Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Листи з Євромайдану · “Євромайдан — це університет волі... Тут — лабораторія ідей для майбутньої України”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Майдан: біг по колу

Слово Просвіти, №02 за 2014 рік

Розчарування Майданом… Про це говорять дедалі голосніше. І посилаються на розчарування від Помаранчевої революції. Але чи не є це, за тією ж аналогією, “розчаруванням від зачарування”? Наслідком того, коли люди хочуть усього й одразу? Але на якій підставі? Петро АНТОНЕНКО Нинішня влада не виконала жодної вимоги Майдану, які оголошували на щотижневих Народних вічах: відставка президента Януковича, відставка уряду, міністра внутрішніх справ, покарання винних у репресіях проти учасників протестів. Жодної реакції. Новий закон про амністію учасників акцій протесту не діє, бо його, за твердженням Генпрокуратури, неможливо витлумачити. Ніхто з силовиків не покараний — від міністра до рядового беркутівця, триває переслідування активістів Євромайданів. Найцинічніша подія — побиття студентів на Майдані в ніч на 30 листопада. Уперше за часи незалежності на центральній площі столиці жорстоко побили учасників акції, не забороненої законом і Конституцією. І жодного зрушення в розслідуванні, яке веде Генпрокуратура. Спочатку побитих студентів зарахували до злочинців, склали протоколи, звинувативши в хуліганстві, порушували кримінальні справи. Лише завдяки адвокатам із побитих студентів зняли підозру у вчиненні злочину, і перевели їх в статус… свідків, а згодом надали статус потерпілих у справі. Оце і все, що зробила Генпрокуратура з кінця листопада. Єврореволюція нині перебуває в якійсь дивній, непевній ситуації. Тож цілком логічна вимога протестувальників до своїх лідерів: виробити нарешті єдину стратегію протесту. Хоча з головної трибуни неодноразово оголошувалися всілякі маніфести, тактичні й стратегічні окреслення Майдану і революції. Днями штаб роздавав майданівцям так званий “План дій Майдану на січень”. Понад 20 пунктів починаються з канцелярського набору дієслів: “Провести”, “Здійснювати”, “Оголосити”, “Звернутися”, що нагадує постанови бюро райкому партії радянських часів. Попри те, кожен із таких пунктів потребує донесення й роз’яснення мільйонам людей по країні. Та опозиція демонструє невміння вести агітаційну роботу: забули про старий, перевірений метод листівок, хоч практично всі тексти Тетяни Чорновол чи Сергія Лещенка на сайті УП — це готові листівки. За два десятиліття так і не створили потужної національно-демократичної преси, не підтримує уцілілі з таких видань і нинішнє покоління опозиціонерів… У цій ситуації непевності природним став сплеск громадської думки, океан ідей і пропозицій, креативних акцій самих протестувальників. Не варто піддаватися спробам влади втягнути народ у дискусії, правильно чи ні пропонують і чинять учасники акцій. Скажімо, чи правомірні факельні марші вулицями міст? Хтось бере в них участь, хтось цього не схвалює, то й що? Так само, мабуть, зайвими є дискусії про потрібність чи непотрібність пікетування і блокування маєтків вищих посадовців влади, про вояжі учасників Автомайдану. Слушно сказав про це В’ячеслав Кириленко: “І партизанські вилазки, і окопна війна, і наступ широким фронтом — усе це потрібно… Це ж революція, а значить, жива творчість людей. Вільних людей, а тому дуже творчих. Ці люди боротимуться так, як їм підказує серце. І це найбільша загроза режиму Януковича”. Значно серйозніші спроби влади розколоти Майдан насамперед поділом його на так званий політичний і громадський, на що чомусь “ведуться” і самі майданівці. Особливо активний громадський сектор, де торочать про участь у протестах аж 50 громадських організацій. Яких? Є підозра, що деякі з них не те що не мають всеукраїнських структур, а взагалі складаються зі щойно названих голови, секретаря і стільця. Сподіваються на гранти або подачки бізнесу. Відтак ця “громадськість” сипле “ультиматумами” політичним опозиційним партіям, хоча без цих партій уже завтра не матиме на Майдані шматка хліба і склянки чаю. У Харкові скликали всеукраїнський Форум Євромайданів, при виборах на який делегатів з областей була дана негласна вказівка — “представники партій небажані”. При цьому серед віпучасників Форуму засвітилися люди, які на останніх парламентських виборах очолювали виборчий список одної з партій, а ще — нинішні ініціатори новостворюваної партії. Куди вже більша “деполітизація”! Гостро актуальна ще одна тема — протистояння і насильство. Припинімо лукавити й називати Єврореволюцію та ці акції “мирними”. Революції за суттю не є мирними. Тож перекриття барикадами вулиць міст, захоплення будівель державних і громадських органів одразу асоціюється зі статтями Кримінального кодексу. Інша річ — яка ж це революція без барикад? Тож пропозиція локалізувати Майдан до меж половини Площі Незалежності — до “парників” на парному боці Хрещатика, і стояти наметами саме там, звільнивши проїзд, мало кого влаштує, крім влади. На запитання, наскільки законним і “мирним” є захоплення будівель, радикальний депутат від опозиції заявив, що в часи революції бувають і “прямі вияви народовладдя”. Очевидно, побиття протестувальників, зокрема й депутатів, ті, хто б’є, теж назвуть “прямим виявом народовладдя”, доводячи, що вони теж частина цього народу, ще й більша частина, на яку опирається влада. Звичайно, примітивною є теза, що опозиція навмисно влаштовує бійні, мовляв, якийсь ексцес відбувається щотижня, якраз перед скликанням багатотисячного мітингу-віча, яких відбулося вже одинадцять. Ні, потреби провокувати владу немає: насилля — її інструмент, вона сама нацьковує на протестувальників своїх опричників. І все ж почуймо Руслану Лижичко, члена Ради Майдану. Детально описуючи чергове нічне побиття “Беркутом” людей під Святошинським судом, а потім під райвідділом міліції в ніч на 11 січня, Руслана свідчить: “Десяток або кілька десятків пацанів у пов’язках наскакують, провокуючи беркутню на бійку, а потім роз- Фото Георгія Лук’янчука кон про референдум вступив у дію недавно, він недосконалий. Влада чинитиме всілякі перепони його проведенню саме з цього питання. Але навіть це перешкоджання буде дієвою агітацією проти такої влади. Принаймні це вже буде дія, замість топтання на місці чи бігу по колу. До речі, щодо бігу автор наводить чудове порівняння. Що було б, якби спортсмени вийшли на старт, не знаючи, що вони біжать: спринт на 100 метрів чи марафон на 42 кілометри? Дивно, чи не так? Адже це зовсім різна стратегія. А люди виходять на майдани і не знають, іти завтра на штурм чи починати тривалу облогу? Яку державу ми збудували і який державний устрій нам потрібен? Це питання важливіше, ніж те, хто буде черговим президентом і під кого вчергове перекроюватимуть Конституцію. Ми любимо цитувати статтю 5 Конституції: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”. І чомусь забуваємо про наступне речення цієї статті: “Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування”. “Безпосередньо” — це волевиявлення на Всеукраїнському референдумі. Вся інша влада народом здійснюється через обрані ним же органи влади. Тому давно час, відкинувши все суєтне, почати надважливе суспільне обговорення: як побудувати владу в державі? Одразу зазначу: кличемо не до припинення Єврореволюції, не до ліквідації Майдану. Слушно сказав політолог Остап Кривдик: “Євромайдан — це територія, вільна від влади Хама, це — фортеця волі. Це — місце юридичного, медичного, публічного самозахисту. Будуть ті, кого режим захоче ув’язнити чи вигнати з України — вони завжди повинні мати тут безпечний намет. Євромайдан — це університет волі… Тут — лабораторія ідей для майбутньої України”. І все ж, якщо ми не хочемо ходити по колу ще роки й десятиліття, час братися за концептуальні речі. Ідей на тему “народ і є влада” теж більш ніж досить. Наприклад, Дмитро Сінченко (“Рух Державотворців”) заявив, що “в Україні немає жодного закону, ухваленого з дотриманням Конституції… Тож все, що у нас є, — нелегітимне. Відповідно, у нас немає ані президента, ані уряду, ані парламенту, а отже, взагалі немає кого відставляти і розпускати!” А ось і його пропозиція: “Необхідно провести реєстрацію засновників України, з поміж яких ми сформуємо тимчасові органи влади і оберемо делегатів на

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин