Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Микола СОМ ВИБИРАЛИ НЯНЮ УСМІШКА
Слово Просвіти, №02 за 2002 рік
У малюковій групі дитячого садочка “Самостійна Україна” по обіді настав сонний час. Се той час, коли всі няні засинають богатирським сном. Саме тоді щасливі дітки починають активно спілкуватися між собою: досхочу базікати, співати, сміятися, скавучати, мукати, хрюкати, кукурікати. Одне слово — заявляти про своє існування. На середину спальні-усипальні виступає активіст першої малюкової групи Льова Сірий. — Товариство! — радо вигукує Льова, старанно вимовляючи капосну букву “Р”. — Збори нашої групи оголошую відкритими. Тільки тихше, щоб ніхто раптово не почув, що ми вмієм говорити. Нехай наші недоріки думають, що ми іще безмовні, бездержавні. Отже, для ведення зборів треба обрати президію. Є пропозиція обрати до президії Маню Реву. Ніхто не встиг навіть шморгнути носом, як Льова Сірий підкинув угору правицю і швидко вигукнув: — Одноголосно! Прошу до президії шановну панну Маню. Маня Рева граціозно умощується на дитячий горщик, а Сірий натхненно просторікує: — У часи демократизму і широкої гласності нам треба обрати нову няню. Стара нас не розуміє, не читає нам газет, не дбає про наше духовне зростання. Які будуть пропозиції? Ощасливлена Маня Рева поривисто піднімається із дитячого горщика. На відміну од Льови Сірого вона ще слабо вимовляє букву “Р”, а тому хитрувато уникає слів із сею каверзною буквою.
— Колеги! — звертається Маня до одноповзункового товариства. — Я теж такої думки. Наша няня бездуховна, темна ще й двомовна. Сяка-така лайлива баба. Не вчасно міняє упісяні повзунки, не знає жодного анекдоту. Здається, не вміє читати. Ганьба! А тому я хочу, щоб нашою нянею була моя мама. — А я не хочу! — вилазить із-під ліжка рудочубий вилупок Петьконевмивака (негативний тип!). — Твоя мама серцеїдка. Вона одбила
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
