Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Житейські історії · “Ой, хрестики дрібнесенькі, я вас вишиваю, Свою любов, своє серце у вас укладаю”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ББееррееггиинняя ууккррааїїннссььккооггоо ррооддууу

Слово Просвіти, №02 за 2018 рік

Дмитро ПОЖОДЖУК, м. Космач У Михайла Вінтоняка на присілку Медвежому у Космачі народилося ще одне малятко. Вона була п’ятою дитиною в сім’ї з дванадцяти дітей. На українських землях знищував усе живе голодомор. 1933 рік косив українські села нещадно. А тут, на Гуцульщині, нуртувало українське життя. Хоч жили гуцули не в злиднях, але тяжко працювали і заробляли собі на прожиття. Отож і дитинка, яка народилася в Медвежому, мала шанси на виживання. Дівчинку охрестили і назвали Гафійкою. Рятувало сім’ю те, що мати її Ганна була знаною в селі кравчинею і кожен гуцул користувався її послугами. Одним шила портки та гачі, іншим сорочки і мала хоч якийсь зарібок. До кравецтва привчала змалечку дітей і найкраще це навчилася робити таки дочка Гафійка та синочки Івані Дмитро. А попри те, матуся навчила дочку ще гарно вишивати. В селі жити тоді було неспокійно — на долю її випало воєнне лихоліття. Тут творилося ціле пекло. В село ввійшли мадярські війська, які воювали на боці Німеччини. А небавом з’явилися і німці. Хоча до того в Космачі вже встигли побувати “перші совіти”, які накоїли немало лиха: ґвалтували жінок, відбирали надбане майно в гуцулів. Українська Повстанська Армія рятувала усіх від завойовників. На початку 1945 року тут відбулася найбільша битва армії УПА з каральною дивізією чекістів генерала Ніколая Дергачова, яку під Космачем вщент розбили українські повстанці. Вони не раз приходили до Гафійчиної мами, і вона перекваліфіковувалася шити з гуцульської одежі уніформу для повстанців. Батько Гафійки був також майстром на всі руки. Він крутив петельки, шив упріж для коней та волів, мурував печі до курних гуцульських хат із глини, а вже згодом із цегли та кераміки. А дочка виростала як квіточка, по війні вже до неї й парубки почали залицятися, і 1952 року на Медвежому відбулося ще одне гуцульське весілля: Гафійка Вінтоняк вінчалася з космацьким леґінем Кирилом Чорняком, котрий повернувся з війни. Грали веселої неперевершені космацькі музики, співала бервінкової космацька челядь, мчали на залубицях до церкви князь і княгиня, дружби і дружки, бояри і свахи, дзвонили дзвіночки на конях. То було 12 лютого і цей день ще й досі з приємністю згадує героїня моєї оповіді. Нарешті смута переросла в радість. Але почалися нові клопоти, треба було зводити своє кубелечко — будувати хатину, обживатися, садити сад. Гафія Чорняк набула чималий досвід у кравецтві і вже почала працювати самостійно, приймала замовлення, намагалася догодити прискіпливим старшим гуцулкам і невдовзі зажила чималої слави талановитої кравчині. Ця слава за нею збереглася й понині. Та… Очікувала молода ґаздиня народження дитинки, тішилася, що буде продовження роду. І народилася донечка, як писаночка. А слідом за нею до Гафії прийшла тяжка недуга — туберкульоз хребта. Молоду породіллю окутали гіпсом і в такому панцирі вона перебувала цілий рік. Лежала в лікарні, свою печаль переливала у вишивання і, лежачи, привчилася вишивати і цим самим заробляла якусь копійчину. Дитину тим часом забрала бабуся Анна в Медвежий і виховувала. Згодом цю опінію почав здійснювати чоловік Гафії Кирило. Урешті-решт здоров’я поправилось, Гафія віддалася повністю вихованню дочки, яку назвали Марічкою. До неї, як до славної в Космачі кравчині, квапилися гуцули, несли зшивати традиційні космацькі сорочки, узори на яких вигравали веселковими барвами, один був кращим за іншого. Гафія подовгу милувалася тими орнаментами, розпитувала жінок про їхні назви і старалася собі відшити кавальчик кожного узору, аби мала їх у себе всі. Деякі узори й сама вишивала то на сорочках, то на рушниках, а деякі просто збирала докупи. Життя йшло своїм руслом і ніби вже й почали забуватися біди. Дочка Марічка виросла красунею, вийшла заміж за Петра Клапцуняка, Гафія передала їй усі секрети своєї майстерності. вецьку справу, вечорами перечитувала твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, вдумувалась у кожний рядок. — Може, і я була б панею, — усміхається Гафія Чорняк із Космача. — Але на моє дитинство випала війна і тоді було не до навчання, хоча в школі учителька завжди клала мене в приклад. Тим паче, що зростала я в багатодітній сім’ї і треба було заробляти гроші на прожиток, а не вчитися… У Гафії виник цікавий задум — із зібраних у Космачі узорів вишити спеціальний альбом-книгу і підписати кожний узір. Почала мудрувати, які б мали бути сторінки книги, надумала, що аби зробити один аркуш альбому, то треба зробити дві сторінки з вишивкою, а між ними вставити тоненьку фанеру, щоб аркуші книги не перегиналися і не ламалися. На одну таку сторінку припасовувала по 14 узорів, а під кожним узором повишивала його назви, як, наприклад, сливове, кучірєве, лекичий, кнігиньковий, дубовий лист, лумеровий, пушкатий, олені, качурові і т. ін. Сама попридумувала, як ті букви вишивати, на обкладинку альбому обрамила в космацькі узори свою знимку та понаписувала голкою різні поетичні рядки і додала напис: Колись жила тут гуцулка, що свій край любила І з любов’ю до гуцулів уна ці узори шила. Колись будуть ці узори люди розглядати І Гафію Чорнячку будуть споминати… Книгу майстриня вишила ще в минулому столітті, і вона й понині не має аналогів у світі. Угледів цей альбому Гафії Чорняк власник приватного музею Олекси Довбуша у Космачі Михайло Дідишин і запропонував, аби Гафія дала це надбання з вишивками йому до музею, щоб його бачили люди. Гафія люб’язно погодилась. Отак альбом опинився в музеї. Вже й онучка заміж вийшла за парубка з Бойківщини Андрія Сунака. Вже й синочок у них Роман народився, а для Гафії правнук. Вже й дочка подалася на заробітки в чужі краї поміж чужі люди. Зажурилася Гафія, свою тугу знову почала виливати в узори, бо надії на повернення з музеї своєї книжки уже не мала. Вирішила зібрати ще більше узорів, вишити ще кращу книжку. А Космач готувався до другого міжнародного фестивалю “Великдень у Космачі”. Загостив до Космача і Президент України Віктор Ющенко з сім’єю, познайомився з Гафією Чорняк, залюбки оглядали її вишивки, її ляльки, її вишивану книгу. Милувалися, дивувалися, мовби в казку потрапили. — Ця жінка вартує найвищої подяки за свою працю, найвищої нагороди, — сказав президент Віктор Ющенко. — В Україні я подібної книжки-альбому не бачив. Та й сама вишивальниця Гафія Чорняк, як БЕРЕГИНЯ УКРАЇНСЬКОГО РОДУ… …Минав час. Космач готувався до ювілею. Сесія Космацької сільської ради вирішила представити з цієї нагоди Гафію Чорняк та ще кількох видатних народних умільців до почесного звання “Заслужений майстер народної творчості України”. Підготували документи, подали в район. До влади прийшла партія регіонів. Івано- Франківську область очолив Василь Чуднов, якого Гафія Чорняк тримала до хреста (себто була його хрещеною мамою). Він

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин