Читацьке віче · “Швидкоплинний час невблаганно прибирає з пам’яті важливі ознаки людського буття”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
УЛЮБЛЕНА СПРАВА ДОДАЄ НАСНАГИ
Слово Просвіти, №02 за 2009 рік
Тетяна КРОМБЕТ, просвітянка, с. Бишів Макарівського району на Київщині
Нещодавно повернулася із Трускавця, але ще й досі мою уяву тішать прекрасні краєвиди, колоритні будівлі на міських вуличках, а душу переповнюють враження. Трускавець недаремно вважають столицею українських курортів. Значну роль у цьому відіграють не лише цілющі джерела, а й розвинена інфраструктура міста. На мій погляд, майже половина лікувального ефекту досягається завдяки добре організованій культурній програмі. Для ознайомлення з цим чудовим краєм організовано багато туристичних маршрутів. Різноманітна концертна програма в Центральному будинку культури ім. Тараса Шевченка. Сюди приїжджають відомі артисти з усієї України, а також місцеві народні ансамблі “Джерела Карпат”, “Трускавчанка” тощо. Одна з візитівок Трускавця — те, що біля бюветів курортники співають українські пісні. Навколо осередку співунів збираються слухачі. Керує цим незвичайним хором Григорій Драга. Колишній фронтовик, демобілізований 1966 року, довгі роки викладав фізику в школі, понад 20 років на пенсії, з яких близько десяти живе в Трускавці. Він — той стрижень, навколо якого гуртуються прихильники української пісні. Дивлячись на його по-військовому підтягнуту постать, ніколи не скажеш, що йому 84 роки — на вигляд він значно молодший. Це тому, стверджує Григорій Олексійович, що займається улюбленою справою, яка додає наснаги. День у день долучає він співвітчизників, які живуть в Україні, але послуговуються російською мовою, та українців діаспори до рідної пісні.
Бачили б ви, з якою радістю відразу переходять вони на українську, співаючи пісні, які чули ще з дитинства від мами. Згадався дослід з фізики. Учитель поставив на кафедрі в ряд кілька камертонів і вдарив молоточком по одному зних. Камертон забринів, потім той, що поряд, далі відгукнувся третій, потім наступний — і ось уже кабінетну тишу пронизує мелодійний звук кількох камертонів. Так і з піснею. Спочатку було слово поета, яке зачепило душу композитора, далі підключився виконавець, а потім обізвалась душа слухача. Хочеться побажати Григорієві Олексійовичу, щоб камертони наших душ ще бриніли після кожної зустрічі з чудовими українськими піснями, до яких він навертає нас у Трускавецькому народному хорі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
