Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Запам’ятайте це ім’я! · “Україна споконвіку славилася обдарованими людьми у сфері мистецтва”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ВВааллеерріійй ААннттоонню юкк:: «Висока музика ніколи не стане масовою»

Слово Просвіти, №02 за 2012 рік

Музика… Це слово несе в собі невичерпний суґестивний ряд імпресій, індивідуальний і специфічний для кожної людини. Це особливий невербальний вид мистецтва, який впливає на внутрішній світ та емоційний стан душі. Сьогодення відображає кардинальні, та не завжди позитивні зміни у сфері музичного мистецтва, але все ще залишаються ост0 рівці чистого, професійного творення цієї загадкової метафори під назвою “музика”. Са0 ме тому так цікаво поспілкуватися з популярним композитором нашого часу Валерієм Антонюком, родина якого безпосередньо стоїть біля витоків існування елітарної музики. — Валерію, якими були Ваші перші кроки в музиці? Яким ба0 чили свій творчий шлях як май0 бутній композитор, чи доводи0 лося стикатися з труднощами? — Я займаюсь музикою з шести років. Починав як піаніст, потім мені було цікаво опанувати якнайбільше музичних інструментів. Професійно граю на класичній та електрогітарі, бас-гітарі, на різних українських сопілках, на цимбалах, барабанах. Також співаю власні пісні у стилі поп-рок. Естрадного співу мене навчила моя мама, відома українська співачка Валентина Антонюк. Яскрава виконавиця і пропагандистка моїх академічних вокально-симфонічних і камерних творів, які пишу спеціально для її оригінального драматичного голосу сопрано. У 15 років, коли познайомився з відомим українським композитором Віталієм Кирейком, зрозумів, що хочу писати музику на серйозному рівні. Приватно займався з ним два роки гармонією, контрапунктом та основами (азами) композиції. Потім він порекомендував мене до вступу в Київську консерваторію і познайомив із відомим композитором і педагогом Геннадієм Ляшенком, у якого я навчався в класі композиції та оркестрування і закінчив аспірантуру. Навчаючись, інтенсивно займався грою на фортепіано. Педагогом був відомий піаніст Юрій Глущенко. Труднощі були пов’язані з вивченням усіх існуючих композиторських технік ХХ сторіччя. Адже в роки навчання в консерваторії я писав різну музику не тільки в жанровому, а й стильовому різноманітті. Наприклад, у модально-ладовій і серійній системах, мінімалізмі, сонористиці, електронній і конкретній музиці. Був лідером і бас-гітаристом поп-рок-гурту “Літонапрокат”, у якому виконував пісні на власні вірші. Деякі з пісень можна почути у відомому телевізійному серіалі “Темные воды”. Але я завжди намагався якнайшвидше прийти до власної композиторської мови, виразності. Зараз використовую всі існуючі композиторські техніки, зокрема й комп’ютерні можливості програмування та електронні експерименти, поєднуючи їх у нову гармонію, мелодію та ритміку. Вважаю, що монотематизм (це коли всього з 4—5 різних нот, складених в яскравий мотив, який є основним музичним зерном, будується великий симфонічний чи камерний твір) — вершина у висловлюванні музичної думки. — Чи маєте літературні впо0 добання? Що Вас найбільше приваблює в живописі, музич0 ному мистецтві? — Кумирів у літературі, живописі, музиці й інших видах мистецтва нема. Це стосується й улюблених композиторів. Я поділяю мистецтво на якісне (особисто для мене те, що викликає величезне позитивне емоційне і душевне потрясати для різних складів інструментів. У цьому й полягає специфіка написання музики на замовлення. — Як ставитеся до сучасного мистецтва, зокрема до музики, і яка їхня роль, вплив на соціум? — Роль сучасного або “несучасного” мистецтва в тому, щоб робити людей добрішими і кращими. На жаль, далеко не всі митці здатні створювати подібне у своїх експериментах. Але, на щастя, є чимало по-справжньому талановитих людей, які абсолютно безкорисливо займаються своєю справою, присвячуючи себе чистій творчості. Нині академічна музика не приносить заробітку композиторам, тому вони повинні створювати музику на замовлення: до кінофільмів, телепрограм, реклами тощо. Я добре розбираюся в усіх музичних жанрах і стилях, тому для мене це не проблема. Також треба володіти комп’ютерним програмуванням і роботою з музичними семплами. У наш час можна знайти і придбати безліч унікальних і високопрофесійних музичних бібліотек з різними семплами (цифровими зразками звучання електронного інструмента), зокрема й оркестровими. При цьому композитор може озвучувати свої партитури на комп’ютері, отримуючи високопрофесійний результат звучання, яке близьке до звучання, наприклад, симфонічного оркестру. — З якими проблемами сти0 кається сучасна українська му0 зика, її творці — композитори та виконавці? — Україна споконвіку славилася обдарованими людьми у сфері мистецтва. Багато з них залишають батьківщину, не витримуючи якихсь обставин, що заважають їхній самореалізації. Але найбільша проблема музики і молодих композиторів — у нас самих. Банально згадувати про те, що держава не фінансує належним чином їхню роботу, не купує академічну музику, не замовляє опери чи балети. Маємо чимало талановитих молодих композиторів, музику яких залюбки виконували б кращі оркестри світу, так само як і твори великих класиків. Я не називатиму їх з етичних міркувань, але вони у нас добре відомі. — Валерію, кілька слів про Ваше ставлення до сучасних композиторів, українських і за0 рубіжних… — Наші молоді академічні ком0 позитори грамотні й чудово розу0 міються на своєму ремеслі. В Укра0 їні, на превеликий жаль, як і в світі, яскравих творчих особистостей із власним неповторним стилем приблизно 10 % із 100. Проблема більшості з них у тому, що вони пе0 ребувають під великим впливом західноєвропейських та американ0 ських композиторських технік, що є застарілими. Це можна вибачити хіба що студентам… До зарубіжних композиторів у мене аналогічне ставлення. Приходить час, коли треба відмовлятися від будь-яких впливів, — треба творити свій індивідуальний стиль. Це дуже непросто, але без такого кроку митець не може сподіватися, що він залишить слід в історії мистецтва. — Яке Ваше ставлення до су0 часного шоу0бізнесу, його “про0 дукту” та споживачів? — Модель шоу-бізнесу в Україні вибудувана невдало. Річ у тім, що нині кожен, хто має мішок із грошима, але при цьому є повною нездарою, може навчитися “співати”, заплативши телеі радіоканалам. Так у нас зійшло чимало “зірок”. Засилля бездарних артистів-одноденок і досі править бал. Їхній музичний “продукт” просто нав’язується слухачу. Але в нас є по-справжньому талановиті артисти, які торували собі дорогу по-іншому: артистичним талантом, оригінальним тембром голосу і наполегливими роками праці та самовдосконалення. Кожний співак, композитор, артист мусить бути природним і щирим на сцені. Є цікаві представники різних музичних напрямів, від поп-музики до альтернативного, фольк-року чи важкого року. Багатьом із них, на жаль, не вдається досягнути справжнього успіху й популярності. Причина — брак коштів на популяризацію свого імені та музичного матеріалу. Такі артисти, як правило, мають виступи та своїх шанувальників у маленьких нічних клубах, де люди здебільшого приходять не слухати музику, а їсти й пити. — Валерію, розкажіть про свій твір “Кантата на слова Ф. Г. Лорки для сопрано і симфоніч0 ного оркестру”. Який його ідей0 ний задум, філософська кон0 цепція? — Я намагався максимально точно відобразити дух тих поезій (з різних його збірок) у поєднанні з вокалом (сопрано) і симфонічним оркестром. Роль оркестру в цій кантаті — обігравання й акцентування на тих або інших словесних образах, доручених партії сопрано. — Чому саме вірші Федеріко Гарсіа Лорки покладено в осно0 ву кантати? В чому унікальність цього вибору? Біографічна довідка Валерій Юрійович Антонюк — талановитий молодий український композитор. Перші уроки композиції брав у Віталія Кирейка. Закінчив НМА України ім. П. І. Чайковського і асистентуру-стажування в класі професора Геннадія Ляшенка (клас композиції і оркестровки). Також навчався як піаніст у професора Юрія Глущенка. Лауреат Міжнародного конкурсу ім. С. С. Прокоф’єва “Україна—2000”, Гран-прі ІІ конкурсу “Солоспів” (музика в кіно) VIII Київського Міжнародного фестивалю документальних фільмів “Кинолетопись—2009”, член Національної спілки композиторів України, лауреат премії ім. Л. М. Ревуцького. Член музично-професійних об’єднань BMI (США, 2007) і MСPS (Англія, 2008). Композитор має фондові записи вокально-симфонічних і симфонічних творів в Українській національній радіокомпанії. Працює в усіх існуючих музичних жанрах. Автор музики до ігрових і документальних фільмів: “Червоний лотос”, “Хлібний день”, “Повзе змія”, “Чорноморський флот 1941—1944”. Диски з різножанровою музикою Валерія Антонюка видають такі відомі музичні фірми, як “Sonoton”, “Manhattan Production Music”, “GMP Music”, “MusicJustMusic”. — Мені завжди було цікаво працювати з віршами видатних поетів. Створюючи музику, композитор мусить увійти й збагнути внутрішній світ поета. Завдання сучасного композитора — створити музику якісно нового й високого рівня виразності. Я автор вокально-симфонічних і хорових кантат, а також пісенних циклів на вірші О. Пушкіна, О. Мандельштама, Т. Шевченка, В. Стуса, П. Верлена, Ф. Г. Лорки. — Коли була написана канта0 та і яке місце Ви відводите їй у своїй творчості? — Написана вона 2004—2005 рр. Першим виконавцем кантати була співачка Валентина Антонюк. Торік з’явився інший варіант цієї кантати, в якому використовую вірші Лорки іспанською мовою. Цей варіант виконали вперше на фестивалі “Форум Музики Молодих 2011”. Важливий чинник якісної і плідної творчості — здатність композитора швидко забувати про те, що вже зроблено, і продовжувати творити нове. — Над чим нині працюєте? — Нещодавно закінчив роботу над новим альбомом комедійної камерної музики, який робив на замовлення музичної бібліотеки So- noton. Зараз пишу музику до чотирисерійного телефільму “Медовая любовь”. Спілкувалася Ірина КУРКОВА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин