Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Реальне фінансування у зв’язку з інфляцією зменшиться цього року принаймні на 30 відсотків”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

НА ЯКОМУ ЩАБЛІ У НАС «СІМ’Я, МОЛОДЬ, СПОРТ»?

Слово Просвіти, №02 за 2009 рік

Петро АНТОНЕНКО Це запитання напрошувалося після прес-конференції міністра сім’ї, молоді та спорту Юрія Павленка. Ні, зустріч пройшла по-діловому, оприлюднено чимало цікавої інформації, якою міністр добре володіє. До речі, він зазначив, що звіт за підсумками року роблять усі міністерства України. І це правильно, бо люди запитують, як виконують проголошені свого часу хороші передвиборні програми. Виконують, попри старі й нові кризи. Про це й доповів міністр, додавши багатосторінковий звіт, пересипаний сотнями цифр. Не зловживатимемо ними, не станемо й вишукувати поміж рядків звітів, де саме міністерство недопрацювало. Поговорімо краще про ті проблеми, які є загальнодержавними. Одразу варто зазначити, що міністерство Юрія Павленка належить до тих, які за давньою радянською звичкою чомусь вважають “залишковими”. Цебто такими, що фінансують за залишковим принципом, в останню чергу. Простіше кажучи, третьорядне відомство, третьорядна сфера. А шкода, бо йдеться про сім’ю — вкраїні, де розпадається понад половина шлюбів. Про спорт, загалом фізичну культуру в, м’яко кажучи, напівхворому суспільстві. Врешті, про молодь, яку багато хто вже вважає втраченим поколінням. Це третьорядні чи першорядні речі? Однак чомусь по багатьох позиціях у цій сфері йдеться, знов-таки, на рівні “проектів”, “програм” і “концепцій”. Наприклад, одна з найгостріших соціальних проблем молоді — житлова. Враження таке, що безкоштовного житла у нас вже не надають. Хіба що пільговим і дуже пільговим категоріям громадян. Все інше житло — за гроші. Та за останнє десятиліття, всупереч ринковій економіці, за засекреченими для загалу законами корупції, житло у нас подорожчало мало не в десять разів. То чи може звичайна молода сім’я купити квартиру? Може, заощаджуючи з двох звичайних зарплат років із 40, а коли у цієї “молодої” сім’ї вже будуть онуки, кредит виплатять. Що робиться для розв’язання цієї нерозв’язуваної проблеми? Таке запитання я поставив міністрові на прес-конференції. Адже ще років півтора тому, у виборчу кампанію, нинішні очільники держави малювали гарні картини “за кілька років” проблеми доступного житла для молоді зняти. Що змінилося? Майже нічого. Натомість існує так звана “програма соціального житла для молоді”. Окрім неї, у Верховну Раду внесено законопроект про доступне житло, де виписано окремий розділ стосовно молодих сімей. Але цього закону ще не ухвалили, як і багатьох інших соціальних законів. Це все, чим поки що можна “порадувати” молоді сім’ї. Ще одна серйозна проблема — захист дітей. Тут теж можна навести цифри про кількість усиновлених за 2008-й (його було оголошено Роком усиновлення), про дитбудинки, інтернати і таке інше. Але не секрет, що офіційна статистика “бачить” далеко не все. Скажімо, про крайній вияв такої незахищеності дитини як безпритульність. Досі кількості “дітей вулиці”, які першими стають жертвами кримінального світу, навіть не порахована, бодай приблизно, а орієнтовно називають вкрай тривожні цифри — десятки тисяч. Могла б заспокоїти чітка заява міністра, що і його міністерство, і уряд загалом, попри кризу, не допустять зниження фінансування програм захисту дитинства, тобто вони будуть принаймні на рівні 2008 року. Але дуже суттєве уточнення, про яке без особливого оптимізму повідомив міністр: реальне фінансування у зв’язку з інфляцією зменшиться цього року принаймні на 30 відсотків. Пропозиція фінансувати програми захисту дитинства з індексацією на інфляцію залишається побажанням. Ішлося на цій зустрічі про спорт і фізичну культуру. Саме в такій послідовності, бо, схоже, за старими радянськими рецептами, акцент у нашій державі всетаки роблять на великий спорт, що й далі залишається візитівкою країни, предметом престижу. Тим більш, рік був олімпійським. Отож, на прес-конференції з гордістю говорили про четверту Олімпіаду незалежної України, яка виявилася “наймедальнішою”, про успіхи наших параолімпійців. Однак, як на мене, все-таки найважливіший для здоров’я нації масовий спорт, фізична культура. Юрій Павленко повідомив, що за 2008 рік в Україні споруджено за кошти бюджету понад тисячу спортивних майданчиків — звичайних, доступних всім, у житлових мікрорайонах, місцях відпочинку. Це вже конкретика. Але засмучуєте, що це лише 30 відсотків від потреби в таких загальнодоступних спортмайданчиках, загалом спортивних об’єктах для масових занять. Бо, на жаль, доступність ця дедалі меншає. Дітям з простих сімей не по кишені потрапити в платні спортзали, басейни, на тенісні корти. Як позитив можна згадати, що в державі розроблено нову систему фізвиховання, де акцентовано на оздоровленні дітей, а не на показушних спортивних досягненнях. Зостається сподіватися, що ці наміри стануть реаліями. Можливо, й парламент спроможеться ухвалити потрібний законопроект — нову редакцію Закону “Про фізичну культуру і спорт”. Помріємо, щоб ці мудрі накреслення виконувалися, а не залишалися на папері, як багато інших “програм, концепцій і проектів”. А ось два житейські факти. Невесело було дізнатися, що в моєму рідному районі на Поліссі з відділу сім’ї, молоді та спорту районної держадміністрації пішов чудовий фахівець, педагог. Він успішно займався розвитком масового спорту. Нині розрахувався, поїхав на заробітки до столиці — водієм, де має зарплату втричі більшу, ніж у держадміністрації. Поля, ліси навколо Чернігова вкриті снігом. Під Новоріччя я зайшов у звичайний міський магазин подивитися, чи є в продажу лижі. Запитую ціну. 310 грн — за звичайнісінькі лижі, без “викрутасів”. Чи може проста сім’я купити те, що мало б бути доступним для кожної дитини? Не всі ж мають змогу кататися на модних гірськолижних курортах…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин