Події, факти, коментарі · с. 5сторінка оригіналу ↗
НАШ ЛІТАК НЕ ДУЖЕ УКРАЇНСЬКИЙ
Слово Просвіти, №02 за 2002 рік
Перший зліт нового літака Ан-38-200, розробленого в Київському Авіаційному науковотехнічному комплексі ім. О. К. Антонова, який відбувся на летовищі Новосибірського авіаційного виробничого об’єднання ім. В. П. Чкалова, не мав великого розголосу в українських ЗМІ. А шкода, бо подія заслуговує на це з кількох причин. Передусім, через характеристики самого літака, конструкція і експлуатаційні якості якого відповідають останнім світовим вимогам до авіаперевезень. Компактний, економічний і надійний моноплан з двома мотогондолами, розташованими над крилами, призначений для перевезення на місцевих авіалініях 27 пасажирів або близько 3 тонн вантажу зі швидкістю 380 кілометрів на годину на відстань до 1800 кілометрів. На відміну від Ан-38-100, оснащеного американськими двигунами, на новій моделі встановлено російські рушії ТВД-20-03, виготовлені на Омському моторобудівному заводі ім. Баранова. Літак оснащено сучасним пілотажно-навігаційним устаткуванням, що дає змогу виконувати польоти будь-якої доби і пори року, у складних метеорологічних умовах, а також на міжнародних трасах. Верхнє розташування двигунів гарантує безаварійну експлуатацію літака на летовищах у зонах пустель, ґрунтових та засніжених злітних полосах. Першим польотом Ан-38-200, який тривав 45 хвилин, керували льотчики-випробувачі В. В. Гончаров (АНТК-Україна) і В. С. Поташов (НАПО-Росія). Цими днями пілоти приступили до виконання програми сертифікаційних випробувань літака, які триватимуть до листопада 2002 року. Водночас триває технологічна підготовка виробництва для серійного виготовлення літака в Новосибірську. За попередніми оцінками експертів попит на новий літак тільки в межах СНД становить до 80–120 машин на рік, що забезпечить роботою до 18 тисяч працюючих на дев’яти підприємствах Росії. Гадаю, що всі ці подробиці мають зацікавити українців, особливо тих, хто працював у авіабудівній галузі. Бо одна річ — підписати Закон України “Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні”, що Президент Л. Кучма зробив у липні 2001 року, а зовсім інше — реально виготовляти і продавати літаки. Чи не можна було б виготовити цей літак в Україні? Питання риторичне. Понад три десятки (!) підприємств української літакобудівної промисловості фактично завмерли. Підіть хоч би на Київський завод “Авіант”, який розташований майже на одній території з АНТК ім. О. К. Антонова, і ви побачите, якою проблемою є хоча б збереження будівель, зокрема дахів цехів майже непрацюючого авіапідприємства. Натомість російська авіапромисловість, яка набирає темпів, не в останню чергу, за рахунок наукового і виробничого потенціалу України, не може скаржитися на такий розвиток подій. Зокрема, й у цьому конкретному випадку, коли для продажу нових Ан-38-200 створено товариство з обмеженою відповідальністю “Лізінговая компанія Сібірскіє самольоти Антонов”. Так що не поспішайте нині називати літаки славетної антонівської марки українськими. Бо вони сибірські.
Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
