“Казки помагають розібратися з хаосом реального життя”. · 9 Знайомство в мережі · с. 9сторінка оригіналу ↗
Свято, яке завжди…
Слово Просвіти, №02 за 2018 рік
Тепер, коли гаджети переповнені посланнями мерехтливих ялинок, Дідів Морозів, сніговиків, фігурних свічок та іншої синтетики зі стандартним набором слів, мені згадався той давній вечір
“Що читаєш?” — запитав він. “Праздник, который всегда с тобой”. Так називається книжка. По-нашому — “Свято, яке завжди з тобою”.
“Про що?” “Про кохання і дружбу, про розваги і подорожі, про творчість і задушевні бесіди, про застілля, вино та інші приємні речі. Одне слово, про свято душі, яке завжди з тобою”.
“Овва”, — всміхнувся він. “А що, хіба ні?” “Я завжди гадав, що свято душі — це коли воно не просто з тобою, а в тобі”.
“Так, але його, свято, мають ділити з тобою інші. Ви ж самі казали: багатий не той, хто має щось, а той, хто має когось…”
“Не плутай святе з грішним.
Гостина, чи як ти кажеш, застілля — це зазвичай пересичення з кимось за столом. Празник — це провадження традицій, пошанування пам’ятної дати чи імені. А свято — це освячення часу, в якому стоїш, стан душі, себто — присутність у ній духа”.
“Ви особливий філолог. Знавець прихованого змісту слів”.
“Радше — ловець слів”. “Ви філософ”. “Радше — любомудр”. “А яка між ними різниця?” “Невелика. Філософи люблять мудрі бесіди про душу, а я шукаю Дім душі”.
“Все-таки добре, що я зустрів таку людину, як ви”, — розчулено мовив я.
“Буде ще ліпше, коли зустрінеш самого себе…”
За розчахнутими віконниця
Люблю польові роздоріжжя,
де кожна з доріг виявиться цікавою, бо ми — збирачі доріг.
Люблю довгі літні дні, коли,
здається, ростеш разом із травами й деревами.
Люблю в натовпі зустрітися з очима незнайомки, в яких одномоментно прочитаєш, що було, що є, що могло би бути і чого не буде ніколи.
Люблю розкіш лінощів недільного дня — найсолодшу з медитацій.
Люблю безпричинний дитя-ми згасав день. Надходив тихий вечір, наче принесене янголом свято душі.
чий сміх — значить, янгол поблизу.
Люблю роздивлятися лишайники на камені — найдавніший живопис світу.
Люблю казки — вони помагають розібратися з хаосом реального життя.
Люблю писати історії, в яких слова грають, як інструменти в оркестрі. Історії, в які можна увійти й жити там.
Люблю запаморочливий запах ладану, який нагадує, що священний дар життя — з тобою.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
