Молода країна · с. 8сторінка оригіналу ↗
МИНУВ РІК СТАРИЙ, НАСТАВ МОЛОДИЙ
Слово Просвіти, №02 за 2002 рік
Минув перший рік третього тисячоліття. Для когось — звичайний, іншим — ні. Утім, молода людина завжди прагне бути незвичайною, одним словом — найкращою. Молодь — не майбутнє, це — сьогоднішнє. Вона прагне здорової насолоди. Інша справа, що часто насолода стає збоченням, втечею від самого себе. Тоді вже по суті — марево насолоди. Тоді — зрив. Наша “криза” цьому якнайкраще сприяє. Вплинути на психологію такої людини легко, і це природно. Без цього вона не формувалася б. А коли вже “дістали”, як то кажуть, — тут і “дах рве”. Немає ґрунту під ногами, твердої традиції від батька до сина, немає доброзичливості між людьми. Не дивні тут і психічні патології. А яка може бути доброзичливість, якщо людей сьогодні у нас нічого не об’єднує? Вони й ставляться один до одного як вороги. Говорити про національну ідею — банально. Батько народний сказав: не спрацювала. Тож молодь вибирає пепсі, тампакс і орбіт на додаток. Головне — здорові зуби. Конфлікти свідчать про динаміку і пошук шляху до виходу. Недосвідченість, гарячковість молоді спрацьовує у нашій ситуації “на відмінно”. Молодь важко обдурити лукавими політичними промовами, вона інстинктивно відчуває лицемірство. У свою чергу, лицеміри інстинктивно відчувають, де їх чекає справедлива “подяка” за недобродійство. До того ж, стикнулися два різнобіжних світогляди: свобода молодих та тоталітаризм “радянських” людей. Виходить не дуже гарно: старші виправдовуються підлістю і використанням свого службового становища (єдине, що в них залишилося), молоді адекватно прагнуть протидіяти будь-якими методами. Це — про так званий “актив”. Загал же забив на все і всіх. До певного моменту. Цього моменту боїться тільки одна сторона. Іншій нема чого втрачати. Минулий рік не відзначився Вчинком чи Подією для усієї молоді. Хіба що вона відчула більшу свободу і прагнення дій. Їй набридли політичні ігри. Рано чи пізно вона об’єднається. А поки що кожна молода людина робить свою справу. Вона вчиться, працює — одним словом, формується. Їй — думати про сьогоднішнє. Нехай щастить! З Новим роком, молодим роком!
тання з них — щорічний поетичний вечір Володимира Цибулька “Чоловічі ігри” в Національній філармонії. Видаємо журнал “Українські проблеми”… — Літературна мода: яка вона сьогодні у нас? Нові імена, віяння… — Не говорив би про якісь напрямки. Не той час, коли можна узагальнювати. Наш час — для створення текстів. Фантастично, але нова доба — “самостійна Україна” — не створила принципово нової ситуації: ні в суспільстві, ні в культурному житті. Ще не маємо своєї літератури у власній державі. Всі визначні досягнення досі формуються на хвилі протесту і заперечення, а не
— Мистецтво має внутрішні закони. Мені імпонує Донцовська теза “мистецтво для митців”. Літератор сам відчуває, що він має право зробити. Фраза “суспільна функція літератури” викликає нормальний скепсис, адже довгий час література у нас була ужитковою, служила комусь. Для суспільства мистецький текст несе комунікаційність. Українська література завжди жила із своїм народом, для її повноцінного розвитку необхідним є власний масовий читач. Письменник може не сподіватися, що сьогодні його зрозуміють, він пише для “свого” читача, в майбутнє. Від кроків автора до читача часом мистецтво втрачає, часом — набуває культура. Це — літера-
Олександр Солонець
— Над чим працюєте? — Завершив роботу над третім виданням “Основ герменевтики”. Займаюся Гайдеґґером і Стусом, сподіваюся видати монографію. Зацікавила їхня обопільна ідея відповідності слів своїм сутностям, тобто первісним значенням. Відповідність як відповідальність за висловлене, певна етичність… Те, що у Гайдеґґера побудоване як філософська концепція, у Стуса є поезією і самим життям. — А герменевтика?.. — Це — процес мислення. Філософія, адаптована до конкретних тем і методологій. Важливо знайти спільність у розмові, зрозуміти один одного.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
