Цікаво знати · с. 16сторінка оригіналу ↗
ДІДУХ — НА ТЕПЛИЙ ДУХ!
Слово Просвіти, №02 за 2002 рік
Мабуть, жоден народ не має такого багатющого розмаїття святкових різдвяно-новорічних празників, як наш. Цьому, як на мене, сприяли історичні реалії: упродовж століть, незважаючи на протиборство дохристиянських і власне християнських елементів, у повсякденному побуті співіснували три догмати: анімістизм, себто оживлення, анінізм, тобто одухотворення, і, нарешті, антропоморфізм — своєрідне олюднення. Все це разом узяте тісно поєднувало людину з довколишнім світом, робило її невід’ємною часткою природи, серед якої вона жила, яку відповідно шанувала й одухотворювала. Найповніше це простежується в обрядодіях Новолітування. Щоправда, наші далекі пращури Новий рік відсвятковували в березні — під цю пору вже оживала природа: сокорушили дерева, таловодили пагорби, озвучували довкілля голосисті поклики невідлітних в ірій птахів. Одначе з упровадженням християнства на наших землях Новоліття перенесли на вересень, а згодом — на січень, щоб уніфікувати загальноєвропейське, а відтак і вселенське літочислення. Що там та як, але кілька поколінь призвичаїлися до сучасних різдвяно-новорічних обрядодій — Різдва, Василів (старого Нового року) та Водохреща. Упродовж двох тижнів наші пращури пишно відсвятковували їх. Варто пригадати одну з колядок:
Та прийдуть до тебе Три празники в гості: Що перший же празник — Святеє Рождество. А другий же празник — Святого Василя, А третій же празник — Святе Водохреще.
Тому спробуймо бодай коротко відновити в пам’яті наші давні традиції. МЕЛАНКИ, ВАСИЛЯ АБО СТАРИЙ НОВИЙ РІК. Напередодні Василів, себто ввечері 13 січня, дівчачі гурти обходили сільчан і під вікнами наспівували величальні щедрівки на честь господарів та їхніх дітей, за що їх причащали смаковитими віддарунками. Опівночі чи вдосвіта господар із сином відносили в сад дідуха (солом’яного куля, котрого ставили на покуті перед Різдвом), частину спалювали, а з решти робили перевесла, якими підв’язували фруктові дерева — щоб щедро родили яблуні та груші. Традиційно було зазвичай удосвіта засівати зерном оселі сільчанам. Переважно це робили підлітки або ж парубки. Зайшовши до хати, полазник — а саме так називали засівачів —
накликав:
Сійся, родися, жито, пшениця, Всяка пашниця, На щастя, на здоровля Та на Новий рік, Щоб уродило краще, ніж торік!
Юних посівальників ощедрували яблуками, грішми чи смаковитими пиріжками, котрі спеціально випікали й називали василями. Вважалося, що чим більше полазників перевідувало оселю, то щасливішим буде грядущий рік. Вірили також: якщо у Новому році до хати першим завітає чоловіча стать, то у родині будуть статки, а коли жіноча — на лихе. Ось чому засівальниками мають бути хлопчики чи чоловіки. На Василів також готували кутю, яку називали щедрою, бо вже можна було вживати м’ясні страви: передріздвяна, як ви знаєте, називається багатою. ВОДОХРЕЩА. Цим празником, яке припадає на 19 січня і пов’язаний з освяченням води, завершуються так звані різдвяно-новорічні святки. Напередодні готували третю кутю, яка називається голодною. Після вечері горщика чи казанця, в якому варилася страва, виносили на подвір’я, вишкрібали залишки під постук макогонів, приказуючи:
Тікай, кутя, із покутя, А узвар йди на базар, Паляниці, лишайтесь на полиці, А дідух — на теплий дух, Щоб покинути кожух!
Обрядодія “Проганяння куті” супроводжувалася символічними пострілами з рушниць. Кожен мисливець вважав за честь зробити це тричі — “щоб вовки не нападали на коней та овець”. Відтак це дійство мало ще одну назву — “Розстрілювання куті”. Вранці на річці чи ставку біля ополонки ставили витесаний з льоду хрест, обливали червоним буряковим квасом і батюшка освячував воду. Така джерелиця вважається вельми цілющою од всіляких хвороб, а тому майже в усіх оселях тримали водохрещанку до наступного дійства. На цьому, власне, й завершувався найпоетичніший цикл трьох значущих свят. Звісна річ, я лише контурно зупинився на них, хоч у побуті існувало значно більше дійств. Тому напередодні цих празників хочу побажати всім вам смачної куті і дзвінкої коляди.
Василь СКУРАТІВСЬКИЙ
z
Засновник Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
