Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі новини · “Кількість слів у живій мові — величина нескінченна”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

«Телескоп Габбла» у всесвіті «загублених слів»

Слово Просвіти, №02 за 2018 рік

Сергій ПАНЬКО, член-кореспондент Наукового товариства ім. Шевченка в США Як стверджують науковці, у середній бінокль на зоряному небі можна побачити від ста до двохсот тисяч зірок. Приблизно таку ж кількість слів фіксують у розвинутих мовах “середні біноклі” популярних словників, таких як Вебстер, Лярус, Дуден, Лінде тощо. Найбільший дотепер академічний тлумачний словник української мови (СУМ-11, 1970- 1980) охоплює понад 134 тисячі слів, тоді як найновіший “Великий тлумачний словник сучасної української мови” (ВТС СУМ, видавництво “Перун”, 2009) фіксує їх близько двохсот п’ятдесяти тисяч. Тим часом пересічній людині важко повірити, що, подібно до числа зірок у Всесвіті, кількість слів у живій мові — величина нескінченна. І справді, нехай який-небудь найбільший словник охоплює, скажімо, n слів. І при цьому в живій мові завжди знайдеться таке n+1 слово, яке до цього словника не потрапило! Більш поважне тлумачення цієї істини цікавий читач одержить після знайомства з подарованою Бібліотеці НТШ-А книжкою Дмитра Пилипчука*, яка є розгорнутою рецензією на недавно виданий перший том “Золотого двадцятикнижжя” — академічного тлумачного “Словника української мови” у 20-ти томах (Київ, 2010). Аналізується зміст саме першого тому (А–Б, 2010. — 911 с.) і фрагментарно — другого (В–Відсріблитися. — 2012. — 975 с.), хоча за останні роки з’явилося ще кілька томів цієї праці (Том 3: Відставання–Ґуральня. — 2012. — 1119 с.; Том 4: Д—Ж. — 2013. — 1007 с.; Том 5: З—Зв’янути. — 2014. — 992 с.; Том 6: Згага— Кварта, 2015. — 992 с.). Автор мегарецензії на цей лек$ сикографічний мегапроект вважає, що сьогодні Україна спроможна видати електронний тлумачний словник української мови на міль$ йон слів, а отже, гостро полемізує з тими академічними науковцями, що схильні “прокрустувати” слов$ никові параметри національної мо$ ви в якусь чверть мільйо$ на слів і, таким чином, “законсервувати” колоні$ альне становище україн$ ської мови. Дмитро Пилипчук пропонує лексикографам понад вісім тисяч авторських ілюстрацій до п’яти з половиною тисяч слів і наявних, і не зафіксованих у першому томі “Золотого двадцятикнижжя”. Для ілюстрування використано твори багатьох десятків авторів — від Григорія Сковороди до Євгена Пашковського. Майже всі запропоновані ілюстрації вводяться у науковий обіг уперше. Значну частину проілюстрованих слів у реєстрі першого тому СУМ-20 взагалі не представлено. Крім того, автор подає переліки багатьох тисяч інших слів, “загублених” у поважних українських словниках останнього сорокаріччя. Письменник-філолог розгортає дискусію навколо повноти і якості українських тлумачних словників ХХ століття, які дозволили собі зіг$ норувати практично кожне друге слово, зафіксоване в раніших ви$ датних лексиконах Бориса Грін$ ченка та Агатангела Кримського, не заглибились у мову Івана Фран$ ка та інших класиків української літератури, проігнорували мову мо$ дерної української словесності й колосальні ресурси неологізмів і термінології. Книжка Дмитра Пилипчука є безпрецедентною для слов’янсько$ го світу (та й світу загалом) спро$ бою конструктивно зорієнтувати лексикографію на максимальний масштаб відображення в академіч$ ному тлумачнику лексичного скла$ ду національної мови. Не можна не завважити, що монографія Пилип$ чука є, по суті, величезною програ$ мою роботи лексикографів над майбутніми проектами багатьох наступних десятиліть, а може, й цілого століття. Як і належить науковій праці, рецензована книжка має індекси проілюстрованих слів і згаданих уній двох тисяч імен. Стараннями Бібліотеки НТШ-А

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин