Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Хліб і видовища · с. 15сторінка оригіналу ↗

ОЧІКУВАННЯ РІЗДВЯНОЇ КАЗКИ

Слово Просвіти, №02 за 2004 рік

МУЗИЧНА ПРЕМІЯ Наближення Нового року. Вечір. На подільській набережній у районі модного “Мода-бару” — пожвавлення. Натовп журналістів та інших “медійників” суне по трапу на корабель, який давно вже нікуди не пливе… Аналогії з феллінівським “А корабель пливе” виникатимуть у мене протягом того довгого галасливого дійства під назвою “Українська музична премія— 2003”. Цією премією в нас нагороджуватимуть артистів та аудіокомпанії, які їх представляють, золотими й платиновими дисками за результатами легальних продажів CD та MC на території України. Чому премію не заснували раніше? Адже в усіх європейських країнах подібна премія давно вже є єдино можливим і надійним інструментом стимуляції та розвитку шоу-бізнесу. Відповідь проста: в Європі Україна (а можливо, й Росія) мала стабільну репутацію найбільшої (після Китаю) піратської країни, в якій сектор легального аудіота відеоринку до кумедного мізерний. Під тиском міжнародних організацій, які опікуються захистом інтелектуальної власності, наш парламент приймає низку законів, спрямованих на подолання аудіопіратства. Публічні акції для преси та медіа, коли каток давить і трощить контрафактні, вилучені в піратів диски, мали б продемонструвати рішучість держави в її боротьбі з цим злом. Але зло не було подолано, а лише загнано в темний глухий кут. Цікаво, СВЯТКОВЕ ШОУ Яким має бути свято? Блискучим, феєричним, іскристим, схожим на шампанське своєю золотавістю і п’янкістю. Продегустував свято — і настрій стає піднесено-безтурботним. А поки воно збирається завітати до кожної оселі, десь у середині душі живе дивовижне відчуття, що разом із ним обов’язково прийде тільки все найкраще. Концерт Ольги Крюкової, що відбувся в палаці “Україна”, недарма має назву “Передчуття Різдва”. Атмосфера очікування найбільшого і найрадіснішого зимового свята… Та назва — не проста, а з підтекстом. Різдво — свято, на яке чекають протягом усього року. Адже саме в цей день збуваються найпотаємніші бажання. Тому і його передчуття, ніби й непомітне, триває всі дванадцять місяців — навесні, влітку, восени. Бо віра в диво, що зароджується ще в дитинстві, все одно залишаєть- Фото Г. Оборської ще й за рахунок появи в Україні представництв світових і провідних компаній, так званих “мейджорів”. Нині в нас офіційно представлені “BMG”, ”Universal”, ”EMI”, ”Sony”, ”Music” — чотири з шести найкрупніших світових “мейджорів”. І це про щось та й говорить. Насамперед, — про певний ступінь довіри з боку Заходу, а може, і про якийсь шанс, наданий хронічно піратській країні від Заходу. І цей шанс треба використати. Звичайно, якщо ми хочемо повноцінної євроінтеграції, якщо хочемо жити що навіть декларативні заходи дали результат: дисків і касет, проданих офіційно, значно побільшало. І побільшало до того, що наші аудіокомпанії почали самостійно контролювати ситуацію на вітчизняному аудіоринку, змагаючись при цьому з аудіопіратами. Паралельна телеі радіоагітація в підтримку легального продукту створила у свідомості покупця негативний імідж пірата, який обкрадає усіх навколо заради власної кишені. Отже, крок за кроком білий сектор ринку розширювався ся нашою постійною супутницею. Тож навіть саме очікування можна перетворити на чудове свято. “Передчуття Різдва” Ольги Крюкової — справжній подарунок шанувальникам музики, що творить світлий святковий настрій: адже на концерті було і що послухати, і що подивитися. Ольга — універсальна виконавиця: представниця джазової вокальної школи (тому їй під силу подати кожну пісню в цікавій обробці), гарно танцює і, співаючи, не відстає від свого балету, сама є ведучою свого концерту. Без перебільшення — європейський рівень виступу. Ще один плюс — живий звук: і співу, й інструментального супроводу (група “Unity”) — ніякої “фанери” чи “мінусовки”. Поставити якісний звук на такому концерті важче, та хіба можуть зрівнятися приїжджі заслужені z в цивілізованій системі координат. На церемонії нагородження першим виступив представник потужної Міжнародної організації із захисту авторських прав (ІЕРІ) Стефан Кравчик. Він (не без пафосу) звернув увагу присутніх на справді історичний момент, який переживає наша країна: вперше в нас офіційно зафіксовано серйозні обсяги продажів повністю легальних продуктів — як вітчизняних, так і західного походження. І це — перемога. Справжня перемога країни, якій ще вчора ніде у світі просто не довіряли. Стефан Кравчик з оптимізмом дивиться в майбутнє, оскільки мова йде про новий і величезний за розмірами аудіоринок, який саме зараз збирається увійти до складу західноєвропейської ринкової спільноти. Роль координатора зусиль обох сторін виконуватиме, ясна річ, організація, яку, власне, Стефан тут і представляє. Однак історичному моменту під назвою “Українська музична премія— 2003” передувала курйозна колізія. Одного прекрасного дня київська компанія “КОМП-Мюзік” (представник “ЕМІ”) проголосила, що альбом “Дикі танці” Руслани розпродано в кількості 100 тисяч примірників. А це, за нормами ІЕРІ, тягне на “Платиновий диск”. Справді, ІЕРІ визначили, що на те-майстри фонограмного виконання з енергетикою живого співу. Концертний репертуар нагадував мішок Діда Мороза — музичні сюрпризи знайшлися для представників різних вікових категорій. Для молоді — модні ритми, що змушують неспокійно соватися в кріслі. А тим, кому років побільше, приємно поностальгувати під невмирущі, перевірені часом хіти. “Шербурзькі парасольки”, Азнавур, мікс від “АВВА”, “Besame mu- cho”, “Кольорові ярмарки”… Нестаріючі пісні про головне, що викликають теплі спогади. Жаль, тільки джазу не було… Зважаючи на музичну підбірку, стає зрозумілим, що концерт виявився багатомовним — Ольга співала українською, англійською, французькою, іспанською, польською, російською. До того ж, у дійстві брали участь ще й закордонні гості — співак із Франції Філіп Ванклєс і танцівник фламенко з Іспанії Рікардо Кастро. Відеоряд дійства теж виявився насиченим, яскравим, динамічним — не дає занудьгувати і за змістом повністю відповідає модному слову “шоу”. Недарма ж головним режисером дійства став Василь Вовкун. Об’ємні декорації, центральна частина — у вигляді піраміди зі сходинками. На двох екранах весь час змінюються картинки, що ілюструють кожну пісню. І зрозуміло, що нині без балету — нікуди, тож кожна пісня — ще й зі своїм танцювальним супроводом. До того всього — фейєрверки прямо на сцені, та й сама Ольга з’явилася доволі ефектно — з великого спалаху. Трохи циркової вистави під “Ярмарки”. Перевдягання у запаморочливі костюми. А під кінець зі стелі спустилася велика срібляста ялинка… Передчуття Різдва — яскраво-феєричне, як новорічні блискітки… Тепер би так само відзначити всі наші зимові свята — передчуття, зазвичай, не обманюють… Катерина ТАРЧЕВСЬКА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин