Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ЗДРАСТУЙТЕ, ВИБОРИ. ПРОЩАВАЙ, ДЕМОКРАТІЄ?

Слово Просвіти, №02 за 2002 рік

Політичний рік 2002 від свого попередника відрізнятиметься передусім парламентськими виборами і ще більшим рухом назад від демократії. Хоча підстави для оптимізму (вельми незначні) є, — вважає політолог Володимир Полохало. — Ключова подія — вибори — визначатиме парадигму не лише цього року, а й найближчого періоду. Аналізуючи події з вересня по грудень і першого тижня січня, все менше сподіваємося демократичності цих виборів. Ми не побачимо вільного волевиявлення громадян чи відповідності стандартам, що властиві європейським країнам, втому числі постсоціалістичним. Якщо говорити про вибори, наприклад, у Польщі, можна сказати, що ми віддаляємося од демократії. Класик сказав, що демократія — це погана річ, але нічого кращого людство ще не вигадало. Особливість українського життя — суспільство не стало самостійним політичним автором. Громадяни не виявили себе тією силою, яка визначає характер політичної влади. Тому Володимир Литвин, не соромлячись, говорить про те, що 25 % виборців завжди підтримують владу — якою б вона не була. І тут не йдеться про її результативність чи неконкурентоспроможність — усе одно їй довіряють. Це означає, що критичної маси громадянського суспільства в Україні не утворилося. У державі ведеться неприхована передвиборча агітація, закон про вибори не діє, хоч це основний закон на даному етапі. Що ж тоді говорити про те, як це відбуватиметься в березні? Сумнозвісний адмінресурс — це повсякденна реальність — це по-перше. А по-друге — політична культура українських еліт є недемократичною за всіма ознаками. Йдеться лише про утримання влади — не про оновлення чи ротацію. Утримання насамперед у руках Президента, який є головним учасником виборів, хоч і нелегітимним. — Один із похмурих прогнозів наслідків виборів — громадянська війна. Ви можете погодитися з таким передбаченням? — Громадянська війна в Україні відбувається вже багато років — у верхах. Громадяни ж між собою не воюють. Але характер конкуренції між політичними елітами має всі ознаки — убивства, шантаж, найбрудніший компромат, і це можна назвати малою громадянською війною. У велику вона не переросте — українське суспільство не є суспільством незадоволених. Як не парадоксально, це суспільство задоволених. Невдоволення може мати різні типи — демократичної частини громадян, це призводить до самоорганізації суспільства, механізмів тиску на владу тощо. Є невдоволення пасивно демократичне — коли людина все ж таки хотіла б змін на краще, але не є активною у виявленні цих політичних інтенцій. Нарешті, невдоволення радикальне або люмпенське, до якого в Україні апелюють такі політики, як Вітренко чи Симоненко. Але жоден з цих виявів незадоволення не є настільки виразним, щоб викликати соціальну конфліктність. Наше суспільство є консервативно стабільним з вираженим пасивним громадянством. — Отже, після виборів Захід остаточно махне на Україну рукою. — Він уже це зробив. Україна утвердилася на Заході як недемократична країна — з корумпованою політичною елітою, яка віддаляється од Європи. Щоб похитнути цей образ чи якось зняти індекс негативності, потрібно багато років, сьогоднішнім лідерам це не під силу. Але їм і байдуже, до речі. Нарешті, маємо імідж держави, у якій не панує верховенство права. Це усталено і на рівні масмедіа, і на рівні оцінок зарубіжних політиків. Я не можу знайти позитивних відгуків про Україну в закордонній пресі. На теренах пострадянського простору утверджується президентський авторитаризм. У Казахстані, Білорусі, Росії — Україна не є винятком. З точки зору спільності і характеру тенденцій, перспектив розвитку, Україна дуже близька до Росії — на 90 %. Але російський авторитаризм має явні національні ознаки, російські люди консолідовані навколо національної ідеї у широкому спектрі — від суспільства до еліт. Від правих до лівих, від Зюганова до Жиріновського. Українська ж політична еліта відрізняється тим, що у цьому розумінні неконсолідована. Кланові інтереси беруть гору над національними. Та попри все мені здається, що є певний шанс для демократичного розвитку. Я все ж таки сподіваюсь, що в парламенті буде неліва демократична опозиція. Хоч не знаю, з кого вона складатиметься. Можливо, хоч маловірогідно, що відбудуться якісь демократичні метаморфози з Ющенком, можливо, потрапить до парламенту блок Юлії Тимошенко. Поки що при усьому радикалізмі вона демонструє демократичні симптоми, властиві нелівій опозиції. А, можливо, відбудуться якісь соціал-демократичні метаморфози з Морозом. Інакше буде гомогенний парламент, якого хоче Президент. Йдеться про спадковість влади — чи це буде від Кучми до Кучми чи від Кучми до Литвина, Медведчука чи Кінаха — не має значення. Людмила ПУСТЕЛЬНИК z Малюнок О. Євтушенка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин