Читацьке віче · “Швидкоплинний час невблаганно прибирає з пам’яті важливі ознаки людського буття”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ХТО НА СВІТЛИНІ?
Слово Просвіти, №02 за 2009 рік
Василь БЕРЕЗОВИЙ, художник, журналіст
Розглядаючи старі фотографії, не можна залишатися байдужим. Вдивляючись в обличчя, відчуваєш людські трагедії. Фото залишає слід у часі. Люди, які приходили до фотомайстра, знімались зосереджено і хотіли мати природний вигляд. Кожна віднайдена стара фотографія бентежить нас, повертає думками в минувшину, бо вона — відбиток певної події. Швидкоплинний час невблаганно прибирає з пам’яті важливі ознаки людського буття. Досить нагадати, скільки зникло незафіксованих “неперспективних” сіл, хуторів або скільком випала доля бути потопленими під смердючо-зеленими водоростями “рукотворних” морів, на дні яких — родючі чорноземи і людська пам’ять, що розпорошилась із розселенням корінних козацьких осель з глибинними традиціями. А скільки сіл, що були розташовані біля великих міст, постачаючи їх городиною, “проковтнули” монстри-міста чи приватні будови “царських палаців” на прибережних дніпрових луках, “приватизовані” мільйонерами? Куди позникали хатки дніпровських рибалок і бакенників? Прикро, бо лише в Прип’яті загинув цілий пласт етнографічних історичних фотосвідчень, неповторних матеріальних цінностей родин, окремих майстрів.
Нині фотосправа досягла досконалих форм. А в недалекому минулому фотографування “на згадку” дозволяли собі не всі. Та знаходились в нашій історії пошуковці та охоронці скарбів рідного краю: незрівнянний народний художник України Іван Гончар, на основі зібрань якого створено Державний музей його імені, де зусиллями сина Петра Гончара, наукових працівників упорядковано експозиції, виходять енциклопедичні видання “Україна і українці”, що їх значення важко переоцінити. До столітнього ювілею художника вийде десять томів, де буде вміщено світлини з усіх куточків України.
2005 року журналіст-краєзнавець Юрій Домотенко в “Урядовому кур’єрі” опублікував документально обґрунтований матеріал “Хто він, отаман Зелений?” Там само надруковано рідкісне фото, на якому поміж двох вояків сидить із шаблею на колінах Д. І. Терпило (отаман Зелений). Те рідкісне фото датоване 1919 роком. Запропонована світлина композиційно дуже схожа (чи не той самий фотомайстер робив?) датується 1922 роком. Коли загинув отаман, йому було 33. На світлині чоловіки такі самі молоді. На звороті зберігся напис: “7.І—1922. Галі. На спомин про минуле. Від Шури”. Хто ж вони, ці хлопці? Хто з них Шура? І хто та Галя? Чи було в них майбутнє, і яке? Можливо, хтось впізнає і відгукнеться.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
