Гаряча тема · “Ми любим свою Вкраїну, Москва її “любить” теж!” · с. 2сторінка оригіналу ↗
ВПЕРТІ ЦИФРИ
Слово Просвіти, №02 за 2009 рік
Україна 2007 року протранспортувала 112,1 млрд кубометрів російського газу за тарифом 1,7 дол. за 1 тис. кубометрів на 100 км. Середньоєвропейський тариф становить близько 4,7 дол. У результаті лише 2007 року Україна втратила 3,6 млрд дол. Окрім того, за рахунок пільгової ціни для російських партнерів за послуги українських підземних газосховищ ми втрачаємо додатково ще близько 0,3—0,5 млрд дол. щороку.
Не менш турбує Росію, та й декого на ситому Заході, й інший політичний вектор України — не російський і не натівський. Це формування, умовно кажучи, Балто-Чорноморської спільноти держав, де Україна відіграє дуже важливу роль. Прообраз її — ГУАМ, але йдеться про значно більше об’єднання із залученням навіть деяких країн НАТО і ЄС, а в перспективі й Білорусі, якій не вічно плестися в російському обозі. Такі вияви самостійності, передусім економічної, звичайно ж, насторожують апологетів біполярного світоустрою. Тому нам не варто особливо чекати якогось потужного сприяння Заходу в нашому газовому протистоянні з Росією.
“СИЛА ВОРОГА — В НАШІЙ СЛАБКОСТІ” Це сказано ще добрих дві тисячі років тому. Як же ми, Українська держава, суспільство, зустріли чергову газову атаку? На жаль, вона припала на час політичної кризи в Україні, яка триває, і її лише легенько закамуфлювали святочні дійства. Наша слабкість, як наслідок кризи, цих протистоянь державної еліти, виявилась навіть у такій простій речі як “інформаційна битва” — складова частина газової. Ми її пограємо постійно. Починаючи з того, на якому рівні вона триває. Якщо з боку Росії в бій кинуто надважку артилерію на рівні президента, прем’єра, інших високопосадовців, то з нашого боку це пістолетні “пухкання” третьорядних клерків з Печерських пагорбів. Але перейдімо до внутрішньої політики, до того, що тут, у нас. Просту людину, простого українця, й так приляканого найпопулярнішим нині в медіа словом “криза”, карколомними стрибками долара, зростанням цін і тарифів, турбує житейська річ: “Чи буду я з газом?” Трохи зігріла люд рідкісна нині спільна заява Президента й Прем’єра з тезою, що “жодна українська сім’я не відчує вдома газової кризи”, бо у нас, мовляв, власних запасів газу вистачить для обігріву на всю зиму. Це виявилося неправдою. З усіх реґіонів України надходять повідомлення про перебої з теплопостачанням. І не лише щодо опалення. Почалося відключення в оселях гарячої води. А це, по суті, одна й та сама комунальна послуга: в багатьох містах встановлено єдиний тариф — за опалення і гарячу воду.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
