Політика · с. 2сторінка оригіналу ↗
КУЧМА — МАЙБУТНІЙ ПРЕЗИДЕНТ?
Слово Просвіти, №02 за 2004 рік
ПРЯМА МОВА
ОСВІТА
СТИХІЯ
Малюнок В. Вознюка
ОЧІКУВАНЕ
z
РЕЙТИНГИ
Богдан ГДАЛЬ го обирало Віче, мав тричі упиратися і відмовлятися від пропонованої йому посади. Та врешті його силою виводили на майдан, і оголошували своїм Отаманом. Звичайно, сьогодні все може бути по-іншому, і силувати Леоніда Кучму ніхто не буде. Та не виключено, що по всій Україні будуть створені ініціативні групи, які звернуться до Леоніда Кучми з проханням висунути себе у кандидати на виборах 2004 року. А він скаже: “Народ просить, тоді я відмовити не маю права”! Після висновку КСУ виникає багато запитань. Наприклад, у коментарі керівника наукових програм Інституту відкритої політики Максима Стріхи існує таке питання: а на яких підставах Кучма, перший термін якого розпочався 1999 року, керував державою в 1994—1999 роках, а надто — після 1996 року, коли набула чинності нинішня Конституція України. Якщо дотримуватися логіки рішення Конституційного Суду, весь цей час Кучма, фактично, був узурпатором державної влади. А тому, за словами Стріхи, Генеральний прокурор України має всі підстави порушити проти нього кримінальну справу за незаконне захоплення влади.
Перед тим, як відійти від справ державних і святкувати Новий рік, президент Леонід Кучма отримав від Конституційного Суду України подарунок, який, напевне, покращив його настрій, але й не здивував. Ідеться про оприлюднення з вуст Судді-доповідача Василя Німченка висновку КСУ про те, що Леонід Кучма, відповідно до Конституції України, перебував на посаді Президента один термін і має повне право балотуватися вдруге (фактично втретє). Відповідно до вердикту КСУ, Леонід Кучма став обіймати найвищу державну посаду з 1999 року, тоді, коли президентські вибори відбувалися за чинної Конституції України 1996 року. Мотивація така: 1994 року чинний Президент уперше обирався на президентську посаду за Радянською Конституцією 1978 року. Незалежно від того, які обмеження в ній існували, після схвалення Конституції 1996 року Леонід Данилович, за словами суддів, просто “виконував функції Президента за повноваженнями, визначеними в Конституції”, але ці функції не враховувалися як окремий термін Президентства, бо з моменту введення в дію нової Конституції і наступними виборами 5 років не минуло. Для серйозності рішення підтверджено висновками 4-х юридичних навчальних закладів: юридичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка, національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії та Інституту держави і права імені Корецького НАН України. Це рішення не здивувало громадськість, бо було б дивно, якби практично “кишеньковий” Конституційний Суд виніс вердикт, що суперечить позиції Глави держави. Тому, незважаючи на те, що Леонід Данилович кілька разів стверджував, що він не балотуватиметься на посаду Президента на майбутніх виборах, усе ж виникають певні сумніви щодо цих запевнень. Бо повторюється вже знайома історія, схожа на давню козацьку традицію, коли на Січі кошовий отаман, яко-
Шановний Василю Григоровичу! Чи пригадуєте, кілька років тому в нас із Вами відбулася приємна розмова. Ви були присутні на зборах письменників і визнали за потрібне підійти до мене й подякувати за сина, з яким Вам випало працювати в одній установі (тоді Ви не були ще міністром освіти). Захоплення Ваше стосувалося набутих сином знань, вихованості, добропорядності. Не приховую, мені приємно було чути від Вас, людини на той час зовсім не знайомої мені, таку похвалу. А ось Вам за освіту нинішньої шкільної молоді, на жаль, подякувати не можу. І ось чому. Днями випало мені зустрітися з учнем однієї з середніх шкіл Запорізької області. Побачивши мою бібліотеку, хлопець зацікавився змістом окремих видань, біографічними відомостями невідомих йому авторів. Та ось погляд його зупинився на журналі “Вітчизна”. Учень, що закінчив 9 класів середньої школи, поцікавився раптом, що означає слово “Вітчизна”, як зрозуміти його. Я був подивований. — Батьки твої, наскільки знаю, українці, отже, і ти — українець. — Так. — А школа, в якій навчався, російська? — Російська.
Землетрус в Ірані, зруйнувавши міста і забравши чимало життів, став певним протверезінням для святкуючого і передсвяткового світу. Україна, у свою чергу, надіслала свою гуманітарну місію і продовжує збирати гуманітарну допомогу для постраждалих іранців. Як повідомив головний фахівець відділу охорони здоров’я медичного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій Олексій БАШУК, відповідно до постанови Кабінету міністрів № 2044 “Про надання допомоги Ісламській Республіці Іран”, був підготовлений загін чисельністю 100 осіб (та 2 одиниці техніки), який уже 27 грудня 2003 року був готовий до виконання гуманітарної місії. Перша група рятувальників (20 осіб) вилетіла того ж 27 грудня, а наступного дня літаком Іл-76 доставлено в Іран наш мобільний шпиталь — 60 медиків і 20 осіб обслуговуючого персоналу. Окрім того, місія доставила гуманітарну допомогу, зібрану державними службами та громадськими організаціями (у першу чергу, від Міністерства оборони і Червоного Хреста).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
