справа (справді кримінальна справа) пані Галини Харинюк, а точніше — її чоловіка Олексія з братом Володимиром Харинюків та ще чотирьох людей нагадує популярний сьогодні у світі демократичний терор проти недемократичного народу. Нагадує також маніакальний фанатизм нашого окупанта у двадцятих роках двадцятого століття, коли був винайдений спосіб ліквідувати селянське повстання в Україні руками тих же селян — “інститут “отвєтчіков” (директива РНК УРСР №639 від 22 серпня 1921 р.). Як не абсурдно, ті брати Харинюки, обвинувачені у справі, та чотири експрес-методом знайдених свідки — у ролі тих “отвєтчіків” 20-х років минулого століття, які відповідали своїм життям та майном (залежно від міри “злочину”) за “бандитські” прояви на закріпленій за цими “отвєтчіками” місцевості. Усе у підсумку поєдналося у до болю реалістичний кримінальний триллер з відвертими сценами катувань і “бєспрєдєлу”. Той “бєспрєдєл” чинять не якісь місцеві ватажки-окупанти,
а ті, що називають себе “представниками Закону”. Народу залишається здогадуватися: або представники — не представники (тоді що вони там роблять?), або Закон — не такий (тоді треба його міняти). Місце розвитку подій — згадане село Судобичі та сусідське село Панталія на Рівненщині, де брати Тимощуки з Рівного (один — помічник міського прокурора, інший — суддя міського суду) мають дачний будинок. Саме матеріальні інтереси братів Тимощуків і стали центром резонансної справи, яка розкриває “небезпечне злочинне угруповання” (чомусь постійно народ наш ярликується цим кримінальним поняттям). Що ж вчинило злочинне угруповання? Задокументований (але не доведений) факт викрадення з горезвісної дачі Тимощуків ванни та шести сервізів. Так, закон є закон. І якщо вчинений злочин, він має бути покараний. Але ж коли сімейні інтереси — грошова компенсація викрадених речей — змінює саму суть справедливості, чинячи злочин проти невинних людей… Це уже, погодьтеся, совкові методи розв’язання проблеми. Про “інтереси” та “хід” правосуддя свідчить і те, що справу у своє ведення взяла рівненська міліція, хоча закон передбачає її у компетенції працівників Дубенського районного відділу МВС. Без жодних підстав, доказів, перевірки достовірного (зі свідками) алібі арештовані не тільки брати Харинюки. Найбільш кумедно і трагічно те, що викликані свідками громадяни Водоп’ян, Шевчук, Буржуй та Гринь у той же день затримані на 15 діб адмінарешту за ст. 173 (дрібне хуліганство). Цікавий поворот, чи не так? Є свідчення, що двоє суддів міського суду відмовилися так чинити, довелося із ліжка витягувати іншого, котрий раптово вилі-
ПРИКРО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
