Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРЕДСТАВНИКІВ ТВОРЧОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ УКРАЇНИ

Слово Просвіти, №02 за 2002 рік

Шановні колеги! З почуттям сорому і зніяковіння переглянули ми новорічні програми трьох основних українських телеканалів. Ідеться зокрема про новорічний “Вогник” (“1 плюс 1”) та музичний проект “Вечера на хуторе близ Диканьки“ (“Інтер”). Чи не здається вам, що вже давно на українських телевізійних каналах, зокрема в програмах, розрахованих на всеукраїнську аудиторію, мала б у абсолютній більшості звучати українська мова, пісні та музика? Гадаємо, нас правильно зрозуміють представники кримськотатарської, польської, білоруської, єврейської та інших національних громад — тим більше, що культурні надбання їхніх народів у святкових програмах фактично не були представлені. Гадаємо також, що нас правильно зрозуміють і чесні українські росіяни, які, окрім того, що їхні мовні та культурні права в українському інформаційному просторі задовольняються повною мірою, мають можливість безперешкодно переглядати ряд каналів російського ТБ. Сподіваємося, наші співвітчизники зрозуміють наше занепокоєння тим, що в ролі нацменшини на рідній землі опинилися якраз представники українського народу, титульної нації, і наше обурення тим цинічним ляпасом, яким нагородило україномовних українців вітчизняне телебачення. Жодними суржиковими мовними покручами, жодним використанням свиток, шароварів та віночків, навіть окремими “номерами“ талановитих українських виконавців не можна зняти відчуття меншовартості українців як окремого народу і України як незалежної держави з прекрасною мовою і великою культурою. Також, що стосується “Вогника” на “1 плюс 1”, то використання зужитих форм колишнього радянського ТБ викликає великий сумнів і з іншої причини. Ці форми сприймаються нині не просто архаїчно, а як певний ідеологічний хід, розрахований на збудження ностальгії за “добрими” комуністично-радянськими часами. І дивно було спостерігати кволі намагання вписатися у контекст вторинності й залежності від невибагливих смаків радянських пенсіонерів таких фахових журналістів, як Ольга Герасим’юк, Алла Мазур, Юрій Макаров та інші. Нове ж покоління українців, молодь, яка сформувалася уже за часів державної незалежності і падіння тоталітарних псевдоцінностей, орієнтується на інші зразки, зокрема й у світовій популярній культурі. Тому досить пристойно і професійно виглядав концерт (трансльований у новорічну ніч УТ-1), присвячений сторіччю Нобелівської премії. Але це, на жаль, не можна вважати вітчизняним інтелектуальним продуктом. Щодо “Вечорів…”, то цей мюзикл, попри певну вигадливість, мистецькі знахідки та виконавську майстерність українських артистів, залишає дивне враження: невже Україна вже (ще?!) розглядається як одна з російських провінцій? Чи фільм “Тарас Бульба”, можливість якого давно обговорюється на різних рівнях, теж буде йти на українських екранах російською мовою з пафосом утвердження єдиної “православної” нації під егідою доброго російського царя — на тій лукавій підставі, що так, мовляв, у самого Гоголя? Хоча навіть “сам” Гоголь не приписував своїм героям таких лексем, які звучать з уст українських співаків в українському національному вбранні в російськомовних піснях, створених на українській фольклорній основі, як це ми побачили й почули на “Інтері”. Невже ідея єдиного роп. Ігорю СТОРОЖУКУ, президенту Національної телекомпанії; п. Олександру РОДНЯНСЬКОМУ, генеральному продюсеру студії “1 плюс 1”; п. Олександру ЗІНЧЕНКУ, президенту телеканалу “Інтер”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин