“Казки помагають розібратися з хаосом реального життя”. · 9 Знайомство в мережі · с. 9сторінка оригіналу ↗
Люблю…
Слово Просвіти, №02 за 2018 рік
Люблю дух старовіку біля коминка в гірській хижі, що загубилася в снігах, як у снах.
Люблю невиразне, як обіцянка жінки, шептання молодого вина в бочці.
Люблю пташині голоси о п’ятій ранку — наче осколки неба сиплються на землю.
Люблю, коли вранішня трава м’ятно холодить босі ноги — може, тому й називається холодна м’ята.
Люблю, коли павутина — богородичне прядиво — чіпляється за вії, ніби підказуючи: зупинись, оглянься — ти на місці, і диво з тобою.
Люблю печену картоплю, запхану в рукавицю, щоб дочасно пом’якла.
Люблю втомлено-впокорений шурхіт списаного аркуша.
Люблю світло за фіранками чужих вікон — воно різне, як і тайни, що там живуть.
Люблю тримати в руках ваговиту в’язку ключів — їх чомусь завжди більше, ніж замкнених дверей.
Люблю гортати старі книги —
від них віє влежаним, відстояним спокоєм.
Люблю годувати вогонь, що,
як пес, коли він ситий, то вірний тобі і з ним ніколи не буває самотньо.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
