Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Від першої особи · с. 3сторінка оригіналу ↗

ОКСАНА БІЛОЗІР: «ВСЕ, ЩО З НАМИ ВІДБУВАЄТЬСЯ, ЦЕ Є НАША ІНІЦІАТИВА ДО БОГА»

Слово Просвіти, №02 за 2004 рік

— Оксано, на яких китах базується Ваше життя? — Ви хочете подивитися на філософський зріз мого життя? На жаль, ми живемо в такому суспільстві, що не кожен замислюється над тим, хто він, для чого прийшов на цю землю, як виконав свою місію. Для мене вкрай важливо не зраджувати пріоритетам, які, по суті, складають моє єство, яке, на щастя, не тільки свідомо, а й на рівні підсвідомості контролює мене при прийнятті тих чи інших рішень. Тобто, я внутрішньо постійно чую питання-вказівки: якого я роду-племені, чому, скажімо, стан моєї держави, моєї національної культури саме такий, що я можу зробити для того, щоб виправити ситуацію?.. Головна ж мета, яка зрослася з моїм кредо, полягає в тому, щоб зробити ближніх щасливими. Ясна річ, що в пріоритети входить сім’я, тому що вона є первинною. Клімат сім’ї ми переносимо і в суспільство, і в тому кліматі, загалом, суспільство живе. Недаремно Аристотель колись сказав, що сім’я — це цеглинка держави. І якщо ми сьогодні з вами вдивимося в конкретну сім’ю і проаналізуємо соціологічні дані (а вони відображають жахливий стан речей), то побачимо: сім’я руйнується, руйнуються міжродинні зв’язки. Мені це дуже болить, і моє єство волає-питає: чи на повну потужність я використала ті можливості, які життя мені дало. Тим більше, що я фактично є одним із прикладів. Так, комусь подобаються мої здобутки, моя праця, комусь ні, але це, як не крути, позитивний приклад, по якому можна звіряти своє життя. Тобто, моя особистість, моє життя, моя робота, мій приклад дають людям можливість усвідомлення свого “Я”. Зараз ми живемо на такому етапі, коли вже і суспільство в цілому приходить до усвідомлення того, хто ми є, яка у нас перспектива, і чи маємо ми право забрати цю перспективу від наших дітей. Громадянську позицію повинна декларувати незалежна держава. Тож подивимось на Україну в контексті світових держав: чи є ми сьогодні тією державою, що стала рівноправним суб’єктом світової цивілізації, міжнародних відносин? Ні. Наші проблеми коріняться в тому, що ми не маємо сьогодні національної держави. На це так само є суб’єктивні причини, тому що був період, коли наша еліта, яка з еліти гуманітарної раптом стала політичною, побоялася взяти владу, — вона мала можливості, вона в певний відрізок часу могла це зробити, але!.. Ця еліта була сформована в радянські часи, над нею на рівні підсвідомості тяжіла субординація. Крім того, український Наша гостя, Народна артистка України Оксана Білозір — народний депутат Верховної Ради останнього скликання (фракція “Наша Україна”). гуманізм у нас закладений генетично. Знаєте, в чому він полягає? “Чи маю я право це зробити?” Ми не повинні були в ту хвилину вагатися. Гуманітарний лідер повинен був рішуче дати собі внутрішній наказ: “Я владу беру”. А далі: “Я дізнаюсь, як і що робити, я навчуся. Якщо я не зможу навчитися (все знати неможливо), я візьму ось такого із своїх рядів, хто знає це краще за мене, і разом ми зробимо”. — У співачці Оксані Білозір зараз явно переважує політик… — Ви знаєте, я — жінка. Зараз це дуже актуально: місце жінки і місце чоловіка. Ми бачимо, що всі ці роки Україна керується тільки чоловічою політикою. Політика жіноча абсолютно інакша. Якщо розмежувати і придивитися, то різниця обумовлена психологією. Жінка приходить на землю, щоб віддати: народити дитину, виплекати і зберегти родину; жінка віддає свою працю заради благополуччя і здоров’я ближніх. Для чого прийшов мужчина? Для того, щоб дістати від життя: дістати дружину, яка б могла організувати йому тил; дістати гроші, владу. Тобто, він є воїн. У російській мові є таке точне слово: “добытчик”. В українській мові немає такого жорсткого визначення, — український гуманізм спрацював. Такого слова не придумали, тому що Україна завжди була матріархальною державою. Так от, жінка прийшла у цей світ, щоб віддати, звісно, в неї зовсім інша психологія. Мужчина-політик, у першу чергу, бачить своїх конкурентів і застосовує боротьбу. Перемога над конкурентами — це є реалізація його мети. Для жінки важливий зовсім інший результат: гарний мікроклімат, здорові, ситі, чисті діти і доглянутий чоловік, — і це все переноситься в політику. Для жінки важлива не кількість переможених конкурентів, а якість поточної роботи; піднесення добробуту суспільства є кінцевою метою. І тому я хочу підкреслити: чимало проблем в Україні не вирішено тому, що ми, жінки, не допрацьовуємо у творенні своєї держави. Ми чомусь замикаємося тільки в родині. Навіть коли родина живе за межею бідності, жінка все одно підробляє на трьох роботах, витискує максимально всі сили із себе, а не спрямовує свій потенціал на те, щоб вийти за рамки сім’ї, підняти свій голос проти несправедливості: почати наводити порядок у суспільстві. — Ви — жінка, яка співає, Ви — жінка-політик, Ви — професор: викладаєте і керуєте кафедрою в Національно8 му університеті культури і мистецтв. А де ж час для сім’ї і кохання? — Це все — одне й те саме. Я не можу розмежувати своє робоче місце, домівку, хобі, місця, де я з друзями контактую, — це все один потік моєї життєвої енергії! І цей потік життєвої енергії вміщує все, що я люблю. Тобто, все це єдине явище — моє щохвилинне життя, в якому ключове місце займає сім’я. Створений у ній мікроклімат — для того, щоб я могла більше енергії спрямувати на те, що я люблю, — на мою роботу, друзів, хобі, на все те, від чого залежить моя сім’я. — Кого Ви бачите в кріслі президента? — Це невдячна справа: говорити сьогодні, хто стане наступним президентом. Мені простіше сказати, якого президента потребує Україна. Я працюю в парламентській фракції “Наша Україна”, і тому пішла працювати в цю політичну силу, що вона чітко усвідомлює стан речей. Хоча було багато закидів: “Для чого тобі це? В тебе найвищі звання, в тебе гарний позитивний імідж, тебе шанують слухачі, ти самодостатня…” Справді, парламентська робота забирає багато сил і часу, це колосальна відповідальність. Але я вибрала політичну силу саме Віктора Ющенка, тому що він гуманіст. Третє тисячоліття вважається епохою гуманізму. Подивіться, як сьогодні формуються держави. Якщо раніше були урбанізовані суспільстваконгломерати, країни-імперії, то сьогодні ми бачимо: німці — це німці, в них національна держава, Франція — це національна держава іт. д. Тобто, нації захищають свої національні інтереси. Сьогодні епоха гуманізму, де кожна національність, котрій Господь дав можливість розвиватися на нашій Землі, хоче себе уніфікувати й говорить: “Я — не всі, а Я — це Я”. В епоху гуманізму саме така людина повинна і в Україні сформуватися і стати лідером, щоб ми згармонізувалися з тією світовою тенденцією. Чуємо: демократія. Що таке демократія? Це коли в центрі всього — людина. Головним є захист її прав, інтересів кожного окремо. Чи працює в нас така формула? Ні. Значить, нам треба привести до влади гуманіста, який би це розумів: людина — в центрі світу, в центрі України, звичайна людина. Першочергово треба забезпечити права людини, а потім сказати: а ось і твої обов’язки. Треба берегти гуманізм, накопичувати, захищати, збагачувати, щоб гордо промовляти: я — українець, моя держава — Україна. — Яким чином Ви це втілюєте в парламен8 ті? — Я — народний депутат фактично півтора року, і своє слово ще на повний голос не

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин